Постанова
Іменем України
29 березня 2023 року
м. Київ
справа № 204/8492/21
провадження № 61-10602св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Акціонерне товариство "Банк Кредит Дніпро",
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро", яка підписана представником Ковриженком Сергієм Олександровичем, на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 11 липня 2022 року у складі судді Мащук В. Ю., додаткове рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 15 серпня 2022 року у складі судді Мащук В. Ю. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 12 жовтня 2022 року у складі колегії суддів: Ткаченко І. Ю., Деркач Н. М., Пищиди М. М., та касаційну скаргу ОСОБА_1, яка підписана представником Макаренком Олександром Анатолійовичем, на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 14 грудня 2022 року у складі колегії суддів: Ткаченко І. Ю., Деркач Н. М., Пищиди М. М.,
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" (далі - АТ "Банк Кредит Дніпро") про визнання недійсними умов кредитного договору та зобов`язання здійснити перерахунок.
Позов мотивований тим, що між ОСОБА_1 та АТ "Банк Кредит Дніпро" 18 лютого 2020 року укладений кредитний договір № 22036000299558 (далі - кредитний договір), відповідно до умов якого банк зобов`язувався надати позичальнику кредит у розмірі 119 200,00 грн. У першому абзаці кредитного договору, зазначено, що кредитний договір складається з публічної частини договору, яким є універсальний договір банківського обслуговування та індивідуальної частини.
Пунктом 1.2 кредитного договору встановлена процентна ставка, яка є фіксованою та нараховується у наступному розмірі, на строкову заборгованість за кредитом 0,001 % річних, на прострочену заборгованість за кредитом 56 % річних.
Також, пунктом 1.2 кредитного договору передбачено, що позичальник банку сплачує щомісячну комісію за обслуговування кредиту з 18 лютого 2020 року по 17 березня 2021 року - 3% від суми кредиту, з 18 березня 2021 року по 17 березня 2022 року - 2,5% від суми кредиту, з 18 березня 2022 року по 17 березня 2023 року - 1,5% від суми кредиту, з 18 березня 2023 року по 18 лютого 2024 року - 0,925% від суми кредиту.
Відповідно до пункту 1.3 кредитного договору банк формує графік платежів, який викладено в розділі 4 зазначеного договору. У стовпці № 8 графіку платежів передбачено обов`язок щомісячної сплати суми за "розрахунково-касове обслуговування" кредиту.
Пунктом 6.8.3 загальних умов кредитування розділу 6 Умов надання споживачу кредитів Універсального договору банківського обслуговування клієнтів - фізичних осіб у АТ "Банк Кредит Дніпро", в редакції, що діяла на момент укладення кредитного договору зазначено: "Банк здійснює обслуговування кредиту, тобто здійснює нагадування про дати сплати заборгованості за кредитом та суму заборгованості, шляхом направлення SMS повідомлень; вносить зміни до графіку погашення у випадку здійснення клієнтом часткового дострокового погашення кредиту, за письмовою вимогою клієнта надає оновлений графік погашення або інформацію про залишок заборгованості, тощо, та стягує плату з обслуговування такого кредиту у вигляді щомісячної комісії".
Таким чином, пунктом 1.2 та розділом 4 кредитного договору № 22036000299558 від 18 лютого 2020 року позичальнику фактично було встановлено плату за надання інформації щодо його кредиту, безоплатність надання якої прямо встановлена частиною першої статті 11 Закону України "Про споживче кредитування". Надання інших послуг за вказану плату, умовами договору не передбачено.
Відповідно до довідки АТ "Банк Кредит Дніпро" від 29 липня 2021 року № 84-80 та "Перерахованого графіку погашення" станом на 29 липня 2021 року позивачем сплачено платежів на суму 82 781,96 грн, з них 24 968,44 грн - сума сплаченого тіла кредиту, 1,52 грн - проценти, 57 812,00 грн сума сплаченої щомісячної комісії.
Також відповідно до вказаної інформації в документах, залишок заборгованості по кредиту (з врахуванням тіла, відсотків та комісій) становить - 97 203,60 грн.
Позивач зазначила, що хоча законом передбачено отримання банком комісій, проте такі комісії кредитор може отримувати за додаткові та супутні послуги при наданні кредиту, а не без зазначення певних послуг чи за обслуговування кредиту, за що банк і так отримує плату у вигляді процентів.
Позивач вважала, що кредитний договір в частині встановлення комісії за обслуговування кредиту має бути визнаний недійсними та зобов`язано відповідача суму зазначених платежів врахувати у погашення інших обов`язкових платежів за кредитним договором.
Позивач просила:
визнати недійсною, з моменту укладення договору, умову пункту 1.2 кредитного договору № 22036000299558 від 18 лютого 2020 року, укладеного між ОСОБА_1 та АТ "Банк Кредит Дніпро", в частині встановленої щомісячної комісії за обслуговування кредиту;
визнати недійсною, з моменту укладення договору, умову пункту розділу 4 кредитного договору № 22036000299558 від 18 лютого 2020 року, укладеного між ОСОБА_1 та АТ "Банк Кредит Дніпро", в частині встановленої у графіку платежів щомісячної комісії за розрахунково-касове обслуговування у загальному розмірі 113 359,20 грн (восьмий стовпчик графіку);
зобов`язати АТ "Банк Кредит Дніпро" здійснити перерахунок здійснених з часу укладення кредитного договору № 22036000299558 від 18 лютого 2020 року ОСОБА_1 платежів, зарахувавши сплачену комісію у рахунок інших обов`язкових платежів за кредитним договором;
стягнути з відповідача судові витрати.
Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції
Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 11 липня 2022 року позовну заяву ОСОБА_1 до АТ "Банк Кредит Дніпро" про визнання недійсними умов кредитного договору та зобов`язання здійснити перерахунок задоволено.
Визнано недійсною, з моменту укладення договору, умову пункту 1.2 кредитного договору № 22036000299558 від 18 лютого 2020 року, укладеного між ОСОБА_1 та АТ "Банк Кредит Дніпро", в частині встановленої щомісячної комісії за обслуговування кредиту.
Визнано недійсною, з моменту укладення договору, умову пункту 4 кредитного договору № 22036000299558 від 18 лютого 2020 року, укладеного між ОСОБА_1 та АТ "Банк Кредит Дніпро", в частині встановленої у графіку платежів щомісячної комісії за розрахунково-касове обслуговування у загальному розмірі 113 359,20 грн (восьмий стовпчик графіку).
Зобов`язано АТ "Банк Кредит Дніпро" здійснити перерахунок здійснених з часу укладення кредитного договору № 22036000299558 від 18 лютого 2020 року ОСОБА_1 платежів, зарахувавши сплачену нею комісію у рахунок інших обов`язкових платежів за кредитним договором.
Стягнуто з АТ "Банк Кредит Дніпро" на користь держави судовий збір у сумі 908 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що особливості регулювання відносин сторін у цій справі визначаються Законом України "Про захист прав споживачів". Аналіз норм статті 11, частин першої, другої, п`ятої, сьомої статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" свідчить, що несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за обслуговування кредиту, і це є підставою для визнання таких положень недійсними. Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як обслуговування кредиту (пункт 1.2) та розрахунково-касове обслуговування кредиту (розділ 4) відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при реалізації прав та обов`язків за кредитним договором, тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.
Суд першої інстанції вказав, що відповідач, встановивши в кредитному договорі оплату щомісячної комісії за обслуговування кредиту, не зазначив, як в самому кредитному договорі, так і в судовому засіданні, які саме послуги за встановлену комісію надаються позивачу. Будь-яких доказів на підтвердження того, що такі послуги надаються позивачу, відповідачем суду не надано, тому суд зробив висновок про наявність правових підстав для визнання пункту 1.2, розділу 4 кредитного договору недійсними.
Суд першої інстанції зазначив, що відповідач нараховував, а позивач сплачувала щомісячну комісію за розрахунково-касове обслуговування розмір якої складає 57 812,00 грн, що є незаконним, у зв`язку з чим сплачена сума за розрахунково - касове обслуговування підлягає зарахуванню в рахунок інших обов`язкових платежів позивача за кредитним договором.
Суд першої інстанції посилання відповідача на те, що підписавши кредитний договір, позивач погодилася на всі його умови, у тому числі щодо сплати щомісячної комісії, деякий час виконувала умови кредитного договору, не зверталася до банку за роз`ясненнями пунктів договору, оцінив критично та зазначив, що умови договору споживчого кредиту, його укладення та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими споживач вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності.
Додатковим рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 15 серпня 2022 року доповнено рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 11 липня 2022 року у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до АТ "Банк Кредит Дніпро" про визнання недійсними умов кредитного договору та зобов`язання здійснити перерахунок.
Стягнуто з АТ "Банк Кредит Дніпро" на користь ОСОБА_1 судові витрати на правничу допомогу у сумі 8 000,00 грн.
Додаткове рішення мотивовано тим, що понесені позивачем витрати на правничу допомогу підтверджені належними і допустимими доказами (укладеним договором, актом здачі - приймання робіт (надання юридичних послуг), розмір витрат на правову допомогу відповідає критеріям розумності та реальності, складності справи.
Короткий зміст судових рішень суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 12 жовтня 2022 року апеляційну скаргу АТ "Банк Кредит Дніпро" задоволено частково.
Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 11 липня 2022 року в частині вирішення вимог ОСОБА_1 про визнання недійсним пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору, якими встановлено щомісячну комісію за обслуговування кредиту, скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 11 липня 2022 року в частині вирішення вимог ОСОБА_1 про зобов`язання АТ "Банк Кредит Дніпро" здійснити перерахунок заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором від 18 лютого 2020 року № 22036000299558 з огляду на нікчемність пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору в частині встановлення щомісячної комісії за обслуговування кредиту, змінено, викладено мотиви в редакції цієї постанови.
В іншій частині рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 11 липня 2022 року та додаткове рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 15 серпня 2022 року залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що дії банку, які складають обслуговування кредиту, відповідають зобов`язанням банку, визначеним пунктом 6.9.7 Загальних умов кредитування, про надання не частіше одного разу на місяць безоплатно інформації про поточний розмір заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої банку, надання виписок по рахунку, щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за договором, які сплачені та які належить сплатити і дати сплати, та зобов`язанням кредитодавця про надання інформації споживачу, визначених статтею 11 Закону України "Про споживче кредитування", а тому такі послуги не можуть бути оплатними. Таким чином, положення пункту 1.2 кредитного договору, яким передбачено сплату щомісячної комісії за обслуговування кредиту суперечать положенням частини першої та другої статті 11 Закону України "Про споживче кредитування", а тому таке положення є нікчемним.
З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції зробив висновок, що оскільки ОСОБА_1 встановлено щомісячну плату за послуги банку, які за законом повинні надаватись безоплатно, то умови пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору в частині встановлення щомісячної комісії за обслуговування кредиту щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту щомісячно в терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів за кредитним договором є нікчемними в силу закону, а отже, не підлягають визнанню недійсними судом.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що з огляду на встановлені у справі обставини щодо нікчемності пункту 1.2 та розділ 4 кредитного договору в частині встановлення щомісячної комісії за обслуговування кредиту та враховуючи вимоги позивача щодо зобов`язання відповідача здійснити перерахунок заборгованості за кредитним договором, у цій справі підлягають застосуванню правові наслідки виконання нікчемного правочину, визначені статтею 216 ЦК України, шляхом зобов`язання АТ "Банк Кредит Дніпро" здійснити перерахунок заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором, що забезпечить захист інтересів позивача у правовій визначеності.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу у розмірі 8 000,00 грн, оскільки представник позивача надав докази, що підтверджують розмір понесених судових витрат на суму 8 000,00 грн у строк, передбачений законом, понесені позивачем витрати на правничу допомогу підтверджені належними і допустимими доказами (укладеним договором, актом здачі - приймання робіт (надання юридичних послуг), розмір витрат на правову допомогу відповідає критеріям розумності та реальності, складності справи.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 14 грудня 2022 року відмовлено в прийнятті додаткової постанови за заявою адвоката Макаренка О. А., який діє в інтересах ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до АТ "Банк Кредит Дніпро" про визнання недійсним умов кредитного договору та зобов`язання здійснити перерахунок.
Ухвала суду мотивована тим, що постановою суду апеляційної інстанції від 12 жовтня 2022 року частково задоволено апеляційну скаргу АТ "Банк Кредит Дніпро", рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 11 липня 2022 року в частині вирішення вимог ОСОБА_1 про визнання недійсним пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову, в частині позовних вимог про зобов`язання АТ "Банк Кредит Дніпро" здійснити перерахунок заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором від 18 лютого 2020 року № 22036000299558 з огляду на нікчемність пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору змінено, викладено мотиви в редакції цієї постанови, в частині судових витрат залишено без змін. Таким чином, наданий представником ОСОБА_1 відзив на апеляційну скаргу, жодним чином не вплинув на розгляд справи по суті. За таких обставин суд апеляційної інстанції зробив висновок про відсутність підстав для покладення на відповідача судових витрат внаслідок розгляду справи апеляційним судом.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
У жовтні 2022 року АТ "Банк Кредит Дніпро" подало касаційну скаргу, підписану представником Ковриженком С. О., в якій просили скасувати рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 11 липня 2022 року, додаткове рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 15 серпня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 12 жовтня 2022 року; ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог; стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ "Банк Кредит Дніпро" судовий збір за подання апеляційної та касаційної скарг.
У січні 2023 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, підписану представником Макаренком О. А., в якій просила: скасувати ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 14 грудня 2022 року; ухвалити нове судове рішення про стягнення з АТ "Банк Кредит Дніпро" на користь ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн.
Аргументи учасників справи
Доводи осіб, які подали касаційні скарги
Касаційна скарга АТ "Банк Кредит Дніпро" обґрунтована тим, що ця справа містить виключну правову проблему, оскільки законодавство, яке регулює порядок укладення договорів споживчого кредитування в Україні, зазнало змін в 2017 році з прийняттям Закону України "Про споживче кредитування", і суди протилежно трактують можливість встановлення в кредитному договорі комісії, в тому числі і за розрахунково-касове обслуговування за кредитним договором. Аналогічні висновки зробила колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду справу № 199/7014/20, передавши на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду справу про визнання кредитного договору частково недійсним і зобов`язання вчинити дії. Велика Палата в аналогічних спорах не усунула суперечностей між висновками Верховного Суду та Верховного Суду України у аналогічних правовідносинах.
Суди при вирішенні справи порушили норми матеріального права, що полягало у застосуванні норм, що не регулюють спірні правовідносини та не застосуванні норм, що їх регулюють. Так, суди фактично не з`ясували справжнього змісту, погоджених cторонами, умов кредитного договору щодо правової природи комісійної винагороди (комісія встановлена за розрахунково-касове обслуговування, що зазначено у розділі 4 договору), не спростували правомірності нарахування комісії банком за розрахунково-касове обслуговування, не застосували основний принцип цивільного права про свободу договору, що встановлено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України, презумпцію правомірності правочину, обов`язковість договору, матеріали справи та норми діючого законодавства, що не дає підстав вважати, що дії позивача при укладанні спірного кредитного договору суперечили волевиявленню позивача та не відповідали вимогам закону. Такий вид винагороди за обслуговування кредиту, як розрахунково-касове обслуговування, не стосується надання банком інформації споживачу, визначеної статтею 11 Закону України "Про споживче кредитування" та, з урахуванням Правил про споживчий кредит, затверджених Правлінням Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49, надає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту. Крім того, суди не зазначили недійсним/нікчемним пункт 1.1 кредитного договору, у якому безпосередньо визначено зобов`язання позивача сплатити комісію за користування кредитом, що передбачено кредитним договором.
Суд апеляційної інстанції порушив пункт 10 частини першої статті 252 ЦПК України, оскільки не задовольнив клопотання банку про зупинення апеляційного провадження до розгляду Об`єднаною палатою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду справи № 199/7014/20 з таких самих правовідносин, що є самостійною підставою для скасування рішення суду на підставі пункту 3 частини третьої статті 411 ЦПК України.
Також відповідач зазначає, що у постанові Верховного Суду від 03 червня 2020 року у справі № 552/856/18 висловлена правова позиція, відповідно до якої Пленум Верховного Суду України у пункті 20 постанови від 18 грудня 2009 року № 4 "Про судове рішення у цивільній справі" роз`яснив, що у разі скасування рішення у справі ухвалене додаткове рішення втрачає силу. Таким чином, додаткове рішення суду першої інстанції не підлягатиме виконанню, адже буде таким, що втратило законну силу.
Касаційна скарга ОСОБА_1 обґрунтована тим, що оскаржувана ухвала прийнята з порушенням процесуального законодавства та без врахування висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19, на яку посилався суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови по суті апеляційної скарги. Так, Велика Палата Верховного Суду у пункті 45 постанови зазначила, що фактично за наслідками касаційного розгляду справи позовні вимоги задоволені (констатовано нікчемність окремих пунктів кредитного договору та проведено реституцію), а тому незалежно від форми їх заявлення питання щодо розподілу судових витрат вирішується відповідно до частини шостої статті 141 ЦПК України.
Аргументи інших учасників справи
У лютому 2023 року АТ "Банк Кредит Дніпро" подало відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, підписаний представником Ковриженком С. О., в якому просили відмовити у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_1 ; ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 14 грудня 2022 року залишити без змін; вирішити питання щодо розподілу судових витрат відповідно до сум сплаченого судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг.
В обґрунтування відзиву вказують, що з аналізу пункту 5.1 статті 5 договору про надання правової допомоги від 19 вересня 2022 року вбачається, що цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до належного виконання сторонами своїх зобов`язань по даному договору, але не пізніше 19 вересня 2022 року. З акту здачі-приймання (надання юридичних послуг) від 14 жовтня 2022 року вбачається, що всі правові послуги надані після закінчення строку дії договору, а тому не можуть бути підставою для покладення на відповідача витрат за послуги, надані поза межами дії строку договору про надання правової допомоги, зокрема правові послуги надані після 20 вересня 2022 року. Таким чином, суд апеляційної інстанції законно та обґрунтовано відмовив позивачу у розподілі судових витрат за результатами розгляду справи в суді апеляційної інстанції. Також відповідач зазначає, що суд апеляційної інстанції відмовив у задоволені ОСОБА_1 двох позовних вимог, і задовольнив тільки одну вимогу, до суду апеляційної інстанції не додано детальний опис робіт, (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, акт виконаних робіт та наданих послуг не може їх замінити.
У березні 2023 року ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу АТ "Банк Кредит Дніпро", підписаний представником Макаренком О. А., в якому просила: касаційну скаргу АТ "Банк Кредит Дніпро" залишити без задоволення; рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 11 липня 2022 року, додаткове рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 15 серпня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 12 жовтня 2022 року залишити без змін; судові витрати позивача понесені ним у зв`язку з касаційним провадженням у даній справі покласти на відповідача.
Відзив обґрунтований тим, що оскаржена постанова суду апеляційної інстанції відповідає висновкам, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19. Виключна правова проблема, на яку посилається АТ "Банк Кредит Дніпро" відсутня, оскільки була вже вирішена Великою Палатою Верховного Суду. Вказує, що банк стягує плату за обслуговування кредиту у вигляді щомісячної комісії за надання інформації клієнту, що заборонено законодавством, такі умови договору є нікчемними, про що зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року. Висновок, викладений у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17, стосується інших обставин. Щодо відмови судом апеляційної інстанції у зупиненні апеляційного провадження до вирішення Об`єднаною палатою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду справи № 199/7014/20 зазначає, що на момент розгляду клопотання про зупинення провадження у справі, Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 було викладено висновок щодо застосування норм права у подібних обставинах, на який і послався суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові. Крім того, постановою Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27 жовтня 2022 року справу № 199/7014/20 повернуто на розгляд Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, тому задоволення судом апеляційної інстанції клопотання про зупинення апеляційного провадження призвело б до затягування строків розгляду справи. Суд першої інстанції законно та обґрунтовано ухвалив додаткове рішення про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 08 листопада 2022 року відкрито касаційне провадження у справі № 204/8492/21 за касаційною скаргою АТ "Банк Кредит Дніпро", яка підписана представником Ковриженком С. О., витребувано з суду першої інстанції цивільну справу № 204/8492/21, у задоволенні клопотання АТ "Банк Кредит Дніпро" про зупинення виконання рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 11 липня 2022 року, додаткового рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 15 серпня 2022 року та постанови Дніпровського апеляційного суду від 12 жовтня 2022 року відмовлено.
Ухвалою Верховного Суду від 12 січня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі № 204/8492/21 за касаційною скаргою ОСОБА_1, яка підписана представником Макаренком О. А .
У січні 2023 року матеріали справи № 204/8492/21 надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 20 лютого 2023 року заяву ОСОБА_1, яка подана представником Макаренком О. А., про направлення копії ухвали та касаційної скаргиповернуто.
Ухвалою Верховного Суду від 28 лютого 2023 року справу призначено до судового розгляду.
Ухвалою Верховного Суду від 29 березня 2023 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1, яке підписано представником Макаренком О. А. про поновлення строку на подання відзиву на касаційну скаргу АТ "Банк Кредит Дніпро", яка підписана представником Ковриженком С. О. відмовлено. Продовжено ОСОБА_1 строк на подання відзиву на касаційну скаргу АТ "Банк Кредит Дніпро", яка підписана представником Ковриженком С. О., на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 11 липня 2022 року, додаткове рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 15 серпня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 12 жовтня 2022 року.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 08 листопада 2022 року зазначено, що касаційна скарга АТ "Банк Кредит Дніпро" містить передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 17 серпня 2022 року у справі № 180/1434/20, від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19, від 19 червня 2019 року у справі № 643/17966/14-ц, від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17, від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17, від 03 червня 2020 року у справі № 522/856/18 та судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 12 січня 2023 року зазначено, що наведені у касаційній скарзі ОСОБА_1 доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження, оскільки касаційна скарга містить підстави касаційного оскарження, передбачені абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України (порушення норм процесуального права).
Фактичні обставини
Суди встановили, що 18 лютого 2020 року між АТ "Банк Кредит Дніпро" та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 22036000299558.
Відповідно до пункту 1.1 договору банк надає клієнту грошові кошти у тимчасове платне користування на споживчі потреби, а клієнт зобов`язується повернути наданий кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісії, що передбачені кредитним договором, а також здійснити всі інші платежі; пункт 1.2 - за цим договором банк надає клієнту грошові кошти на наступних умовах: сума кредиту 119 200,00 грн, строк кредитування 48 місяців, кінцева дата повернення кредиту 18 лютого 2024 року. Щомісячна комісія за обслуговування кредиту: з 18 лютого 2020 року по 17 березня 2021 року - 3% від суми кредиту, з 18 березня 2021 року по 17 березня 2022 року - 2,5% від суми кредиту, з 18 березня 2022 року по 17 березня 2023 року - 1,5% від суми кредиту, з 18 березня 2023 року по 18 лютого 2024 року - 0,925% від суми кредиту. Процентна ставка за користування кредитом є фіксованою та нараховується в наступному розмірі: на строкову заборгованість за кредитом 0,001 % річних, на прострочену заборгованість за кредитом 56,0 % річних.
Відповідно до пункту 6.9.3 пункту 6.9 "Загальні умови кредитування" Розділу 6 "Умови надання споживчих кредитів" Універсального договору банківського обслуговування клієнтів - фізичних осіб у АТ "Банк Кредит Дніпро" версія 13.0, чинними на час укладення оспорюваного договору, послуга банку по обслуговуванню кредиту полягає у тому, що банк здійснює нагадування про дати сплати заборгованості за кредитом та суму заборгованості, шляхом направлення SMS - повідомлень; вносить зміни до графіку погашення у випадку здійснення клієнтом часткового дострокового погашення кредиту, за письмовою вимогою клієнта надає оновлений графік погашення або інформацію про залишок заборгованості, тощо.
Пунктом 6.9.7 пункту 6.9 "Загальні умови кредитування" Розділу 6 "Умови надання споживчих кредитів" Універсального договору банківського обслуговування клієнтів - фізичних осіб у АТ "Банк Кредит Дніпро", чинними на час укладення оспорюваного договору, передбачено надання не частіше одного разу на місяць безоплатно інформації про поточний розмір заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої банку, надання виписок по рахунку, щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за договором, які сплачені та які належить сплатити і дати сплати.
Відповідно до розділу 4 договору сторони погодили графік платежів, щомісячно по 4 851,44 грн, сума за останній місяць 4 544,44 грн, з якої в період з 18 березня 2020 року по 18 лютого 2021 року - сума на погашення кредиту 1 275,35 грн, сума за розрахунково-касове обслуговування 3 576 грн; за період з 18 березня 2021 року по 18 лютого 2022 року - сума на погашення кредиту 1 871,37 грн, розрахунково-касове обслуговування 2 980,00 грн; за період з 18 березня 2022 року по 18 лютого 2023 року - сума на погашення кредиту 3 063,40 грн, розрахунково-касове обслуговування 1 788,00 грн; за період з 18 березня 2023 року по 18 січня 2024 року - сума на погашення кредиту 3 748,81 грн, розрахунково-касове обслуговування 1 102,60 грн, платіж 18 лютого 2024 року - сума на погашення кредиту 3 134,34 грн, розрахунково-касове обслуговування 1 102,60 грн.
Відповідно до перерахованого графіку погашення станом на 29 липня 2021 року за договором № 22036000299558 ОСОБА_1 погашено заборгованості за кредитом у розмірі 82 781,96 грн, з них: 24 968,44 грн - сума сплаченого тіла кредиту, 57 812,00 грн - сума сплаченої щомісячної комісії, 1,52 грн - проценти.
Відповідно до довідки АТ "Банк Кредит Дніпро" від 29 липня 2021 року за № 84-80 ОСОБА_1 отримала кредит готівкою за кредитним договором № 22036000299558 від 18 лютого 2020 року у сумі 119 200,00 грн.
Прострочена заборгованість станом на 29 липня 2021 року відсутня; сума погашеної частини кредиту без урахування комісії і відсотків станом на 29 липня 2021 року становить 24 968,44 грн; сума повного погашення кредиту з урахуванням комісії і відсотків станом на 29 липня 2021 року становить 97 203, 60 грн.
Позиція Верховного Суду
Щодо визнання недійсними умов пункту 1.2, розділу 4 кредитного договору в частині встановленої щомісячної комісії за обслуговування кредиту
Згідно з частиною першою статті15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої статті 16 ЦК України).
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини перша та друга статті 5 ЦПК України).
Цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.
У приватному праві недійсність (нікчемність чи оспорюваність) може стосуватися або "вражати" договір, правочин, акт органу юридичної особи, державну реєстрацію чи документ.
Усталеним в судовій практиці та цивілістичній доктрині є поділ недійсних правочинів на нікчемні та оспорювані.
У ЦК України закріплений підхід, при якому оспорюваність правочину конструюється як загальне правило. Навпаки, нікчемність правочину має місце тільки у разі, коли існує пряма вказівка закону про кваліфікацію того або іншого правочину як нікчемного.
Оспорюваний правочин визнається недійсним судом, якщо одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом (частина третястатті 215 ЦК України). Правочин, недійсність якого не встановлена законом (оспорюваний правочин), породжує правові наслідки (набуття, зміну або припинення прав та обов`язків), на які він був направлений до моменту визнання його недійсним на підставі рішення суду. Оспорювання правочину відбувається тільки за ініціативою його сторони або іншої заінтересованої особи шляхом пред`явлення вимог про визнання правочину недійсним (позов про оспорювання правочину, ресцисорний позов).
Натомість нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (частина друга статті 215 ЦК України). Нікчемність правочину конструюється за допомогою "текстуальної" недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. Така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах "нікчемний", "є недійсним". Нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, не створює юридичних наслідків, тобто, не "породжує" (змінює чи припиняє) цивільних прав та обов`язків.
Якщо недійсність певного правочину встановлена законом, тобто якщо цей правочин нікчемний, позовна вимога про визнання його нікчемним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.
У частині першій статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
У частині першій статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до частини першоїстатті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги (частини перша та друга статті 633 ЦК України).
Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (частина перша статті 634 ЦК України).