Постанова
Іменем України
29 березня 2023 року
м. Київ
справа № 134/1238/20
провадження № 61-9723св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Державне підприємство "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу", Фонд державного майна України,
розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу Фонду державного майна України на рішення Крижопільського районного суду Вінницької області від 16 листопада 2021 року у складі судді Лабая О. В. та постанову Вінницького апеляційного суду від 16 лютого 2022 року у складі колегії суддів: Матківської М. В., Войтка Ю. Б., Стадника І. М.,
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" (далі - ДП "ЦСЕНСМ"), Фонду державного майна України про визнання наказу незаконним, поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.
Позов мотивований тим, що наказом відповідача № 85-к/тр від 09 липня 2020 року ОСОБА_1 звільнено з посади директора Вінницької філії ДП "ЦСЕНСМ" за пунктом 1 статті 41 КЗпП України.
У понеділок, 27 липня 2020 року о 07 год 30 хв. вона приступила до виконання посадових обов`язків директора філії після виходу із лікарняного. 28 липня 2020 року після закінчення робочого дня (17 год 05 хв) агроном, який на час її перебування на лікарняному тимчасово виконував обов`язки директора філії ОСОБА_2 вручив їй переданий із м. Києва наказ про її звільнення із займаної посади з 09 липня 2020 року за пунктом 1 статті 41 КЗпП України, за одноразове грубе порушення. Наказ про звільнення видав виконуючий обов`язки генерального директора ОСОБА_3, погодивши із заступником голови Фонду державного майна України ОСОБА_8 Погодження, наказ про звільнення і дата її звільнення датовані одним днем - 09 липня 2020 року.
Розрахункові кошти і трудову книжку на день подачі позову вона не отримала. Їй не відомо, про яке саме грубе порушення йдеться. Вона лише припускає, що під таким порушенням вважають те, що вона надала у безоплатне зберігання техніку, чим повністю врятувала її від розкрадання, яке планував виконуючий обов`язки директора ОСОБА_3 для передачі третім особам.
Наказ про звільнення вважає незаконним, оскільки в ньому не зазначено, за яке одноразове грубе порушення трудових обов`язків вона підлягає звільненню, за яких обставин було вчинено проступок і його характер. Крім того не виявлені та не встановлені недоліки в її роботі, не зафіксоване неналежне виконання посадових обов`язків, як одноразове грубе порушення трудових обов`язків, що тягне за собою звільнення на підставі пункту 1 частини першої статті 41 КЗпП України.
Відповідачем порушено порядок звільнення з роботи: не проводилося службове розслідування, про що свідчить відсутність відповідного акту; у неї не відбирали письмового пояснення з приводу її дій, які б могли розцінюватися як одноразове грубе порушення трудових обов`язків; не дотримано порядок і строки, визначені статтями 148 та 149 КЗпП України.
Відповідачем не доведено наявність підстав для звільнення за пунктом 1 частини першої статті 41 КЗпП України. При цьому доган, нарікань та дисциплінарних стягнень стосовно її фінансової і господарської діяльності, та будь-якого іншого порушення трудового законодавства, які б призвели до блокування діяльності філії і нормального функціонування всіх підпорядкованих структурних підрозділів, нею не допускалося, зауважень до роботи філії з боку керівництва державного підприємства не було, про що свідчать грамоти.
Зазначила, що неправомірними діями адміністрації при її звільненні, позивачу спричинені моральні страждання, про що свідчать лікарняні листи та багатоплідна робота, як викривача корупційних дій адміністрації ДП "ЦСЕНСМ" та пов`язаних із цим відносин з правоохоронними органами. Все зазначено, призвело до сильного послаблення здоров`я позивача, похитнуло родинні зв`язки та відносини.
Позивач просила:
поновити строк на подання позовної заяви до суду;
визнати наказ ДП "ЦСЕНСМ" № 85-к/тр від 09 липня 2020 року про звільнення ОСОБА_1 з займаної посади незаконним;
поновити ОСОБА_1 на посаді директора Вінницької філії ДП "ЦСЕНСМ" та допустити негайне виконання рішення суду в цій частині;
стягнути з ДП "ЦСЕНСМ" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 09 липня 2020 року до дня поновлення на роботі;
стягнути з ДП "ЦСЕНСМ", Фонду державного майна України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 200 000,00 грн.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Крижопільського районного суду Вінницької області від 16 листопада 2021 року, яке залишене без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 16 лютого 2022 року, позов задоволено частково.
Визнано незаконним наказ виконуючого обов`язки генерального директора ДП "ЦСЕНСМ" № 85-к/тр від 09 липня 2020 року про звільнення ОСОБА_1 з посади директора Вінницької філії ДП "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України.
Поновлено ОСОБА_1 на посаді директора Вінницької філії ДП "ЦСЕНСМ" з 10 липня 2020 року.
Стягнуто з ДП "ЦСЕНСМ" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 10 липня 2020 року по 16 листопада 2021 року у розмірі 142 960,84 грн.
Стягнуто з ДП "ЦСЕНСМ" на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 2 000,00 грн.
Допущено негайне виконання рішення в частині поновлення на роботі незаконно звільненого працівника.
Стягнуто з ДП "ЦСЕНСМ" в дохід держави судовий збір у розмірі 8,40 грн.
Судові рішення про задоволення позовних вимог про визнання незаконним оспорюваного наказу, мотивовані тим, що акт службового розслідування від 01 червня 2020 року (який містить цілу систему порушень, серед яких зазначається укладання договору 10 березня 2020 року) та оспорюваний наказ не містять чітко сформульоване одноразове порушення, яке стало підставою звільнення позивача, в оспорюваному наказі зазначено про звільнення позивача на підставі пункту 1 статті 41 КЗпП України та погодження Фонду державного майна України на звільнення директора Вінницької філії ДП "ЦСЕНСМ" ОСОБА_1 від 09 липня 202 року № 10-57-13549.
Судами не встановлено безпосередньо, за яке дисциплінарне порушення позивача було притягнуто до дисциплінарної відповідальності, відповідачем ДП "ЦСЕНСМ" не доведено вину працівника та причинний зв`язок між діями позивача, вчиненим ним порушенням та негативними наслідками, які настали (могли настати) внаслідок такого порушення. Разом з тим, саме на роботодавця покладається обов`язок доказування фактів винного вчинення працівником дисциплінарного проступку.
Доказів ознайомлення ОСОБА_1 із актом службового розслідування від 01 червня 2020 року або відмови від ознайомлення з ним, відповідачем не надано.
Суд першої інстанції відхилив посилання відповідача ДП "ЦСЕНСМ" на порушення позивачем статей 75, 73 Господарського кодексу України, пунктів 5.6 та 7.6, 7.8 статуту ДП "ЦСЕНСМ", пунктів 2.16, п 4.4 посадової інструкції директора Вінницької філії ДП "ЦСЕНСМ", оскільки безпосередньо в акті службового розслідування від 01 червня 2020 року ВН № 260/а визначено порушення позивачем вимог пунктів 7.3 та 7.4 положення про Вінницьку філію, згідно до яких, керівник філії зобов`язаний вести свою діяльність виходячи з інтересів підприємства, а також належним чином використовувати майно (грошові кошти), передане підприємству та порушення пунктів 9.3, 9.4 статуту підприємства, де вказано про необхідність своєчасно забезпечувати сплату податків та інших відрахувань згідно із законодавством, інших порушень положень статуту підприємства, положення про філію та посадових обов`язків в акті службового розслідування від 01 червня 2020 року ВН № 260/а не встановлено.
Встановивши незаконність оспорюваного наказу, суди зробили висновок про поновлення позивача на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 10 липня 2020 року по 16 листопада 2021 року у розмірі 142 960,84 грн.
Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, вказав, що незаконним звільненням з роботи позивачу завдано моральну шкоду, яка полягала у душевних стражданнях, пов`язаних із незаконним звільненням, втраті заробітку та нормальних життєвих зв`язків і вимагало від неї додаткових зусиль для організації свого життя та відстоювання свого права на працю у судовому порядку, у зв`язку з чим з врахуванням засад розумності, виваженості та справедливості, суди вважали, що достатню суму відшкодування моральної шкоди слід визначити у розмірі 2 000,00 грн.
Суд апеляційної інстанції відхилив доводи відповідача Фонду державного майна України про те, що суд з урахуванням роз`яснень судової практики, сам вправі змінити формулювання причин звільнення і привести його у відповідність з чинним законодавством, оскільки судом встановлена в цілому незаконність наказу про звільнення, у якому взагалі відсутня правова підстава такого звільнення, а не те, що невірно зазначено формулювання причини звільнення, суд не наділений повноваженнями щодо визначення саме одноразового грубого порушення керівником, наслідком чого може наступити звільнення із посади на підставі пункту 1 статті 41 КЗпП України, таке право надано трудовим законодавством України лише роботодавцю.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
У жовтні 2022 року Фонд державного майна України подав касаційну скаргу, в якій просив скасувати рішення Крижопільського районного суду Вінницької області від 16 листопада 2021 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 16 лютого 2022 року; прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі; судові витрати покласти на відповідачів.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, наявні порушення норм процесуального права та неправильно застосовані норми матеріального права.
Зазначає, що позивач, уклавши договір безоплатного зберігання майна порушила законодавство, положення та посадову інструкцію щодо розпоряджання та користування майном, без доручення Генерального директора підприємства на власний розсуд розпорядилася майном ДП "ЦСЕНСМ". Суди не в повній мірі встановили вину позивача, наявність причинного зв`язку між невиконанням нею трудових обов`язків, визначених в посадовій інструкції директора філії ДП "ЦСЕНСМ", положенні про Вінницьку філію ДП "ЦСЕНСМ" і негативними наслідками, які настали внаслідок такого порушення - втрати сільськогосподарської техніки на суму 1,5 млн грн, в результаті чого зробили помилковий висновок про не доведення наявності у діях позивача одноразового грубого порушення своїх трудових обов`язків. Вказує, що оскільки відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування пункту 1 частини першої статті 41 КЗпП України, положень статей 148, 149 КЗпП України в контексті виявлення службовим розслідуванням порушень керівником філії посадової інструкції та положення про філію, в частині недотримання порядку погодження правочинів з керівництвом центрального апарату підприємства, що призвело до фінансових втрат, Верховним Судом має бути сформований висновок стосовно того, що укладення правочину, всупереч посадовій інструкції та положенню про філію, а також чинному законодавству, без відповідного погодження центрального апарату, у випадку коли таке погодження є обов`язковим, треба вважати одноразовим грубим порушенням трудових обов`язків в розумінні пункту 1 частини першої статті 41 КЗпП України. Суди фактично проігнорували та не надали належної оцінки доказам ДП "ЦСЕНСМ" та Фонду державного майна України, не проаналізували положення статей 148, 149 КЗпП України в контексті проведеного службового розслідування та його висновків, які викладені в акті від 01 червня 2020 року.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 24 жовтня 2022 року поновлено Фонду державного майна України строк на касаційне оскарження рішення Крижопільського районного суду Вінницької області від 16 листопада 2021 року та постанови Вінницького апеляційного суду від 16 лютого 2022 року, відкрито касаційне провадження у справі № 134/1238/20, витребувано з суду першої інстанції цивільну справу № 134/1238/20.
У листопаді 2022 року матеріали цивільної справи № 134/1238/20 надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 20 березня 2023 року справу призначено до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).