Постанова
Іменем України
30 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 242/3831/19
провадження № 61-782св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Грушицького А. І.,
суддів: Литвиненко І. В., Мартєва С. Ю., Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Пророка В. В.,
учасники справи:
боржник - ОСОБА_1,
стягувач - ОСОБА_2,
заінтересована особа - приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Резніков Олександр Григорович,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Резнікова Олександра Григоровича, в інтересах якого діє адвокат Бугай Дмитро Володимирович, на постанову Донецького апеляційного суду від 16 грудня 2020 року у складі колегії суддів: Принцевської В. П., Баркова В. М., Мальцевої Є. Є., та касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Донецького апеляційного суду від 25 лютого 2021 року у складі колегії суддів: Принцевської В. П., Баркова В. М., Мальцевої Є. Є., у справі за скаргою ОСОБА_1 на неправомірні дії та постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Резнікова Олександра Григоровича про відкриття виконавчого провадження
від 07 травня 2020 року № 62021731 із примусового виконання рішення Селидівського міського суду Донецької області від 27 грудня 2019 року у справі № 242/3831/19 та інші винесені постанови в межах цього виконавчого провадження, заінтересована особа (стягувач) - ОСОБА_2,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст заяви
У травні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою на неправомірні дії та постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Резнікова О. Г. про відкриття виконавчого провадження
від 07 травня 2020 року № 62021731 із примусового виконання рішення Селидівського міського суду Донецької області від 27 грудня 2019 року у справі № 242/3831/19 та інші винесені постанови в межах цього виконавчого провадження.
Заява обґрунтована тим, що 07 травня 2020 року приватним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 62021731 із примусового виконання рішення Селидівського міського суду Донецької області від 27 грудня 2019 року у справі № 242/3831/19, яку ОСОБА_1 отримала 14 травня 2020 року за адресою свого проживання:
АДРЕСА_1 .
Разом із копією постанови приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження отримала ще дві постанови, а саме: постанову про стягнення з боржника основної винагороди від 07 травня 2020 року та постанову про об`єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження від 07 травня 2020 року, якою виконавче провадження № 62021731 разом із виконавчим провадженням № 61554806 об`єднано у зведене виконавче провадження № 62022659.
На думку ОСОБА_1, дії приватного виконавця щодо винесення вказаних постанов є неправомірними, оскільки ним було прийнято до виконання виконавчий документ, місце виконання якого не відноситься
до його виконавчого округу. Зокрема, місце проживання ОСОБА_1
та квартира, яка належить їй на праві власності, знаходиться за
адресою:
АДРЕСА_1, у той час як повноваження приватного виконавця розповсюджуються лише на виконавчий округ
м. Києва.
Ураховуючи зазначене, просила суд визнати неправомірними дії приватного виконавця щодо відкриття 07 травня 2020 року виконавчого провадження № 62021731 за заявою ОСОБА_2 про примусове виконання виконавчого документу № 242/3831/19, виданого 05 березня 2020 року Селидівським міським судом Донецької області, та визнати неправомірними і зобов`язати скасувати винесені в межах виконавчого провадження постанову про об`єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження від 07 травня 2020 року і постанову про стягнення з боржника основної винагороди від 07 травня 2020 року.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 10 серпня 2020 року у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.
Провадження у справі за скаргою ОСОБА_1 у частині вимог щодо визнання неправомірною та зобов`язання приватного виконавця скасувати постанову про стягнення з боржника основної винагороди
від 07 травня 2020 року закрито.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що в діях приватного виконавця відсутні ознаки неправомірності під час відкриття ним виконавчого провадження та об`єднання виконавчих проваджень у зведене.
Вимоги щодо зобов`язання скасувати постанову про стягнення основної винагороди підлягають вирішенню у порядку адміністративного судочинства у відповідному окружному адміністративному суді.
Постановою Донецького апеляційного суду від 16 грудня 2020 року ухвалу Селидівського міського суду Донецької області від 10 серпня 2020 року скасовано, визнано неправомірними дії приватного виконавця щодо відкриття ним 07 травня 2020 року виконавчого провадження № 62021731 за заявою ОСОБА_2 із примусового виконання виконавчого листа, виданого 05 березня 2020 року № 242/3831/19 Селидівським міським судом Донецької області, визнано неправомірними та зобов`язано приватного виконавця скасувати винесені в межах виконавчого провадження № 62021731: постанову про стягнення із боржника основної винагороди від 07 травня 2020 року; постанову про об`єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження від 07 травня 2020 року.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що приватний виконавець усупереч статті 24 Закону України "Про виконавче провадження" прийняв до виконання виконавчий документ не за місцем проживання, перебування боржника або за місцезнаходженням його майна.
Додатковою постановою Донецького апеляційного суду від 23 грудня 2020 року із приватного виконавця на користь ОСОБА_1 стягнено судовий збір у розмірі 420,40 грн, сплачений при поданні апеляційної скарги.
24 грудня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Донецького апеляційного суду із заявою про ухвалення додаткового рішення у цій справі.
Ухвалою Донецького апеляційного суду від 25 лютого 2021 року заяву ОСОБА_1 про прийняття додаткового рішення щодо розподілу витрат на правничу допомогу залишено без розгляду.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що постанова Донецького апеляційного суду була прийнята 16 грудня 2020 року, а заява про ухвалення додаткового рішення подана 24 грудня 2020 року, тобто після спливу п`яти днів із моменту ухвалення рішення суду.
Короткий зміст вимог та доводів касаційних скарг
У січні 2021 року приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Резніков О.Г., в інтересах якого діє адвокат Бугай Д. В.,звернувся до суду із касаційною скаргою на постанову Донецького апеляційного суду
від 16 грудня 2020 року, у якій просить її скасувати та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права, зокрема, вимоги статті 24 Закону України "Про виконавче провадження", пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України та не враховував правові висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі
№ 381/2126/18, від 11 вересня 2019 року у справі № 925/138/18,
від 02 жовтня 2019 року у справі № 753/22823/18-ц, від 16 жовтня
2019 року у справі № 1940/1957/18, постановах Верховного Суду
від 09 грудня 2020 року у справі № 460/3537/20, від 09 грудня 2020 року у справі № 460/3537/20.
Суд апеляційної інстанції не взяв до уваги, що на етапі вирішення питання про відкриття виконавчого провадження або про повернення виконавчого документа у приватного виконавця відсутній обов`язок та право, а отже, і механізм, спрямований на перевірку законності виконавчого документа та правильності визначення в ньому адреси місця проживання/перебування боржника.
У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Донецького апеляційного суду
від 25 лютого 2021 року, у якій просить її скасувати та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права, зокрема, суд помилково залишив без розгляду заяву ОСОБА_1 про розподіл витрат на правничу допомогу, застосувавши частину восьму статті 141 ЦПК України.
Аргументи інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат Бойко О. І., просить касаційну скаргу на постанову Донецького апеляційного суду від 16 грудня 2020 року залишити без задоволення,
а оскаржувану постанову - без змін.
Зазначає, що посилання в касаційній скарзі на правовий висновок щодо застосування норм частини другої статті 24 Закону України "Про виконавче провадження", викладений у постанові Верховного Суду
від 09 грудня 2020 року у справі № 460/3537/20, є необґрунтованим, оскільки не є релевантним.
Доказів, що боржник проживає у м. Києві чи про наявність у боржника будь-якого майна у м. Києві в межах виконавчого округу приватного виконавця у матеріалах справи немає.
Рух касаційних скарг в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 04 лютого 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою приватного виконавця
Резнікова О. Г., в інтересах якого діє адвокат Бугай Д. В., витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.
У березні 2021 року справа № 242/3831/19 надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 07 червня 2021 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження ухвали Донецького апеляційного суду
від 25 лютого 2021 року. Відкрито касаційне провадження у цій справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Донецького апеляційного суду від 25 лютого 2021року.
Ухвалою Верховного Суду від 08 грудня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 27 грудня 2019 року задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Стягнено солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошові кошти за договором позики, на виконання якого були надані розписки від 26 квітня 2007 року та 01 січня 2009 року, у розмірі 5 671 583,70 грн та судові витрати у розмірі 19 605,00 грн (по 9 802,50 грн з кожного боржника).
05 березня 2020 року Селидівським міським судом Донецької області видано виконавчий лист № 242/3831/19 про солідарне стягнення з ОСОБА_3, ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошових коштів за договором позики, на виконання якого надані розписки від 26 квітня 2007 року та 01 січня 2009 року, у розмірі 5 671 583,70 грн. У відомостях про адресу місця проживання боржника ОСОБА_1 зазначено: АДРЕСА_2 .
Згідно із постановою приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Резнікова О. Г. від 01 квітня 2020 року у виконавчому провадженні № 615454806 з виконання виконавчого листа № 242/3822/19
від 05 березня 2020 року на підставі заяви боржника ОСОБА_1 проведено зміну її реєстраційних даних та зазначено фактичну адресу місця проживання: АДРЕСА_1 .
06 травня 2020 року стягувач ОСОБА_2 звернувся до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Резнікова О. Г. із заявою про примусове виконання виконавчого листа № 242/3831/19, виданого Селидівським міським судом Донецької області від 05 березня 2020 року, в якій місце проживання боржника зазначено:
АДРЕСА_2 .
Постановою приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Резнікова О. Г. від 07 травня 2020 року відкрито виконавче провадження № 62021731 за виконавчим листом № 242/3831/19, виданим 05 березня 2020 року Селидівським міським судом Донецької області, про солідарне стягнення з ОСОБА_3, ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошових коштів за договором позики, на виконання якого були надані розписки від 26 квітня 2007 року та 01 січня 2009 року, у розмірі 5 671 583,70 грн. У відомостях про адресу місця проживання боржника ОСОБА_1 зазначено: АДРЕСА_2 .
Постановою приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Резнікова О. Г. від 07 травня 2020 року стягнено з боржника ОСОБА_1 основну винагороду у сумі 567 158,37 грн.
07 травня 2020 року стягувач ОСОБА_2 звернувся до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Резнікова О. Г. із заявою про об`єднання виконавчих проваджень № 61554806 та № 62021731.
Постановою приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Резнікова О. Г. від 07 травня 2020 року об`єднано виконавчі провадження № 61554806, № 62021731 у зведене виконавче провадження № 62022659.
Постановою приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Резнікова О. Г. від 07 травня 2020 року зупинено виконавче провадження № 61554806 з примусового виконання виконавчого листа № 242/3822/19, виданого 05 березня 2020 року Селидівським міським судом Донецької області.
Постановою приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Резнікова О. Г. від 07 травня 2020 року зупинено виконавче провадження № 62021731 з примусового виконання виконавчого листа № 242/3831/19, виданого 05 березня 2020 року Селидівським міським судом Донецької області.
Згідно із інформацією з Державного реєстру речових прав № 204118890
від 13 березня 2020 року ОСОБА_1 на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_3 .
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець за адресою:
АДРЕСА_1 .
Постановою Донецького апеляційного суду від 18 червня 2020 року рішення Селидівського міського суду Донецької області від 27 грудня
2019 року скасовано в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь
ОСОБА_2 заборгованості за договором позики, на виконання якого були надані розписки від 26 квітня 2007 року та 01 січня 2009 року, у розмірі 5 671 583,70 грн, а також стягнення судових витрат у розмірі 9 802,50 грн. У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договорами позики відмовлено та стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 14 407,50 грн.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення
від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши наведені у касаційних скаргах доводи, врахувавши аргументи, викладені у відзиві, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а касаційна скарга приватного виконавця Резнікова О. Г. - частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені статтею 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Указаним вимогам оскаржувані ухвала та постанова апеляційного суду в повній мірі не відповідають з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд
і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси власне порушені, а учасники цивільного обороту використовують цивільне судочинство для такого захисту.
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, зокрема у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання цього принципу є гарантією того, що учасник справи, незалежно від рівня фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, має можливість забезпечити захист своїх прав та інтересів.
Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права.
Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.
Щодо касаційної скарги приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Резнікова О. Г. на постанову Донецького апеляційного суду
від 16 грудня 2020 року
Звертаючись до суду зі скаргою на неправомірні дії та постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Резнікова О. Г. про відкриття виконавчого провадження від 07 травня 2020 року № 62021731 із примусового виконання рішення Селидівського міського суду Донецької області від 27 грудня 2019 року у справі № 242/3831/19 та інші винесені постанови в межах цього виконавчого провадження, ОСОБА_1 посилалася на те, що дії приватного виконавця щодо винесення вказаних постанов є неправомірними, оскільки ним було прийнято до виконання виконавчий документ, місце виконання якого не відноситься до його виконавчого округу. Зокрема, місце проживання ОСОБА_1 та квартира, яка належить їй на праві власності, знаходиться за адресою:
АДРЕСА_1, у той час як повноваження приватного виконавця розповсюджуються лише на виконавчий округ
м. Києва.
Постановою Донецького апеляційного суду від 16 грудня 2020 року визнано неправомірними дії приватного виконавця щодо відкриття ним
07 травня 2020 року виконавчого провадження № 62021731 за заявою ОСОБА_2 із примусового виконання виконавчого листа, виданого
05 березня 2020 року № 242/3831/19 Селидівським міським судом Донецької області, визнано неправомірними та зобов`язано приватного виконавця скасувати винесені в межах виконавчого провадження
№ 62021731: постанову про стягнення із боржника основної винагороди від 07 травня 2020 року; постанову про об`єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження від 07 травня 2020 року.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що приватний виконавець усупереч статті 24 Закону України "Про виконавче провадження" прийняв до виконання виконавчий документ не за місцем проживання, перебування боржника або за місцезнаходженням його майна.
Колегія суддів у повній мірі із зазначеним висновком апеляційного суду
не погоджується, з огляду на таке.
Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження
і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому законі органів і осіб,
що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться
на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями,
які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (стаття 1 Закону України "Про виконавче провадження").
Частиною першою статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" (тут і надалі - у редакції, чинній на момент вчинення виконавчих дій) передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Пунктом 9 частини першої статті 2 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад, зокрема, забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Відповідно до частини першої статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Можливість оскарження рішення, дії чи бездіяльності виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби врегульовано також процесуальним законом, зокрема, згідно зі статтею 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.