ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 березня 2023 року
м. Київ
Справа № 46/436-б (127/27098/19)
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
головуючого - Пєскова В.Г.,
суддів: Банаська О.О., Погребняка В.Я.,
за участю секретаря судового засідання Заріцької Т.В.,
учасники справи не скористалися правом участі у судовому засіданні (повідомлені належним чином),
розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1 за вх. № 6524/2022
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.09.2022
у складі колегії суддів: Копитової О.С. (головуюча), Сотнікова С.В., Пантелієнка В.О.
та ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.07.2021
у складі судді Паська М.В.
у справі № 46/436-б (127/27098/19)
за позовом ОСОБА_1
до Державної акціонерної компанії "Укрресурси"
про зобов`язання вчинити дії та стягнення 1 491 000,80 грн
у межах справи № 46/436-б
про банкрутство Державної акціонерної компанії "Укрресурси",
В С Т А Н О В И В:
Вступ.
1. На вирішення Суду поставлено питання розгляду трудового спору між колишнім працівником боржника у справі про банкрутство та його працедавцем-банкрутом у розрізі дати набуття позивачем статусу особи, звільненої з роботи, та обґрунтованості нарахування сум відповідних компенсацій, пов`язаних з відображенням у трудовій книжці позивача факту звільнення.
Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій.
2. ОСОБА_1 у липні 2000 року звертався до Замостянського районного суду м. Вінниці з позовом до Державної акціонерної компанії "Укрресурси" (далі - ДАК "Укрресурси") про встановлення відносно нього факту порушення статей 33, 43, 45, 46 Конституції України, стягнення на його користь моральної шкоди в сумі 300 000 грн та просив суд зобов`язати відповідача звільнити його з посади заступника директора по будівництву Вінницького заводу "Модуль" на підставі пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України в зв`язку з видачею йому трудової книжки або її дублікату, а також повного розрахунку згідно з чинним законодавством.
3. 25.01.2001 рішенням Замостянського районного суду м. Вінниці позов задоволено частково. Зобов`язано ДАК "Укрресурси" звільнити ОСОБА_1 з посади заступника директора по будівництву Вінницького заводу "Модуль" на підставі пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України в зв`язку з ліквідацією підприємства, з видачею йому дубліката трудової книжки з такими записами: "12.03.1992 року прийнятий на посаду інженера І категорії/технагляд/ дирекції Вінницького заводу "Модуль" Наказ № 46 від 12.03.1992 року; 16.11.1992 року переведений заступником директора по будівництву Наказ № 185 від 19.1992 року; 16.11.1992 переведений заступником директора по будівництву Наказ № 185 від 19.11.1992 року". Присуджено до стягнення заборгованість по заробітній платі за період з 01.05.2000 по 01.01.2001 в сумі 3 422,8 грн та судові витрати на суму 151 грн.
4. У подальшому позивач звернувся до Замостянського районного суду м. Вінниці з вимогами про скасування наказу № 25-к від 07.03.2002 року та зобов`язання ДАК "Укрресурси" змінити дату звільнення у відповідності до вимог статей 49-2, 49-4 Кодексу законів про працю України.
5. 01.03.2004 рішенням Замостянського районного суду м. Вінниці позов задоволено частково. Зобов`язано ДАК "Укрресурси" змінити дату наказу № 25-а-к від 07.03.2002 року про звільнення ОСОБА_1, виданого на виконання рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 25.01.2001, та провести з ним повний розрахунок.
6. 19.05.2005 ухвалою Замостянського районного суду м. Вінниці роз`яснено рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 01.03.2004, а саме, що ДАК "Укрресурси" сама повинна визначитися щодо дати видачі наказу про звільнення ОСОБА_1 відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження" та Кодексу законів про працю України, при цьому провести з ним повний розрахунок.
7. У зв`язку з невиконанням боржником рішень судів, зокрема і рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 01.03.2004, позивач звертався до Європейського суду з прав людини.
8. 17.07.2014 рішенням Європейського суду з прав людини у справі "Яворовенко та інші проти України", зокрема, постановлено, що упродовж трьох місяців держава-відповідач має виконати рішення національних органів, ухвалених на користь заявників, у т.ч. ОСОБА_1, які підлягають виконанню, та виплатити по 2 000 (дві тисячі) євро кожному із заявників (або його правонаступникам), наведених у Додатку, в якості відшкодування матеріальної і моральної шкоди та компенсації судових та інших витрат плюс будь-які податки, що можуть нараховуватись заявникам на вищезазначені суми, які мають бути конвертовані в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу; (b) із закінченням зазначеного тримісячного строку і до остаточного розрахунку на цю суму нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, що діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти.
9. 01.12.2015 ліквідатор ДАК "Укрресурси" Давидюк Т.П. видав Наказ № 1, яким змінив дату звільнення ОСОБА_1 з 08.05.2012 на 01.12.2015, як на підставу такого звільнення послався на рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 25.01.2001. У відповідності до вказаного Наказу ліквідатором Давидюком Т.П. було внесено до трудової книжки позивача відповідний запис про його звільнення з 01.12.2015.
10. 24.05.2016 постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду у справі № 127/3844/16-а вирішено включити до трудового стажу позивача у ДАК "Укрресурси" період з 01.12.2015 по 26.12.2015.
11. У подальшому позивач звертався до Вінницького міського суду Вінницької області з позовом до ДАК "Укрресурси" про зобов`язання змінити у трудовій книжці дату звільнення, в якій просив зобов`язати відповідача в межах виконання саме рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 01.03.2004 та рішення Європейського суду з прав людини від 17.07.2014 видати наказ про його звільнення з 26.12.2015, про що внести відповідний запис в трудову книжку.
12. 11.01.2017 заочним рішенням Вінницького міського суду зобов`язано відповідача видати наказ про звільнення позивача з 26.12.2015 року, про що внести відповідний запис у трудову книжку.
13. 06.09.2017 на виконання вказаного рішення суду від 11.01.2017 ліквідатором Менчаком В.В. видано наказ № 06/09/17-1Б від 06.09.2017 про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника директора з питань будівництва Вінницького заводу "Модуль" з 26.12.2015 згідно з пунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю України у зв`язку з ліквідацією підприємства та змінено дату запису про звільнення у трудовій книжці позивача з 01.12.2015 на 26.12.2015.
Подання до суду позовної заяви.
14. У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Вінницького міського суду Вінницької області з наступними позовними вимогами (т. 1, а.с. 4):
- зобов`язати ліквідатора ДАК "Укрресурси" - арбітражного керуючого Куделю М.О. змінити дату його звільнення у відповідності до рішення Європейського суду з прав людини від 17.07.2014 № 25663/02, рішень Замостянського районного суду м. Вінниці від 01.03.2004 і від 25.01.2001 та статті 47 Кодексу законів про працю України, про що внести відповідні записи в дублікат трудової книжки, яка йому направлена;
- зобов`язати ліквідатора ДАК "Укрресурси" - арбітражного керуючого Куделю М.О. на виконання рішення Європейського суду з прав людини від 17.07.2014 № 25663/02 та рішень Замостянського районного суду м. Вінниці від 25.01.2001 та від 01.03.2004 надати йому офіційну довідку про всю суму залишку боргу повного розрахунку перед ним у справі № 46/436-б;
- стягнути з ДАК "Укрресурси" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені з 06.04.2018 по 05.10.2019 в розмірі 396 000 грн, моральну шкоду в розмірі 1 000 000 грн та відшкодування витрат на правову допомогу в розмірі 5 000,80 грн, а всього 1 491 000,80 грн.
15. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 25.01.2001 та від 01.03.2004 всупереч рішенню Європейського суду з прав людини від 17.07.2014 не виконані, ОСОБА_1 у належний спосіб не звільнений. Позивач вважає, що ДАК "Укрресурси" в порушення вимог статті 116 Кодексу законів про працю України повного розрахунку з ним не провів, отже, в силу статті 47 КЗпПУ він має право на компенсацію.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції.
16. 29.07.2021 ухвалою Господарського суду міста Києва у справі № 46/436-б (127/27098/19) у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
17. Ухвалюючи зазначене рішення, суд першої інстанції послався на повне виконання рішення ЄСПЛ від 17.04.2014 № 25663/0, що підтверджується копією довідки Секретаріату Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини № 65/20.1/23 від 24.07.2017, недоведеність позивачем вимог в частині стягнення моральної шкоди та безпідставне нарахування сум середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. За висновком місцевого господарського суду, заборгованість по заробітній платі та інші належні при звільненні суми були виплачені позивачеві в розмірі 1 900 147, 03 грн, а нарахування середнього заробітку при звільненні на середній заробіток при звільненні чинне законодавство не передбачає.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції.
18. 28.09.2022 постановою Північного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, ухвалу господарського суду міста Києва від 29.07.2021 у справі № 46/436-б (127/27098/19) залишено без змін.
19. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що процес звільнення працівника не може бути нескінченним і роботодавець фізично не може видавати свої накази одночасно з прийняттям судом рішення, а зобов`язаний виконати рішення належним чином вірно вказавши дату звільнення. Матеріалами справи підтверджено, що трудова книжка була отримана позивачем 25.12.2016 року і саме вказана дата є належною датою його звільнення.
Матеріалами справи підтверджено і не заперечується позивачем, що йому перераховано 1 900 147,03 грн, зокрема 04.08.2016 року, тобто після офіційної дати звільнення на користь позивача перераховано 1 188 937, 30 грн.
Позивачем не надано доказів того, що розмір сум, які відповідач повинен був сплати йому при звільненні, є більшими, ніж 1 900 147,03 грн, та не вказано, в якій саме частині відповідач із ним не розрахувався.
Стосовно відмови в позові у частині відшкодування моральної шкоди, то суд апеляційної інстанції зазначив, що позивачем не надано доказів того, що йому було нанесено моральних страждань.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ.
А. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу.
20. 12.12.2022 ОСОБА_1 направив до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.09.2022 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.07.2021 у справі № 46/436-б (127/27098/19); ухвалити нове рішення, яким зобов`язати ліквідатора ДАК "Укрресурси" змінити дату звільнення ОСОБА_1 з 26.12.2015 в наказі від 06.09.2017 на 19.09.2017 - дату отримання трудової книжки, відповідно до рішень Замостянського районного суду м. Вінниці від 01.03.2004 та Європейського суду з прав людини від 17.07.2014 № 25663/02, з наданням довідки про залишки боргу, згідно з постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.12.2021 у цій справі.
21. Підставами касаційного оскарження скаржник зазначає порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 47, 116, 117 Кодексу законів про працю України, статті 12 Закону України "Про виконання рішень та застосуванню практики Європейського суду", статті 46, частин першої та четвертої статті 75 ГПК України, а також їх застосування без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 11.12.2019 у справі № 802/292/17-а (провадження № К/9901/4966/18), від 31.07.2019 у справі № 0240/3698/18-а (адміністративне провадження № К/9901/14508/19) (пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України).
22. Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, ОСОБА_1 посилається на допущені судами попередніх інстанцій порушення при розгляді справи, а саме:
- суди першої та апеляційної інстанцій не розглянули його зменшенні позовні вимоги, натомість, розглядали ті вимоги, на яких позивач вже не наполягав, подавши відповідну заяву до суду;
- апеляційний суд неправильно застосував норми частини першої статті 47 Кодексу законів про працю України та пункту 4.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок, не здійснив аналізу повноти записів у трудовій книжці, її оформлення, відповідність редакцій запису в ній і в наказі № 1 від 01.12.2015 та рішенні Замостянського районного суду м. Вінниці від 25.01.2001;
- судом не враховано зміст ухвали Замостянського районного суду м. Вінниці від 19.05.2005, якою встановлений порядок і спосіб виконання рішення суду від 01.03.2004, оскільки наказ ліквідатора від 06.09.2017 про зміну дати в наказі № 1 від 01.12.2015 виданий на виконання рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 25.01.2001, а не рішення суду від 01.03.2004;
- суди не звернули уваги на неправильність оформлення записів у трудовій книжці, оскільки запис про звільнення з 26.12.2015 зроблено в графі "Відомості про нагородження", а не в графі "Відомості про роботу";
- суди дійшли помилкових висновків про те, що сума 1 900 147,03 грн є остаточною сумою повного розрахунку, оскільки низкою судових рішень, зокрема, постановою Вінницького апеляційного суду від 12.01.2021 у справі № 127/12474/16-ц та в постанові від 05.05.2021 у справі № 127/937/17 з ДАК "Укрресурси" стягнуто кошти, які не ввійшли і не могли бути включені в суму 1 900 147,03 грн;
- у порушення частини четвертої статті 75 ГПК України апеляційний суд не звернув увагу на постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.12.2021 у цій же справі, якою визнано вимоги ОСОБА_1 у справі про банкрутство з урахуванням раніше виплаченої Міністерством юстиції України суми 1 900 147,03 грн;
- відмовляючи у вимозі до ліквідатора надати довідку Уповноваженому про залишок невиплаченого боргу, що визнаний постановою ПАГС від 06.12.2021 у цій справі та чинними рішеннями суду, суд порушив вимоги статті 12 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду", бо за нормами цієї статті ліквідатор зобов`язаний надавати інформацію Уповноваженому про вжиття ним Додаткових заходів індивідуального характеру, зокрема, про суму залишку боргу та міри зобов`язального характеру і тому, що згідно рішення ЄСПЛ це є невиконаний обов`язок держави.
Б. Доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу.
23. Міністерство економіки України звернулось до Верховного Суду з відзивом на касаційну скаргу, в якому просить у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_1 відмовити, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.09.2022 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.07.2021 у справі № 46/436-б (127/27098/19) - залишити без змін, посилаючись на те, що оскаржувані судові рішення прийняті у повній відповідності з нормами матеріального, процесуального права та фактичними обставинами справи.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій
24. Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши матеріали справи, здійснивши перевірку правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
25. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.
26. Суди першої та апеляційної інстанцій у цій справі дійшли висновку, що процес звільнення працівника не може бути нескінченним і роботодавець фізично не може видавати свої накази одночасно з прийняттям судом рішення, а зобов`язаний виконати рішення належним чином вірно вказавши дату звільнення. Матеріалами справи підтверджено, що трудова книжка була отримана позивачем 25.12.2016 року і саме вказана дата є належною датою його звільнення.
Матеріалами справи підтверджено і не заперечується позивачем, що йому перераховано 1 900 147,03 грн, зокрема 04.08.2016 року, тобто після офіційної дати звільнення на користь позивача перераховано 1 188 937, 30 грн.
Позивачем не надано доказів того, що розмір сум, які відповідач повинен був сплати йому при звільненні, є більшими, ніж 1 900 147,03 грн, та не вказано, в якій саме частині відповідач із ним не розрахувався.
Стосовно відмови в позові у частині відшкодування моральної шкоди, то суд апеляційної інстанції зазначив, що позивачем не надано доказів того, що йому було нанесено моральних страждань.
27. Судова колегія вважає зазначені висновки передчасними з огляду на таке.
28. Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами наявний трудовий спір, пов`язаний зі звільненням позивача, внесенням записів про звільнення до трудової книжки та, відповідно, виплати належних йому при звільненні сум.
29. Згідно з частиною першою статті 47 Кодексу законів про працю України роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.
30. Відповідно до частини першої статті 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.
31. Частиною п`ятою статті 235 Кодексу законів про працю України передбачено, що у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.