ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 березня 2023 року
м. Київ
cправа № 910/2654/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Малашенкової Т.М. (головуючий), Бенедисюка І.М., Селіваненка В.П.,
за участю секретаря судового засідання Барвіцької М.Т.,
представників учасників справи:
позивача - Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (далі - АТ "Державний ощадний банк України", позивач) - не з`явився,
відповідача - Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Амальтея" (далі - ПАТ "СК "Амальтея", відповідач, скаржник) - не з`явився,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ПАТ "СК "Амальтея"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.12.2022 (головуючий - суддя Чорногуз М.Г., судді: Агрикова О.В., Мальченко А.О.),
у справі № 910/2654/22
за позовом АТ "Державний ощадний банк України"
до ПАТ "СК "Амальтея"
про стягнення 1 530 131, 95 грн.
ВСТУП
Спір у справі виник щодо наявності/відсутності підстав для стягнення коштів (агентської винагороди) за надані позивачем послуги відповідно до умов агентського договору, укладеного між сторонами.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. АТ "Державний ощадний банк України" звернулось до суду з позовом до ПАТ "СК "Амальтея" про стягнення коштів у розмір 1 530 131,95 грн, з яких:
- 485 503,45 грн несплачена агентська винагорода,
- 454 215,88 грн інфляційні втрати,
- 43 735,21 грн 3 % річних та
- 546 677,41 грн пені.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем агентського договору щодо своєчасної та повної оплати за надані позивачем послуги.
2. Короткий зміст оскаржуваних судових рішень
2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.07.2022 у справі №910/2654/22 позов задоволено частково. Стягнуто з ПАТ "СК "Амальтея" на користь АТ "Державний ощадний банк України" 485 503,45 грн несплаченої агентської винагороди, 454 118,04 грн інфляційну складову, 43 735, 21 грн 3 % річних та 80 678,28 грн пені. В решті позову відмовлено.
2.2. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.12.2022 у справі № 910/2654/22 вказане рішення Господарського суду міста Києва від 06.07.2022 залишене без змін.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. ПАТ "СК "Амальтея", посилаючись на ухвалення судом апеляційної інстанцій постанови з порушенням норм процесуального права, просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.12.2022 у справі №910/2654/22, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
4.1. На обґрунтування своєї правової позиції у поданій касаційній скарзі ПАТ "СК "Амальтея" із посиланням на пункти 1, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та пункт 5 частини першої та пункт 3 частини третьої статті 310 ГПК України, зазначає, що суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права, а саме: статті 120, 121, 242 ГПК України (неналежне повідомлення учасника спору про дату, час і місце судового засідання), що позбавило відповідача можливості належним чином скористатися своїми процесуальними правами, зокрема на подання заяви про застосування позовної давності у спірних правовідносинах відповідно до статті 267 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). При цьому скаржник вказує, що суд апеляційної інстанції не врахував висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі №200/11343/14 та у постанові Верховного Суду від 29.07.2019 №922/1446/18.
4.2. Крім того, скаржник відзначає, що 05.07.2022 місцевим судом постановлено ухвалу про призначення справи до судового розгляду на 26.07.2022, пунктом 3 її резолютивної частини вирішено повідомити учасників справи про призначення справи до судового розгляду по суті. Про вказане засідання повідомлено лише позивача, в матеріалах справи відсутні докази повідомлення відповідача про призначення судового засідання. На момент судового засідання та ухвалення рішення у суду були відсутні відомості про направлення ухвали відповідачу та його належного повідомлення.
5. Позиція інших учасників справи, викладена у відзиві на касаційну скаргу
5.1. АТ "Державний ощадний банк України" відзив на касаційну скаргу до суду не подавало.
6. Стислий виклад обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанції
6.1. Між Відкритим акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" (Банк/Агент) та ПАТ "СК "Амальтея" (Страховик) 21.06.2010 укладено Агентський договір №42-А/47 (далі також -Договір), в порядку і на умовах якого Агент зобов`язується від імені, за рахунок та дорученням Страховика, вчиняти фактичні дії в межах території, що визначена умовами цього договору, що спрямовані на сприяння, визначеному в додатку № 1 до цього договору, а Страховик зобов`язується сплачувати Агенту агентську винагороду за надання агентських послуг за вчинення ним таких дій.
6.1.1. Відповідно до пункту 2.2.7 Агентського договору відповідач зобов`язується своєчасно сплачувати позивачу агентську винагороду.
6.1.2. Умови взаєморозрахунків визначені в розділі 3 Агентського договору.
6.1.3. Відповідно до пункту 3.3, 3.4 Агентського договору підписаний Страховиком Акт виконаних робіт, є підставою для сплати винагороди на користь Агента та/або установ Агента - регіональних управлінь. Сплата винагороди здійснюється Страховиком протягом 2 (двох) робочих днів з дня підписання Сторонами Акту виконаних робіт, але не пізніше останнього дня місяця, наступним за звітним.
6.2. У відповідності до умов Агентського договору позивач надав відповідачу за період з 01.06.2014 по 30.11.2014 агентські послуги загальною вартістю 485 503,45 грн, а саме:
- агентські послуги за період з 01.06.2014 по 30.06.2014, при цьому агентська винагорода становить 376 667,29 грн, що підтверджується Актом виконаних робіт від 04.07.2014 №6;
- агентські послуги за період з 01.07.2014 по 31.07.2014, при цьому агентська винагорода становить 86 240,65 грн, що підтверджується Актом виконаних робіт від 20.08.2014 №7;
- агентські послуги за період з 01.08.2014 по 31.08.2014, при цьому агентська винагорода становить 5 648,88 грн, що підтверджується Актом виконаних робіт від 04.09.2014 №8;
- агентські послуги за період з 01.09.2014 по 30.09.2014, при цьому агентська винагорода становить 5 648,88 грн, що підтверджується Актом виконаних робіт від 03.10.2014 №9;
- агентські послуги за період з 01.10.2014 по 31.10.2014, при цьому агентська винагорода становить 5 648,88 грн, що підтверджується Актом виконаних робіт від 04.11.2014 №10;
- агентські послуги за період з 01.11.2014 по 30.11.2014, при цьому агентська винагорода становить 5 648,87 грн, що підтверджується Актом виконаних робіт від 16.12.2014 №11.
6.2.1. Вказані акти виконаних робіт підписані сторонами, зокрема відповідачем, без зауважень.
6.3. Матеріалами справи підтверджено надання позивачем відповідачу агентських послуг загальною вартістю 485 503,45 грн.
6.4. В порядку досудового врегулювання спору позивач направляв на адресу відповідача претензію від 03.09.2015 №11/6-13/407 про погашення заборгованості та претензію від 28.12.2015 №11/6-13/946.
6.5. Доказів виконання зустрічних зобов`язань по оплаті отриманих послуг вартістю 485 503,45 грн матеріали справи не містять та відповідачем не надано.
6.6. Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з такого:
- у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов`язання за Агентським договором вимога позивача про стягнення з відповідача 485 503,45 грн несплаченої агентської винагороди є обґрунтованою;
- перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3% та інфляційних втрат, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача 3% у сумі 43 735,21 грн та часткового задоволення у розмірі 454 118,04 грн інфляційних втрат;
- Агентським договором погоджено застосування такого виду штрафних санкцій, як пеня;
- суд не погоджується з розрахунком пені позивача, оскільки такий розрахунок виконаний без урахування приписів частини шостої статті 232 ГК України. За розрахунком суду з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в загальному розмірі 80 678,28 грн;
- позивач помилково вказав в резолютивній частині позову вимогу про стягнення штрафу у розмірі 43 735,21 грн, оскільки згідно з текстом позову, нормативної бази та розрахунком, наданим позивачем, вбачається, що вказана сума є 3 % річних.
6.7. Ухвалюючи оскаржуване судове рішення у справі, суд апеляційної інстанції виходив з такого:
- відхилено аргументи апелянта про неналежне повідомлення останнього про призначення судових засідань у справі та необхідність задоволення заяви про застосування строку позовної давності до спірних правовідносин, з огляду на те, що:
1) копія ухвали Господарського суду міста Києва від 30.03.2022 про відкриття провадження у справі відправлена за адресою місцезнаходження відповідача, що визначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 03035, м. Київ, вул. Кудряшова, 20а, оф. 23 (далі також - адреса місцезнаходження відповідача);
2) копія ухвали від 30.03.2022 повернулася до суду першої інстанції разом із конвертом із відміткою поштового відділення "за закінченням терміну зберігання";
3) в судовому засіданні 21.06.2022 оголошено перерву до 05.07.2022;
4) копія ухвали про призначення справи на 05.07.2022 також направлялася відповідачу за адресою місцезнаходження відповідача та була повернута до суду разом із конвертом з поміткою поштового відділення "за закінченням терміну зберігання";
5) ухвалою від 05.07.2022 підготовче провадження у справі закрито та справу призначено до судового розгляду по суті на 26.07.2022;
6) вказану ухвалу також направлено судом першої інстанції за адресою місцезнаходження відповідача, водночас остання була повернута до суду разом із конвертом з поміткою поштового відділення "за закінченням терміну зберігання";
7) всі поштові відправлення направлені судом першої інстанції рекомендованим листом.
- при цьому судом апеляційної інстанції врахований висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19, де відзначено, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду;
- встановлений законом порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням;
- з відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що всі ухвали про призначення справи до розгляду у підготовчому та судовому засіданні у розгляді справи по суті, а також рішення суду першої інстанції оприлюднювалися судом першої інстанції у вказаному реєстрі;
- відтак судом першої інстанції вжито всіх заходів для належного повідомлення відповідача про день, час та місце розгляду справи, при цьому не отримання поштових відправлень, направлених за дійсною адресою місцезнаходження відповідача, перебувало у прямому зв`язку від власного волевиявлення відповідача, який не отримував поштову кореспонденцію;
- отже, суд першої інстанції належним чином повідомляв відповідача про день, час та місце судових засідань у справі;
- заява апелянта про застосування до спірних правовідносин позовної давності не підлягає розгляду апеляційним господарським судом, оскільки встановлено, що відповідач належним чином повідомлявся судом першої інстанції про день, час та місце судових засідань у справі та не був позбавлений можливості подати відповідний відзив на позов та заяву про застосування позовної давності у разі отримання поштових відправлень у поштовому відділенні. При цьому судом враховано, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення;
- інших належних доказів на підтвердження необхідності скасування рішення суду першої інстанції апелянтом не наведено;
- оскаржуване рішення ґрунтується на засадах верховенства права, є законним - ухвалене судом відповідно до норм матеріального права, при дотриманні норм процесуального права і обґрунтованим - ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
7. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Розгляд клопотань
7.1. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.01.2023 для розгляду касаційної скарги у справі №910/2654/22 визначено колегію суддів у складі: Малашенкової Т.М. - головуючий, Бенедисюка І. М., Селіваненка В. П.
7.2. Ухвалою Верховного Суду від 16.02.2023 у справі №910/2654/22, зокрема відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ПАТ "СК "Амальтея" на підставі пунктів 1, 4 частини другої статті 287 та пункту 5 частини першої, пункт 3 частини третьої статті 310 ГПК України.
7.3. ПАТ "СК "Амальтея" 29.03.2023 подало до Верховного Суду додаткові пояснення.
7.4. ПАТ "СК "Амальтея" 30.03.2023 на електронну адресу Касаційного господарського суду подало заяву про відкладення (перенесення) розгляд справи, яка підписана кваліфікованим та удосконаленим електронним підписом (далі - КУЕП). Підпис КУЕП перевірено та підтверджено протоколом створення та перевірки КУЕП від 30.03.2023.
7.5. Суд протокольною ухвалою від 30.03.2023 відмовив у задоволенні заяви про відкладення розгляду справи; постановив проводити судовий розгляд справи за відсутності учасників справи.
7.6. Суд протокольною ухвалою від 30.03.2023 долучив додаткові пояснення ПАТ "СК "Амальтея" до матеріалів справи та врахував їх у межах положень статті 300 ГПК України.
7.7. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
7.8. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
8. Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду попередніх інстанцій
8.1. З огляду на наведене у розділі 4 цієї Постанови, Верховний Суд відзначає таке.
8.2. Касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, наведених скаржником і які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
8.3. При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначається підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктами 1, 4 частини другої статті 287 ГПК України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.
8.4. Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства, закріплених у частини третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
8.5. Предметом касаційного оскарження є постанова Північного апеляційного господарського суду від 06.12.2022 у справі №910/2654/22, якою апеляційну скаргу відповідача залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
8.6. В обґрунтування мотивів касаційної скарги ПАТ "СК "Амальтея" відзначає, що суд першої інстанції розглянув справу без участі відповідача, який не був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи. Водночас суд апеляційної інстанції дані обставини проігнорував, у зв`язку з чим неправомірно відхилив клопотання відповідача про застосування позовної давності у спірних правовідносинах.
8.6.1. Доводів про обґрунтованість/необґрунтованість висновків судів попередніх інстанцій у частині часткового задоволення позовних вимог касаційна скарга не містить.
8.7. Відтак, перед Судом постає питання, чи правомірно/неправомірно суд апеляційної інстанції дійшов висновків про належне повідомлення місцевим судом відповідача про день, час та місце розгляду справи; та відповідно чи правомірно/неправомірно суд апеляційної інстанції відхилив клопотання відповідача про застосування позовної давності у спірних правовідносинах.
8.8. Так, скаржник, посилаючись, зокрема на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України, зазначає, що судами попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних судових рішень не враховано висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме постанови Верховного Суду від 17.04.2018 у справі №200/11341/14 та у постанові Верховного Суду від 29.07.2019 №922/1446/18.
8.9. Касаційне провадження у цій справі відкрито, зокрема на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, за змістом якої підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
8.10. Отже, відповідно до положень норм ГПК України (пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України) касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
8.11. Що ж до визначення подібних правовідносин, то в силу приписів статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, в якій визначено критерій подібності правовідносин.
8.11.1. Велика Палата конкретизувала свої висновки щодо тлумачення змісту поняття "подібні правовідносини", що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
8.11.2. При цьому, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.
8.11.3. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.
8.11.4. У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів.
8.12. Отже, для касаційного перегляду з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків, які мали бути застосовані у подібних правовідносинах у справі, в якій Верховних Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.
8.13. Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі №200/11343/14 (на яку посилається скаржник), Велика Палата, зокрема, вказала таке:
" 53. У постановах від 30 вересня 2015 року у справі № 6-780цс15 і від 11 жовтня 2017 року у справі № 6-1374цс17 Верховний Суд України констатував, що суд апеляційної інстанції не вправі розглядати заяву про застосування позовної давності, оскільки стаття 267 ЦК України закріплює норму матеріального права, а нові матеріально-правові вимоги, які не були предметом розгляду в суді першої інстанції, не приймаються та не розглядаються судом апеляційної інстанції. Той факт, що сторона не брала участі у розгляді справи судом першої інстанції у випадках, передбачених законом, згідно з висновком Верховного Суду України може бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції, а не для вирішення апеляційним судом її заяви про застосування позовної давності.
54. Велика Палата Верховного Суду вважає, що створення рівних можливостей учасникам процесу у доступі до суду та до реалізації і захисту їх прав є частиною гарантій справедливого правосуддя, зокрема принципів рівності та змагальності сторін.
55. Відповідач, який не був належним чином (згідно з вимогами процесуального закону) повідомлений про час і місце розгляду справи у суді першої інстанції, не має рівних з позивачем можливостей подання доказів, їх дослідження та доведення перед цим судом їх переконливості, а також не може нарівні з позивачем довести у суді першої інстанції ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх заперечень.
56. Якщо суд першої інстанції, не повідомивши належно відповідача про час і місце розгляду справи, ухвалив у ній заочне рішення, відповідач була вправі заявити про застосування позовної давності у заяві про перегляд такого рішення. Якщо суд першої інстанції відмовив у задоволенні цієї заяви, відповідач могла заявити про застосування позовної давності в апеляційній скарзі на заочне рішення суду першої інстанції.
57. Відтак, суд апеляційної інстанції, посилаючись на межі апеляційного перегляду, безпідставно не взяв до уваги доводи відповідача, що позовна заява подана з пропуском позовної давності, а також те, що відповідач, будучи неналежно повідомленою про час і місце розгляду справи у суді першої інстанції, повідомляла останній про пропуск позивачем позовної давності у заяві про перегляд заочного рішення.
58. Той факт, що відповідач, який не був належно повідомлений судом першої інстанції про час і місце розгляду справи, не брав участі у такому розгляді, є підставою для вирішення апеляційним судом заяви цього відповідача про застосування позовної давності, навіть якщо така заява не подавалася у суді першої інстанції.
59. З огляду на вказане з метою ефективного гарантування права на справедливий суд Велика Палата Верховного Суду відступає від висновку Верховного Суду України, сформульованого у постановах від 30 вересня 2015 року у справі № 6-780цс15 та від 11 жовтня 2017 року у справі № 6-1374цс17".
8.14. У постанові Верховного Суду від 29.07.2019 у справі №922/1446/18 (на яку посилається скаржник), Суд, врахувавши правовий висновок Великої Палати Верховного Суду від 17.04.208 у справі №200/11343/14, вказав таке:
" 24. Згідно з правовим висновком, викладеним у вищезазначеній постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018, створення рівних можливостей учасникам процесу у доступі до суду та до реалізації і захисту їх прав є частиною гарантій справедливого правосуддя, зокрема принципів рівності та змагальності сторін.
25. Суд враховує, що оскільки Відповідач у даній справі не був обізнаний через обставини, які від нього не залежали, про час і місце розгляду справи та не брав участі у судовому засіданні у суді першої інстанції, а процесуальний строк на апеляційне оскарження був поновлений апеляційним судом як такий, що пропущений з поважних причин, це є підставою для вирішення апеляційним судом заяви цього відповідача про застосування позовної давності, навіть якщо така заява не подавалася ним у суді першої інстанції.
26. Зважаючи на викладене, Суд дійшов висновку, що постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а справа підлягає передачі на новий розгляд до суду апеляційної інстанції".
8.15. Проаналізувавши зміст вказаних постанов, Верховний Суд дійшов висновку, що для можливості врахування вищевказаних правових висновків у спірних правовідносинах, у контексті наявності повноважень у суду апеляційної інстанції для розгляду клопотання про застосування позовної давності, визначальними та вагомими є обставини належного/неналежного повідомлення судом відповідача про дату, час та місце розгляду справи.
8.16. У справі, що переглядається, ухвалюючи оскаржуване судове рішення, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції належним чином повідомляв відповідача про день, час та місце судових засідань (21.06.2022, 05.07.2022, 26.07.2022) у справі.
8.16.1. Судом першої інстанції вжито всіх заходів для належного повідомлення відповідача про день, час та місце розгляду справи, всі поштові відправлення направлялись рекомендованим листом за дійсною адресою місцезнаходження відповідача, що визначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та не заперечувалась відповідачем.
8.16.2. При цьому не отримання поштових відправлень, направлених за дійсною адресою місцезнаходження відповідача, перебувало у прямому зв`язку від власного волевиявлення відповідача, який не отримував поштову кореспонденцію. Водночас суд врахував, що отримання поштової кореспонденції адресатом перебуває поза межами контролю відправника, тобто суду.