ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 березня 2023 року
м. Київ
cправа № 916/2492/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Могил С.К. - головуючий (доповідач), Волковицька Н.О., Мачульський Г.М.,
за участю секретаря судового засідання Кравчук О.І.
та представників
позивача: не з`явились,
відповідача: Матвійчук В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ферко"
на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.02.2023
та рішення Господарського суду Одеської області від 05.10.2022
у справі № 916/2492/21
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково виробнича фірма "Семток"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ферко"
про стягнення 1 539 298 грн,
та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ферко"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково виробнича фірма "Семток"
про визнання недійсним договору,
В С Т А Н О В И В:
У серпні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково виробнича фірма "Семток" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ферко", в якій просило суд стягнути з відповідача заборгованість за договором поставки №701/08 СГ від 01.08.2020 у загальному розмірі 1 539 298 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неналежно виконав умови укладеного між сторонами договору поставки №701/08СГ від 01.08.2020 в частині повної та своєчасної оплати за отриманий товар.
В свою чергу, ТОВ "Ферко" 22.10.2021 подано до господарського суду зустрічний позов, в якому воно просило суд визнати недійсним договір поставки №701/08СГ від 01.08.2020, укладений між ТОВ "Науково виробнича фірма" "Семток" та ТОВ "Ферко".
Зустрічний позов обґрунтований посиланням на ст.ст. 203, 215, 216 ЦК України та мотивований тим, що оспорюваний договір не укладений, оскільки зі сторони ТОВ "Ферко" не підписувався відповідною уповноваженою особою, так як і не підписувались специфікація №1 від 16.08.2020, акт прийому передачі №3 від 03.09.2020 та видаткові накладні від 03.09.2020 №71, №72, №73, №74, а підписи на зазначених документах від імені покупця вчинені невідомою особою. ТОВ "Ферко" також вказує на ненадання ТОВ "НВФ "Семток" будь-яких доказів на підтвердження реальності здійснення поставки товару у розмірі, вказаному у акті приймання-передачі №3, зокрема документів на підтвердження переміщення товару на склади та його перевезення. Окрім цього, передбачений умовами договору №701/08СГ від 01.08.2020 товар не було відображено в активах ТОВ "Ферко", на підтвердження чого надано довідку від 11.10.2021, згідно якої, протягом 2020-2021р. відсутні зарахування будь-яких товарів на баланс ТОВ "Ферко" від постачальника ТОВ "НВФ "Семток".
Рішенням Господарського суду Одеської області від 05.10.2022 (суддя Мостепаненко Ю.І.), залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.02.2023 (колегія суддів у складі: Колоколов С.І. - головуючий, Принцевська Н.М., Савицький Я.Ф.), позов задоволено. Стягнуто з ТОВ "Ферко" на користь ТОВ "Науково виробнича фірма "Семток" 1 539 298 грн заборгованості. У задоволенні зустрічного позову відмовлено.
Судами обох інстанцій встановлено, що 01.08.2020 між ТОВ "Науково виробнича фірма "Семток" (постачальник) та ТОВ "Ферко" (покупець) укладено договір поставки №701/08СГ, за умовами якого постачальник зобов`язався передати у встановлений договором термін товар у власність покупця, а покупець зобов`язався прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору (п. 1.1. договору).
Згідно з п. 1.2 договору товаром, що поставляється за договором, є сільськогосподарська продукція та продукти її переробки, що підпадають під визначення груп І-24 УКТ ЗЕД (далі по тексту - "Товар"), яка визначається сторонами у специфікаціях, що є невід`ємними частинами цього договору.
Відповідно до п. 2.1. договору якість товару повинна відповідати ДСТУ з урахуванням обмежень показників, вказаних у відповідній специфікації, що є невід`ємною частиною цього договору.
Згідно з п. 2.2. договору остаточна кількість товару, яка визначається сторонами до розрахунку, є кількість товару, визначена в пункті (місці) поставки товару.
Відповідно до п. 3.1. договору поставка товару здійснюється однією або кількома партіями. Кількість товару в кожній партії та строк поставки партії товару вказується у відповідний специфікації, що є невід`ємною частиною цього договору.
Згідно з п. 3.2. договору, поставка товару за договором здійснюється на умовах та в пункті (місці), що вказані у відповідній специфікації, шо є невід`ємною частиною цього договору (надалі по тексту пункт поставки товару).
Відповідно до п. 3.3 договору при здійсненні поставки партії товару постачальник зобов`язаний надати покупцю оригінали наступних документів: видаткову накладну, податкову накладну в електронному вигляді згідно з вимогами ст. 201 ПК України (копію квитанції №1 про реєстрацію електронної податкової накладної в Єдиному Державному реєстрі податкових накладних, виписаної в порядку, передбаченому ПК України, з відповідним заповненням всіх обов`язкових реквізитів податкової накладної; акт приймання-передачі партії товару (у випадку передачі товару після видаткової накладної акт приймання-передачі партії товару передається в дату передачі товару).
На дату виникнення податкових зобов`язань (або підстав для їх коригування відповідно до Податкового кодексу України) постачальник складає податкову накладну (розрахунок коригування до податкової накладної) в електронній формі та реєструє в Єдиному реєстрі в установлені законодавством строки.
Згідно з п. 3.4. договору датою поставки партії товару вважається дата, зазначена у видаткових накладних на товар, підписаних уповноваженими представниками сторін. Право власності на товар переходить від постачальника до покупця в момент підписання представниками сторін видаткової накладної. Передача товару здійснюється на підставі акта приймання-передачі партії товару. Покупець вправі підписувати акти приймання-передачі до завершення строку, вказаного в п.3.5. договору. Право власності на товар може перейти до моменту передачі товару покупцю. Перехід ризиків випадкової загибелі або знищення, пошкодження, втрати майна відбувається в момент передачі товару постачальником покупцю.
Відповідно до п. 4.1. договору загальна вартість договору визначається шляхом підсумовування вартості товару, яка вказана у специфікаціях, що є невід`ємними частинами цього договору.
Згідно з п. 4.2. договору, ціна за одиницю товару, загальна вартість партії товару вказуються у відповідній специфікації, що є невід`ємною частиною цього договору.
Відповідно до п. 4.3. договору оплата кожної партії товару здійснюється згідно з видатковими накладними, що підтверджують поставку товару покупцю, протягом 180 календарних днів з моменту (дати) поставки товару шляхом сплати покупцем 80% вартості поставленої партії товару. 20% вартості поставленої партії товару покупець сплачує у строки, вказані в першому реченні п. 4.3. договору, за умови виконання постачальником обов`язку зі своєчасного та належного складання податкової накладної на суму поставленої партії товару, та, відповідно, наявності в Єдиному реєстрі податкових накладних факту реєстрації такої податкової накладної.
Згідно з п. 4.4. договору спосіб оплати товару покупцем: безготівковий розрахунок шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника. У призначенні платежу має бути вказаний цей договір.
Відповідно до п.п. 9.1., 9.2. договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2020, а в частині виконання сторонами взятих на себе грошових зобов`язань за договором до моменту їх повного виконання. Термін дії договору може бути продовжений за взаємною згодою сторін шляхом укладання додаткової угоди. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору.
Згідно зі специфікацією №1 від 16.08.2020 до договору поставки постачальник зобов`язався здійснити поставку товару: пшениця фуражна (4-го класу, українського походження); кількість товару 2500 т. +/- 10%; товар передається постачальником покупцю в пункті поставки на умовах зерновий склад ТОВ "Олімпекс Купе Інтернешнл" ОМТП (місце поставки); термін поставки: до 10.09.2020 включно; товар має відповідати вимогам ДСТУ 3768:2019; ціна за 1 тонну товару складає 6 780 грн в т.ч. з ПДВ; загальна орієнтовна вартість товару за цією специфікацією 16 925 000 грн, в т.ч. ПДВ 2 825 000 грн. +/- 10%.
Специфікація зі сторони покупця містить підпис директора та відтиск печатки ТОВ "Ферко", зі сторони постачальника директора Лисенко В.В. з відтиском печатки "ТОВ "НВФ "Семток".
В матеріалах справи також міститься акт приймання-передачі №3 до договору поставки №701/08СГ від 01.08.2020, складений 03.09.2020, яким сторони засвідчили, що постачальник передав, а покупець прийняв товар: пшениця фуражна в кількості 469 тонн, ціна без ПДВ за 1 тонну 5 650 грн, сума без ПДВ 2 649 850 грн, а всього з ПДВ 3 179 820 грн. Місце приймання-передачі товару Україна, зерновий склад ТОВ "Олімпекс Купе Інтернешнл" ОМТП.
Окрім цього, сторонами підписано видаткові накладні. Зокрема, згідно з видатковою накладною №71 від 03.09.2020 постачальник поставив, а покупець прийняв на підставі договору №701/08СГ від 01.08.2020 пшеницю фуражну в кількості 111,5 т на загальну суму з ПДВ 755 970 грн; відповідно до видаткової накладної №72 від 03.09.2020 - 111,5 т на загальну суму з ПДВ 755 970 грн; відповідно до видаткової накладної №73 від 03.09.2020 - 123 т на загальну суму з ПДВ 833 940 грн; відповідно до видаткової накладної №74 від 03.09.2020 - 123 т на загальну суму з ПДВ 833 940 грн.
В матеріалах справи також містяться складені ТОВ "НВФ "Семток", як постачальником, податкові накладні:
-№29 від 03.09.2020 на суму 755 970 грн з ПДВ з квитанцією про реєстрацію податкової накладної;
-№30 від 03.09.2020 на суму 755 970 грн з ПДВ з квитанцією про реєстрацію податкової накладної;
-№31 від 03.09.2020 на суму 833 940 грн з ПДВ з квитанцією про реєстрацію податкової накладної;
-№32 від 03.09.2020 на 833 940 грн з ПДВ з квитанцією про реєстрацію податкової накладної.
Згідно з платіжним дорученням №0036076 від 16.09.2020 ТОВ "Ферко" сплатило на користь ТОВ "НВФ "Семток" 300 000,00 грн з призначенням платежу: оплата за пшеницю за договором №701/08СГ від 01.08.2020, в т.ч. ПДВ 50 000,00 грн.
Відповідно до платіжного доручення №0036102 від 17.09.2020 ТОВ "Ферко" сплатило на користь ТОВ "НВФ "Семток" 700 000,00 грн з призначенням платежу: оплата за пшеницю за договором №701/08СГ від 01.08.2020, в т.ч. ПДВ 116 666,67 грн.
Згідно з платіжним дорученням №0036247 від 22.09.2020 ТОВ "Ферко" сплатило на користь ТОВ "НВФ "Семток" 352 726,00 грн з призначенням платежу: оплата за пшеницю за договором №701/08СГ від 01.08.2020р., в т.ч. ПДВ 58 787,67 грн.
Відповідно до платіжного доручення №0036422 від 29.09.2020 ТОВ "Ферко" сплатило на користь ТОВ "НВФ "Семток" 287 796,00 грн з призначенням платежу: оплата за пшеницю за договором №701/08СГ від 01.08.2020р., в т.ч. ПДВ 47 966,00 грн.
Разом з тим, залишок суми за поставлений обсяг пшениці в розмірі 1 539 298,00 грн в порушення вимог п. 4.3. договору поставки №701/08СГ від 01.08.2020 покупцем ТОВ "Ферко" сплачений не був, що стало підставою для звернення ТОВ "НВФ "Семток" до суду з позовом про стягнення заборгованості у вказаній частині.
В свою чергу, заперечуючи проти факту укладення договору між сторонами та його підписання зі сторони ТОВ "Ферко" директором, а також посилаючись на відсутність факту реальної поставки товару, ТОВ "Ферко" до матеріалів справи додано копію відповіді ТОВ "Олімпекс Купе Інтернешнл" за вих.№11/10-1 від 11.10.2021 на адвокатський запит №б/н від 05.10.2021, де останнє повідомило, що 03.09.2020 ТОВ "НВФ "Семток" в квоту ТОВ "Ферко" на адресу портового елеватора ТОВ "Олімпекс Купе Інтернешнл" будь-яких вантажів не поставляло.
Окрім цього, в матеріалах справи міститься складена директором ТОВ "Ферко" довідка від 11.10.2021, згідно з якою повідомляється, що протягом 2020-2021 років відсутні зарахування будь-яких товарів на баланс ТОВ "Ферко" від постачальника ТОВ "НВФ "Семток". Реальний рух активів не здійснювався, первинні документи по будь-яким операціям з ТОВ "НВФ "Семток" відсутні.
При цьому, з наданої ГУ ДПС в Одеській області на виконання ухвали суду від 18.11.2021 копії податкової декларації з податку на додану вартість ТОВ "Ферко" за вересень 2020 року вбачається відображення декларантом в поданій 19.10.2020 декларації операції з постачання товару від ТОВ "НВФ "Семток" на суму 2 649 850,00 грн без ПДВ та 529 970,00 грн ПДВ.
Разом з тим, з додатку №1 до податкової декларації з податку на додану вартість, складеної ТОВ "Ферко", вбачається здійснення останнім коригування сум податку на додану вартість від 04.02.2021 в частині скасування операції з ТОВ "НВФ "Семток" на суму 2 649 850,00 грн.
Вважаючи договір поставки №701/08СГ від 01.08.2020 недійсним, з огляду на відсутність реального волевиявлення ТОВ "Ферко" на його укладення та належність підпису в договорі, специфікації, акті приймання-передачі та видаткових накладних іншій особі, відмінній від директора підприємства, а також з огляду на відсутність будь-яких доказів щодо реального переміщення товару та здійснення поставки, ТОВ "Ферко" звернулось до суду з зустрічним позовом про визнання недійсним договору поставки №701/08СГ від 01.08.2020, укладеного між ТОВ "НВФ "Семток" та ТОВ "Ферко".
Задовольняючи первісний позов місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з його доведеності та обґрунтованості. Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову про визнання недійсним договору від 01.08.2020 господарський суд дійшов висновку про недоведеність доводів ТОВ "Ферко".
Не погоджуючись з постановою апеляційного та рішенням місцевого господарських судів, ТОВ "Ферко" звернулось до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким у первісному позові відмовити, а зустрічний - задовольнити.
В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судами порушено норми процесуального права - ст.ст. 74, 76, 79, 86, 236 ГПК України, а також неправильно застосовано норми матеріального права: ст.ст. 655, 664, 712 ЦК України, ст. 265 ГК України, ст.ст. 1, 3, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.п. 2.1, 2,4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування вказаних норм у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду. Так:
- в матеріалах справи відсутні будь-які товарно-транспортні документи, які свідчать про факт перевезення товару на склад та прийняття таким складом зазначеного товару, а тому, на думку скаржника можна стверджувати про те, що господарської операції проведено не було;
- корегування податкового кредиту також спростовує дійсність фактичного виконання постачальником своїх зобов`язань за договором №701/08 від 01.08.2020 та наявність підстав вважати обставини, на які посилалось ТОВ "НВФ "Семток", доведеними. Подана податкова накладна є доказом дійсності правочину лише в сукупності з іншими доказами, які про таке свідчать. На даний момент показники податкового кредиту ТОВ "Ферко" скореговано, що є об`єктивним відображенням фактичних обставин справи. Відсутність сформованого податкового кредиту, тобто певного роду активу для товариства, також опосередковано свідчить про відсутність змін у майновому стані та нереальність господарської операції;
- суд першої інстанції не врахував доводи ТОВ "Ферко" про те, що позивач за первісним позовом звертався до Господарського суду Одеської області з вимогами про стягнення з ТОВ "Ферко" заборгованості за договором №701/08 від 01.08.2020 неодноразово. Поряд з даною справою також були подані позови у справах №916/1624/21 та №916/2293/21, при чому позовні вимоги у справі №916/1624/21 були оцінені ТОВ "НВФ "Семток" в 15 862 560,07 грн, що майже у десять разів перевищує розмір ціни позову у справі № 916/2492/21. Позовні заяви були повернуті, однак на думку апелянта така поведінка ТОВ "НВФ "Семток" обумовлена відсутністю у позовах істинного відображення дійсності та направлена на отримання неправомірної вигоди у протиправний спосіб, користуючись обставинами, що склались на шкоду інтересам скаржника;
- у межах даної справи була проведена судова почеркознавча експертиза, предметом якої стало дослідження належності підписів на первинних документах директору ТОВ "Ферко", згідно висновку експерта підтвердити або спростувати твердження товариства про вчинення підпису невідомою особою не вдалось. Однак, судом не було враховано, що експерт також не підтвердив і того факту, що підпис однозначно належить директору ТОВ "Ферко", хоча суд зробив саме такі висновки. Крім того, умовами ч.ч. 3,4 ст. 58-1 ГК України визначено, що наявність або відсутність відбитка печатки суб`єкта господарювання на документі не створює юридичних наслідків. Виготовлення, продаж та/або придбання печаток здійснюється без одержання будь-яких документів дозвільного характеру.
Скаржником вмотивовано подання касаційної скарги на підставі п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, а саме - судом апеляційної інстанції застосовано норми матеріального права без урахування висновків щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду: 1) від 04.11.2019 у справі № 905/49/15, від 29.11.2019 у справі № 914/2267/18, від 29.01.2020 у справі № 916/922/19, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18; 2) у постанові від 04.08.2022 у справі №922/19/21; 3) від 10.11.2020 у справі № 910/14900/19; 4) від 29.01.2021 у справі № 922/51/20; 5) у постанові від 16.03.2021 у справі № 580/2490/19.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.03.2023 (колегія суддів у складі: Могил С.К. - головуючий (доповідач), Волковицька Н.О., Случ О.В.) відкрито провадження за касаційною скаргою з підстави, передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, призначено останню до розгляду у відкритому судовому засіданні на 28.03.2023 та надано строк на подання відзиву на касаційну скаргу до 22.03.2023.
До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не надходило відзиву на касаційну скаргу у встановлений в ухвалі від 06.03.2023 строк.
У зв`язку з відпусткою судді Случа О.В. 27.03.2023 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи, за результатами якого для розгляду касаційної скарги визначено колегію суддів у складі: Могил С.К. - головуючий (доповідач), Волковицька Н.О., Мачульський Г.М.
Переглянувши в касаційному порядку постанову апеляційного та рішення місцевого господарських судів, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України підставою касаційного оскарження судових рішень визначено застосування судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Суд враховує, що судовими рішеннями в подібних правовідносинах є такі рішення, де подібними є (1) предмети спору, (2) підстави позову, (3) зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини, а також має місце (4) однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (аналогічна позиція викладена у постановах ВП ВС від 05.06.2018 у справі № 523/6003/14-ц, від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16, від 20.06.2018 у справі № 755/7957/16-ц, від 26.06.2018 у справі № 2/1712/783/2011, від 26.06.2018 у справі № 727/1256/16-ц, від 04.07.2018 у справі № 522/2732/16-ц).
Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних судових рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи ((див. постанови Верховного Суду від 27.03.2018 у справі № 910/17999/16 (пункт 32); від 25.04.2018 у справі № 925/3/17 (пункт 38); від 16.05.2018 року у справі № 910/24257/16 (пункт 40); від 05.06.2018 у справі № 243/10982/15-ц (пункт 22); від 31.10.2018 у справі № 372/1988/15-ц (пункт 24); від 05.12.2018 у справах № 522/2202/15-ц (пункт 22) і № 522/2110/15-ц (пункт 22); від 30.01.2019 у справі № 706/1272/14-ц (пункт 22)).)
При цьому колегія суддів враховує позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 (провадження №14-16цс20), відповідно до якої у кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин.
На предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
Водночас колегія суддів зазначає, що слід виходити також з того, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.
В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що суд апеляційної інстанції не врахував висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду: 1) від 04.11.2019 у справі № 905/49/15, від 29.11.2019 у справі № 914/2267/18, від 29.01.2020 у справі № 916/922/19, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18 (що визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, а у розгляді справ, у яких необхідно досліджувати обставини поставки товару, слід з`ясовувати, крім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару. Зокрема, обставини здійснення перевезення товару, поставленого за спірними видатковими накладними, обставини зберігання та використання цього товару у господарській діяльності покупця, інші обставини, які будуть переконливо підтверджувати реальний рух активів, свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару та які давали б змогу встановити реальність здійснених господарських операцій); 2) у постанові від 04.08.2022 у справі №922/19/21 (як доказ податкова накладна може оцінюватися судом лише у сукупності з іншими доказами у справі, проте не може буди єдиним доказом, на підставі якого суд встановлює факт постачання товару покупцю та його прийняття ним. Крім того, оцінюючи податкові накладні у сукупності з іншими доказами у справі, господарські суди повинні враховувати положення Податкового кодексу України та фактичні дії як постачальника, так і покупця щодо відображення ними у податковому та бухгалтерському обліках постачання спірного товару); 3) від 10.11.2020 у справі № 910/14900/19 (суди при дослідженні обставин реальної поставки товару за спірними видатковими накладними надали оцінку лише документам податкового обліку обох сторін (продавця та покупця), залишивши при цьому поза увагою те, що самі лише податкові накладні та декларації сторін (за відсутності інших доказів реального руху товарів) не є самостійними доказами на підтвердження вчинених господарських операцій, оскільки ці докази не пов`язані з фізичним переміщенням товару, не можуть свідчити про рух товару та виконання обов`язку постачальника з передачі товару покупцю, визначеного у ст. 664 Цивільного кодексу України, підтверджують лише факт здійснення оподаткування певної господарської операції, який сам по собі не свідчить про вчинення такої господарської операції, про її реальність. Підставою для виникнення у платника права на податковий кредит є факт реального (фактичного) здійснення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності. Наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу (товару)); 4) від 29.01.2021 у справі № 922/51/20 (Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19)); 5) у постанові від 16.03.2021 у справі № 580/2490/19 (однією із судових доктрин, виділених на сьогоднішній день національним законодавством та судовою практикою Верховного Суду є доктрина реальності господарської операції. Суть вказаної доктрини полягає в тому, що наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, а не задекларований на папері. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондується з нормами Податкового кодексу України. При цьому будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством... Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо. Сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновку про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміна у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції").