ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 березня 2023 року
м. Київ
справа №813/1046/15
адміністративні провадження № К/9901/14119/19, №К/9901/14727/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Олендера І.Я.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційні скарги Львівської митниці ДФС та прокуратури Львівської області на додаткову постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2019 року (головуючий суддя Кухтей Р.В., судді: Нос С.П., Шевчук С.М.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "ПРОКТЕР ЕНД ГЕМБЛ УКРАЇНА" до Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області, Львівської митниці ДФС, за участю прокуратури Львівської області про визнання протиправними та скасування рішень, визнання протиправною бездіяльності, стягнення коштів,
ВСТАНОВИВ:
У березні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "ПРОКТЕР ЕНД ГЕМБЛ УКРАЇНА" (далі - Товариство, позивач) звернулось до суду з позовом до Львівської митниці ДФС (далі - Митниця, митний орган, відповідач), Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області (далі - орган казначейської служби), в якому просило визнати протиправними та скасувати рішення про відмову у внесенні змін до митних декларацій за його заявами від 16 січня 2015 року за №16/01-001, №16/01-002, №16/01-003, №16/01-004, №16/01-005, №16/01-006, №16/01-007, №16/01-008, №16/01-009, №16/01-010, №16/01-011, №16/01-012, №16/01-013, №16/01-014, №16/01-015, №16/01-016, №16/01-017, №16/01-018, №16/01-019, №16/01-020, №16/01-021, №16/01-022, №16/01-023, №16/01-024, №16/01-025, №16/01-026, №16/01-027, №16/01-028, №16/01-029 та від 19 січня 2015 року за №19/01-001, №19/01-002, №19/01-003, №19/01-004, №19/01-005, №19/01-006, №19/01-007, №19/01-008, №19/01-009, №19/01-010, №19/01-011, №19/01-012, №19/01-013, №19/01-014, №19/01-015, №19/01-016, №19/01-017, №19/01-018, №19/01-019, №19/01-020, №19/01-021, №19/01-022, №19/01-023, №19/01-024, №19/01-025, №19/01-026, а також дії щодо відмови у поверненні надміру сплаченого податку на додану вартість (далі - ПДВ) за його заявами від 16 січня 2015 року №16.01.2015-PGU та від 19 січня 2015 року №19.01.2015-PGU; визнати протиправною бездіяльність митного органу щодо внесення змін до митних декларацій, а також щодо повернення надміру сплачених сум ПДВ за заявами Товариства від 16 та 19 січня 2015 року; стягнути з Державного бюджету України на його користь надмірно сплачені до бюджету кошти у сумі 1 260 896,71 грн.
В обґрунтування позову Товариство зазначило, що ним в митних деклараціях помилково вказано ставку ПДВ на рівні 20% за імпортовані в період з 1 липня по 10 вересня 2014 року товари, адже задекларований як "медичний виріб" товар підлягає пільговому оподаткуванню (в розмірі 7%), у зв`язку із чим він звертався до митного органу із заявами про внесення відповідних змін та, як наслідок, - про повернення надміру сплачених коштів, проте отримав відмови, які вважає протиправними.
Справа розглядалась судами неодноразово й востаннє рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2018 року в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2019 року рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2018 року скасовано та прийнято нове, яким адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправними дії Митниці щодо невнесення змін до митних декларацій за заявами Товариства від 16 січня 2015 року за №16/01-001, №16/01-002, №16/01-003, №16/01-004, №16/01-005, №16/01-006, №16/01-007, №16/01-008, №16/01-009, №16/01-010, №16/01-011, №16/01-012, №16/01-013, №16/01-014, №16/01-015, №16/01-016, №16/01-017, №16/01-018, №16/01-019, №16/01-020, №16/01-021, №16/01-022, №16/01-023, №16/01-024, №16/01-025, №16/01-026, №16/01-027, №16/01-028, №16/01-029, від 19 січня 2015 року за №19/01-001, №19/01-002, №19/01-003, №19/01-004, №19/01-005, №19/01-006, №19/01-007, №19/01-008, №19/01-009, №19/01-010, №19/01-011, №19/01-012, №19/01-013, №19/01-014, №19/01-015, №19/01-016, №19/01-017, №19/01-018, №19/01-019, №19/01-020, №19/01-021, №19/01-022, №19/01-023, №19/01-024, №19/01-025, №19/01-026, а також неповернення за заявами Товариства №16.01.2015-PGU від 16 січня 2015 року, №19.01.2015-PGU від 19 січня 2015 року сплачених надміру сум податку на додану вартість; зобов`язано Митницю розглянути заяви Товариства про повернення надміру сплачених сум ПДВ у відповідності до Порядку повернення авансових платежів (передоплати) та помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №643 від 18 липня 2017 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09 серпня 2017 року за №976/30844; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
В подальшому до суду апеляційної інстанції від Товариства надійшла заява про постановлення додаткового судового рішення щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції у розмірі 46 560,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Митниці та Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області.
Восьмим апеляційним адміністративним судом 22 квітня 2019 року ухвалено додаткову постанову, якою заяву Товариства задоволено й стягнуто на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Митниці 46 560,00 грн. судових витрат на професійну правничу допомогу.
Приймаючи таке рішення, апеляційний суд вказав, що Товариством подано всі необхідні докази в підтвердження вартості понесених на професійну правничу допомогу витрат, а заявлений до відшкодування розмір останніх є співмірним зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим на їх виконання (надання), ціною позову та значенням справи для сторони. При цьому, щодо вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області, суд зауважив про відсутність підстав для її задоволення, оскільки у задоволенні позову до цього відповідача було відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим судом попередньої інстанції рішенням, Митниця та прокуратура Львівської області звернулись до Верховного Суду з касаційними скаргами, в яких просили додаткову постанову апеляційного суду скасувати та відмовити в задоволенні заяви Товариства про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
В касаційних скаргах посилались на ненаведення судом апеляційної інстанції обґрунтувань розумності й співмірності витрат із обсягом наданих послуг та залишення поза увагою тієї обставини, що згідно наданого розрахунку (специфікації) ряд послуг, які надавались позивачу, не є доцільними, дублюють одна одну й не мали впливу на хід розгляду справи (зокрема, щодо аналізу ухвали Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2019 року про залишення апеляційної скарги без руху, адже остання була постановлена внаслідок неякісного надання послуг адвокатом); до того ж, не підлягають відшкодуванню й витрати адвоката на підготовку до участі в судових засіданнях, враховуючи, що останні були нетривалими, а представники адвокатського об`єднання, яке ініціювало апеляційний перегляд справи, ознайомлені з матеріалами справи, доводами відповідача й нормативно-правовим регулюванням спірних відносин, оскільки є лідерами ринку в категоріях податкових спорів; крім того, подана Товариством копія банківської виписки містить інформацію про сплату відповідно до рахунку №13 коштів в сумі 69 883,13 грн., хоча в рахунку-фактурі №13 від 04 лютого 2019 року значиться сума в розмірі 54 903,13 грн.
Позивач в письмовому відзиві на касаційні скарги проти доводів та вимог останніх заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення суду попередньої інстанції, яке він просив залишити без змін, - обґрунтованим та законним.
Митниця у відповіді на відзив Товариства виклала доводи і мотиви аналогічні тим, що наведені у її касаційній скарзі, вимоги якої вона просила задовольнити.
Відповідно до пункту 2 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року №460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги підлягають розгляду у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом, тобто до 08 лютого 2020 року.
Розглянувши та обговоривши доводи касаційних скарг, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо : 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Частинами 1 та 2 статті 16 КАС України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Види адвокатської діяльності перелічені у статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).