ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 березня 2023 року
м. Київ
справа №813/1046/15
адміністративні провадження № К/9901/14727/19, №К/9901/14576/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Пасічник С.С.,
суддів: Олендера І.Я., Васильєвої І.А.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційні скарги Львівської митниці ДФС та прокуратури Львівської області на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2019 року (головуючий суддя Кухтей Р.В., судді: Нос С.П., Шевчук С.М.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "ПРОКТЕР ЕНД ГЕМБЛ УКРАЇНА" до Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області, Львівської митниці ДФС, за участю прокуратури Львівської області про визнання протиправними та скасування рішень, визнання протиправною бездіяльності, стягнення коштів,
ВСТАНОВИВ:
У березні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "ПРОКТЕР ЕНД ГЕМБЛ УКРАЇНА" (далі - Товариство, позивач) звернулось до суду з позовом до Львівської митниці ДФС (далі - Митниця, митний орган, відповідач), Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області (далі - орган казначейської служби), в якому просило визнати протиправними та скасувати рішення про відмову у внесенні змін до митних декларацій за його заявами від 16 січня 2015 року за №16/01-001, №16/01-002, №16/01-003, №16/01-004, №16/01-005, №16/01-006, №16/01-007, №16/01-008, №16/01-009, №16/01-010, №16/01-011, №16/01-012, №16/01-013, №16/01-014, №16/01-015, №16/01-016, №16/01-017, №16/01-018, №16/01-019, №16/01-020, №16/01-021, №16/01-022, №16/01-023, №16/01-024, №16/01-025, №16/01-026, №16/01-027, №16/01-028, №16/01-029 та від 19 січня 2015 року за №19/01-001, №19/01-002, №19/01-003, №19/01-004, №19/01-005, №19/01-006, №19/01-007, №19/01-008, №19/01-009, №19/01-010, №19/01-011, №19/01-012, №19/01-013, №19/01-014, №19/01-015, №19/01-016, №19/01-017, №19/01-018, №19/01-019, №19/01-020, №19/01-021, №19/01-022, №19/01-023, №19/01-024, №19/01-025, №19/01-026, а також дії щодо відмови у поверненні надміру сплаченого податку на додану вартість (далі - ПДВ) за його заявами від 16 січня 2015 року №16.01.2015-PGU та від 19 січня 2015 року №19.01.2015-PGU; визнати протиправною бездіяльність митного органу щодо внесення змін до митних декларацій, а також щодо повернення надміру сплачених сум ПДВ за заявами Товариства від 16 та 19 січня 2015 року; стягнути з Державного бюджету України на його користь надмірно сплачені до бюджету кошти у сумі 1 260 896,71 грн.
В обґрунтування позову Товариство зазначило, що ним в митних деклараціях помилково вказано ставку ПДВ на рівні 20% за імпортовані в період з 1 липня по 10 вересня 2014 року товари, адже задекларований як "медичний виріб" товар підлягає пільговому оподаткуванню (в розмірі 7%), у зв`язку із чим він звертався до митного органу із заявами про внесення відповідних змін та, як наслідок, - про повернення надміру сплачених коштів, проте отримав відмови, які вважає протиправними.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 15 травня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 серпня 2015 року, в задоволенні позову відмовлено, оскільки суди дійшли переконання, що відповідачем правомірно відмовлено у внесенні змін до митних декларацій, адже внесення до них даних здійснювалось позивачем свідомо, а не внаслідок помилки; крім того, спірні товари (прокладки гігієнічні жіночі та тампони гігієнічні жіночі) не є медичними виробами в розумінні законодавства України, а отже оподатковуються за загальною ставкою ПДВ.
Верховний Суд постановою від 28 серпня 2018 року вищевказані рішення скасував, а справу направив на новий розгляд до Львівського окружного адміністративного суду, вказавши, при цьому, на помилковість висновку судів про непідтвердження позивачем права на пільгове оподаткування податком на додану вартість при ввезенні на митну територію України спірних товарів, оскільки останні сертифіковані компетентним органом саме як медичні вироби, а тому повинні оподатковуватись ПДВ за ставкою 7%. Разом з тим, касаційний суд відмітив, що суди залишили поза увагою і не дослідили тієї обставини, чи відповідали дії митного органу щодо ненадання дозволу на внесення змін до митних декларацій позивача та відмови у поверненні надміру сплачених митних платежів за заявами останнього встановленій законодавством процедурі.
При новому розгляді справи Львівський окружний адміністративний суд рішенням від 22 листопада 2018 року в задоволенні позову відмовив.
Так, в своєму рішенні суд, проаналізувавши положення статті 269 Митного кодексу України (далі - МК України) та пункту 37 Положення про митні декларації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2012 року №450 (далі - Положення №450), дійшов переконання, що внесення змін до митної декларації щодо відомостей, пов`язаних з перерахуванням сум митних платежів, що були сплачені за такою митною декларацією, не дозволяється, а тому, оскільки зміни, про які просив позивач, матимуть наслідком зміну ставки ПДВ з 20% на 7% та перерахунок митних платежів, що сплачені до бюджету за оформленими раніше митними деклараціями, то Митниця правомірно відмовила у задоволенні його заяв; водночас, позовні вимоги, пов`язані із поверненням Товариству надміру сплачених сум податку, є похідними від первісної вимоги про внесення змін до митних декларацій, а тому вони також не підлягають задоволенню.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2019 року рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2018 року скасовано та прийнято нове, яким адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправними дії Митниці щодо невнесення змін до митних декларацій за заявами Товариства від 16 січня 2015 року за №16/01-001, №16/01-002, №16/01-003, №16/01-004, №16/01-005, №16/01-006, №16/01-007, №16/01-008, №16/01-009, №16/01-010, №16/01-011, №16/01-012, №16/01-013, №16/01-014, №16/01-015, №16/01-016, №16/01-017, №16/01-018, №16/01-019, №16/01-020, №16/01-021, №16/01-022, №16/01-023, №16/01-024, №16/01-025, №16/01-026, №16/01-027, №16/01-028, №16/01-029, від 19 січня 2015 року за №19/01-001, №19/01-002, №19/01-003, №19/01-004, №19/01-005, №19/01-006, №19/01-007, №19/01-008, №19/01-009, №19/01-010, №19/01-011, №19/01-012, №19/01-013, №19/01-014, №19/01-015, №19/01-016, №19/01-017, №19/01-018, №19/01-019, №19/01-020, №19/01-021, №19/01-022, №19/01-023, №19/01-024, №19/01-025, №19/01-026, а також неповернення за заявами Товариства №16.01.2015-PGU від 16 січня 2015 року, №19.01.2015-PGU від 19 січня 2015 року сплачених надміру сум податку на додану вартість; зобов`язано Митницю розглянути заяви Товариства про повернення надміру сплачених сум ПДВ у відповідності до Порядку повернення авансових платежів (передоплати) та помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №643 від 18 липня 2017 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09 серпня 2017 року за №976/30844; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Приймаючи таке рішення, апеляційний суд виходив з того, що митним законодавством декларанту надано право як таке на внесення змін до митних декларацій та визначено порядок дій (процедуру) митного органу у випадку отримання заяви декларанта на внесення таких змін; при цьому, позивач звернувся до Митниці із заявами від 16 січня 2015 року та від 19 січня 2015 року (до яких додав копії всіх необхідних документів) про надання дозволу на внесення змін до митних декларацій, а також про повернення надміру сплачених коштів, натомість відповідачем не вжито заходів та не вчинено дій для вирішення поставлених питань, а лише повідомлено про відсутність підстав для оподаткування імпортованих товарів за ставкою ПДВ 7% та, як наслідок, внесення змін до декларацій і часткового повернення сплачених Товариством коштів. Втім, оскільки Верховний Суд, здійснюючи касаційний перегляд даної справи, в постанові від 28 серпня 2018 року висловив правову позицію, за якою спірні товари (прокладки гігієнічні жіночі та тампони гігієнічні жіночі) підлягають оподаткуванню ПДВ саме за пільговою ставкою (7%), то дії Митниці щодо невнесення змін до митних декларацій за заявами Товариства й неповернення йому надміру сплачених сум ПДВ є протиправними.
Вважаючи рішення суду попередньої інстанцій таким, що прийняте із неправильним застосуванням норм матеріального та порушенням процесуального права, Митниця та прокуратура Львівської області звернулись до Верховного Суду з касаційними скаргами, в яких просили постанову апеляційного суду скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
В касаційних скаргах посилались на залишення судом апеляційної інстанції поза увагою тієї обставини, що під час митного оформлення імпортованих товарів ставку ПДВ в розмірі 20% було задекларовано саме позивачем, а відтак митним органом цілком правомірно відмовлено йому у наданні дозволу на внесення змін до митних декларацій, оскільки такі дії призведуть до перерахунку митних платежів, що не допускається. Крім того, кошти зі сплати митних та інших платежів за спірними митними деклараціями Товариства перераховані до Державного бюджету України і на облікових рахунках Митниці переплата з ПДВ за ними відсутня.
В той же час, зміст касаційних скарг свідчить, що Митницею та прокуратурою Львівської області рішення суду попередньої інстанції оскаржується лише в частині задоволення позовних вимог, а відтак відповідно до статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) саме в цій частині воно і підлягає касаційному перегляду.
Позивач в письмовому відзиві на касаційні скарги проти доводів та вимог останніх заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення суду попередньої інстанції, яке він просив залишити без змін, - обґрунтованим та законним.
Львівська митниця ДФС у відповіді на відзив Товариства виклала доводи і мотиви аналогічні тим, що наведені у її касаційній скарзі, вимоги якої вона просила задовольнити.
Відповідно до пункту 2 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року №460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги підлягають розгляду у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом, тобто до 08 лютого 2020 року.
Розглянувши та обговоривши доводи касаційних скарг, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд зазначає наступне.
Суди попередніх інстанцій встановили, що в період з 01 липня 2014 року по 10 вересня 2014 року Товариство імпортувало на митну територію України товари (жіночі гігієнічні прокладки Naturella - код товару згідно УКТЗЕД 96190011000 та жіночі гігієнічні тампони Tampax і Naturella - код товару згідно УКТЗЕД 96190031000), митне оформлення яких здійснювалось відповідачем.
У митних деклараціях на імпорт вказаного товару Товариством зазначено ставку оподаткування з податку на додану вартість 20%. При цьому під час митного оформлення позивачем до митних декларацій надано свідоцтва про державну реєстрацію таких товарів як медичних виробів.
16 січня 2015 року та 19 січня 2015 року Товариством подано на ім`я начальника митного органу заяви про повернення надмірно сплачених митних платежів відповідно №16.01.2015- РGU на суму 577 952,04 грн. та №19.01.2015-РGU на суму 682 944,67 грн. з розрахунками переплати, обґрунтовані тим, що під час декларування товарів за наданим переліком митних декларацій помилково визначено ставку ПДВ в розмірі 20%, у той час коли щодо них встановлена пільгова ставка - 7%.
Одночасно із вказаними заявами Товариством в електронній формі подано 29 заяв від 16 січня 2015 року та 26 заяв від 19 січня 2015 року про надання дозволу на внесення змін до митних декларацій за період з 01 липня 2014 року по 10 вересня 2014 року щодо зазначення ставки податку на додану вартість на рівні 7% проти помилково заявлених 20%.
Листами митного органу від 31 січня 2015 року №13-70-25/37-878 та №13-70-25/37-879 позивачу повідомлено, що ввезені товари не відповідають поняттю "медичний виріб", імпорт яких дозволений за ставкою 7%; ПДВ у розмірі 20% позивачем заявлено самостійно, а згідно з положеннями пункту 56.11 статті 56 Податкового кодексу України (далі - ПК України) податкове зобов`язання, самостійно визначене платником податків, не підлягає оскарженню; відтак підстави для повернення зайво сплаченої, на думку позивача, частини податку відсутні.