ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 березня 2023 року
м. Київ
справа № 380/10073/20
адміністративне провадження № К/9901/35553/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Коваленко Н.В. та Стрелець Т.Г, розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області
про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 16 березня 2021 року (постановлену у складі судді Грень Н.М.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31 серпня 2021 року (прийняту у складі колегії: головуючого судді Довгополова О.М., суддів Гудима Л.Я., Святецького В.В.),
В С Т А Н О В И В :
1. 10 листопада 2020 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач, скаржник) звернувся до суду із адміністративним позовом до Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, у якому просив:
зобов`язати ліквідаційну комісію Головного управління МВС України у Львівській області провести розрахунок вислуги років та визначити розмір грошового забезпечення чи окремих його складових для обчислення пенсії ОСОБА_1, звільненого наказом ГУМВСУ у Львівській області від 31 жовтня 2006 року №372 о/с за пунктом 65 "а" (за віком), частково змінити пункт наказу ГУМВС України у Львівській області, вважати звільненим за вислугою років на день звільнення у пільговому обчисленні 31 рік для призначення пенсії з урахуванням служби з 29 вересня 1986 року по 8 грудня 1988 року в медвитверезнику для осіб, підданих адміністративному арешту, що дає право на пільгове обчислення вислуги років на пенсію один місяць служби за сорок днів, з 8 грудня 1988 року по 31 жовтня 2006 року, що дає право на пільгове обчислення вислуги років на пенсію один місяць служби за півтора місяця;
зобов`язати ліквідаційну комісію Головного управління МВС України у Львівській області виготовити та направити до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області довідку про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій ОСОБА_1, звільненого наказом ГУМВС України у Львівській області від 31 жовтня 2006 року №372о/с за п. 65 "а" (за віком), із зазначенням перерахунку строків вислуги років служби у пільговому обчисленні 90% грошового забезпечення для призначення пенсії;
зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії з 1 січня 2018 року, виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 90% сум грошового забезпечення, та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум.
2. Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2020 року відкрито провадження у справі № 380/10073/20 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), зобов`язано сторін подати додаткові докази та встановлено строк для подання відповідачем відзиву.
3. Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 16 березня 2021 року, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31 серпня 2021 року, позовну заяву залишено без розгляду.
4. Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, визнав неповажними наведені позивачем причини пропуску строку звернення до суду протягом місяця у відносинах публічної служби за відсутності об`єктивних причин та обставин, що були об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій і не підтверджені належними доказами неможливості своєчасного звернення до суду з поданим позовом.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
5. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, вважаючи їх прийнятими з порушенням норм процесуального права, зокрема статі 122 КАС України, ОСОБА_2 звернулася із касаційною скаргою до Верховного Суду, у якій просить оскаржувані судові рішення скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
6. Скаржник стверджує, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли необґрунтованого висновку про залишення позову без розгляду з огляду на положення статті 122 КАС України, оскільки на позивача поширюються гарантії, передбачені частиною третьої статті 51 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 9 квітня 1992 року № 2262-XII (далі - Закон № 2262-XII), в якій чітко сказано, що якщо з вини посадових осіб було допущено порушення при нарахуванні пенсії, то вона виплачується за весь період з моменту виникнення такого права, тобто з 31 жовтня 2006 року і без обмеження строком. Вказане скаржник підтверджує також посиланням на практику щодо застосування статті 51 Закону № 2262-XII, зокрема у постанові Верховного Суду України від 25 травня 2016 року у справі №164/1904/14-ц, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 6 лютого 2019 року у справі №522/2738/17, у постановах Верховного Суду від 24 квітня 2018 року у справі №646/6250/17, від 30 жовтня 2018 року у справі №493/1867/17, від 22 січня 2019 року у справі №201/9987/17(2-а/201/304/2017) та від 19 березня 2019 року у справі №806/1952/19.
7. Скаржник також зазначає, що суд першої інстанції, з яким повністю погодився суд апеляційної інстанції, не з`ясував, не дослідив і не встановив фактичних обставин, за яких позивач реалізував своє право на звернення до суду з позовом. Скаржник вказує на те, що не оскаржує проходження, звільнення чи поновлення на роботі, чи сам наказ №372о/с- по особливому складу від 31 жовтня 2006 року, яким його, старшого прапорщика міліції, командира відділення оперативної роти батальйону міліції особливого призначення Беркут при УМВСУ, звільнено з органів внутрішніх справ України у відставку за пунктом 65 "а" /за віком/, а оскаржує неправильність нарахування вислуги років по нечинному Наказу МВС України №1442 від 27 листопада 2003 року та, як наслідок цього, неправильний перерахунок та виплату пенсії, яка на даний час проводиться по нечинному наказу. Вказує скаржник і на те, що у довідці-розрахунку вислуги років наявна графа "проінформований", тобто позивач отримав інформацію, що саме з наказу МВС №1442 від 27 листопада 2003 року йому була нарахована вислуга років, проте відповідачі не надали належних доказів, що позивача було належним чином проінформовано, що наказ МВС № 1442 від 27 листопада 2003 року нечинний та не має юридичної сили. Також зазначає скаржник, що із загальнодоступних джерел про нечинність вищезгаданого Наказу він дізнався 28 травня 2020 року та звернувся до відповідачів із заявою про відновлення його порушеного права. Отримавши відмову, 10 листопада 2020 року звернувся до суду з адміністративним позовом.
Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи
8. Касаційна скарга надійшла до суду 27 вересня 2021 року.
9. Ухвалою Верховного Суду від 18 жовтня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі №380/10073/20, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати відзив на касаційну скаргу.
10. Ухвалою Верховного Суду від 25 листопада 2022 року задоволено заяви суддів Мельник-Томенко Ж.М., Жука А.В., Соколова В.М. про самовідвід у зв`язку із порушенням порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 КАС України та відведено вказаних суддів від участі у розгляді справи №380/10073/20.
11. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28 листопада 2022 року визначено новий склад колегії: Берназюк Я.О. (головуючий суддя), Коваленко Н.В., Стрелець Т.Г.
12. Ухвалою Верховного Суду від 28 березня 2023 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 29 березня 2023 року.
13. При розгляді цієї справи в касаційному порядку учасниками справи клопотань заявлено не було.
Позиція інших учасників справи
14. Від відповідачів відзиву на касаційну скаргу ОСОБА_1 не надходило, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду рішень судів попередніх інстанцій.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка висновків судів попередніх інстанцій та доводів касаційної скарги
15. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
16. Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
17. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
При цьому практика Верховного Суду щодо застосування цієї норми КАС України сформована, зокрема, у постановах від 13 лютого 2018 року у справах № 263/11240/17, № 766/6029/17, №571/123/17, № 263/5715/17 та № 281/1326/14/а.
18. Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
19. Зазначеним вимогам процесуального закону ухвала Львівського окружного адміністративного суду від 16 березня 2021 року та постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31 серпня 2021 року відповідають, а викладені в касаційній скарзі доводи скаржника є неприйнятні з огляду на наступне.
20. Частиною першою статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
21. Відповідно до статті 118 КАС України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
22. Згідно з частинами першою, другою, п`ятою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
23. Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, відповідно до частини третьої якої, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
24. Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
25. Водночас для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом визначеного процесуальним законом строку від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
26. При цьому колегія суддів зазначає, що причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
27. Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. У свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об`єктивний характер, та з обставин незалежних від сторони унеможливила звернення до суду з адміністративним позовом.
28. Як правильно встановлено судами попередніх інстанцій з матеріалів справи, звертаючись 10 листопада 2020 року до суду із позовом позивач ОСОБА_1 в основу заявлених вимог зазначив вимогу про часткову зміну пункту наказу ГУМВС України у Львівській області від 31 жовтня 2006 року №372о/с, яким його звільнено за пунктом 65 "а" (за віком), а саме, вважати звільненим за вислугою років, на день звільнення у пільговому обчисленні 31 рік для призначення пенсії, з урахуванням служби з 29 вересня 1986 року по 8 грудня 1988 року в медвитверезнику для осіб, підданих адміністративному арешту, що дає право на пільгове обчислення вислуги років на пенсію один місяць служби за сорок днів, з 8 грудня 1988 року по 31 жовтня 2006 року, що дає право на пільгове обчислення вислуги років на пенсію один місяць служби за півтора місяця. Інші вимоги є пов`язаними із вказаною вимогою щодо зміни спірного наказу.
29. Отже, у вказаних правовідносинах частково спірним є наказ ГУМВС України у Львівській області від 31 жовтня 2006 року №372о/с, яким ОСОБА_1 звільнено за пунктом 65 "а" (за віком), тобто позовні вимоги позивача за характером спірних правовідносин і їх суб`єктним складом є публічно-правовим спором.