ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 березня 2023 року
м. Київ
справа №380/11408/21
адміністративне провадження № К/990/10669/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Білак М.В.,
суддів: Жука А.В., Мартинюк Н.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження справу
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2021 року (головуючий суддя - Сидор Н.Т.)
та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08 квітня 2022 року (головуючий суддя - Качмар В.Я., судді: Большакова О.О., Затолочний В.С.)
у справі №380/11408/21
за позовом ОСОБА_1
до військової частини НОМЕР_1
про визнання дії та бездіяльності протиправною.
I. ПРОЦЕДУРА
1. У липні 2021 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив:
- визнати протиправними дії щодо врахування вересня 2016 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) при нарахуванні індексації грошового забезпечення в період з 15 вересня 2016 року по 28 лютого 2018 року;
- визнати протиправними дії щодо неврахування вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 при нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення в період з 01 березня 2018 року по 14 вересня 2019 року;
- зобов`язати здійснити перерахунок та доплату індексації грошового забезпечення за період з 15 вересня 2016 по 28 лютого 2018 року в сумі 62 311,42 грн із застосуванням січня 2008 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця);
- зобов`язати здійснити перерахунок та доплату індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 14 вересня 2019 року в сумі 74 384,28 грн із врахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078.
2. У обґрунтування позовних вимог зазначав про те, що у період з 15 вересня 2016 року по 28 лютого 2018 року протиправно застосовано вересень 2016 року як місяць, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базовий місяць), а у період з 01 березня 2018 року по 14 вересня 2019 року протиправно проігноровано вимоги абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 (далі - Порядок № 1078). Внаслідок таких дій відповідача не в повному обсязі було здійснено нарахування та виплата індексації грошового забезпечення.
3. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2021 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08 квітня 2022 року, позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 15 вересня 2016 року по 28 лютого 2018 року.
Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 15 вересня 2016 року по 28 лютого 2018 року.
Визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо неврахування вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 при нарахуванні індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 в період з 01 березня 2018 року по 13 вересня 2019 року.
Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та доплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 березня 2018 року по 13 вересня 2019 року, із врахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, з врахуванням виплачених сум.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
4. Позивач подав касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та змінити рішення суду першої інстанції, доповнивши абзац третій резолютивної частини рішення словами "із застосуванням січня 2008 року як місяця за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця)".
5. Ухвалою Верховного Суду від 19 травня 2022 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
6. Судами попередніх інстанцій установлено, що позивач проходив військову службу у військовій частині польова пошта НОМЕР_2 ( НОМЕР_1 ) та у військовій частині НОМЕР_3, що знаходиться у підпорядкуванні та на фінансовому забезпеченні військової частини НОМЕР_1 .
7. Наказом командира військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) від 14 вересня 2019 року старшого сержанта військової служби за контрактом ОСОБА_1, інструктора навчальної роти підготовки водіїв автомобільної техніки, звільненого наказом командира 138 навчального батальйону матеріально-технічного забезпечення № 73-РС/дск від 11 вересня 2019 року в запас за пп. "а" пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", з 14 вересня 2019 року виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
8. Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_1 від 21 травня 2021 року № 465 індексація грошового забезпечення ОСОБА_1 за період проходження військової служби з 15 вересня 2016 року по 14 вересня 2019 року відповідно до вимог телеграми ТВО директора Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 20 лютого 2016 року № 248/3/9/1/108 та роз`яснень Міністерства соціальної політики України від 08 серпня 2017 року № 13700 та від 08 серпня 2017 року № 78/0/66-17 з вересня 2016 року по листопад 2018 року не нараховувалась; у грудні 2018 року нараховано 71,08 грн, у січня 2019 року - 71,08 грн, у лютому 2019 року - 71,08 грн, у березні 2019 року - 134,47 грн, у квітні 2019 року - 134,47 грн, у травні 2019 року - 134,47 грн, у червні 2019 року - 134,47 грн, у липні 2019 року -206,72 грн, у серпні 2019 року - 206,72 грн, у вересні 2019 року - 96,47 грн.
9. Згідно з вказаною довідкою повідомлено, що відповідно до постанови Уряду від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" з 01 березня 2018 року посадові оклади суттєво підвищено, а тому базовим місяцем для нарахування військовослужбовцям індексації став березень 2018 року. У грудні 2018 року індекс споживчих цін перевищив 103%, що і стало підставою для виплати особовому складу індексації.
10. З вересня 2016 року по листопад 2018 року (включно) відповідач не нараховував та не виплачував позивачу індексацію грошового забезпечення, посилаючись на те, що у межах наявного фінансового ресурсу можливості виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України у січні 2016 року - лютому 2018 року у Міністерства оборони України не було.
11. Не погодившись із такою бездіяльністю відповідача, в результаті чого було порушено його права та законні інтереси, позивач звернувся до суду із цим позовом.
ІII. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
12. Частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, посилаючись на правові позиції Верховного Суду, викладені у постановах від 12 грудня 2018 року у справі № 825/874/17 та від 19 червня 2019 року у справі № 825/1987/17, вказував на те, що обмежене фінансування жодним чином не впливає на наявність чи відсутність права на нарахування та виплату індексації грошового забезпечення.
13. Відповідачем не надано жодних доказів для підтвердження факту відсутності в бюджеті відповідного рівня, з якого фінансуються кошти на індексацію грошового забезпечення, і як наслідок ненадходження відповідних фінансових асигнувань на його рахунки для виплати індексації військовослужбовцям у спірний період, а також не доведено ту обставину, що ним протягом 2016-2018 років надсилались відповідні заявки стосовно потреби на виділення додаткових коштів для виплати військовослужбовцям індексації грошового забезпечення.
14. Водночас, суд не вбачав правових підстав для зобов`язання здійснити перерахунок та доплату індексації грошового забезпечення за період з 15 вересня 2016 року по 28 лютого 2018 року в сумі 62 311,42 грн, із застосуванням січня 2008 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця), оскільки відповідач жодних дій по фактичному нарахуванню позивачу певного розміру індексації у вказаний період не здійснив. За відсутності спору стосовно визначення базового місяця для нарахування індексації, відсутні підстави для зобов`язання при її нарахуванні та виплаті за вказаний період врахувати базовий місяць січень 2008 року, оскільки питання про те, який базовий місяць буде використаний відповідачем при нарахуванні індексації є передчасним, адже у цій частині права позивача ще не порушені (що відповідає правовій позиції Верховного Суду у справі №240/11882/19).
15. Відповідач, вирішуючи питання про наявність підстав для виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 14 вересня 2019 року, врахував лише норми абзаців першого, другого пункту 5 Порядку № 1078, при цьому протиправно не врахував вимоги абзаців 4, 5, 6 пункту 5 цього Порядку.
16. Суд відхилив наданий представником позивача розрахунок індексації за спірний період, оскільки нарахування індексації належить до безпосередніх повноважень відповідача як роботодавця.
17. Суд апеляційної інстанції, переглядаючи рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині щодо перерахунку індексації грошового забезпечення за період 2016-2018 роки, погодився з викладеним висновком щодо передчасності вирішення питання про те, який базовий місяць буде використаний відповідачем при нарахуванні спірної індексації.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
18. Позивач у обґрунтування касаційної скарги звертав увагу на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 10 вересня 2020 року у справі № 200/9297/19-а, від 29 листопада 2021 року у справі № 120/313/20-а, від 26 січня 2022 року у справі № 400/1118/21 щодо визначення базового місяця для розрахунку індексації грошового забезпечення військовослужбовця, які не були враховані судом апеляційної інстанції.
19. Визначення базового місяця є спірним між сторонами та така обставина підлягає встановленню судом при ухвалення судового рішення.
20. Касатор звертає увагу на вимоги частини першої статті 2 КАС України та ефективність способу відновлення порушеного права, що виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду.
21. Повноваження відповідача у спірних правовідносинах не є дискреційними, він не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд.
22. Визначення базового місяця для розрахунку індексації з грудня 2015 року залежить виключно від зміни посадового окладу за посадою згідно рішень Уряду і такими місяцями є січень 2008 року та березень 2018 року - місяці у яких набрали чинності постанова Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294 та постанова Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704. Відповідно до пункту 10-2 Порядку № 1074 це стосується як і для новоприйнятих, так і для переведених військовослужбовців на інші посади.
23. Верховний Суд у справах № 200/9297/19-а та № 400/1118/21 зазначив, що базовим місяцем для розрахунку індексації грошового забезпечення є січень 2008 року. Відповідач не може застосовувати будь-які інші базові місяці для розрахунку індексації грошового забезпечення як не місяці підвищення тарифної ставки (окладу) за посадами у військовослужбовців згідно рішень Уряду, оскільки таке не буде відповідати вимогам абзаців 1-2 пункту 5 та пункту 10-2 Порядку №1078.
24. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу просив відмовити у її задоволенні.
25. Вказував на те, що відповідно до телеграми ТВО директора Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 20 лютого 2016 року № 248/3/9/1/108 та роз`яснень Міністерства соціальної політики України від 08 серпня 2017 року № 13700/з та від 08 серпня 2017 року № 78/0/66-17 за період з 01 січня 2016 року по 30 листопада 2018 року індексація грошового забезпечення не проводилась.
26. Відповідно до статті 5 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" і пункту 6 Порядку № 1078 індексація грошових доходів населення здійснюється в межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів. Для виплати індексації в січні 2016 року - лютому 2018 року фінансового ресурсу в Міністерстві оборони України не було, відповідно така виплата не проводилась.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
27. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, вважає за необхідне зазначити наступне.
28. Касаційне провадження у справі, що розглядається, відкрито з підстави, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
29. Звертаючись з касаційною скаргою позивач не погоджувався з тим, що суди не визначили базовий місяць для нарахування індексації його грошового забезпечення посилаючись на передчасність такої вимоги.
30. Спеціальним законом, який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон № 2011-XII, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
31. Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.