ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 березня 2023 року
м. Київ
справа №320/6203/19
адміністративне провадження № К/9901/13194/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
судді-доповідача - Радишевської О.Р.,
суддів - Кашпур О.В., Данилевич Н.А.
розглянув як суд касаційної інстанції в попередньому судовому засіданні адміністративну справу №320/6203/19
за позовом ОСОБА_1 до Донецької обласної прокуратури про визнання протиправним і скасування наказу, поновлення на роботі та зобов`язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2021 року, ухвалену у складі: головуючої судді Земляної Г.В. суддів Мєзєнцева Є.І., Файдюка В.В.,
УСТАНОВИВ:
І. Суть спору
У листопаді 2019 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Донецької обласної прокуратури (далі - відповідач) з вимогами:
- визнати протиправним і скасувати наказ Прокуратури Донецької області від 20 серпня 2015 року №1376-к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора прокуратури м.Тореза Донецької області;
- поновити ОСОБА_1 на посаді прокурора Прокуратури м. Тореза Донецької області з 20 серпня 2015 року;
- зобов`язати Прокуратуру Донецької області направити до Міністерства юстиції України інформацію щодо виключення з Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України "Про очищення влади", відомостей про звільнення ОСОБА_1
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
Куцевол з вересня 2007 року працював в органах прокуратури. Відповідно до наказу Прокуратури Донецької області від 08 квітня 2013 року №537-о ОСОБА_1 призначений у порядку переведення на посаду прокурора Прокуратури м. Торез Донецької області.
Наказом Прокуратури Донецької області від 11 вересня 2013 року № 1669-0 прокурору Прокуратури м. Тореза ОСОБА_1 надано відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею 3-х річного віку з 09 вересня 2013 року по 21 серпня 2015 року.
Наказом Прокуратури Донецької області від 20 серпня 2015 року №1376-К ОСОБА_1 звільнено з посади прокурора Прокуратури м. Тореза Донецької області у зв`язку з припиненням трудового договору відповідно до пункту 7-2 статті 36 Кодексу законів про працю України (з підстав, передбачених Законом України "Про очищення влади").
11 листопада 2019 року до суду першої інстанції надійшов позов про скасування вказаного наказу.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 04.11.2020 у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив з того, що 16.10.2014 набрав чинності Закон України "Про очищення влади", яким передбачено процедуру люстрації, підставою для якої є заява. Неподання заяви у строк, передбачений вказаним законом, є підставою для звільнення особи із займаної посади.
Як установив суд першої інстанції, позивач заяви про застосування або незастосування до нього заборон, передбачених Законом України "Про очищення влади", не подав, а тому суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність звільнення позивача.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.02.2021 рішення Київського окружного адміністративного суду від 04.11.2020 скасовано та ухвалено нове, яким позов залишено без розгляду.
Залишаючи позов без розгляду, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що його подано за межами установлених процесуальним законом строків звернення до суду, і що позивачем не доведено існування обставин, які об`єктивно перешкоджали йому своєчасно звернутися до суду за захистом своїх прав.
Як установив суд апеляційної інстанції, про порушення своїх прав оскаржуваними наказами позивач мав дізнатися 22 серпня 2015 року після закінчення відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею 3-х річного віку, оскільки саме в цей день позивач мав з`явитися на службу до Прокуратури Донецької області, яка знаходилася в м. Маріуполь.
Водночас суд апеляційної інстанції встановив, що до Прокуратури Донецької області після закінчення відпустки позивач не з`явився, про зміну місця проживання не повідомив.
Посилаючись на те, що після закінчення відпустки позивач на службу не повернувся, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивач не міг не знати про його звільнення.
Отже, суд апеляційної інстанції вважав, що, звернувшись до суду в 2019 році, позивач пропустив встановлений частиною п`ятою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України строк.
IV. Провадження в суді касаційної інстанції
28 квітня 2021 року Судом відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2021 року, у якій він просить скасувати її, а справу направити для продовження розгляду.
Касаційне провадження відкрито відповідно до положень пункту 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
У касаційній скарзі відповідач доводить, що суд апеляційної інстанції застосував частину п`яту статті 122 КАС України, частину першу статті 233 Кодексу законів про працю України без урахування висновків щодо застосування цих норми, викладених у постановах Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі №420/333/19, віл 06 липня 2020 року у справі 1340/4763/18, від 11 квітня 2018 року у справі №815/4532/16.
Як зазначає позивач, у вказаних справах Верховний Суд висловив правову позицію, відповідно до якої у відносинах публічної служби початок строк звернення до суду у спорах про звільнення зі служби необхідно обчислювати з дня вручення наказу про звільнення.
З урахуванням викладеного позивач уважає, що суд апеляційної інстанції дійшов протиправних висновків про те, що він мав знати про порушення своїх прав незаконним звільненням з дня закінчення відпустки по догляду за дитиною.
Відповідач правом подати відзив не скористався.
V. Джерела права й акти їхнього застосування
Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з частиною другою 2 статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною п`ятою статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Відповідно до частини четвертої статті 123 КАС України, якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
VI. Позиція Верховного Суду
Касаційне провадження в цій справі відкрито на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме: у зв`язку з аргументами позивача про застосування судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.