ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 березня 2023 року
м. Київ
справа № 120/9475/21-а
адміністративне провадження № К/990/11379/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мартинюк Н.М.,
суддів - Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №120/9475/21-а
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1
про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії
за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Кунтого Назара Орестовича
на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 6 квітня 2022 року (головуючий суддя: Залімський І.Г., судді: Гонтарук В.М., Сушко О.О.).
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У серпні 2021 року ОСОБА_1 пред`явила позов до Військової частини НОМЕР_1, у якому просила суд:
1.1. визнати протиправними дій відповідача щодо ненарахування та невиплати їй індексації грошового забезпечення за період із 1 січня 2016 року до 8 квітня 2021 року;
1.2. зобов`язати відповідача нарахувати й виплатити їй індексацію грошового забезпечення за період із 1 січня 2016 року до 8 квітня 2021 року з урахуванням січня 2008 року та березня 2018 року як базових місяців для розрахунку із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44;
1.3. зобов`язати відповідача нарахувати й виплатити їй компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їхньої виплати на суму невиплаченої індексації за весь час затримки виплати, а саме за період з 1 січня 2016 року до дня фактичної виплати індексації.
2. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначала, що проходила військову службу у Військовій частині НОМЕР_1, де з 1 січня 2016 року до листопада 2018 року відповідач не нараховував і не виплачував їй індексацію грошового забезпечення, а з грудня 2018 року до 8 квітня 2021 року нараховував цю індексацію неправильно. Стверджувала, що через такі дії відповідач порушив вимоги Закону України "Про індексацією грошових доходів населення", а також її права й інтереси.
2.1. Одночасно з цим, ОСОБА_1 доводила, що базовими місяцями для нарахування такої індексації грошового забезпечення військовослужбовців є січень 2008 року і березень 2018 року, оскільки саме тоді Уряд підвищив оклади для цієї категорії громадян.
2.2. Також ОСОБА_1 стверджувала, що на основі податкових правил відповідач повинен нарахувати й виплатити їй індексацію із одночасною компенсацією суми податку з доходів фізичних осіб.
2.3. Зрештою ОСОБА_1 указувала на те, що сума індексації грошового забезпечення є доходом у розумінні Закону України "Про компенсацію громадянами втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати", тож відповідач зобов`язаний нарахувати й виплатити їй відповідну компенсацію.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
3. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 13 грудня 2021 року позов задоволено частково:
3.1. визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування й виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період військової служби з 1 січня 2016 року до 28 лютого 2018 року включно, з урахуванням базового місяця січня 2008 року;
3.2. зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати й виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період військової служби з 1 січня 2016 року до 28 лютого 2018 року включно, з урахуванням базового місяця січня 2008 року, з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44;
3.3. зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати й виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їхньої виплати на суму невиплаченої індексації за весь час затримки виплати, а саме за період з 1 січня 2016 року до дня фактичної виплати індексації.
3.4. у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
4. Частково задовольняючи позов, суд виходив з того, що індексація грошового забезпечення є державною соціальною гарантією і у зв`язку із інфляцією відповідач був зобов`язаний її нарахувати й виплатити позивачці. Водночас, установивши, що з 1 січня 2016 року до 28 лютого 2018 року відповідач не нараховував і не виплачував позивачці цю індексацію, суд констатував обґрунтованість вимог в частині визнання таких дій протиправними та зобов`язання відповідача їх здійснити.
4.1. Також суд дійшов висновку про обґрунтованість доводів позивачки стосовно того, що січень 2008 року і березень 2018 року є базовими місяцями для індексації її грошового забезпечення. Цей висновок суд мотивував тим, що базовий місяць визначається при підвищені посадових окладів і тільки в указані місяці був підвищений оклад за посадою позивачки. На цій основі суд констатував, що індексація за період з 1 січня 2016 року до 28 лютого 2018 року повинна обчислюватися із урахуванням січня 2008 року у якості базового місяця.
4.2. Одночасно з цим, суд відмовив у задоволенні вимог щодо індексації за період з 1 березня 2018 року до 8 квітня 2021 року, оскільки дійшов висновку про відсутність порушених прав позивачки в цій частині спору.
4.3. Цей висновок суд мотивував тим, що відповідач обґрунтовано враховував березень 2018 року базовим місяцем для подальшої індексації і виплатив її у грудні 2018 року, коли індекс споживчих цін склав 103,7 відсотки. Тож дії відповідача щодо невиплати цієї індексації з березня до листопада 2018 року суд вважав правомірними.
4.4. Стосовно періоду з грудня 2018 року до 8 квітня 2021 року, то суд зазначив, що в цій частині вимоги є безпідставними, позаяк у вказаний період відповідач виплачував позивачці індексацію як належить, з урахуванням березня 2018 року базовим місяцем.
4.5. Щодо грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, то суд підтвердив право позивачки на її отримання одночасно з виплатою індексації грошового забезпечення.
4.6. Стосовно компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строку їхньої виплати, то суд визнав ці вимоги обґрунтованими, указавши на те, що позивачка має право на відповідну компенсацію незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
5. Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 6 квітня 2022 року задоволено апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1, скасовано рішення суду першої інстанції в частині визначення базового місяця - січня 2008 року та в частині задоволення позовної вимоги про зобов`язання відповідача нарахувати й виплатити позивачці компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їхньої виплати на суму невиплаченої індексації за весь час затримки виплати, а саме за період з 1 січня 2016 року до дня фактичної виплати індексації.
5.1. Ухвалено нове рішення в указаних частинах про відмову у задоволенні позову.
5.2. В іншій частині рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 13 грудня 2021 року залишено без змін.
6. Апеляційний суд погодився з висновком місцевого суду про протиправність дій відповідача щодо ненарахування й невиплати позивачці індексації грошового забезпечення з 1 січня 2016 року до 28 лютого 2018 року.
6.1. Одночасно з цим, апеляційний суд дійшов висновку про передчасність позовної вимоги щодо визначення січня 2008 року базовим місяцем для проведення індексації за указаний період. Цей висновок суд мотивував тим, що визначення базового місяця належить до дискреційних повноважень відповідача і до проведення відповідного нарахування не можна стверджувати про його протиправність.
6.2. Стосовно вимоги про зобов`язання відповідача нарахувати й виплатити позивачці компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їхньої виплати на суму невиплаченої індексації за весь час затримки виплати, то апеляційний суд зазначив, що визначальними обставинами для виплати цієї компенсації є дати нарахування та фактичної виплати доходу. Водночас суд наголосив, що основною умовою для виплати громадянину компенсації, передбаченої статтею 2 Закону України "Про компенсацію громадянами втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати", є порушення встановлених строків саме виплати нарахованих доходів. На основі цих міркувань суд визнав указану вимогу передчасною.
Короткий зміст вимог касаційної скарги і відзиву
7. Скаржник просить Верховний Суд скасувати постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 6 квітня 2022 року та залишити в силі рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 13 грудня 2021 року.
8. В обґрунтування підстав касаційного оскарження покликається на пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - "КАС України").
9. Скаржник стверджує, що суд апеляційної інстанції не врахував висновки, які викладені у постановах Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі №825/1987/17, від 19 липня 2019 року у справі №240/4911/18, від 7 серпня 2019 року у справі №825/694/17, від 20 листопада 2019 року у справі №620/1892/19, від 5 лютого 2020 року у справі №825/565/17, від 10 вересня 2020 року у справі №200/9297/19-а, від 15 жовтня 2020 року у справі №240/11882/19, від 27 квітня 2021 року у справі №380/1513/20, від 29 листопада 2021 року у справі №120/313/20-а (щодо застосування у якості базового місяця для обчислення індексації грошового забезпечення військовослужбовцям за період з 1 січня 2016 року до 28 лютого 2018 року включно січня 2008 року), а також у постановах від 22 червня 2018 року у справі №810/1092/17, від 13 січня 2020 року у справі №803/203/17, від 15 жовтня 2020 року у справі №240/11882/19, від 29 квітня 2021 року у справі №240/6583/20 (щодо права працівника у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян на виплату компенсації відповідно до законодавства).
10. Позиція скаржника полягає в тому, що суд апеляційної інстанції помилково скасував рішення місцевого суду в частинах визначення січня 2008 року базовим місяцем для проведення індексації грошового забезпечення позивачки з 1 січня 2016 року до 28 лютого 2018 року та зобов`язання відповідача нарахувати й виплатити позивачці відповідну компенсацію. Стверджує, що у цих частинах рішення суду першої інстанції було законне й обґрунтоване.
11. Військова частина НОМЕР_1 у відзиві просить відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити без змін оскаржувану постанову. Позиція відповідача полягає в тому, що суд апеляційної інстанції ухвалив законне й обґрунтоване рішення і доводи скаржника не спростовують висновків, викладених в цьому рішенні.
ІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
12. ОСОБА_1 проходила військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 на посаді механіка лінійно-експлуатаційного відділення зв`язку відділу телекомунікаційних систем інформаційно-телекомунікаційного вузла.
13. Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 21 січня 2021 року №1-РС ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас відповідно до підпункту "б" пункту другого частини п`ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" (за станом здоров`я).
14. Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 8 квітня 2021 року №69 ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу частини і всіх видів забезпечення з 8 квітня 2021 року, а також направлено її для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_1, АДРЕСА_1.
15. У період з 1 січня 2016 року до 28 лютого 2018 року (включно) ОСОБА_1 не нараховувалась та не виплачувалась індексація грошового забезпечення.
16. У період із березня 2018 року до квітня 2021 року ОСОБА_1 виплачувалась індексація грошового забезпечення з грудня 2018 року до квітня 2021 року з урахуванням базового місяця березня 2018 року.
17. ОСОБА_1, вважаючи протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати їй індексації грошового забезпечення за період військової служби з 1 січня 2016 року до 8 квітня 2021 року, звернулася до суду з метою їхнього оскарження та захисту своїх прав й інтересів.
ІІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
18. Відповідно до частини першої, другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
19. Згідно з ухвалою Верховного Суду від 26 травня 2022 року касаційне провадження у справі відкрито з метою перевірки доводів скарги, яка подана на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
20. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, виходить із такого.
21. Спір у цій справі виник у зв`язку із ненарахуванням та невиплатою військовою частиною у період з 1 січня 2016 року до 8 квітня 2021 року позивачці (військовослужбовцю) індексації грошового забезпечення, з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, та компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їхньої виплати на суму невиплаченої індексації за весь час затримки виплати.
22. У рамках касаційного перегляду спірні правовідносини обмежені питаннями правильності застосування норм матеріального права в частині ненарахування й невиплати індексації у період з 1 січня 2016 року до 28 лютого 2018 року та компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їхньої виплати.
23. Спеціальним законом, який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року №2011-XII (далі - "Закон № 2011-XII", у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
24. Відповідно до частин першої та другої статті 9 Закону №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
25. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
26. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частина третя статті 9 Закону №2011-XII).
27. Згідно зі статтею 18 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 5 жовтня 2000 року №2017-III (далі - "Закон №2017-II"I) з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.
28. Відповідно до статті 19 цього ж Закону №2017-III державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
29. Конституційний Суд України у Рішенні від 15 жовтня 2013 року №9-рп/2013 наголосив, що винагорода за виконану працівником роботу є джерелом його існування та має забезпечувати для нього достатній, гідний життєвий рівень. Це визначає обов`язок держави створювати належні умови для реалізації громадянами права на працю, оптимізації балансу інтересів сторін трудових відносин, зокрема, шляхом державного регулювання оплати праці. Держава передбачає заходи, спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати, тобто грошової винагороди за виконану роботу як еквівалента вартості споживчих товарів і послуг. Згідно з положеннями частини шостої статті 95 КЗпП України, статей 33, 34 Закону України "Про оплату праці" такими заходами є індексація заробітної плати та компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати.
30. На підставі аналізу наведених положень законодавства Конституційний Суд України дійшов висновку, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
31. Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" від 3 липня 1991 року №1282-XII (далі - "Закон №1282-XII", у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
32. Відповідно до статті 1 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
33. Згідно з положеннями статті 2 Закону №1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
34. Відповідно до статті 4 Закону №1282-XII (у редакції Закону №911-VIII від 24 грудня 2015 року, що діє з 1 січня 2016 року) індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
35. Підвищення грошових доходів населення, у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін (частина четверта статті 4 Закону №1282-XII).
36. Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України (частини друга статті 5 Закону №1282-XII).
37. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України (частина друга статті 6 Закону №1282-XII).
38. Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення, яким визначені правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення (надалі - "Порядок №1078").
39. Згідно з пунктом 2 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.