ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 березня 2023 року
м. Київ
справа № 640/24361/19
адміністративне провадження № К/990/16794/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,
суддів: Білак М.В., Калашнікова О.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Апарату Верховної Ради України на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 вересня 2021 року (суддя: Федорчук А.Б.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2022 року (судді: Горяйнов А.М., Файдюк В.В., Черпіцька Л.Т.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Апарату Верховної Ради України про виплату компенсації за невикористану відпустку,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Апарату Верховної Ради України, у якому просила стягнути з Апарату Верховної Ради України грошову компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 207 618 грн 70 коп. за період з 28 листопада 2014 року по 29 серпня 2019 року.
Мотивуючи позовні вимоги позивачка вказувала, що вона працювала на посаді помічника - консультанта народного депутата України VII скликання ОСОБА_2 з 28 листопада 2014 року по 29 серпня 2019 року. За час роботи кількість календарних днів невикористаної основної щорічної відпустки складала 142,5 календарних днів. Позивачка посилається на те, що їй була виплачена компенсація лише за 1 день невикористаної відпустки.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
Розпорядженням керівника Апарату Верховної Ради України від 09 грудня 2014 року № 7784 позивачку зараховано з 28 листопада 2014 року на посаду помічника-консультанта народного депутата України Верховної Ради України за строковим трудовим договором.
Розпорядженням Керівника Апарату Верховної Ради України від 27 серпня 2019 року № 1305-к помічника-консультанта народного депутата звільнено із займаної посади у зв`язку з достроковим припиненням повноважень народного депутата за пунктом 2 статті 36 КЗпП України.
Вказаним розпорядженням також передбачено виплату компенсації за невикористану відпустку в межах наявної економії фонду оплати праці помічників-консультантів народного депутата України згідно з Додатком. У Додатку до Розпорядженням Першого заступника Керівника Апарату Верховної Ради України від 27 серпня 2019 року № 1305-к зазначено, що кількість невикористаних днів щорічної основної відпустки позивачки при звільненні складала 142,5 дні.
Згідно з довідкою Апарату Верховної Ради України від 11 жовтня 2019 року № 20-26/3038, кількість днів невикористаної щорічної основної відпустки на посаді помічника-консультанта народного депутата України VIII скликання у період з 28 листопада 2014 року до 29 серпня 2019 року складала 142,5 календарних дні.
Довідкою Управління справами Апарату Верховної Ради України від 11 жовтня 2019 року № 9-1-15/1211 підтверджується, що при звільненні з посади помічника-консультанта народного депутата України VIII (станом на 29 серпня 2019 року) позивачці виплачено компенсацію за 1 календарний день щорічної основної невикористаної відпустки.
Не погоджуючись з бездіяльністю Апарату Верховної Ради щодо ненарахування та невиплати грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, позивачка звернулася до суду з цим позовом.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 вересня 2021 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2022 року позов задоволено частково.
Зобов`язано Апарат Верховної Ради України нарахувати та виплатити позивачці грошову компенсацію за 141,5 календарних днів невикористаної основної щорічної відпустки. В іншій частині позову відмовлено.
Задовольняючи позовні вимоги частково суди попередніх інстанції виходили з того, що виплата роботодавцем працівнику грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку при звільненні з роботи є однією із основних державних соціальних гарантій, закріпленою на законодавчому рівні нормами Закону України "Про відпустки" та Кодексу законів про працю України і не може ставитись в залежність від наявності фонду оплати праці.
Враховуючи, що позивача прийнято на посаду та звільнено з посади помічника-консультанта народного депутата України розпорядженнями Апарату Верховної Ради України, суди попередніх інстанцій, враховуючи правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 27 березня 2019 року у справі № 757/9144/16-ц, від 16 січня 2019 року у справі № 757/45463/16-ц та від 20 лютого 2019 року у справі № 757/57336/16-ц, дійшли висновку, що виплата грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку при звільненні відноситься до видатків Апарату Верховної Ради України у межах кошторису витрат на реалізацію повноважень Верховної Ради України, оскільки позивачка перебувала у трудових відносинах саме з Апаратом Верховної Ради України, а не з народним депутатом Верховної Ради України.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
Не погоджуючись з рішеннями суддів попередніх інстанцій, Апарат Верховної Ради України звернувся з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позову.
Касаційне провадження відкрито на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Обґрунтовуючи посилання у касаційній скарзі на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник вказує на те, що суди першої та апеляційної інстанцій, приймаючи оскаржувані судові рішення в частині задоволення позовних вимог неправильно застосували норми матеріального права та порушили норми процесуального права, що є підставою для оскарження судових рішень попередніх інстанцій та направлення справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Скаржник зазначає, що сам факт прийняття та звільнення помічників-консультантів народних депутатів України розпорядженнями керівництва Апарату ВРУ не може свідчити про те, що сторони у справі перебувають у трудових правовідносинах. Правовий статус, умови діяльності та особливості регулювання трудових відносин помічників-консультантів народного депутата України, визначені спеціальним законодавством - статтею 34 Закону України "Про статус народного депутата України" та Положенням про помічника-консультанта народного депутата України, затвердженим Постановою Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року №379/95-ВР, відповідно до яких, персональний підбір кандидатур на посаду помічника-консультанта, організацію їх роботи та розподіл місячного фонду оплати праці здійснює особисто народний депутат України, який несе відповідальність щодо правомірності своїх рішень, а не Апарат ВРУ.
Наведене, на переконання скаржника, дає підстави уважати, що законодавець не розглядав такі правовідносини у класичному розумінні трудових, які визначені КЗпП Україні, а тому окремо врегульовав їх на законодавчому рівні та відповідним Положенням, фактично визначив безпосереднім роботодавцем по відношенню до помічника-консультанта народного депутата України.
Позиція інших учасників справи
Відзиву на касаційну скаргу не подано.
Рух касаційної скарги
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 19 липня 2022 року (судді: Загороднюк А.Г., Білак М.В., Калашнікова О.В.) відкрито касаційне провадження за скаргою Апарату Верховної Ради України на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 вересня 2021 року (суддя: Федорчук А.Б.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2022 року.
Ухвалою Верховного Суду від 28 березня 2023 року призначено справу до розгляду.
Джерела права
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Позиція Верховного Суду
Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи
Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Спірні правовідносини виникли щодо невиплати компенсації за невикористану відпустку помічнику-консультанту народного депутата України та відповідальності роботодавця у зв`язку з цим за статтею 117 КЗпП України.
Надаючи оцінку оскаржуваним судовим рішенням у межах доводів касаційної скарги за правилами статті 341 КАС України, Верховний Суд виходить із такого.
У періоді, у якому позивачка працювала на посаді помічника-консультанта народного депутата України Верховної Ради України (з 09 грудня 2014 року по 27 серпня 2019 року) та мала 142,5 днів невикористаної щорічної основної відпустки, правовий статус помічників-консультантів народного депутата України визначався статтею 34 Закону України "Про статус народного депутата України" від 17 листопада 1992 року № 2790-XII.
Відповідно до частини першої статті 34 Закону № 2790-XII у вказаній редакції народний депутат може мати до тридцяти одного помічника-консультанта, правовий статус і умови діяльності яких визначаються цим та іншими законами та прийнятим відповідно до них Положенням про помічника-консультанта народного депутата, яке затверджується Верховною Радою України.
Помічником-консультантом народного депутата може бути лише громадянин України, що має середню спеціальну чи вищу освіту і вільно володіє державною мовою (частина друга статті 34 Закону № 2790-XII).
Помічники-консультанти народного депутата працюють за строковим трудовим договором на постійній основі чи за сумісництвом або на громадських засадах (частина третя статті 34 Закону № 2790-XII).
На чотирьох помічників-консультантів народного депутата поширюється дія Закону України "Про державну службу" (3723-XII), їм присвоюється не вище ніж сьомий ранг державного службовця четвертої категорії, вони прикріплюються для кадрового та фінансового обслуговування до Апарату ВРУ або до виконавчих апаратів органів місцевого самоврядування (абзац третій частини третьої статті 34 Закону № 2790-XII).
Помічники-консультанти народного депутата, які працюють у місті Києві за строковим трудовим договором на постійній основі, але не є державними службовцями, також можуть прикріплюватися для кадрового та фінансового обслуговування до Апарату Верховної Ради України (абзац четвертий частини третьої статті 34 Закону № 2790-XII).
Народний депутат самостійно визначає кількість помічників-консультантів, які працюють за строковим трудовим договором на постійній основі, за сумісництвом і на громадських засадах у межах загального фонду, який встановлюється йому для оплати праці помічників-консультантів постановою Верховної Ради України; здійснює їх підбір, розподіляє обов`язки між ними та здійснює особисто розподіл місячного фонду заробітної плати помічників-консультантів (абзац шостий частини третьої статті 34 Закону № 2790-XII).
У випадку звільнення помічника-консультанта народного депутата на підставі дострокового припинення повноважень народного депутата відповідно до частини третьої статті 5 цього Закону помічнику-консультанту народного депутата, який працює за строковим трудовим договором на постійній основі, виплачується одноразова грошова допомога у розмірі його тримісячної заробітної плати за рахунок бюджетних призначень на забезпечення діяльності Верховної Ради України (частина шоста статті 34 Закону № 2790-XII).
Помічнику-консультанту народного депутата, звільненому у зв`язку з закінченням строку повноважень народного депутата, надається попередня або рівноцінна робота (посада), якщо до прийняття на роботу помічником-консультантом він працював у органах державної влади або в органах місцевого самоврядування (абзац перший частини сьомої статті 34 Закону № 2790-XII).
Період перебування на посаді помічника-консультанта народного депутата за строковим трудовим договором на постійній основі зараховується до трудового стажу за спеціальністю такого помічника-консультанта (абзац другий частини сьомої статті 34 Закону № 2790-XII).
Правовий статус помічника-консультанта народного депутата України, його права та обов`язки, порядок прийняття на посаду, організаційне, матеріальне та соціально-побутове забезпечення його діяльності визначається Положенням про помічника-консультанта народного депутата України, затвердженим Постановою Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року № 379/95-ВР відповідно до статті 34 Закону №2790-XII.
Статтею 3.1 цього Положення передбачено, що персональний підбір кандидатур на посаду помічника-консультанта, організацію їх роботи та розподіл місячного фонду оплати праці здійснює особисто народний депутат України, який несе відповідальність щодо правомірності своїх рішень.
За умовами прийняття на роботу, визначеними статтею 3.2 даного Положення, помічник-консультант народного депутата України працює за строковим трудовим договором на постійній основі чи за сумісництвом або на громадських засадах.
Розмір загального фонду оплати праці помічників-консультантів народного депутата України встановлюється Верховною Радою України, у межах якого народний депутат України самостійно: 1) визначає кількість помічників-консультантів, які працюють за строковим трудовим договором на постійній основі чи за сумісництвом або на громадських засадах; 2) здійснює розподіл місячного фонду заробітної плати помічників-консультантів, що не може бути нижчим за встановлену законом мінімальну заробітну плату; 3) надає помічникам-консультантам матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань. Заробітна плата помічникам-консультантам, які перебувають на державній службі, встановлюється з урахуванням вимог статті 33 Закону України "Про державну службу" (стаття 4.1 Положення про помічника-консультанта народного депутата України).
Статтею 4.2 цього Положення, яка визначає організацію праці помічника-консультанта, визначено, що помічнику-консультанту народного депутата України, який прикріплений для кадрового та фінансового обслуговування до Апарату ВРУ, надається одне постійне робоче місце у службовому кабінеті народного депутата України.
Статтею 4.4 цього ж Положення урегульовано питання відпусток помічників-консультантів, за змістом якої помічнику-консультанту народного депутата України, який працює за строковим трудовим договором на постійній основі, надається щорічна основна оплачувана відпустка тривалістю 30 календарних днів, якщо законодавством не передбачено інше. Помічнику-консультанту народного депутата України, що перебуває на державній службі, надається допомога на оздоровлення в порядку та розмірах, встановлених Законом України "Про державну службу" (3723-XII), в межах загального фонду оплати праці помічників-консультантів народного депутата України.