ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 березня 2023 року
м. Київ
справа №287/914/19
адміністративне провадження № К/9901/4163/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Чиркіна С.М.,
суддів: Єзерова А.А., Шарапи В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27.01.2020 (головуючий суддя: Смілянець Е.С., судді: Капустинський М.М., Охрімчук І.Г.) у справі №287/914/19 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним і скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,
У С Т А Н О В И В:
І. РУХ СПРАВИ
У червні 2019 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 або позивач) звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України (далі - Міноборони України або відповідач), в якому просив:
визнати протиправним і скасувати рішення Міноборони України про відмову у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги як інваліду 2 групи з 10.01.2019 внаслідок поранення, так, пов`язаного із захистом Батьківщини, оформлене протоколом засідання комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 12.04.2019 № 46;
зобов`язати відповідача призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, як інваліду 2 групи, внаслідок поранення, так, пов`язаного із захистом Батьківщини, відповідно до Постанови КМУ від 25.12.2013 № 975, з урахуванням попередніх виплат.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 24.09.2019 позов задоволено.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27.01.2020 скасовано рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 24.09.2019 і ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, у якій просить суд касаційної інстанції скасувати оскаржуване судове рішення і залишити в силі рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 24.09.2019.
IІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
Ухвалою Верховного Суду від 26.02.2020 відкрито касаційне провадження у справі.
За результатами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначений новий склад суду.
Ухвалою Верховного Суду від 28.03.2023 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу за контрактом у Збройних Силах України.
За інформацією, зазначеною у довідці ВЧ польова пошта НОМЕР_1 від 22.12.2015 №13770, в період з 19.05.2014 по 22.07.2014, з 30.01.2014 по 27.02.2015 позивач брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі проведення АТО на території Донецької та Луганської областей.
Згідно із наказом командира ВЧ польова пошта НОМЕР_1 від 24.12.2015 молодшого сержанта контрактної служби ОСОБА_1 з 24.12.2015 виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
Під час первинного огляду органами МСЕК, позивачу з 16.12.2015 встановлено 3 групу інвалідності внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини (акт огляду МСЕК №218635).
Відповідно до інформації, зазначеній довідці МСЕК серії ААБ №101972 від 14.01.2019, позивачу з 10.01.2019 встановлено 2 групу інвалідності, яка настала внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини.
З метою реалізації свого права на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням 2 групи інвалідності, позивач через Житомирський об`єднаний міський військовий комісаріат звернувся до Міноборони України із заявою про призначення та виплату одноразової грошової допомоги.
За результатами розгляду порушеного у заяві питання, 12.04.2019 комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум прийняла рішення, оформлене протоколом №46 (п.7), яким відмовила у призначенні одноразової грошової допомоги з тих підстав, що зміна групи інвалідності відбулася понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності. Додатково зазначено, що допомога у зв`язку із встановленням 3 групи інвалідності виплачена в сумі 206 700 грн.
Вважаючи свої права та інтереси порушеними, позивач звернувся із цим позовом до суду.
ІV. АРГУМЕНТИ СТОРІН
В обґрунтування позовних вимог позивач стверджує, що у встановленому законодавством порядку реалізував своє право на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням вищої групи інвалідності, проте Міноборони України порушує його право на належний соціальний захист. З посиланням на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 20.03.2018 у справі №295/3091/17, позивач стверджує, що в силу статті 58 Конституції України, норма Закону України від 6 грудня 2016 року №1774-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (набрала чинності 1 січня 2017 року), якою встановлені обмеження дворічним строком на виплату ОГД після первинного встановлення інвалідності, на спірні правовідносини не розповсюджується.
Відповідач позов не визнав. В обґрунтування своєї правової позиції стверджує, що встановлення позивачу вищої групи інвалідності у понад дворічний термін після встановлення первинної інвалідності, виключає його право на отримання одноразової грошової допомоги у збільшеному розмірі.
V. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції, виходив з того, що стаття 16-3 Закону №2011-ХІІ, у редакції до 01.01.2017 (первинно встановлено інвалідність 16.12.2015), не містила часових обмежень на виплату одноразової грошової допомоги у разі, якщо після призначення первинної групи інвалідності (меншого відсотку втрати працездатності) особі було встановлено вищу групу інвалідності (більшого відсотку втрати працездатності), зокрема після двох років з часу первинного встановлення інвалідності. З посиланням на статтю 58 Конституції України, суд першої інстанції констатував, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що норма Закону України від 06.12.2016 № 1774-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", яка набрала чинності 01.01.2017, не може розповсюджуватись на спірні правовідносини. Застосування цієї норми можливе лише у разі повторного встановлення інвалідності для позивача починаючи з 10.01.2019 і саме з цього моменту слід відраховувати дворічний строк.
При вирішенні справи суд першої інстанції застосував правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 20.03.2018 у справі №295/3091/17.
Суд апеляційної інстанцій дійшов протилежного висновку у зв`язку із чим скасував рішення суду першої інстанції і ухвалив нову постанову про відмову у задоволенні позову. Апеляційний суд зазначив, що законодавством України передбачено право військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі у випадку встановлення під час повторного огляду згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищої групи інвалідності, за умови, що встановлення вищої групи інвалідності або більшого відсотку втрати працездатності відбулось протягом двох років після первинного встановлення інвалідності або відсотку втрати працездатності. Суд апеляційної інстанції встановив, що з 16.12.2015 позивачу встановлено 3 групу інвалідності, а з 10.01.2019 - 2 групу інвалідності. За таких обставин апеляційний суд констатував, що встановлення позивачу вищої групи інвалідності у понад дворічний термін після встановлення первинної інвалідності, виключає його право на отримання одноразової грошової допомоги у збільшеному розмірі.
При вирішенні справи суд апеляційної інстанції застосував правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 21.08.2019 в справі №806/2187/18.
VІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ
Касаційна скарга обґрунтована тим, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовані норми матеріального права, а саме: статті 16, пункту 4 статті 16-3 Закону № 2011-XII, а також невраховані висновки Верховного Суду, викладені, зокрема, в постановах від 20.03.2018 у справі №295/3091/17, від 21.06.2018 у справі №760/11440/17, від 21.08.2018 у справі №278/2478/17, від 20.03.2018 у справі №296/9364/16-а, від 21.08.2018 у справі №295/14297/16-а, від 22.08.2019 у справі №826/7472/18 та інших. Так, за сформованою Верховним Судом у цих справах позицією, у разі встановлення військовослужбовцю (в тому числі і військовослужбовцю строкової служби) більшого відсотка втрати працездатності або у разі встановлення групи інвалідності, яка дає право на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі, у нього виникає право на отримання відповідної допомоги, яка виплачується йому з урахуванням виплаченої раніше суми обов`язкового особистого державного страхування або одноразової грошової допомоги.
Відтак з огляду на встановлення вищої групи інвалідності, позивач вважає, що набув право на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі.
Також за позицією скаржника, застосування судом апеляційної інстанції до спірних правовідносин пункту 4 статті 16-3 Закону №2011-XII, в редакції Закону №1774-VІІІ, суперечить положенням статті 58 Конституції України.