ф
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 березня 2023 року
м. Київ
справа № 300/2162/19
адміністративне провадження № К/9901/15250/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,
розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу №300/2162/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових-повідомлень рішень, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2019 року (головуючий суддя Микитин Н.М.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 квітня 2020 року (головуючий суддя Старунський Д.М., судді: Качмар В.Я., Курилець А.Р.),
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25.10.2019 №0002183306 на суму 2ʼ 321ʼ 170,90грн. з податку на доходи фізичних осіб; №0002193306 на суму 193430,91грн з військового збору.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24.12.2019, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30.04.2020, у задоволенні позову відмовлено.
ОСОБА_1 подав касаційну скаргу до Верховного Суду, у якій позивач просить скасувати рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24.12.2019, постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30.04.2020 та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
Ухвалою Верховного суду від 24.06.2020 відкрито касаційне провадження у справі №300/2162/19 за касаційною скаргою позивача.
Судом отримано відзив податкового органу на касаційну скаргу.
Поряд з цим, відповідач звернувся до суду з клопотанням про заміну сторони її правонаступником.
Ухвалою суду від 27.03.2023 розгляд справи призначено у попередньому судовому засіданні на 28.03.2023.
Касаційний розгляд справи здійснюється у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 КАС України.
Враховуючи приписи статті 52 КАС України, якою встановлено, що у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив, - суд вбачає підстави клопотання відповідача про заміну сторони у справі її правонаступником задовольнити.
У справі, що розглядається, Верховний Суд з`ясував наступне.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, на підставі пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 ст. 79, п.82.2 ст.82 ПК України та наказу №1375 від 21.08. 2019 посадовими особами ГУ ДПС в Івано-Франківській області було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи ОСОБА_1 щодо достовірності, повноти нарахування та своєчасності сплати ПДФО та військового збору з отриманих доходів за період 01.01.2018 по 31.12.2018.
За результатами перевірки складено акт №118/09-19-33-06/ НОМЕР_1 від 04.10.2019, яким зафіксовано порушення позивачем: пп. 164.2.17 "д" п. 164.2 ст. 164, п. 177.11 ст. 177 ПК України в результаті чого визначено суму податкових зобов`язань з ПДФО в розмірі 1ʼ 356ʼ 936,72грн; п. 1.2 п.п. 1.6 п. 16-1 підрозділу 10 Розділу ХХ ПК України в результаті чого визначено суму податкових зобов`язань з військового збору в розмірі 154744,73грн.
20.10.2019 ОСОБА_1 подано заперечення на вказаний акт перевірки (а.с.18-19).
Листом від 22.10.2019 Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області надано відповідь на заперечення у відповідності до якої висновки акту документальної позапланової невиїзної перевірки від 04.10.2019 № 118/09-19-33-06/ НОМЕР_1 залишено без змін (а.с.16-17).
Висновки акту перевірки ґрунтуються на тому, що у 2018 році позивач отримав дохід у вигляді додаткового блага в сумі 10ʼ 316ʼ 315,09грн, що підтверджується інформацією, наданою АТ "УКРСОЦБАНК" в податковому розрахунку за формою № 1-ДФ про суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб за ознакою "126" - дохід, отриманий платником податку як додаткове благо та довідкою від 17.09.2018 № 8229167. Разом з тим, вказаний дохід позивач не задекларував та не сплатив до бюджету відповідні суми ПДФО та військового збору.
Відтак, 25.10.2019 відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення:
№0002183306, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 1ʼ 856ʼ 936,72грн та нараховано штрафні санкції на суму 464234,18грн;
№0002193306, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору в розмірі 154744,73грн та застосовано штрафні санкції на суму 38686,18грн.
Прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення позивач вважав протиправними, такими, що підлягають скасуванню та звернувся з адміністративним позовом до суду.
В обґрунтування позову позивач вказує, що у нього відсутній обов`язок відобразити анульовану суму боргу у складі оподатковуваного доходу з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідних сум податку, у тому числі і військового збору з огляду на те, що такий борг погашено шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки (квартири позивача). Крім того, позивач зазначає, що розмір безспірної заборгованості за вказаним Договором кредиту становить 3ʼ 724ʼ 644,45грн., яка підтверджується рішенням Постійно діючого Третейського суду при асоціації українських банків у справі №132/11 від 01.03.2011 та ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва по справі №6-3095/11 від 28.09.2011. Водночас банківська установа подала до контролюючого органу податковий розрахунок за формою №1-ДФ, в якій відобразила суму прощеної заборгованості, яка на думку позивача є відображенням односторонніх арифметичних розрахунків неіснуючої заборгованості ОСОБА_1 за наведеним договором кредиту, що не базується на судовому рішенні. Як вважає позивач, податковий орган не взяв до уваги, що фактично у позивача не відбулося збільшення загального майнового стану чи приросту активів, а навпаки - відбулося зниження активів (отримання збитків), внаслідок чого відсутній об`єкт оподаткування в розумінні статті 14, пункту 163.1 статті 163, пункту 164.1 статті 164 ПК України.
Відповідач проти позову заперечив, зазначив, що позивач не відобразив у податковій декларації про майновий стан і доходи за 2018 рік дохід, отриманий як додаткове благо за ознакою "126", в сумі 10ʼ 316ʼ 315,09грн, у зв`язку з цим були прийнятті податкові повідомлення-рішення про збільшення позивачу грошового зобов`язання з ПДФО та з військового збору. Відповідач вказав, що для підтвердження виплачених доходів та надання документів, податковий орган надіслав запит на адресу позивача. У відповідь на цей запит, ОСОБА_1 надіслав лист з додатками, серед яких зокрема було долучено копію довідки від 17.09.2018 №8229167 про отриманий дохід у вигляді прощеного боргу, чим підтвердив достовірність даних про суму виплаченого (нарахованого) позивачу доходу в розмірі 10ʼ 316ʼ 315,09грн, що зазначений у звітності форми 1-ДФ АТ "УКРСОЦБАНК" за період 01.01.2018 по 31.12.2018. Відтак, позивачу було відомо про отриманий дохід у вигляді прощеного боргу із вказаної довідки виданої АТ "УКРСОЦБАНК", в якій зазначено про обов`язок позивача сплатити ПДФО та військовий збір з відображенням основної суми прощеного(анульованого) боргу в розмірі 10ʼ 316ʼ 315,09грн.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що позивач, в силу вимог частини першої статті 77 КАС України, не довів перед судом, що у спірному випадку мало місце отримання ним додаткового блага (списання/анулювання боргу) саме у вигляді курсової різниці, яка виникла внаслідок знецінення національної валюти по відношенню до валюти прощеного боргу (кредиту).
Не погоджуючись з позицією судів попередніх інстанцій, вважаючи судові рішення такими, що винесені з порушенням норм матеріального і процесуального права, позивач оскаржив їх у касаційному порядку, вказує, що судами першої та апеляційної інстанцій, всупереч положенням статті 90 КАС України, зроблено висновки, які не ґрунтуються на безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх доказів у справі. В обґрунтування вимог касаційної скарги позивач зазначає, що Банк задовольнив грошові вимоги по Договору кредиту у розмірі 3ʼ724ʼ 644,45грн, що встановлені рішенням Постійно діючого Третейського суду при асоціації українських банків у справі №132/11 від 01.03.2011 та ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва по справі №6-3095/11 від 28.09.2011, у повному обсязі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки набувши право власності на квартиру. Таким чином, з огляду на те, що загальний розмір заборгованості позивача перед Банком становить 3ʼ 724ʼ 644,45грн, при цьому, розмір звернення стягнення на предмет іпотеки становить 5ʼ 564ʼ 025,00грн - Банк зобов`язаний повернути позивачу різницю між розміром заборгованості та вартістю реалізації предмета іпотеки. Позивач посилається на висновки, викладені Верховним Судом у цивільних та господарських спорах про застосування норм права щодо кредитних правовідносин. Як наголошує позивач, останнім отримано довідку Банку про дохід у вигляді прощеного боргу без розрахунку, з незрозумілим розміром заборгованості, що за своєю правовою природою і економічною суттю не відповідає вимогам законодавства. З довідки слідує, що Банком як кредитором, здійснено зміну валюти зобов`язання з іноземної на гривню та визначено суму анульованого боргу в національній валюті, проте, без розрахунку таких сум, а лише з посиланням на дату офіційного курсу НБУ. Позивач вважає, що Банк неправомірно та безпідставно відобразив односторонні арифметичні розрахунки неіснуючої заборгованості позивача за Договором кредиту, що в свою чергу призвело до подання Банком податковому органу недостовірних даних, на підставі яких винесено протиправні податкові повідомлення-рішення. Зважаючи на викладене, позивач просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Відповідач проти доводів касаційної скарги заперечив, вказав, що викладене у касаційній скарзі не відповідає обставинам справи та наявним у справі доказам. Як вбачається, між позивачем і Банком укладено Договір кредиту. Банк направив позивачу вимогу-повідомлення про порушення забезпеченого іпотекою зобов`язання та зазначив загальну суму заборгованості. Забезпечену іпотекою вимогу Банк задовольнив. Після здобуття Банком права власності на предмет іпотеки, загальний залишок заборгованості за Договором кредиту склав 37ʼ 242ʼ 765,42грн. У подальшому, Банком надано позивачу довідку про отриманий дохід у вигляді прощеного боргу по основній сумі кредиту у розмірі 10ʼ 316ʼ 315,09грн, що підлягає оподаткуванню. За встановлених обставин, сума прощеного боргу (тіло кредиту) відповідно до підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України є додатковим благом і підлягає включенню до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу за 2018 рік. Як відзначає податковий орган, основна сума боргу платника податку анульована (прощена) кредитором за його самостійним рішенням є доходом такого платника у розумінні норм ПК України. Наведене відповідає економічній сутності доходу, оскільки при списанні заборгованості особа одержує економічну вигоду у вигляді збереження активів у силу припинення належного кредитору права вимоги та кореспондуючого цій вимозі обов`язку боржника витрачати кошти на погашення заборгованості за кредитом. Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію у подібних спорах. З урахуванням зазначеного, відповідач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
У справі, що розглядається, на підставі матеріалів судами встановлено, що 29.10.2007 між позивачем та АБ СР "УКРСОЦБАНК" було укладено договір кредиту №67-22/340, згідно з яким Банк надав позивачу на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 400000 доларів США для придбання квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Позивач взяв на себе зобов`язання повернути їх банку в порядку та на умовах, визначних у договорі, не пізніше 26.10.2029 (а.с. 111-116).
В забезпечення виконання зобов`язань за Договором кредиту між такими сторонами укладено 29.10.2007 іпотечний договір № 42.02-11/986, предметом якої виступає: чотирьох-кімнатна квартира АДРЕСА_2 та перебуває у власності ОСОБА_1, згідно пункту 1.2 якого, за згодою сторін, предмет іпотеки оцінено в 2 525 000,00 грн.(за офіційним курсом на день складення договору складає 500 000,00 доларів США). За умовами цього договору іпотеки іпотекодавець передає іпотекодержателю майно, на яке відповідно до законодавства може бути звернено стягнення. Договір посвідчено нотаріально та зареєстровано в реєстрі за №470 (а.с.118-120).
Також, 29.10.2007 укладено договір поруки №335, за яким поручителем за вищевказаним кредитним договором виступило ТОВ "Фінансова компанія "ДЕКРА" (а.с.115-116).
ПАТ "УКРСОЦБАНК" направив позивачу вимогу-повідомлення про порушення забезпеченого іпотекою зобов`язання за кредитним договором від 06.11.2017 № 08.206-297/3341 та зазначив, що станом на 06.11.2017 загальна сума заборгованості складає 1ʼ 004ʼ 348,86 доларів США (а.с.54).
За результатами вказаної вимоги, 14.08.2018 Банк задовольнив забезпечену іпотекою вимогу та звернув стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття права власності на квартиру АДРЕСА_3 . Згідно висновку суб`єкта оціночної діяльності ринкова вартість предмета іпотеки станом на 14.08.2018 визначена на рівні 5ʼ 564ʼ 025,00 грн (а.с.55).
Після здобуття Банком права власності на предмет іпотеки, залишок заборгованості за договором кредиту №67-22/340 від 29.10.2007 (за основною сумою, процентами, пенею та штрафними санкціями) за офіційним курсом НБУ станом на 14.08.2018 склав 37ʼ 242ʼ 765,42грн. (а.с.55).
ПАТ "УКРСОЦБАНК" 17.09.2018 ОСОБА_1 надано довідку №8229167 про отриманий дохід у вигляді прощеного боргу, де вказано про отримання останнім доходу у вигляді прощеного (анульованого) боргу по основній сумі кредиту у розмірі 10ʼ 316ʼ 315,09грн., що підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб за ставкою 18% та військовим збором за ставкою 1,5%, який необхідно самостійно сплатити до Державного бюджету України. Як стверджує позивач, вказана довідка ним отримана 27.09.2018 (а.с.55).
Як вважав податковий орган, позивач не відобразив у податковій декларації про майновий стан і доходи за 2018 рік дохід, отриманий як додаткове благо за ознакою "126", в сумі 10ʼ 316ʼ 315,09грн, у зв`язку з цим були прийнятті податкові повідомлення-рішення про збільшення позивачу грошового зобов`язання з ПДФО та з військового збору
Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Підпунктом 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що додатковим благом є кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку.