1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду


ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2023 року

м. Київ

справа № 520/123/20

адміністративне провадження № К/9901/29543/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,

розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу №520/123/20 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрєвродорстрой" до Головного управління Державної податкової служби у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11 червня 2020 року (головуючий суддя Зінченко А.В.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2020 року (головуючий суддя Чалий І.С., судді: Григоров А.М., Бартош Н.С.),

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрєвродорстрой" звернулось до адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №00000040516 від 17 вересня 2019 року на суму 167077,50грн.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 11.06.2020, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 01.10.2020, адміністративний позов задоволено.

Головне управління Державної податкової служби у Харківській області звернулось з касаційною скаргою до Верховного Суду. У касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.06.2020, постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 01.10.2020 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою Верховного Суду від 25.11.2023 відкрито касаційне провадження у справі №520/123/20 за касаційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у Харківській області.

До суду надійшла заява відповідача про заміну сторони у справі її правонаступником.

Ухвалою суду від 27.03.2023 розгляд справи призначено у попередньому судовому засіданні на 28.03.2023.

Касаційний розгляд справи здійснюється з урахуванням положень статті 343 КАС України.

Розглянувши заяву відповідача про заміну правонаступником, враховуючи приписи статті 52 КАС України, якою встановлено, що у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив, - суд вбачає підстави заяву відповідача про заміну сторони у справі її правонаступником задовольнити.

Верховний Суд, на підставі фактичних обставин справи, які сторонами не заперечуються, з`ясував наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, ГУ ДПС у Харківській області проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРЄВРОДОРСТРОЙ" з питань правильності визначення повноти нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "РОУЛІ ГРУП" (податковий номер 42535705) за грудень 2018 року, а також подальшої реалізації товарів.

За результатами перевірки, ГУ ДПС у Харківській області складено акт №2842/20-40-14-22-07/41554266 від 19.08.2019, відповідно до висновків якого, встановлені такі порушення ТОВ "УКРЄВРОДОРСТРОЙ": абз. "а" п. 198.1, п.198.3, п. 198.6 ст. 198, п.201.1, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України - завищення податкового кредиту на загальну суму 133662,00 грн за грудень 2018 року, в результаті чого занижено нараховану суму ПДВ до сплати на зазначену на вказану суму, у тому числі за грудень на вказану суму; перевіркою не підтверджено реальність здійснення господарських операцій, їх реальності та повноти відображення в обліку по взаємовідносинам з постачальником ТОВ "РОУЛІГРУП" (податковий номер 42535705) /т.1 а.с.14-37/.

Підставою для вищевказаних висновків про завищення ТОВ "УКРЄВРОДОРСТРОЙ" податкового кредиту та податкових зобов`язань, слугувало твердження ГУ ДПС у Харківській області про неможливість реального здійснення платником податків господарських операцій.

На підставі Акта перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №00000040516 від 17.09.2019, яким збільшено суму податкового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 167077,50грн, у тому числі за податковим зобов`язанням - 133662,00грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 33415,50грн.

Вважаючи дане податкове повідомлення-рішення протиправним, таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що фінансово-господарські операції позивача з ТОВ "РОУЛІ ГРУП" носили реальний характер, що підтверджується відповідною первинною документацією.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив, вказав, що відповідно до отриманої контролюючим органом інформації, останнім ставиться під сумнів реальне виконання договірних відносин.

Задовольняючи позов, суди посилались на те, що матеріалами справи підтверджено виконання сторонами правочинів, укладених між позивачем та контрагентом, контролюючим органом не обґрунтовано доводи, що господарські зобов`язання не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, обумовлених сторонами, Наявність податкової інформації не є належним доказом у розумінні процесуального Закону, а порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом, не впливають на права та обов`язки іншого платника податків.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій податковий орган оскаржив їх у касаційному порядку. В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач вказує, що судами неправильно застосовано норми матеріального права, а саме, пункту 1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні". Як зазначає відповідач, документи мають силу первинних документів лише у разі фактичного здійснення господарської операції. У свою чергу, апеляційним судом прийняті до уваги первинні документи, формально складені на підтвердження господарських операцій між позивачем та ТОВ "РОУЛІ ГРУП". Як вважає відповідач, судами не враховано наявність негативної податкової інформації щодо контрагента позивача, якою зафіксовано відсутність основних фондів та ресурсів, персоналу, здійснення реалізації, без придбання товару; невідповідність первинних документів вимогам закону та/або їх відсутність. Відповідач посилається на неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду щодо застосування норм права до спірних правовідносин, зокрема, про те, які обставини можуть свідчити про відсутність реального характеру господарських операцій та які докази мають це підтверджувати. Таким чином, обставини справи встановлені неповно, що зумовило прийняття судових рішень, які не відповідають вимогам законності та обґрунтованості. На підставі викладеного, відповідач просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій в частині задоволення позовних вимог, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Позивач правом подання відзиву на касаційну скаргу не скористався, що не перешкоджає касаційному розгляду справи.

Верховний Суд, переглянувши рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Положеннями пункту 14.1.36 ПК України передбачено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через відокремлені підрозділи, а також через будь - яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, яких відбувається формах, здійснених для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталі (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником.

Згідно пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 135.4 статті 135 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Згідно підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 187.1 статті 187 ПК України встановлено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.3 цієї статті ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), та права на віднесення витрат по його придбанню до складу валових витрат, платник повинен мати податкові накладні, первинні бухгалтерські документи, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначені для використання у власній господарській діяльності. Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

З акту перевірки судами встановлено, що висновки про порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблено з огляду на відсутність факту реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентом ТОВ "РОУЛІ ГРУП".

На підставі матеріалів справи судами попередніх інстанцій з`ясовано, що між ТОВ "УКРЄВРОДОРСТРОЙ" (покупець) та ТОВ "РОУЛІ ГРУП" (продавець), укладено договір купівлі-продажу товарів на умовах товарного кредиту від 04.06.2018 №12.

Згідно умов Договору продавець зобов`язався передати покупцю у власність товар відповідно до специфікацій, що є невід`ємною частиною цього договору, а покупець зобов`язався прийняти й оплатити названий товар. Товар передається продавцем покупцю в місці: 62203, Україна, Харківська область, смт. Золочів, вул. Привокзальна, 4. За домовленістю сторін у додаткових умовах може бути передбачено, що покупець компенсує транспортні витрати продавця.


................
Перейти до повного тексту