ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 березня 2023 року
м. Київ
справа №810/2788/16
адміністративне провадження № К/9901/17178/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Мороз Л.Л.,
суддів: Бучик А.Ю., Рибачука А.І.,
розглянувши в порядку попереднього розгляду у касаційному порядку адміністративну справу № 810/2788/16
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Бучанська міська рада, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Кабінет Міністрів України, про визнання протиправним та скасування висновку і зобов`язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Головного управління Держгеокадастру у Київській області на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11 січня 2018 року (суддя-доповідач Губська О.А., судді: Парінов А.Б., Беспалов О.О.),
в с т а н о в и в :
У вересні 2016 року позивач звернулася до суду з даним позовом, у якому просила суд:
- визнати протиправним та скасувати висновок Відділу Держгеокадастру у м.Бучі Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 22 серпня 2016 року №01-8/105-16 про відмову у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки) по АДРЕСА_1 .
- зобов`язати Відділ Держгеокадастру у м.Бучі Головного управління Держгеокадастру у Київській області погодити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 717 кв. м. (0, 0717 га) у власність ОСОБА_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки) по АДРЕСА_1 .
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з того, що земельна ділянка, про відведення якої у власність ставила питання позивач, належить до земель лісового фонду державної форми власності, що випливає з обставин, установлених рішенням Ірпінського міського суду від 17 жовтня 2014 року у справі №367/4187/14-ц, яке залишено без змін судами апеляційної та касаційної інстанцій, відповідно, вирішення питання про передачу такої ділянки у власність віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України. Отже, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не було дотримано порядку відведення земельної ділянки у власність, що свідчить про законність та обґрунтованість відмови відділу Держгеокадастру у м.Буча Київської області у погодженні проекту землеустрою щодо відведення такої земельної ділянки.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 11 січня 2018 року постанову суду першої інстанції скасовано та прийнято нову про часткове задоволення позову.
Визнано протиправним та скасовано висновок Відділу Держгеокадастру у м.Бучі Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 22 серпня 2016 року №01-8/105-16 про відмову у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки) по по АДРЕСА_1 .
Зобов`язано Відділ Держгеокадастру у м.Бучі Головного управління Держгеокадастру у Київській області розглянути питання щодо погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки) по АДРЕСА_1 .
Апеляційний суд, вирішуючи спір, виходив з того, що право користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 для будівництва житлового будинку на праві власності виникло у ОСОБА_1 у травні 1990 року на підставі рішення виконкому Ірпінської ради народних депутатів від 20 лютого 1990 року № 45/1, прийнятого відповідно до вимог Земельного кодексу Української РСР від 08 липня 1970 року та було оформлене договором про надання у безстрокове користування земельної ділянки від 29 березня 1990 року.
У період 1990-1993 років, під час дії редакції Земельного кодексу України від 18 грудня 1990 року, позивачем на вказаній земельній ділянці було побудовано житловий будинок (загальною площею 103,1 кв.м., житловою площею 66.8 кв.м.) з подальшою реєстрацією права власності на нього.
З метою приватизації зазначеної земельної ділянки, ОСОБА_1 було отримано дозвіл на виготовлення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, замовлено відповідний проект та подано його на затвердження, проте Відділом Держгеокадастру у м.Буча Київської області було відмовлено у такому погодженні, з підстав належності цієї земельної ділянки до лісового фонду державної форми власності, що і обумовило виникнення спору між сторонами.
Суд апеляційної інстанції вказав, що рішення Ірпінського міського суду Київської області від 17 жовтня 2014 року, на яке послався відповідач, як на підставу відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, жодним чином не стосується предмету спору у даній справі, оскільки у п. 1 названого рішення прямо передбачено, що його дія не поширюється на землі, які вже надані у власність чи у користування (т. 1. а. с. 46).
Земельна ділянка, про погодження проекту відведення у власність якої ставиться питання позивачем, перебуває у постійному її користуванні з 1990 року на підставі рішення виконкому Ірпінської ради народних депутатів від 20 лютого1990 року № 45/1 та договору про надання у безстрокове користування земельної ділянки від 29 березня 1990 року.
Врахувавши, що на час прийняття Бучанською селищною радою рішення від 25 червня 2002 року №71/1-4-ХХІV спірна земельна ділянка вже перебувала у постійному користуванні позивача, апеляційний суд дійшов висновку, що таке рішення органу місцевого самоврядування не поширювало свою дію на спірні правовідносини. Отже, і правова оцінка, надана категорії спірної землі в судових рішеннях у справі №367/4187/14-ц, не є обов`язковою для суду у цій справі.
Головне управління Держгеокадастру у Київській області подало касаційну скаргу, у якій з посиланням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду і залишити в силі постанову суду першої інстанції.
Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що у судових рішеннях у цивільній справі №367/4187/14-ц зазначено про те, що Бучанська селищна рада, приймаючи рішення від 25 червня 2002 року №71/1-4-ХХІV, вийшла за межі своїх повноважень, оскільки вказаним рішенням було протиправно віднесено із земель державної власності - землі лісового фонду, площею 890 га, до земель громадської та житлової забудови. Таким чином, землі площею 890 га, є землями лісового фонду державної форми власності. Скасування рішення від 25 червня 2002 року №71/1-4-ХХІV ставить під сумнів рішення Ірпінської міської ради від 27 червня 2002 року. Відтак підстави для затвердження проекту землеустрою та передачі земельної ділянки у власність відсутні.
Ухвалою Верховного Суду від 03 квітня 2018 року відкрито провадження у справі.
У відзиві на касаційну скаргу Бучанська міська рада просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.
Суд, заслухавши суддю-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, та, переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що 25 квітня 2016 року ОСОБА_1 звернулася до Бучанської міської ради Київської області із заявою про надання дозволу на розробку документації із землеустрою на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), площею 0,1 га, що розташована по АДРЕСА_1 .
Рішенням Бучанської міської ради Київської області від 23 червня 2016 року №559-12-VII ОСОБА_1 надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, площею 717 кв. м для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) по АДРЕСА_1 .
На підставі заяви позивача ТОВ "Будпром Проект" було виготовлено проект із землеустрою щодо відведення їй земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за вищевказаною адресою.
Висновком відділу містобудування та архітектури виконавчого комітету Бучанської міської ради від 05 липня 2016 року № 98 було погоджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1, та встановлено вважати за можливе відвести земельну ділянку, площею 0,0717 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).
Вказаний проект землеустрою був поданий позивачем до Відділу Держгеокадастру у м. Буча Київської області, за результатами розгляду якого було складено висновок від 22 серпня 2016 року №01-8/105-16 "Про відмову у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) ОСОБА_1 по АДРЕСА_1", оскільки проект землеустрою не відповідає вимогам статей 8, 27, 57 Лісового кодексу України та статей 122, 149 Земельного кодексу України, відповідно до яких землями державної форми власності розпоряджається, надає у власність для несільськогосподарських потреб та вилучає - Кабінет Міністрів України.
В оспорюваному висновку Відділ Держгеокадастру у м. Буча Київської області послався на рішення Ірпінського міського суду від 17 жовтня 2014 року у справі №367/4187/14-ц, яким встановлено, що землі, площею 890 га, які були віднесенні до земель житлової та громадської забудови на підставі рішення Бучанської селищної ради №71/1-4-ХХІV від 25 червня 2002 року "Про віднесення земель Бучанської селищної рад, є землями лісового фонду державної форми власності, у зв`язку з чим таке рішення органу місцевого самоврядування було визнано недійсним. Крім того, зазначено, що земельна ділянка, площею 0,0717 га за адресою: АДРЕСА_1, яка передбачається для відведення, знаходиться в межах 890 га.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За змістом частин 1, 2 статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.