ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 березня 2023 року
м. Київ
справа №440/1446/21
адміністративне провадження № К/9901/44086/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Бучик А.Ю.,
суддів: Мороз Л.Л., Рибачука А.І.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 03.11.2021 (колегія суддів: Подобайло З.Г., Бартош Н.С., Григоров А.М.) у справі №440/1446/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, в якій просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Полтавський області від 4 січня 2021 року про відмову у проведенні перерахунку ОСОБА_1 з 1 листопада 2020 року пенсії за вислугою років, у зв`язку з підвищенням заробітної плати працівникам прокуратури, на підставі рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2019 року №7-р(ІІ)/2019, довідки Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону України від 20 жовтня 2020 року вих. № 21/20ПФ вих20, без обмеження її максимального розміру;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавський області здійснити з 1 листопада 2020 перерахунок та виплату призначеної ОСОБА_1 пенсії за вислугою років без обмеження її граничного розміру, з розрахунку 90% від суми місячної заробітної плати, яка зазначена в довідці Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону України від 20 жовтня 2020 року вих. № 21/20ПФ вих20 та здійснити відповідні виплати з урахуванням фактично сплачених сум.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 31.03.2021 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 03.11.2021 рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 31.03.2021 по справі № 440/1446/21 скасовано. Прийнято нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга обґрунтувана тим, що він має право на пенсію в розмірі 90% заробітної плати, що неодноразово підтверджено судовими рішеннями у справах про перерахунок пенсії позивача. Також в касаційній скарзі позивач посилається на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 04.03.2021 у справі №589/3997/16-а, від 19.07.2021 у справі №752/17381/16-а.
Ухвалою Верховного Суду від 16.12.2021 відкрито касаційне провадження на підставі п. 1 частини четвертої ст. 328 КАС України.
Від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи касаційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судами встановлено, що ОСОБА_1 з 03.02.2011 отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України "Про прокуратуру", у розмірі 90 % від заробітку, про що свідчить протокол № 140 від 15.02.2011 щодо призначення пенсії.
На виконання постанови Октябрського районного суду м. Полтави від 03.10.2016 у справі №554/7046/16-а рішенням пенсійного органу № 916030803475 перераховано пенсію позивача у розмірі 90% від загальної суми складових місячного заробітку на підставі довідки Військової прокуратури Центрального регіону України від 01.09.2016 № 18/65ЛФ-16, без обмеження її максимальним розміром, всього - 23 210,40 грн.
29.12.2020 позивач звернувся до ГУ ПФУ в Полтавській області із заявою про здійснення перерахунку призначеної пенсії за вислугою років на підставі довідки Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону від 20.10.2020 № 21/20ФПвих20.
Рішенням ГУ ПФУ в Полтавській області від 04.01.2021 № 1 ОСОБА_1 відмовлено у перерахунку пенсії у зв`язку з недоцільністю з посиланням на те, що пенсія після перерахунку з 01.10.2020 з урахуванням положень Закону №1697 в розмірі 60% від заробітної плати, з обмеженням суми пенсії до виплати десятьма розмірами прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, складе 17120 грн.
Не погодившись із рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачу пенсія призначена відповідно до статті 50-1 Закону №1789-ХІІ із розрахунку 90% складових заробітної плати до набрання чинності Законом №1697-VІІ, тому застосування нових положень до правовідносин, які виникли до набрання ними чинності, суперечить вимогам частини першої статті 58 Конституції України. Також, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачу пенсія призначена з 03.02.2011, тобто до набрання чинності Законом №1697-VII, а також Законами №3668-VI від 08.07.2011 року, №911-VIII від 24.12.2015, №1774-VIII від 06.12.2016, тому до розміру його пенсії не можуть застосовуватись обмеження максимального розміру пенсії.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що тлумачення п.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №3668-VI в контексті розмежування пенсіонерів на дві категорії: 1) яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) була встановлена до 01.10.2011 і розмір якої перевищував максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений Законом №3668-VI, 2) яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) була встановлена до 01.10.2011, але розмір якої не перевищував максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, може призвести до порушення принципів рівності й справедливості, спотворення розуміння сутності обов`язку держави щодо гарантування права застрахованих осіб на пенсію. Виокремлення осіб другої вказаної групи, без застосування до них положень пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №3668-VI, може призвести до здійснення їм подальших перерахунків (підвищень, індексацій, тощо) пенсій з можливим перевищенням встановленого статтею 2 даного Закону обмеження максимального розміру пенсії, що ставить у нерівне становище з пенсіонерами першої виділеної вище групи.
Окремо апеляційний суд зазначив, що норми ст.2 Закону №3668-VI кореспондуються з положеннями ч. 15 ст. 86 Закону №1697-VІІ. Відтак, на осіб, яким пенсія перерахована відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у ст. 2 Закону №3668-VI, та розмір якої перевищує максимальний розмір, встановлений даним Законом, поширюються приписи законодавства, чинні на час здійснення такого перерахунку.
Дослідивши спірні правовідносини, колегія суддів зазначає таке.
Спірними у цій справі є питання щодо розміру відсотку, який підлягає застосуванню при перерахунку пенсії, призначеної працівнику прокуратури відповідно до Закону № 1789-XII та виплати її без обмеження розміру.
Статтею 50-1 Закону № 1789-ХІІ у редакції, чинній до 01.10.2011, було передбачено, що прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.
15 липня 2015 року набрав чинності Закон №1697-VII, відповідно до Розділу ХІІ Прикінцевих положень якого визнано таким, що втратив чинність із набранням чинності цим Законом, зокрема, Закон №1789-XII, крім, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1, що втратили чинність з 15 грудня 2015 року.
З набранням чинності Законом №1697-VII пенсійне забезпечення працівників прокуратури регулюється положеннями статті 86, за правилами частин першої, другої якої прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років. Пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.
Згідно з частиною двадцятою статті 86 Закону №1697-VII призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв`язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки.
Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.
За загальним правилом норма права діє щодо відносин, які виникли після набрання чинності цією нормою. Тобто до правовідносин застосовується той закон, під час дії якого вони настали.
Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів висловлював Конституційний Суд України. Так, згідно з висновками щодо тлумачення змісту статті 58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп, від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99, від 5 квітня 2001 року № 3-рп/2001, від 13 березня 2012 року № 6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до певного юридичного факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.