постанова
ІМЕНЕМ УКРАЇНи
23 березня 2023 року
м. Київ
справа № 760/7478/19
провадження № 51-3312км22
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на ухвалу Київського апеляційного суду від 27 липня 2022 року у кримінальному провадженні № 12019100090000503 за обвинуваченням
ОСОБА_7,ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Вікно Гусятинського району Тернопільської області, без постійного місця проживання,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Солом`янського районного суду м. Києва від 30 березня 2021 року ОСОБА_7 визнано винуватим та засуджено за ч. 1 ст. 115 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років 6 місяців.
Вирішено питання про стягнення процесуальних витрат і долю речових доказів.
Районний суд установив, що ОСОБА_7 17 січня 2019 року приблизно о 02:00 у палаті № 10 Київської міської клінічної лікарні на вул. Солом`янській, 17 у м. Києві, на ґрунті особистих неприязних відносин, діючи із непрямим умислом на вбивство умисно завдав потерпілому ОСОБА_8, який лежав на лікарняному ліжку з прив`язаними руками та ногами із кляпом у роті, не менше шести ударів в голову та трьох ударів в обличчя металевою милицею, заподіявши останньому тяжких тілесних ушкоджень від яких він помер.
При перегляді вироку Київський апеляційний суд ухвалою від 22 липня 2022 року змінив це рішення, перекваліфікував дії ОСОБА_7 з ч. 1 ст. 115 КК на ч. 2 ст. 121 цього Кодексу і з застосуванням ст. 69 КК призначив йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. У решті вирок залишив без змін.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У поданій касаційній скарзі прокурор ОСОБА_9, який брав участь у розгляді справи в суді апеляційної інстанції, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у цьому суді через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
На думку прокурора, висновок суду апеляційної інстанції про відсутність у ОСОБА_7 умислу на вбивство потерпілого та наявність у його діях умисного заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, що спричинило смерть потерпілого є помилковим і суперечить обставинам справи.
Зокрема зазначає, що судом апеляційної інстанції не було враховано того, що вказані дії були вчинені засудженим о 2-ій годині ночі, коли вірогідність виявлення потерпілого медичним персоналом і надання йому необхідної допомоги є низькою. Також апеляційним судом не було взято до уваги кількість завданих потерпілому ударів милицею в життєво важливий орган і того, що той був прив`язний до ліжка та мав у роті кляп, що, як вважає прокурор, свідчить про усвідомлення ОСОБА_7 можливого настання смерті потерпілого після втрати свідомості та неможливості останнього покликати на допомогу і вжити заходів до самозбереження. Крім того, поведінка засудженого після вчиненого, який нікого не покликав на допомогу та спокійно ліг відпочивати, свідчить про наявність у його діях непрямого умислу на вбивство потерпілого.
На переконання прокурора, висновок про відсутність у ОСОБА_7 умислу на вбивство потерпілого апеляційний суд зробив виключно на показаннях останнього в суді.
З урахуванням цих обставин прокурор вважає, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам статей 370 та 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).
Позиція учасників в суді касаційної інстанції
Прокурор у судовому засіданні підтримав касаційну скаргу.
Захисник заперечив проти задоволення касаційної скарги і просив залишити оскаржуване рішення без зміни.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, наведені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку про таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не уповноважений досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
За правилами ст. 438 вказаного Кодексу суд касаційної інстанції не вправі скасувати чи змінити оскаржені рішення через неповноту слідства, невідповідність висновків місцевого суду фактичним обставинам кримінального провадження, а при його перегляді виходить з обставин, установлених судами нижчих інстанцій.
Згідно з вимогами ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
За приписами статей 404 та 405 КПК суд апеляційної інстанції зобов`язаний перевірити всі доводи, викладені в апеляційних скаргах, у тому числі за необхідності - і шляхом повторного дослідження доказів.
Зважаючи на законодавчі приписи, а також положення ст. 419 КПК цей суд зобов`язаний проаналізувати й зіставити з наявними у кримінальному провадженні та додатково поданими матеріалами всі доводи, наведені в апеляційній скарзі, і дати на кожен із них вичерпну відповідь, пославшись на відповідну норму права. При залишенні заявлених вимог без задоволення, в ухвалі має бути зазначено підстави за яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
Цих вимог закону суд апеляційної інстанції дотримався.