Постанова
Іменем України
29 березня 2023 року
м. Київ
справа № 363/2757/15-ц
провадження № 61-798св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - прокурор Вишгородського району Київської області,
відповідачі: Богданівська сільська рада Вишгородського району Київської області, ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справикасаційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 08 грудня 2020 року в складі колегії суддів: Мараєвої Н. Є., Заришняк Г. М., Рубан С. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2015 року прокурор Вишгородського району Київської області звернувся до суду з позовом до Богданівської сільської ради Вишгородського району Київської області, ОСОБА_1, ОСОБА_2 та просив:
визнати незаконним та скасувати рішення Богданівської сільської ради Вишгородського району Київської області № 44 від 26 березня 2004 року "Про передачу земельних ділянок у приватну власність" в частині надання земельної ділянки площею 0,1961 га ОСОБА_3 ;
визнати недійсним виданий ОСОБА_1 державний акт серії ЯЖ № 211831 на право власності на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства;
витребувати з незаконного володіння ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,1961 га для ведення особистого селянського господарства в селі Пилява Вишгородського району Київської області на користь територіальної громади села Пилява в особі Богданівської сільської ради Вишгородського району Київської області.
На обґрунтування позову зазначав, що рішенням Богданівської сільської ради № 44 від 26 березня 2004 року ОСОБА_3 передано у власність земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку площею 0,10 га та земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 0,31 га в селі Пилява Вишгородського району Київської області.
На підставі вказаного рішення ОСОБА_3 17 липня 2006 року видано державний акт серії ЯВ № 785945 на право власності на дві земельні ділянки: з кадастровим номером 3221880803:15:093:0010 площею 0,1076 га, та з кадастровим номером 3221880803:15:093:0009 площею 0,1961 га.
Земельну ділянку з кадастровим номером 3221880803:15:093:0009, площею 0,1961 га, ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 28 грудня 2007 року продала ОСОБА_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла, її спадкоємцем є ОСОБА_2 .
На замовлення ОСОБА_1 було виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо переоформлення державного акту на право власності на спірну земельну ділянку.
Під час огляду головним спеціалістом Держсільгоспінспекції в Київській області 14 травня 2015 року земельної ділянки площею 0,1961 га на АДРЕСА_1 встановлено, що на ній знаходиться недобудований будинок на відстані 9 м від урізу води затоки річки Тетерів. Будівельні роботи виконані на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, а саме для ведення особистого селянського господарства, тобто вбачається використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.
08 травня 2015 року Державною екологічною інспекцією у Київській області проведено позапланову перевірку, за результатами якої встановлено, що на вищевказаній земельній ділянці, яка належить на праві власності ОСОБА_1, проведено незаконне будівництво житлової забудови в прибережній захисній смузі річки Тетерів (34 м від урізу води), чим порушено вимоги Земельного та Водного кодексів України.
У подальшому було складено схему розташування зазначеної земельної ділянки та встановлено, що вона розташована на відстані 3,04 м від урізу води річки Тетерів та частково накладається на заплаву річки Тетерів.
Оскільки спірна земельна ділянка розташована у прибережній захисній смузі водного об`єкта, рішення про її передачу у власність ОСОБА_3 є незаконним та підлягає скасуванню. Також незаконним є подальше відчуження цієї земельної ділянки ОСОБА_1, тому прокурор Вишгородського району Київської області просив позов задовольнити.
Короткий зміст рішення судів попередніх інстанцій
Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 18 квітня 2018 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 06 листопада 2018 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що спірна земельна ділянка розташована на відстані менше, ніж 50 м від урізу води річки Тетерів, належить до категорії земель водного фонду й у приватну власність передаватися не може, оскільки існування прибережних захисних смуг передбачене нормами закону. Порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними рішень про надання земель, угод щодо земельних ділянок, відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною тощо.
Таким чином, позовні вимоги прокурора ґрунтуються на законі, проте в їх задоволенні необхідно відмовити у зв`язку з пропуском позовної давності.
Постановою Верховного Суду від 05 серпня 2020 року постанову Київського апеляційного суду від 06 листопада 2018 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що зайняття земельної ділянки водного фонду з порушенням ЗК України та ВК України треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади. У такому разі позовну вимогу про зобов`язання повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки водного фонду. Власник земельної ділянки водного фонду може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини, та вимагаючи повернути таку ділянку. Відмова у задоволенні віндикаційного позову через обрання неналежного способу захисту не позбавляє позивача права заявити негаторний позов про повернення земельної ділянки водного фонду.
Постановою Київського апеляційного суду від 08 грудня 2020 року рішення Вишгородського районного суду Київської області від 18 квітня 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено.
Визнано незаконним та скасовано рішення Богданівської сільської ради № 44 від 26 березня 2004 року "Про передачу земельних ділянок у приватну власність" в частині надання земельної ділянки площею 0,1961 га ОСОБА_3 .
Визнано недійсним виданий ОСОБА_1 державний акт серії ЯЖ №211831 на право власності на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства.
Витребувано з незаконного володіння ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,1961 га для ведення особистого селянського господарства в селі Пилява Вишгородського району Київської області на користь територіальної громади села Пилява в особі Богданівської сільської ради.
Суд апеляційної інстанції виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог. Рішення Богданівської сільської ради Вишгородського району Київської області № 44 від 26 березня 2004 року "Про передачу земельних ділянок у приватну власність" в частині надання земельної ділянки площею 0,1961 га ОСОБА_3 прийнято з порушенням вимог закону, як і державний акт серії ЯЖ №211831 на право власності на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 3221880803:15:127:0152, виданий ОСОБА_1 .
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційних скарг
У січні 2021 року ОСОБА_2 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просила скасувати постанову Київського апеляційного суду від 08 грудня 2020 року та залишити в силі рішення Вишгородського районного суду Київської області від 18 квітня 2018 року.
На обґрунтування касаційної скарги зазначала про застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 04 липня 2018 року в справі № 653/1096/16-ц, від 28 листопада 2018 року в справі № 504/2864/13-ц, від 12 червня 2019 року в справі № 487/10132/14-ц, від 12 червня 2019 року в справі № 487/10128/14-ц, від 21 серпня 2019 року в справі № 911/3681/17, від 30 липня 2020 року в справі № 752/13695/18, від 05 серпня 2020 року в справі № 363/2757/15-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Позивач заявив віндикаційний позов, тому в його задоволенні необхідно було відмовити з підстав обрання неналежного способу захисту порушеного права.
В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження розташування спірної земельної ділянки на території земель водного фону.
У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просив скасувати постанову Київського апеляційного суду від 08 грудня 2020 року та залишити в силі рішення Вишгородського районного суду Київської області від 18 квітня 2018 року.
На обґрунтування касаційної скарги зазначав про застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 469/1203/15-ц, від 12 червня 2019 року в справі № 487/10128/14-ц, від 05 серпня 2020 року в справі № 363/2757/15-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Він є належним власником та добросовісним набувачем спірної земельної ділянки, оскільки придбав її на підставі відплатного договору купівлі-продажу від 28 грудня 2007 року. Позивач не довів факт вибуття земельної ділянки з володіння власника поза його волею.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 29 березня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 27 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1
13 квітня 2021 року справа № 363/2757/15-ц надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 15 березня 2023 року справу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що рішенням Богданівської сільської ради ІХ сесії ХХІV скликання № 44 від 26 березня 2004 року ОСОБА_3 безкоштовно у приватну власність передано земельну ділянку в селі Пилява Вишгородського району площею 0,41 га, в тому числі для будівництва, обслуговування житлового будинку - 0,10 га, для ведення особистого підсобного господарства - 0,31 га.
Рішенням виконавчого комітету Богданівської сільської ради № 6 від 27 січня 2004 року затверджено матеріали технічної документації по складанню державних актів на право приватної власності на земельні ділянки громадянам села Пилява, у тому числі ОСОБА_3 .
З технічної документації із землеустрою, наданої ОСОБА_3, вбачається, що висновки відповідних представників територіальних органів водного господарства відсутні.
На підставі вказаного рішення ОСОБА_3 17 липня 2006 року видано державний акт серії ЯВ № 785945 на право власності на дві земельні ділянки: з кадастровим номером 3221880803:15:093:0010 площею 0,1076 га, та з кадастровим номером 3221880803:15:093:0009 площею 0,1961 га.
Згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки від 28 грудня 2007 року ОСОБА_3, в інтересах якої діяла ОСОБА_2, продала, а ОСОБА_1 придбав земельну ділянку, розташовану за адресою: Київська область, Вишгородський район, село Пилява, надану для ведення особистого селянського господарства, площа якої складає 0,1961 га.