Постанова
Іменем України
30 березня 2023 року
м. Київ
справа № 331/734/21
провадження № 61-12733св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В.,
Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Акціонерне товариство "Українська залізниця",
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 та його представника Кошліченко Ніни Валеріївни на рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 04 липня 2022 року у складі судді Антоненко М. В. та постанову Запорізького апеляційного суду від 01 листопада 2022 року у складі колегії суддів: Бєлки В. Ю., Крилової О. В., Полякова О. З.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - АТ "Укрзалізниця") про визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Позов мотивований тим, що 28 серпня 2020 року позивача було незаконно звільнено відповідно до наказу від 28 серпня 2020 року № 68/ОС структурного підрозділу "Вагонне Депо Запоріжжя-Ліве" Регіональної філії "Придніпровська залізниця" АТ "Укрзалізниця" на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України.
Позивач вважав, що його звільнення відбулось з порушеннями засад трудового законодавства, за відсутності самої події прогулу.
Зазначав, що 21 липня 2020 року з 08:00 год по 13:00 год він виконував роботу на виробничому об`єкті структурного підрозділу "Вагонне Депо Запоріжжя-Ліве" Регіональної філії "Придніпровська залізниця".
Позивачу зателефонувала сусідка та повідомила, що необхідно терміново прибути до гуртожитку, де він зареєстрований і постійно проживає.
Зважаючи на вказану обставину, він відпросився у свого безпосереднього керівника в.о. старшого майстра ОСОБА_3, написавши про це заяву.
Цю заяву було передано особисто ОСОБА_3 та отримано усну згоду від неї. Після цього він залишив робоче місце.
З огляду на поважність причин відсутності та факт того, що він довів до роботодавця обставини, за яких йому потрібно було покинути робоче місце,
а також те, що він отримав згоду безпосереднього керівника, вважав, що до нього застосовано занадто суворе дисциплінарне стягнення за відсутності
будь-якої вини.
Посилаючись на наведені обставини, ОСОБА_1 просив визнати звільнення за наказом від 28 серпня 2020 року № 68/ОС "Про припинення трудового договору (контракту) з ОСОБА_1" структурного підрозділу "Вагонне Депо Запоріжжя-Ліве" Регіональної філії "Придніпровська залізниця" АТ "Українська залізниця" за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України незаконним та скасувати його, поновити його на посаді оглядача - ремонтника вагонів 6 розряду у структурному підрозділі "Вагонне Депо Запоріжжя-Ліве" Регіональної філії "Придніпровська залізниця" АТ "Українська залізниця" та стягнути
з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 04 липня 2022 року
у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що звільнення позивача відбулось із дотриманням норм законодавства.
Постановою Запорізького апеляційного суду від 01 листопада 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 та його представника адвоката
Кошліченко Н. В. залишено без задоволення.
Рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 04 липня 2022 року залишено без змін.
Залишаючи апеляційну скаргу ОСОБА_1 та його представника адвоката
Кошліченко Н. В. без задоволення, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
14 грудня 2022 року ОСОБА_1 та його представник Кошліченко Н. В. подали до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просять скасувати рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 04 липня 2022 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 01 листопада 2022 року і ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Касаційна скарга мотивована тим, що причина нез?явлення ОСОБА_1 на робочому місці є поважною, оскільки потребувала догляду його домашня тварина, а позивач як її власник зобов?язаний забезпечити їй безпечні та нормальні умови утримання.
Підставою касаційного оскарження судових рішень представник заявника та заявник зазначають неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 20 жовтня
2020 року у справі № 676/2489/19, від 08 травня 2019 року у справі
№ 489/1609/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Доводи інших учасників справи
14 лютого 2023 року АТ "Укрзалізниця" подало до Верховного Суду відзив,
у якому просить касаційну скаргу ОСОБА_1 та його представника залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Рух касаційної скарги та матеріалів справи
Ухвалою Верховного Суду від 11 січня 2023 року ОСОБА_1 та його представнику Кошліченко Н. В. поновлено строк на касаційне оскарження рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 04 липня 2022 року та постанови Запорізького апеляційного суду від 01 листопада 2022 року. Відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи з Жовтневого районного суду міста Запоріжжя.
У січні 2023 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,
є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи
у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені
у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Короткий зміст фактичних обставин справи
28 серпня 2012 року ОСОБА_1 був прийнятий на роботу до структурного підрозділу "Вагонне Депо Запоріжжя-Ліве" Регіональної філії "Придніпровська залізниця" АТ "Укрзалізниця" на посаду оглядача - ремонтника вагонів.
Відповідно до письмового пояснення ОСОБА_1 на ім`я начальника депо ОСОБА_4, датованого 21 серпня 2020 року, позивач вказав, що 21 липня 2020 року в 13:00 год він попросив відпустити його з роботи за сімейними обставинами (народжувала кішка), на що отримав відмову.
Згідно з актом від 21 липня 2020 року, працівник вагонного депо ОСОБА_1 самовільно покинув робоче місце о 13:15 год та був відсутній до кінця робочого дня.
Відповідно до акта від 22 липня 2020 року працівник вагонного депо
ОСОБА_1 був відсутній на роботі з 08:00 год до 20:00 год.
Згідно з рапортом в.о. НПТО ОСОБА_3 21 липня 2020 року ОСОБА_1 самовільно покинув робоче місце без зазначення будь-яких поважних причин. Пояснив, що він голодний та втомився працювати. ОСОБА_1 був відсутній на робочому місці з 13:15 год до 19:00 год, про що було складено акт.
Відповідно до протоколу від 21 серпня 2020 року № 203 наради з начальником депо нарада ухвалила звільнити оглядача - ремонтника вагонів ОСОБА_1 за скоєне ним порушення трудової дисципліни згідно з пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України. У протоколі зазначено, що 21 липня 2020 року під час робочої зміни, працівник вагонного депо ОСОБА_1 самовільно покинув робоче місце о 13:00 год.
27 серпня 2020 року ОСОБА_1 під особистий підпис отримав письмове запрошення на засідання профспілкового комітету, яке відбудеться 28 серпня 2020 року о 10:00 год з приводу розгляду питання про його звільнення за прогул.
Згідно з витягом із протоколу № 8/5 засідання Первинної профспілкової організації "Вагонне Депо Запоріжжя-Ліве" від 28 серпня 2020 року, профспілковий комітет постановив: "надати згоду адміністрації "Вагонне Депо Запоріжжя-Ліве" на звільнення ОСОБА_1 за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України".
28 серпня 2020 року відповідно до наказу структурного підрозділу "Вагонне Депо Запоріжжя-Ліве" РФ "Придніпровська залізниця" від 28 серпня 2020 року № 68/ОС, оглядача - ремонтника вагонів 6 розряду ОСОБА_1 звільнено на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України.
Згідно з актами від 28 серпня 2020 року, складеними в. о. начальника
з кадрових питань, в. о. старшого майстра ПТО, оглядач - ремонтник вагонів ОСОБА_1 був ознайомлений з наказом від 28 серпня 2020 року № 68/ОС.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд
У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.