Постанова
Іменем України
24 березня 2023 року
м. Київ
справа № 150/137/20
провадження № 61-11434св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Чернівецький сирзавод на базі потужностей Товариства з обмеженою відповідальністю "Бімол", Товариство з обмеженою відповідальністю "Бімол",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Верещак Валерій Миколайович, на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 20 жовтня 2022 року у складі колегії суддів: Сала Т. Б., Ковальчука О. В., Якименко М. М., у справі запозовом ОСОБА_1 до Чернівецького сирзаводу на базі потужностей Товариства з обмеженою відповідальністю "Бімол", Товариства з обмеженою відповідальністю "Бімол" про стягнення заборгованості, що виникла у зв`язку із порушенням умов договору,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом про стягнення заборгованості, що виникла у зв`язку із порушенням умов договору.
В обґрунтування позовних вимог вказував на те, що за договором доручення № 000019, який було укладено між ним та Чернівецьким сирзаводом на базі потужностей ТОВ "Бімол" 18 травня 2019 року, позивач здійснював закупівлю молока на умовах довірителя та передавав закуплене молоко довірителю на підприємство відповідно до
товаро-транспортних накладних. На виконання умов договору позивачем як повіреним виконано свої зобов`язання належним чином, передано закуплене молоко довірителю на загальну суму 358 278,00 грн. Однак відповідачем не виконано свої зобов`язання за договором та не проведено розрахунку із ОСОБА_1 .
З огляду на вищезазначені обставини просив стягнути солідарно із ТОВ "Бімол" та Чернівецького сирзаводу на базі потужностей ТОВ "Бімол" із розрахункового рахунку № НОМЕР_1 у філії Вінницької області, управління Ощадбанку, а у разі відсутності коштів, із будь-якого іншого рахунку відповідачів, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь ОСОБА_1 379 595,00 грн заборгованості за договором доручення від 18 травня 2019 року № 000019, із яких 358 278,00 грн основного боргу, 16 839,00 грн інфляційних витрат за вказаним боргом та 4 478,00 грн за прострочення платежу.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Чернівецького районного суду Вінницької області від 27 червня 2022 року відмовлено у задоволенні позову.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із недоведеності позовних вимог. Так, згідно із товарно-транспортних накладних, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, неможливо чітко та беззаперечно стверджувати про те, що саме ОСОБА_1 (транспортними засобами, належними йому; чи експедиторами) здійснювалося приймання та перевезення молочної сировини. Окрім того, товарно-транспортні накладні на перевезення молочної сировини не містять серії та номера, не містять інформації про місце їх складання, про автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора. Водіями у товарно-транспортних накладних значаться ОСОБА_2, ОСОБА_3, Блажко, однак судом не здобуто доказів того, чи укладались договори із вказаними водіями на перевезення зібраної молочної сировини, чи можливо існувала усна домовленість про це.
Відмовляючи у задоволенні клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі, суд першої інстанції виходив із того, що сторонами не надано належних, допустимих доказів того, на кого саме видано довіреність ТОВ "Бімол" - на фізичну особу ОСОБА_1 чи фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 на здійснення юридичних дій, зазначених у пункті 1.1. договору доручення від 18 травня 2019 року № 000019. Згідно із листом відповідача ні ТОВ "Бімол", ні структурними підрозділами цього товариства така довіреність не оформлялась і відсутня. За відсутності достатніх доказів, які б беззаперечно та достеменно свідчили про те, що справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства відповідно до положень статті 12 ГПК України, суд не знайшов підстав для задоволення вказаного клопотання.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Верещак В. М., 15 вересня 2022 року надіслав поштою до суду апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення Чернівецького районного суду Вінницької області від 27 червня 2022 року та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 22 вересня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху та надано скаржнику строк для надання доказів того, що заява про видачу копії судового рішення не є повторною і є єдиним доказом дати отримання апелянтом копії судового рішення (т. 2 а. с. 105).
03 жовтня 2022 року на адресу апеляційного суду надійшла заява ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Верещак В. М., про усунення недоліків апеляційної скарги (т. 2 а. с. 112-114).
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 06 жовтня 2022 року ОСОБА_1 продовжено строк для усунення недоліків апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції (т. 2 а. с. 120-121).
18 жовтня 2022 року на адресу апеляційного суду надійшла заява ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Верещак В. М., про усунення недоліків апеляційної скарги (т. 2 а. с. 126-130).
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 20 жовтня 2022 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження (т. 2 а. с. 139-141).
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що ОСОБА_1 явно недобросовісно користується своїми правами на ознайомлення з матеріалами справи, отримання копії судового рішення та зловживає своїм правом на апеляційне оскарження судового рішення протягом тридцяти днів з дня отримання рішення суду. Наведені ОСОБА_1 підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження суд визнав неповажними, а безпідставне поновлення такого строку буде суперечити вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, тому відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 .
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
У листопаді 2022 року ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Верещак В. М.,звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу суду апеляційної інстанції, у якій просить скасувати вказану ухвалу та направити справу до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
Скаржник вказує, що апеляційний суд не надав належної оцінки тим обставинам, що він подав апеляційну скаргу з пропуском строку на апеляційне оскарження з причин, що не залежали від нього, зокрема, що його представник - адвокат Семко В. М. не брав участь у судових засіданнях, припинив виконувати надане йому доручення та не повідомив його про результат розгляду справи. Тому позивач 12 липня 2022 року самостійно звернувся до суду першої інстанції для вияснення вказаних обставин та просив надати копію технічного носія.
Вказував, що з матеріалами справи не ознайомлювався, але лише написав про таке ознайомлення у заявах від 12 липня 2022 року та від 13 липня 2022 року, вказаним заявам судом була надана неналежна оцінка.
19 липня 2022 року ОСОБА_1 укладено договір з адвокатом Левицькою О. І., яка ознайомилася із матеріалами справи та надала консультації у справі, однак у зв`язку з перебуванням у відпустці з 01 серпня 2022 року до 15 серпня 2022 року адвокат не змогла вчинити дій щодо апеляційного оскарження судового рішення, договірні відносини з нею були припинені 16 серпня 2022 року. Після чого позивач уклав договір з адвокатом Верещаком В. М., якому повідомив про припинення договірних відносин з попередніми представниками, передав йому зроблені адвокатом Левицькою О. І. копії матеріалів справи та повідомив, що копію оскаржуваного рішення він отримав 16 серпня 2022 року, тому строк на апеляційне оскарження слід відраховувати саме з цієї дати.
Також апеляційним судом не враховано обставин щодо запровадження в Україні воєнного стану з 24 лютого 2022 року.
Аргументи інших учасників справи
Відзиву на касаційну скаргу до суду не надходило.
Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 05 грудня 2022 року відкрито касаційне провадження та витребувано цивільну справу № 150/137/20 з Чернівецького районного суду Вінницької області.
У грудні 2022 року справа № 150/137/20 надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що копію повного рішення суду від 04 липня 2022 року було надіслано на адресу ОСОБА_1, однак рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (чи поштовий конверт із відміткою пошти про невручення) в матеріалах справи відсутнє.
12 липня 2022 року та 13 липня 2022 року ОСОБА_1 звертався до суду із заявами про ознайомлення із матеріалами справи, та в ці ж самі дні ознайомився зі справою (т. 2 а. с. 75, 76).
19 липня 2022 року представник ОСОБА_1 - адвокат Левицька О. І. звернулася до суду із заявою, в якій просила надати їй для ознайомлення матеріали справи. Відповідно до відмітки на вказаній заяві представник позивача ознайомилася із матеріалами справи і зробила фотокопії
19 липня 2022 року (т. 2 а. с. 78).
Апеляційну скаргу подано 15 вересня 2022 року, тобто на шістдесят четвертий день із моменту ознайомлення із матеріалами справи та отримання її копій.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваного судового рішення, обговоривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Стаття 129 Конституції України встановлює основні засади судочинства, серед яких передбачено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини першої цієї статті).
Згідно зі статтею 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:
1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;
2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.