Постанова
Іменем України
24 березня 2023 року
м. Київ
справа № 524/9164/16
провадження № 61-7586св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В.,
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на постанову Полтавського апеляційного суду від 06 липня 2022 року в складі колегії суддів: Обідіної О. І., Бутенко С. Б., Прядкіної О. В., за заявою ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог та рішень суду першої інстанції
У листопаді 2016 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк"), правонаступником якого є АТ КБ "ПриватБанк", звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що 10 жовтня 2006 року між ним та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № РLCRGK00000015, відповідно до умов якого позичальник отримав кредит у сумі 30 735,00 дол. США терміном до 09 жовтня 2026 року. Відповідач зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконував, унаслідок чого його заборгованість станом на 15 листопада 2016 року становила 33 520,66 дол. США.
Посилаючись на те, що оскільки законодавством не передбачено вимагати від боржника повернути всю суму заборгованості, то кредитодавець може на свій розсуд вимагати будь-яку частину суми заборгованості за кредитом. Тому позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість за тілом кредиту в сумі 21 683,77 дол. США.
Автозаводський районний суд м. Кременчука Полтавської області заочним рішенням від 23 березня 2017 року позов ПАТ КБ "ПриватБанк" задовольнив. Стягнув з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за договором кредиту від 10 жовтня 2006 року № PLCRGK00000015 у розмірі 21 683,77 дол. США, що складає еквівалент 558 357,08 грн станом на 15 листопада 2016 року, та судові витрати, які складаються з судового збору в сумі 8 375,36 грн.
Ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 17 лютого 2022 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 23 березня 2017 року задоволено. Скасовано заочне рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 23 березня 2017 року та призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження.
Автозаводський районний суд м. Кременчука Полтавської області ухвалою від 27 квітня 2022 року закрив провадження у цій справі на підставі пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України, оскільки наявне рішення суду, яке набрало законної сили, між тими самими сторонами, про той самий предмет та з тих самих підстав.
Короткий зміст заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення
У травні 2022 року адвокат ОСОБА_1 - Шершень Ю. С. звернувся до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат, понесених відповідачем під час розгляду справи, в якій просив стягнути з позивача на його користь витрати на правову допомогу в сумі 30 250,00 грн.
Адвокатом долучено до клопотання про компенсацію судових витрат на професійну правничу допомогу: договір про надання правничої допомоги; акт прийому-передачі наданих послуг до договору про надання правової допомоги від 15 листопада 2021 року з описом виконаних робіт та визначеною грошовою сумою гонорару - 30 250,00 грн; свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Автозаводський районний суд м. Кременчука Полтавської області ухвалою від 17 травня 2022 року відмовив у задоволенні заяви Шершня Ю. С., який діє в інтересах ОСОБА_1, про ухвалення додаткового рішення про розподіл витрат на професійну правничу допомогу в цій справі.
Відмовляючи відповідачу в стягненні витрат на правову допомогу, суд першої інстанції виходив із того, що, подана представником відповідача заява про ухвалення додаткового рішення не містить посилань на те, які дії позивача є необґрунтованими. Оскільки підставою для закриття провадження у справі стала наявність рішення суду, яке набрало законної сили, між тими самими сторонами, про той самий предмет та з тих самих підстав, то суд вважав, що такі дії позивача не свідчать про їх необґрунтованість та про наявність у нього у справі протиправної мети з огляду на те, що позовні заяви були подані різними представниками та в різний період.
Полтавський апеляційний суд постановою від 06 липня 2022 року апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Шершня Ю. С. задовольнив частково. Ухвалу Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 17 травня 2022 року скасував та ухвалив нове рішення про стягнення з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 витрати, понесені на професійну правничу допомогу в сумі 10 000,00 грн.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що внаслідок повторного пред`явлення банком позову про стягнення кредитної заборгованості, яка вже була стягнена відповідним судовим рішенням, яке на час подачі позову перебувало на стадії примусового виконання, свідчить про недобросовісність дій позивача, які змусили реагувати відповідача та шукати професійного захисту адвоката, а тому понесені ним витрати підлягають компенсації відповідно до положень частини п`ятої статті 142 ЦПК України.
Урахувавши складність справи, її тривалість, реальну участь у ній адвоката та фактичний обсяг наданих адвокатських послуг, апеляційний суд дійшов висновку про наявність достатніх правових підстав для компенсації відповідачу за рахунок позивача витрат на правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн, що буде відповідати критерію співмірності, визначеному положеннями статті 137 ЦПК України.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
У серпні 2022 року АТ КБ "ПриватБанк" подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Полтавського апеляційного суду від 06 липня 2022 року та залишити в силі ухвалу Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 17 травня 2022 року.
Підставами касаційного оскарження судового рішення, заявник зазначає пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України - суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні не врахував висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року в справі № 640/1029/18, ухвалах Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року в справі № 906/961/17 та від 08 липня 2020 року в справі № 810/3711/18, у яких зроблено висновок, що сам факт закриття провадження у справі не є безумовною підставою для компенсації судових витрат відповідачу, у постановах Верховного Суду від 26 вересня 2018 року в справі № 148/312/16, від 28 січня 2019 року в справі № 619/1146/17, від 02 грудня 2020 року в справі № 202/2600/15, від 17 грудня 2020 року в справі № 758/12381/18, від 14 січня 2021 року в справі № 521/3011/18 щодо обов`язку відповідача довести, які саме дії позивача під час звернення із позовом були необґрунтованими та недобросовісними.
Зазначає, що звернення АТ КБ "ПриватБанк" до суду за захистом порушеного права, а також його дії, направлені на такий захист, не можуть свідчити про зловживання ним своїми процесуальними правами, так як це є його диспозитивним правом, передбаченим нормами ЦПК України, яке не містить обмежень в його реалізації. Тому дії позивача, направлені на захист своїх прав, не можуть вважатися необґрунтованими та як наслідок виникнення у нього обов`язку відшкодувати понесені відповідачем витрати.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 12 вересня 2022 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано цивільну справу з Автозаводського районного суду м. Кременчука.
У листопаді 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Доводи інших учасників справи
У жовтні 2022 року ОСОБА_1 в особі адвоката Шершеня Ю. С. надіслав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказує на те, що доводи касаційної скарги є безпідставними, оскільки суд апеляційної інстанції забезпечив повний і всебічний розгляд справи й ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення, а доводи скарги висновків суду не спростовують. Просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення залишити без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 27 квітня 2022 року закрито провадження у справі за позовом АТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Роз`яснено, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Повернуто АТ КБ "ПриватБанк" сплачений судовий збір у сумі 8 375,36 грн, що внесений згідно з платіжним дорученням BOK38B0VNK від 18 листопада 2016 року.
Закриваючи провадження у справі, суд установив, що 18 січня 2016 року Автозаводським районним судом м. Кременчука вже було ухвалено заочне рішення у справі № 524/7376/15 за аналогічним позовом ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, яким з відповідача було стягнено заборгованість за кредитним договором від 10 жовтня 2006 року № PLCRGK00000015 у розмірі 27 234,54 дол. США, що в еквіваленті згідно з офіційним курсом НБУ станом на 13 серпня 2015 року становить 599 432, 24 грн. Судове рішення набрало законної сили 10 березня 2016 року.
Зі змісту заочного рішення від 18 січня 2016 року встановлено, що стягнена судом заборгованість у розмірі 27 234,54 дол. США складається у тому числі із заборгованості за кредитом у розмірі 21 683,77 дол. США та відсотками.
Між тим підставами для повторного звернення до суду в листопаді 2016 року з позовом про стягнення заборгованості були заявлені тотожні вимоги про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за договором від 10 жовтня 2006 року № PLCRGK00000015 у розмірі 21 683,77 дол. США.
Таким чином, вже після набрання судовим рішенням про стягнення кредитної заборгованості законної сили, протягом 2016 року, банк повторно звернувся з аналогічним позовом про стягнення з ОСОБА_1 кредитної заборгованості за тим самим договором кредиту, з тими самими вимогами, у зв`язку з чим суд першої інстанції при вирішенні питання про закриття провадження констатував повну тотожність повторно заявлених банком вимог у справі № 524/9164/16 вимогам у справі № 524/7376/15.
Ухвалу про закриття провадження у справі на підставі пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України сторони не оскаржували і вона набрала законної сили.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судове рішення суду апеляційної інстанції відповідає вказаним вимогам закону.