Постанова
Іменем України
30 березня 2023 року
м. Київ
справа № 308/12810/21
провадження № 61-635св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В.,
Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Головне управління Національної поліції в Закарпатській області, Закарпатська обласна прокуратура, Державна казначейська служба України,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Шкорка Ігор Михайлович, на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 07 червня 2022 року у складі судді Дергачової Н. В. та постанову Закарпатського апеляційного суду
від 06 грудня 2022 року у складі колегії суддів: Мацунича М. В., Кожух О. А., Кондора Р. Ю., та касаційну скаргу керівника Закарпатської обласної прокуратури на постанову Закарпатського апеляційного суду від 06 грудня 2022 року у складі колегії суддів: Мацунича М. В., Кожух О. А., Кондора Р. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області (далі -
ГУ НП в Закарпатській області), Закарпатської обласної прокуратури, Державної казначейської служби України (далі - ДКС України) про стягнення моральної шкоди, завданої незаконними діями і бездіяльністю органів дізнання, досудового розслідування і суду.
Позовну заяву мотивував тим, що 27 лютого 2015 року йому оголошено повідомлення про підозру у кримінальному провадженні
№ 12015070150000104, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11 лютого 2015 року за ознаками злочину, передбаченого частиною третьою статті 185 КК України.
27 березня 2015 року йому вручено та оголошено повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри. Підставою зміни раніше повідомленої підозри стало уточнення суми заподіяної матеріальної шкоди потерпілим.
19 лютого 2019 року Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області ухвалив вирок, яким визнав його невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за частиною третьою статті 185 КК України та виправдав за недоведеністю вчинення ним кримінального правопорушення.
11 лютого 2020 року Закарпатський апеляційний суд постановив ухвалу, якою апеляційну скаргу начальника Воловецького відділу Мукачівської місцевої прокуратури Галая М. М. залишив без задоволення, а вирок Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 19 лютого 2019 року - без змін.
24 вересня 2020 року Верховний Суд прийняв постанову, якою вирок Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 19 лютого
2019 року та ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 11 лютого 2020 року залишив без змін.
Позивач стверджував, що під час перебування під слідством і судом йому завдано моральної шкоди, зокрема, діями працівників поліції, прокуратури
і суду, пов`язаними з незаконним притягненням до кримінальної відповідальності, проведенням незаконного обшуку, незабезпеченням права на захист під час обшуку, порушенням презумпції невинуватості, втручанням
у приватне життя, незаконним кримінальним переслідуванням.
Починаючи з 21 лютого 2015 року до прийняття 24 вересня 2020 року остаточної постанови Верховного Суду, він переніс стрес та моральні переживання. Весь цей час не міг вільно пересуватися, був змушений відвідувати судові засіданні протягом 5 років у м. Сваляві, м. Мукачеві
та м. Ужгороді. Проживаючи в с. Неліпино, за власний кошт добирався до судів та поліції. Постійні переживання негативно вплинули на стан його здоров`я, яке суттєво погіршилося, у зв`язку з чим він змушений був проходити медичні огляди та лікування. Приватне життя позивача зазнало суттєвих змін.
Позивач вважав, що розмір морального відшкодування має бути вищим ніж один мінімальний розмір заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом. Розмір моральної шкоди визначив у сумі 5 000 000,00 грн, який вважав співрозмірним із негативними наслідками, які настали у зв`язку
з незаконним кримінальним переслідуванням, з урахуванням того, що під слідством та судом він перебував 5 років і 7 місяців.
Посилаючись на зазначене, ОСОБА_1 просив суд стягнути з відповідачів на його користь 5 000 000,00 грн моральної шкоди та 7 600,31 грн матеріальної шкоди, пов`язаної із витратами на лікування.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області
від 07 червня 2022 року позов задоволено частково.
Стягнуто з Державного бюджету України шляхом безспірного списання
з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 390 000,00 грн.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що з урахуванням вимог розумності та справедливості, характеру та обсягу моральних страждань,
яких зазнав позивач під час кримінального переслідування з боку органу досудового розслідування та судового розгляду кримінального провадження № 12015070150000104 від 11 лютого 2015 року, відшкодуванню підлягає моральна шкода із розрахунку однієї мінімальної заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством та судом протягом 60 місяців, що становить 390 000,00 грн.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення матеріальної шкоди (витрат на лікування) у розмірі 7 600,31 грн, суд першої інстанції керувався тим, що переважна більшість із наданих до суду фіскальних чеків не вкладається у час події - перебування позивача ОСОБА_1
під кримінальним переслідуванням у період з 11 лютого 2015 року
до 11 лютого 2020 року. Позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження причинно-наслідкового зв`язку між його перебуванням
під слідством і судом та переліком захворювань, які були у нього виявлені,
і продовженням їх лікування після спливу періоду кримінального переслідування. Також не довів, що ліки, зазначені у фіскальних чеках,
призначались позивачу саме лікарем і позивач дотримувася цих призначень.
Суд дійшов висновку, що вимоги про стягнення матеріальної шкоди у розмірі
7 600,31 грн є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Постановою Закарпатського апеляційного суду від 06 грудня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 07 червня 2022 року змінено в частині розміру відшкодування моральної шкоди, збільшено його до суми 585 000,00 грн.
Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що суд першої інстанції правильно визначив період перебування позивача під слідством і судом, який становить 60 місяців та 01 день, тобто з 11 лютого 2015 року до24 вересня 2020 року. Суд правильно виходив з того, що строк розгляду справи судом касаційної інстанції не входить у період перебування особи під слідством та судом у спірних правовідносинах.
Апеляційний суд не повною мірою погодився з висновками суду першої інстанції щодо розміру відшкодування моральної шкоди та керувався тим, що у цій справі питання розміру такої шкоди має вирішуватись з урахуванням більшого розміру ніж одна мінімальна заробітна плата.
Апеляційний суд врахував, що внаслідок перебування ОСОБА_1
під тривалим звинуваченням у вчиненні тяжкого злочину, було порушено його звичний уклад життя, що позбавило можливості реалізації своїх звичок
і бажань, вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя
та погіршило відносини з оточуючими людьми і відношення останніх до його особистості, у зв`язку з чим дійшов висновку, що розмір відшкодування моральної шкоди слід збільшити з одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством і судом до півтора розміра мінімальної заробітної плати за кожен місяць, що становитиме 9 750,00 грн,
(6 500,00 х 1,5).
Оскільки у даних правовідносинах строк перебування ОСОБА_1 під слідством та судом становить загалом 60 місяців, суд апеляційної інстанції визначив розмір відшкодування моральної шкоди в сумі 585 000,00 грн
(9 750,00 грн х 60 місяців) та визначив, що ця шкода підлягає стягненню
з держави Україна.
Щодо відшкодування вартості медикаментів на суму 7 600,31 грн,
суд апеляційної інстанції виходив з того, що у позові ОСОБА_1 посилався на те, що під час перебування під слідством та судом він отримав ряд захворювань, частина з яких внаслідок їх хронічного перебігу
є невиліковними. Проте, надаючи оцінку медичним випискам, випискам-епікризам, протоколам та висновкам, в яких діагностовано у ОСОБА_1 певні захворювання із зазначенням перебігу захворювань, апеляційний суд
не встановив, що такі захворювання набуто позивачем внаслідок незаконного перебування під слідством і судом, а також, що такі перебувають в причинно-наслідковому взаємозв`язку, а не набуті внаслідок життєвої діяльності.
Сам по собі факт долучення фіскальних чеків й квитанцій на певні суми
не є безумовним доказом того, що придбання певних медикаментів відбувалось у відповідності до лікарських призначень за відповідними рецептами, та що такі ліки є необхідними в лікуванні певних хвороб.
За таких обставин суд дійшов висновку, що позовна вимога про відшкодування витрат на лікування у сумі 7 600,31 грн є необґрунтованою та недоведеною, тому не підлягає задоволенню.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
У січні 2023 року ОСОБА_1 через систему "Електронний суд" подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, не погоджуючись із висновками судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні позовних вимог, посилається на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить змінити ухвалені у справі судові рішення та задовольнити позов у повному обсязі.
У січні 2023 року керівник Закарпатської обласної прокуратуриподав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Закарпатського апеляційного суду від 06 грудня 2022 року та залишити в силі рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 07 червня
2022 року.
Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 24 січня 2023 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1, справу витребувано із суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 24 січня 2023 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою керівника Закарпатської обласної прокуратури.
15 лютого 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи осіб, які подали касаційні скарги
Касаційна скарга ОСОБА_1 .
Як на підставу касаційного оскарження судових рішень ОСОБА_1 посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема,
на те, що судами застосовано норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі
№ 201/10234/20, постановах Верховного Суду України від 20 травня 2014 року у справі № 64/366-10 (3-20гс14), від 18 травня 2016 року у справі № 922/51/15 (3-194гс16).
На обґрунтування касаційної скарги зазначив, що суди попередніх інстанцій залишили поза увагою ті обставини, що у цій справі заявлено вимогу про відшкодування моральної шкоди за різні типи порушень прав позивача,
які захищаються двома різними спеціальними нормами права, а саме - статтею 1176 ЦК України та Законом України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду".
Збільшуючи розмір відшкодування, апеляційний суд обмежився застосуванням у справі лише однієї норми права, яка не надає права
на відшкодування шкоди за частину порушених прав позивача,
і які не підпадають під дію Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду".
Суди попередніх інстанцій не розглянули по суті більшість доводів позивача, не встановили порушення більшості його прав та не присудили
за ці порушення жодної компенсації, а отже, доступ до суду та отримання ефективного засобу захисту порушених прав позивача суд не забезпечив.
Вважає, що за перебування його під слідством і судом 67 місяців за тяжкий злочин (частина третя статті 185 КК України) із винесенням обвинувального вироку (повторно) та призначенням покарання у вигляді позбавлення волі терміном на 4 роки із врахуванням незаконного його притягнення
до кримінальної відповідальності держава має відшкодувати шкоду у розмірі 2 400 000,00 грн.
У зв`язку із незаконним обшуком житла (повторно) на підставі незаконної ухвали суду, у якій всупереч вимогам статті 234 КПК України та практиці Європейського суду з прав людини були відсутні індивідуальні або родові ознаки речей, документів, іншого майна, які планувалося відшукати
та у порушення пункту 5 частини другої статті 235 КПК України в ухвалі про обшук не зазначено власника житла, на яке надано дозвіл на обшук, йому має бути відшкодовано шкоду в розмірі 300 000,00 грн.
Вчинення психологічного, морального тиску, знущання, образи (повторно) щодо позивача під час обшуку завдало моральних страждань, які підлягають належному відшкодуванню у розмірі 100 000,00 грн. Доведення його
до самогубства (замах) під час обшуку, коли він приклав собі до горла ніж через свавілля правоохоронних органів, має бути належним чином компенсоване та стягнуто на його користь 1 000 000,00 грн. Вилучення майна під час обшуку (повторно) та накладення арешту на нього завдало морального страждання та обмежило вільне володіння своїми речами, що також підлягає компенсації у розмірі 65 000,00 грн. Повторне вручення йому повідомлення про підозру за тяжкий злочин, погодженого прокурором, призвело до морального страждання, що підлягає компенсації у розмірі 200 000,00 грн. Незаконне затримання, повторне вручення йому клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, погодженого прокурором, призвело до стресу, оскільки його вже один раз незаконно взяли під варту строком на 7 місяців. Належне відшкодування у розмірі 150 000,00 грн. Повторна фальсифікація проти нього кримінального переслідування - належне відшкодування у розмірі 100 000,00 грн. Застосуванням запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання, тобто його свободу вільно пересуватися було суттєво обмежено, має бути компенсовано сумою у розмірі 150 000,00 грн. Неодноразовим поверненням незаконно складених обвинувальних актів завдано шкоди на суму у розмірі 100 000,00 грн.
За незабезпечення права на захист під час обшуку вважає належним відшкодування у розмірі 35 000,00 грн; порушення презумпції невинуватості - 100 000,00 грн; втручання у приватне життя - 150 000,00 грн; за завдану шкоду здоров`ю належне відшкодування у розмірі 150 000,00 грн. Мінімальні витрати на лікування становлять 7 600,31 грн. Отже, загальна сума, що підлягає відшкодуванню становить 5 007 600,31 грн.
Суди залишили поза увагою більшість доводів позивача та по суті
не розглянули факти про порушення його прав, що впливає на розмір морального відшкодування. При цьому розмір шкоди, визначений судом,
є значно заниженим.
Позивач зазначає, що він перебував під кримінальним переслідуванням
67 місяців, а суди помилково вважали, що цей строк складає 60 місяців.
Строк, який береться для розрахунку відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом, визначається відповідно до частини третьої статті 13 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду", яка не містить посилань на те, що строк відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством і судом обмежується датою прийняття апеляційним судом рішення у кримінальній справі.
Розгляд Верховним Судом касаційної скарги прокуратури по суті обвинувачення позивача, теоретичного могло мати наслідком притягнення його до кримінальної відповідальності. Тому загальний строк кримінального переслідування позивача становить 67 місяців.
Касаційна скарга керівника Закарпатської обласної прокуратури
Як на підставу касаційного оскарження судового рішення керівник Закарпатської обласної прокуратури посилається на пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема, на те, що апеляційний суд застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду України
від 02 грудня 2015 року у справі № 6-2203цс15, постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15 (провадження № 14-298цс18), від 15 грудня 2020 року у справі 752/17832/14, постановах Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 306/701/20, від 18 липня 2018 року у справі № 758/824/17, від 21 серпня 2019 року у справі № 523/13432/16.
На обґрунтування касаційної скарги прокурор зазначив, що апеляційний суд неправильно застосував норми матеріального права, а саме статті 23,
1176 ЦК України, статті 2, 3 4, 13 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду", а також порушив норми процесуального права -
статті 81, 89, 263, 264, 265, 382 ЦПК України.
У касаційній скарзі посилається на те, що суд першої інстанції обґрунтовано визначив розмір відшкодування завданої позивачу моральної шкоди
у мінімальному розмірі, що встановлений законом, а апеляційний суд дійшов помилкових висновків, що цей розмір має бути збільшений.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
У лютому 2023 року ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 подав до Верховного Суду відзив, у якому заперечував проти доводів касаційної скарги керівника Закарпатської обласної прокуратури та просив відмовити у її задоволенні.
Відзиви на касаційні скарги інші учасники справи до Верховного Суду не подали.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Згідно з витягом із Єдиного державного реєстру досудових розслідувань
у кримінальному провадженні № 12015070150000104 від 11 лютого 2015 року до реєстру були внесені відомості про кримінальне правопорушення із попередньою правовою кваліфікацією за частиною третьою статті 185
КК України та 18 лютого 2015 року - за частиною третьою статті 185
КК України. Досудове розслідування проводилося Свалявським РВ (з обслуговування Свалявського та Воловецького районів) УМВС України в Закарпатській області.
27 лютого 2015 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень за частиною третьою статті 185 КК України
у межах кримінального провадження № 12015070150000104 від 11 лютого 2015 року.
27 березня 2015 року ОСОБА_1 повідомлено про зміну
раніше повідомленої підозри у межах кримінального провадження
№ 12015070150000104 від 11 лютого 2015 року за частиною третьою статті 185 КК України.
20 квітня 2015 року до суду надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 1-кп/306/92/15 відносно ОСОБА_1, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12015070150000104 від 11 лютого
2015 року, про обвинувачення його за частиною третьою статті 185 КК України.
Вироком Свалявського районного суду Закарпатської області від 29 жовтня 2015 року у справі № 306/915/15-к (провадження № 1-кп/306/92/15)
ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 185 КК України, та призначено чотири роки позбавлення волі.
На підставі статті 75 КК України ОСОБА_1 від відбування покарання звільнено з випробуванням на іспитовий строк три роки та з покладенням відповідно до статті 76 КК України обов`язку не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції та повідомляти цей орган про зміну місця проживання, роботи, періодично з`являтися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.
Мірою запобіжного заходу ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили обрано особисте зобов`язання.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 1 557,38 грн витрат
за проведення експертиз.
Ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 29 березня 2016 року
у справі № 306/915/15-к (провадження № 1-кп/306/101/16) апеляційні скарги захисника адвоката Гуштана Г. Г., прокурора та обвинуваченого
ОСОБА_1 задоволено частково. Вирок Свалявського районного суду Закарпатської області від 29 жовтня 2015 року щодо ОСОБА_1
за частиною третьою статті 185 КК України скасовано і призначено новий розгляд в суді першої інстанції зі стадії підготовчого судового засідання.
Ухвалою Свалявського районного суду Закарпатської області від 20 квітня 2016 року у справі № 306/915/15-к (провадження № 1-кп/306/77/16) обвинувальний акт у кримінальному провадженні по обвинуваченню
ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 185 КК України повернуто прокурору Свалявського відділу Мукачівської місцевої прокуратури Логвіну Д. О.
03 червня 2016 року до Свалявського районного суду Закарпатської області повторно надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_1 .
Ухвалою Свалявського районного суду Закарпатської області від 13 вересня 2016 року у кримінальній справі № 306/1134/16-к (провадження
№ 1-кп/306/101/16) обвинувальний акт у кримінальному провадженні
по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 185 КК України повернуто прокурору.
Ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 24 листопада 2016 року у справі № 306/1134/16-к апеляційну скаргу прокурора Свалявського відділу Мукачівської місцевої прокуратури залишено без задоволення. Ухвалу Свалявського районного суду Закарпатської області від 13 вересня 2016 року про повернення прокурору обвинувального акта у кримінальному провадженні № 1201507010000104 щодо ОСОБА_1, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 185 КК України, залишено без змін.