Постанова
Іменем України
27 березня 2023 року
м. Київ
справа № 758/16511/18
провадження № 61-670св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - Подільська районна в місті Києві державна адміністрація,
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Подільського районного суду м. Києва від 06 липня 2021 року у складі судді Головчак М. М. та постанову Київського апеляційного суду від 09 грудня 2021 року в складі колегії суддів Ратнікової В. М., Борисової О. В., Левенця Б. Б.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2018 року Подільська районна в місті Києві державна адміністрація звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про виселення без надання іншого житлового приміщення.
Позовна заява мотивована тим, що згідно з розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) від 10 грудня 2010 року № 1112, будинок АДРЕСА_1 переданий до сфери управління Подільської районної в місті Києві державної адміністрації. Відповідно до розпорядження Подільської районної в місті Києві державної адміністрації від 29 січня 2015 року № 50 вказаний будинок передано на баланс та закріплено на праві господарського відання за Комунальним підприємством "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва" (далі - КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва"), як житловий фонд, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва.
У вересні 2017 року директор КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва" звернувся із службовим листом від 08 вересня 2017 року № 10663-3650 до голови Подільської районної в місті Києві державної адміністрації з питанням закріплення в якості службових квартир, зокрема, квартири АДРЕСА_2 . В листі зазначалося, що вказана квартира є юридично вільною, проте в ній самовільно, без жодних правовстановлюючих документів проживають невстановлені особи.
В подальшому голова Подільської районної в місті Києві державної адміністрації звернувся до керівника Київської місцевої прокуратури № 7 із листом від 18 вересня 2017 року № 106-6731 щодо сприяння у виселенні осіб, які протиправно зайняли ряд жилих приміщень, які належать територіальній громаді міста Києва, зокрема, з квартири АДРЕСА_2 .
В ході досудового розслідування Київською місцевою прокуратурою № 7 було встановлено, що в квартирі АДРЕСА_2 мешкають: ОСОБА_1, ОСОБА_2 та їх син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до листа Відділу обліку та розподілу житлової площі Подільської районної в місті Києві державної адміністрації від 25 жовтня 2018 року № 144 ордер на спірну квартиру не видавався, квартира до числа службових жилих приміщень не включалася.
Згідно з листом Відділу з питань майна комунальної власності від 24 жовтня 2018 року № 106/25-375 приватизаційні документи та відомості щодо приватизації спірної квартири в даному відділі відсутні.
З огляду на викладене, позивач просив суд виселити з квартири АДРЕСА_2 ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 без надання іншого житла.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх прийняття
Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 06 липня 2021 року позов задоволено.
Виселено ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з квартири АДРЕСА_2 без надання іншого жилого приміщення.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Судове рішення мотивоване тим, що відповідачі самоправно вселились у вказану квартиру, в добровільному порядку її звільнити не бажають, чим перешкоджають позивачу у користуванні вказаним майном, а тому порушене право позивача підлягає судовому захисту.
Постановою Київського апеляційного суду від 09 грудня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення.
Рішення Подільського районного суду м. Києва від 06 липня 2021 року залишено без змін.
Апеляційний суд виходив з того, що відповідачі самоправно зайняли жиле приміщення - квартиру АДРЕСА_2, а тому, відповідно до вимог частини третьої статті 116 ЖК Української РСР (Житловий кодекс України, згідно з Законом України № 2215-IX від 21 квітня 2022 року, далі - ЖК України), підлягають виселенню з цієї квартири без надання іншого жилого приміщення.
При цьому ОСОБА_2 в судовому засіданні зазначив, що він є співвласником квартири АДРЕСА_3 та зареєстрований в цій квартирі.
Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції, в порушення вимог статті 89 ЦПК України, не надано оцінку письмовому доказу у справі - доповідній записці начальника ЖЕК-802 від 08 червня 1994 року, якою надано дозвіл на користування спірною квартирою ОСОБА_1 та ОСОБА_2, колегія суддів відхилила з огляду на те, що в матеріалах справи відсутній такий доказ, як доповідна записка від 08 червня 1994 року, на яку посилається апелянт в апеляційній скарзі, як на підставу правомірного проживання відповідачів в спірній квартирі. З огляду на відсутність такого доказу у справі суд першої інстанції не міг надати йому оцінку в судовому рішенні.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що ОСОБА_2 звертався до суду першої інстанції з клопотанням про зупинення розгляду справи до вирішення справи за його позовом про визнання права власності на спірну квартиру за набувальною давністю, у задоволені якого ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 06 липня 2021 року було відмовлено, правильності висновків суду першої інстанції не спростовують з огляду на те, що предметом спору у даній справі є виселення відповідачів із спірної квартири без надання іншого жилого приміщення на підставі частини третьої статті 116 ЖК України, як осіб, які самоправно зайняли вказане житлове приміщення.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Як на підставу касаційного оскарження заявник вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо необхідності отримання ордеру на нежиле приміщення.
Касаційна скарга мотивована тим, що згідно з доповідною запискою начальника ЖЕК-802 від 08 червня 1994 року, відповідачі отримали дозвіл на користування спірною квартирою, яка визнана непридатною для житла, а тому на неї не видавався ордер. Згідно з технічним паспортом на спірну квартиру, виробленого у 2009 році на ім`я ОСОБА_2, у квартирі відсутня ванна кімната та вбиральня.
Заявник посилається на рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 17 травня 2018 року у справі "Садов`як проти України" та рішення ЄСПЛ від 04 грудня 2018 року у справі "Якушев проти України".
Доводи інших учасників справи
У квітні 2022 року Подільська районна в місті Києві державна адміністрація подала до суду відзив на касаційну скаргу, в якому просила касаційну скаргу залишити без задоволення.
Вказувала, що будь-яких договорів найму або піднайму між сторонами укладено не було, ордер ОСОБА_2 не видавався, тому останній вселився в спірну квартиру з порушенням встановленого порядку.
Посилання в касаційній скарзі на доповідну записку від 08 червня 1994 року є безпідставними, оскільки відповідно до статті 58 ЖК України єдиною підставою для вселення в надане житлове приміщення є ордер.
Зазначена доповідна записка в даному випадку не має жодної юридичної сили, оскільки видана поза межами повноважень та з порушенням законодавства України.
Провадження у суді касаційної інстанції
Касаційна скарга подана до Верховного Суду ОСОБА_2 10 січня 2022 року.
Ухвалою Верховного Суду від 14 лютого 2022 року відкрито касаційне провадження у справі.
Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи
Суди встановили, що відповідно до розпорядження Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) від 10 грудня 2010 року № 1112, буд. АДРЕСА_1 переданий до сфери управління Подільської районної в місті Києві державної адміністрації (а. с. 7-10).
Відповідно до розпорядження Подільської районної в місті Києві державної адміністрації від 29 січня 2015 року № 50 про передачу на баланс та закріплення на праві господарського відання за КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва" житлового та нежитлового фонду, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва, та приватизованого житлового фонду з метою подальшого обслуговування, буд. АДРЕСА_1 був переданий на баланс та закріплено на праві господарського відання за КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва" (а. с. 12-13).
08 вересня 2017 року КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва" звернулось до голови Подільської районної в м. Києві державної адміністрації з листом, в якому просило закріпити в якості службових квартир, зокрема, квартиру АДРЕСА_2 (а. с. 14).
18 вересня 2017 року Подільська районна в місті Києві державна адміністрація звернулась до керівника Київської місцевої прокуратури № 7 з листом, в якому зазначалось, що від КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва" надійшла інформація, згідно з якою підприємством було виявлено ряд жилих приміщень, які є юридично вільними, проте фактично зайняті невстановленими особами без будь-яких правовстановлюючих документів. З огляду на вище викладене, просило посприяти у виселенні осіб, які протиправно займають жилі приміщення, в тому числі і квартиру АДРЕСА_2 (а. с. 15).
29 серпня 2018 року Київська місцева прокуратура № 7 направила до Подільської районної в місті Києві державної адміністрації лист, в якому зазначала, що в спірній квартирі АДРЕСА_2 мешкають ОСОБА_1, ОСОБА_2 та їх син ОСОБА_3 .
Зазначала, що за даними інтегрованої інформаційно-пошукової системи Міністерства внутрішніх справ України "армор" від 27 жовтня 2017 року, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мешкають в сусідній квартирі АДРЕСА_4 зазначеного будинку. Згідно з інформацією Відділу з питань майна комунальної власності Подільської районної в місті Києві державної адміністрації від 29 вересня 2017 року № 106-7171, квартира АДРЕСА_2 не приватизована. В інформації КП "Київське міське бюро технічної інвентаризації" від 03 жовтня 2017 року № 062/14?11988 вказано, що за даними реєстрових книг зазначена квартира на праві власності не реєструвалась. Згідно з довідкою за формою від 12 червня 2017 року № 3, квартира АДРЕСА_2 є однокімнатною, загальною площею 24,2 кв. м, житловою площею 19,5 кв. м, зареєстровані в ній особи не значаться. Відповідно до інформації Подільської районної в місті Києві державної адміністрації від 13 жовтня 2017 року № 106-7699, наданої з посиланням на Реєстр територіальної громади м. Києва, в спірній квартирі зареєстровані особи не значаться і вона обліковується вільною. Відповідно до інформації, наданої Відділом з обліку та розподілу житлової площі Подільської районної в місті Києві державної адміністрації від 17 жовтня 2017 року № 779, рішення про надання квартири АДРЕСА_2 на засіданні комісії з житлових питань не приймалось і ордер не видавався (а. с. 16-17).
Згідно з відповіддю Відділу обліку та розподілу житлової площі Подільської районної в місті Києві державної адміністрації від 25 жовтня 2018 року № 144 ордер на квартиру АДРЕСА_2 не видавався, квартира до числа службових жилих приміщень не включалась (а. с. 18).
Відповідно до відповіді Відділу з питань майна комунальної власності Подільської районної в місті Києві державної адміністрації від 24 жовтня 2018 року № 106/25-375 приватизаційні документи та відомості щодо приватизації квартири АДРЕСА_2 у відділі з питань майна комунальної власності Подільської районної в місті Києві державної адміністрації відсутні (а. с. 19).
Також, в судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_2 пояснив, що він, ОСОБА_1 та їх повнолітній син ОСОБА_3 зареєстровані в трикімнатній квартирі АДРЕСА_3 . В 1994 році вказана трикімнатна квартира АДРЕСА_3 була приватизована на п`ятьох осіб. Участь у приватизації взяли: ОСОБА_2, його дружина ОСОБА_1, мати дружини та дві сестри дружини, тобто, ОСОБА_2 і ОСОБА_1 мають частку у праві власності на квартиру АДРЕСА_3 . Їх син ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 вже після приватизації цієї квартири і був у ній зареєстрований.
Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частинами першою та другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи, що рішення Подільського районного суду м. Києва від 06 липня 2021 року в апеляційному порядку оскаржив тільки ОСОБА_2, тому Верховний Суд переглядає оскаржувані судові рішення в частині позовних вимог Подільської районної в місті Києві державної адміністрації до ОСОБА_2 про виселення без надання іншого житлового приміщення. В іншій частині оскаржувані судові рішення Верховним Судом не переглядаються.
Щодо суті спору
За змістом статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду.
Відповідно до частин першої та другої статті 58 ЖК України на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення. Ордер може бути видано лише на вільне жиле приміщення.
За частинами першою, другою статті 61 ЖК України користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення. Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім`я якого видано ордер.
Згідно із частиною четвертою статті 9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.
Відповідно до частини третьої статті 116 ЖК України осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення, виселяють без надання їм іншого жилого приміщення.
Самоправними визнаються дії, що свідчать про зайняття жилого приміщення особою, яка усвідомлювала, що права на це вона не мала, або зайняла помешкання після відмови відповідного органу в його наданні (без відповідного рішення про надання цього приміщення та ордера на житлове приміщення).
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідачі самоправно зайняли жиле приміщення - квартиру АДРЕСА_2, а тому, відповідно до вимог частини третьої статті 116 ЖК України, підлягають виселенню з цієї квартири без надання іншого жилого приміщення.
При цьому ОСОБА_2 в судовому засіданні апеляційного суду зазначив, що він є співвласником квартири АДРЕСА_3 та зареєстрований в цій квартирі.
Колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, враховуючи наступне.
Судами першої та апеляційної інстанцій установлено, що ордер на спірну квартиру АДРЕСА_2 ОСОБА_2 не видавався, договір найму між власником житла та ним не укладався. Будь-яких доказів того, що відповідач зайняв спірну квартиру у встановленому законом порядку останнім не надано.
Таким чином, суди попередніх інстанцій правильно встановили, що ОСОБА_2 самоправно зайняв жиле приміщення - квартиру АДРЕСА_2, оскільки проживає в ній без достатніх правових підстав та з порушенням встановленого порядку.
При цьому, під час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій докази, які підтверджують самоправне зайняття спірного жилого приміщення відповідачем не спростовані.