Постанова
Іменем України
16 березня 2023 року
м. Київ
справа № 511/575/19
провадження № 61-18295св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Роздільнянська районна державна адміністрація, Лиманська селищна рада Роздільнянського району Одеської області, ОСОБА_2,
третя особа - головне управління Держгеокадастру в Одеській області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2,
в інтересах якої діє адвокат Шарандак Андрій Андрійович, на рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 05 лютого 2020 року в складі судді Ільяшук А. В. та постанову Одеського апеляційного суду
від 23 вересня 2021 року в складі колегії суддів: Цюри Т. В., Гірняк Л. А., Сегеди С. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст вимог позовної заяви
У березні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Роздільнянської районної державної адміністрації, Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області, ОСОБА_2, третя особа - головне управління Держгеокадастру в Одеській області, про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування та скасування державної реєстрації права власності.
Позовні вимоги ОСОБА_1 мотивовані тим, що вона є власником
1/2 частини житлового будинку з господарськими спорудами на
АДРЕСА_1 . Власником іншої 1/2 частини вказаного житлового будинку з господарськими спорудами
є ОСОБА_2 . Земельна ділянка, на якій розташований зазначений житловий будинок з господарськими спорудами, перебувала у спільному користуванніОСОБА_1 і ОСОБА_2 .
У 2019 році позивач дізналася, що земельна ділянка на АДРЕСА_1 на підставі рішення сесії Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області від 10 квітня 2017 року була передана у власність ОСОБА_2 . Вказувала, що передача у власність ОСОБА_2 спірної земельної ділянки, яка відбулася без погодження меж цієї земельної ділянки з ОСОБА_1 як співвласником будинку, розташованого на зазначеній земельній ділянці, порушує права та інтереси останньої. Зазначала, що між власниками домоволодіння існують суперечки щодо користування земельної ділянкою. Так, судовим рішенням, яке набрало законної сили, зобов`язано ОСОБА_2 демонтувати шиферну огорожу, встановлену на спірній земельній ділянці, як таку, що порушує права ОСОБА_1 . Cпірне рішення органу місцевого самоврядування порушує права ОСОБА_1 на користування належною їй частиною домоволодіннята земельною ділянкою під ним, а також суперечить іншим судовим рішенням, які набрали законної сили та сторонами яких були власники зазначеного домоволодіння.
На підставі викладеного ОСОБА_1 просила: визнати незаконним
і скасувати рішення сесії Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області від 10 квітня 2017 року № 522-VII в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,036 га, цільове призначення якої для будівництва
і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована на
АДРЕСА_1, та надання її у власність ОСОБА_2 ; скасувати державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на вказану земельну ділянку.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
Рішенням Роздільнянського районного суду Одеської області від 05 лютого 2020 року позов задоволено.
Визнано незаконним та скасовано рішення сесії Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області від 10 квітня 2017 року № 522-VІІ в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,036 га, цільове призначення якої для будівництва
і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташованої на
АДРЕСА_1 , та надання її у власність ОСОБА_2 .
Скасовано державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,036 га, цільове призначення якої для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 5123955400:02:002:0221, що розташована на
АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 1234001851239).
Стягнуто з відповідачів: Роздільнянської районної державної адміністрації Одеської області, Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області, ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по справі, сплачений судовий збір у розмірі 2 305,20 грн, витрати, пов`язані із забезпеченням доказів, - 370,50 грн, а всього - 2 675,70 грн, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме: стягнуто
з Роздільнянської районної державної адміністрації Одеської області на користь ОСОБА_3 судові витрати - 891,90 грн за рахунок бюджетних асигнувань; стягнуто з Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області на користь ОСОБА_3 судові витрати - 891,90 грн за рахунок бюджетних асигнувань; стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судові витрати - 891,90 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 є власниками житлового будинку
з господарськими спорудами на
АДРЕСА_1, по 1/2 частині кожна. Спори між вказаними співвласниками щодо поділу житлового будинку та земельної ділянки, усунення перешкод
у користуванні земельною ділянкою неодноразово були предметом розгляду судів, проте ні житловий будинок, ні земельна ділянка не були поділені між співвласниками у натурі.
Оскаржуване рішення органу місцевого самоврядування прийняте всупереч рішенню Роздільнянського районного суду Одеської області від 04 липня 2011 року у справі № 2-437/11, яке набрало законної сили та яким зобов`язано ОСОБА_5 демонтувати шиферну огорожу, встановлену на спірній земельній ділянці, оскільки вона порушує право ОСОБА_1 на користування земельною ділянкою. У результаті прийняття рішення Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області від 10 квітня 2017 року № 522-VІІ ОСОБА_2 надано у власність земельну ділянку, до складу якої увійшов двір загального користування, а встановлення межі земельної ділянки відповідача по лінії, на якій була розташована шиферна огорожа (знесена за рішенням суду), унеможливлює користуватися позивачу двором та входом (в`їздом)
у спільне домоволодіння.
Крім того, для складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_2 надано рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 16 серпня 2013 року у справі № 1524/2-205/12, яким поділено в натурі будинок на
АДРЕСА_1 . Разом з тим вказане судове рішення було скасоване,
а провадження у справі № 1524/2-205/12 закрите ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 04 лютого 2015 року. На час прийняття рішення Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області
від 10 квітня 2017 року № 522-VІІ між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не вирішено питання щодо поділу будинку в натурі та не поділено земельну ділянку (не встановлено порядку користування цим майном).
Постановою Одеського апеляційного суду від 23 вересня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 05 лютого 2020 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, а також зазначив, що позивач довела належними та допустимими доказами порушення спірним рішенням її прав на земельну ділянку, яка необхідна їй для користування відповідною частиною домоволодіння на
АДРЕСА_1 . Внаслідок встановлення по межі виділеної
ОСОБА_2 земельної ділянки паркану, ОСОБА_1 позбавлена вільного, безпечного та безперешкодного входу до свого нерухомого майна. Суд першої інстанції правильно дослідив підставу заявлених у справі вимог, всебічно дослідив матеріали справи та правильно встановив факт наявності порушень прав ОСОБА_1 на користування земельною ділянкою та погодження меж земельної ділянки.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_2, в інтересах якої діє адвокат
Шарандак А. А., посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить суд касаційної інстанції скасувати рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 05 лютого 2020 року та постанову Одеського апеляційного суду від 23 вересня 2021 року, ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.
Рух справи в суді касаційної інстанції
07 листопада 2021 року ОСОБА_2 через адвоката Шарандака А. А., засобами поштового зв`язку, звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Роздільнянського районного суду Одеської області
від 05 лютого 2020 року та постанову Одеського апеляційного суду
від 23 вересня 2021 року.
Верховний Суд ухвалою від 29 листопада 2021 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2, в інтересах якої діє адвокат Шарандак А. А., на рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 05 лютого 2020 року та постанову Одеського апеляційного суду від 23 вересня 2021 року.
Справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі як на підставу оскарження судових рішень позивач посилається на пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України). Вважає, що апеляційний суд не врахував висновків щодо застосування норм права
у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду
від 28 березня 2018 року у справі № 681/1039/15-ц та від 23 січня 2019 року у справі № 580/168/16-ц.
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувана постанова апеляційного суду не містить посилання на висновки щодо застосування відповідних норм права, які викладені у постановах Верховного Суду. Мотивувальна частина постанова апеляційного суду мітить посилання на обставини, що не мають зв`язку з підставами та предметом позову. Апеляційний суд не надав належної оцінки доводам апеляційної скарги. Суди не дослідили всі зібрані у справі докази та не звернули уваги на підстави та предмет поданого позову. Позивач не довела порушення своїх прав спірним рішенням органу місцевого самоврядування. Суд першої інстанції змінив підстави позову. Суди дали неправильну оцінку судовим рішенням, які ухвалені в інших справах щодо спірного домоволодіння. Суди не дали належної оцінки суперечливій поведінці позивача.
Позиції інших учасників
Лиманська селищна рада Роздільнянського району Одеської області подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, вказуючи на її обґрунтованість, тому просила скасувати оскаржувані судові рішення та відмовити у задоволенні позову. Зазначала, що судові рішення
є необґрунтованими та незаконними, ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права.
ОСОБА_1 надіслала до суду відзив на касаційну скаргу, в якому просила рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду залишити без змін, оскільки вони є законними та обґрунтованими. Зазначала, що спірне рішення селищної ради прийнято всупереч судовим рішенням в інших справах, які набрали законної сили, а також порушує її право на користування належним їй нерухомим майном. Вказувала, що суди правильно встановили обставини справи та обґрунтовано захистили її порушене право.
Інші учасники справи не скористалися своїми правами на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
Фактичні обставини, встановлені судами
Суди встановили, що ОСОБА_1 є власником 1/2 частини житлового будинку із господарськими спорудами на
АДРЕСА_1, що підтверджується витягом про державну реєстрацію прав комунального підприємства спільної власності територіальних громад Роздільнянського району "Бюро технічної інвентаризації". Підставою для виникнення права власності зазначено рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 28 січня 2011 року у справі № 2-149/11, яким визнано за ОСОБА_1 право власності по праву спадкування за заповітом на 1/2 частину зазначеного житлового будинку.
ОСОБА_4 є власником іншої 1/2 частини житлового будинку із господарськими спорудами на АДРЕСА_1, що підтверджується договором дарування будинку
від 10 грудня 2002 року та витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно, що зареєстровано у комунальному підприємстві спільної власності територіальних громад Роздільнянського району "Бюро технічної інвентаризації".
Відповідно до наданого ОСОБА_1 технічного паспорту на житловий будинок на АДРЕСА_1 (інвентаризаційна справа
№ 5-161, реєстровий номер 18670802), виготовленого станом на 09 грудня 2011 року, позивач є власником 1/2 частини вказаного будинку за рішенням суду; загальна площа земельної ділянки під домоволодіння складає
0,1365 га; площа земельної ділянки під будинком, господарськими будівлями та спорудами - 0,0279 га; площа земельної ділянки під
будинком - 0,0177 га; площа земельної ділянки під господарськими будівлями та спорудами - 0,0102 га.
З технічного паспорту на житловий будинок на АДРЕСА_1, виготовленого станом на 06 березня 2007 року, вбачається, що ОСОБА_6 є власником 1/2 частини вказаного житлового будинку; площа земельної ділянки під будинком, господарськими будівлями та спорудами складає 0,0258 га; площа земельної ділянки під будинком - 0,0156 га; площа земельної ділянки під господарськими будівлями та спорудами - 0,0102 га; загальна площа земельної ділянки не зазначена.
ОСОБА_1 та ОСОБА_4 у період з 2006 року до 2016 року були учасниками судових спорів щодо спірного домоволодіння та земельної ділянки під ним, однак ні житловий будинок, ні земельна ділянка не були поділені між співвласниками в натурі.
Так, з рішенням Роздільнянського районного суду Одеської області
від 04 липня 2011 року у справі № 2-437/11, яке набрало законної сили, зобов`язано ОСОБА_7 демонтувати шиферну огорожу, встановлену на земельній ділянці на АДРЕСА_1, який порушує право користування земельною ділянкою (двором) та ділить двір навпіл.
Вказаним судовим рішенням у справі № 2-437/11 встановлено, що ОСОБА_1 навела докази належності їй на праві приватної власності за рішенням суду від 28 січня 2011 року 1/2 частини будинку на
АДРЕСА_1 та навела докази, що право користування вказаним двором ОСОБА_1 набула спільно
з ОСОБА_7 внаслідок набуття нею права власності на частину будинку, таким же правом користується і ОСОБА_7 . Встановлено, що рішенням Роздільнянського районного суду Одеської області від 18 березня 2010 року ОСОБА_7 відмовлено у встановленні запропонованого нею порядку землекористування, тобто вказана земельна ділянка та двір знаходяться
у спільному сумісному користуванні без виділення часток. Ніякого рішення жодним з органів місцевого самоврядування не приймалося. Збудована огорожа є перешкодою у користуванні 1/2 частиною будинку для
ОСОБА_1 та порушує порядок користування земельною ділянкою, тому вказана огорожа підлягає демонтажу.
Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 02 грудня 2011 року рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 04 липня 2011 року залишено без змін.
14 травня 2013 року за заявою ОСОБА_1 суд постановив ухвалу про роз`яснення рішення Роздільнянського районного суду Одеської області
від 04 липня 2011 року у справі № 2-437/11, зазначив, що судовим рішенням вирішено демонтувати шиферну огорожу, яку було встановлено на межі та яка порушує порядок користування.
Для виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 надано технічний паспорт на житловий будинок
АДРЕСА_1, виготовлений станом на грудень 2013 року, де зазначено, що їй належить 1/2 частина вказаного житлового будинку, загальна площа земельної ділянки - 0,17 га, під будинком, господарськими будівлями та спорудами - 0,01534 га, під будинком 0,00674 га, під господарськими будівлями та спорудами -
0,0086 га.
Суди також встановили, що в акті обстеження від 28 квітня 2016 року, складеному депутатом Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області та підписаному сусідами (3 особи), зазначено про непідписання ОСОБА_1 технічної документації на земельну ділянку по причині конфлікту з ОСОБА_2 .
Згідно з актом попереднього візуального обстеження спільного домогосподарства на АДРЕСА_1, затвердженого
18 травня 2016 року першим заступником голови Роздільнянської районна державна адміністраціяЦибенко Д. О., комісія дійшла висновку, що
ні одна зі сторін спору не може вільно користуватися земельною ділянкою. Рекомендовано місцевому органу влади втрутитись в це спірне питання щодо усунення самовільного паркану. Доцільно відкрити прямий доступ
з АДРЕСА_1 з подальшим встановленням воріт для належного, безпечного та безперешкодного входу на спільне земельне домоволодіння.
У проекті землеустрою щодо відведення земельної ділянки на
АДРЕСА_1 у власність ОСОБА_2 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель
і споруд (присадибна ділянка), складеному ТОВ "Центр приватизації", зазначено, що площа земельної ділянки, яка передбачається у відведення, становить 0,036 га.
Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 23 лютого 2017 року № НВ-5104098992017 земельна ділянка площею 0,036 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована на АДРЕСА_1, кадастровий номер 5123955400:02:002:0221, зареєстрована як об`єкт.
Встановлено, що для складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у 2016 році ОСОБА_2 надала ТОВ "Центр приватизації" рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 16 серпня 2013 року у справі № 1524/2-205/12, яким проведено поділ будинку з господарчими спорудами на
АДРЕСА_1 в натурі відповідно до часток сторін у спільній власності. Вказане рішення від 16 серпня 2013 року у справі №1524/2-205/12 залишено без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 19 листопада
2013 року.
При цьому ОСОБА_2 не надала ТОВ "Центр приватизації" ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 квітня
2014 року, якою рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 16 серпня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області
від 19 листопада 2013 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
За результатами нового розгляду справи № 1524/2-205/12 ухвалено рішення Роздільнянським районним судом Одеської області від 04 листопада
2014 року, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_7 відмовлено у повному обсязі, як заявлених безпідставно.
Рішенням Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області від 10 квітня 2017 року № 522-VІІ: затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель
і споруд (присадибна ділянка) на території вказаної селищної ради, розроблену ТОВ "Центр приватизації"; передано безоплатно у приватну власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,036 га на
АДРЕСА_1, кадастровий номер якої 5123955400:02:002:0221, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), із земель житлової та громадської забудови Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області.
Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 26 квітня 2017 року № 85877833 ОСОБА_2 на праві власності належить земельна ділянка площею 0,036 га на АДРЕСА_1, кадастровий номер якої 5123955400:02:002:0221, цільове призначення - для будівництва
і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка (номер запису про право власності 20148466
від 24 квітня 2017 року).
Як зазначено в ситуаційній схемі експлікації земельних угідь, межа земельної ділянки, наданої ОСОБА_2 у власність, проходить по лінії, де була раніше встановлена шиферна огорожа, яка у 2011 році демонтована на виконання судового рішення, яке набрало законної сили, оскільки порушувала право користування земельною ділянкою (двором)
ОСОБА_1 .
За заявою ОСОБА_1 до Роздільнянської районної державної адміністрації проведено попереднє візуальне обстеження спільного домоволодіння та складено акт від 30 серпня 2019 року, відповідно до якого ні одна із сторін співвласників не може вільно користуватися земельною ділянкою, оскільки встановлено паркан, який перешкоджає вільному доступу у користуванні: ОСОБА_1 проходу по земельній ділянці до АДРЕСА_1, а ОСОБА_2 проходу по земельній ділянці до огороду. Комісія рекомендувала Лиманській селищній раді Роздільнянського району Одеської області, втрутитись у спірне питання співвласників щодо усунення перешкод користування земельною ділянкою. В акті зазначено, що доцільно відкрити прямий доступ з АДРЕСА_1 з подальшим встановленням хвіртки (воріт) для ОСОБА_1 та хвіртки (воріт) зі сторони
самовільної огорожі для ОСОБА_2 для належного, безпечного та безперешкодного входу на спільне земельне володіння.
Суди встановили, що внаслідок передачі у власність ОСОБА_2 спірної земельної ділянки ОСОБА_1 позбавлена вільного, безпечного та безперешкодного входу до свого нерухомого майна.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження
в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
У статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року та протоколи до неї (далі - Конвенція),
а також практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені
в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним
і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права