Постанова
Іменем України
20 березня 2023 року
м. Київ
справа № 333/5150/21
провадження № 61-5703св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач-ОСОБА_1,відповідачі: третя особа - державний реєстратор прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації речових прав на нерухоме майно департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради Бойко Олексій Анатолійович, департамент реєстраційних послуг Запорізької міської ради, територіальна громада м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради, розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 24 листопада 2021 року в складі судді Варнавської Л. О. та постанову Запорізького апеляційного суду від 26 травня 2022 року в складі колегії суддів Подліянової Г. С., Гончар М. С., Маловічко С. В..
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст вимог
У липні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до державного реєстратора прав на нерухоме майно управління державної реєстрації речових прав на нерухоме майно департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради Бойка О. А. (далі також - державний реєстратор), департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради, третя особа - територіальна громада м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради, про визнання протиправними і скасування рішення державного реєстратора.
Позовна заява мотивована тим, що 07 квітня 2017 року Комунарським районним судом м. Запоріжжя ухвалено рішення по справі № 333/1988/16-ц, яким: квартиру АДРЕСА_1 витребувано у ОСОБА_2 та передано у володіння територіальної громади м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради; скасовано державну реєстрацію права власності на дану квартиру за ОСОБА_2, номер запису про право власності 717181 від 19 квітня 2013 року; усунуто перешкоди в користуванні ОСОБА_1 цією квартирою, які їй чинять ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 ; виселено ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 з квартири та вселено ОСОБА_1 .
Рішення у справі ухвалене з урахуванням рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 17 лютого 2014 року у справі № 812/10247/12, яким: визнано незаконними розпорядження про приватизацію зазначеної квартири № 395р від 27 лютого 2008 року та свідоцтво про право власності на квартиру НОМЕР_1 від 27 лютого 2008 року на ім`я ОСОБА_5, визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири від 07 березня 2008 року, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Однак на час ухвалення рішення остання продала квартиру ОСОБА_7, а він продав квартиру 15 грудня 2011 року ОСОБА_8, а останній продав квартиру 19 квітня 2013 року ОСОБА_2 . До вчинення незаконного правочину спірна квартира перебувала в комунальній власності територіальної громади м. Запоріжжя, тому після витребування її за рішенням суду у останнього власника ОСОБА_2, вона повернулася у комунальну власність територіальної громади м. Запоріжжя, представником якої є Запорізька міська рада.
У лютому 2021 року позивач дізналася, що в серпні 2020 року Запорізька міська рада звернулась до державного реєстратора департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради із заявою про реєстрацію права власності на зазначену квартиру за територіальною громадою м. Запоріжжя. Однак рішенням державного реєстратора Бойка О. А. від 26 серпня 2020 року № 53755303 було відмовлено у реєстрації права власності на квартиру за територіальною громадою м. Запоріжжя у зв`язку з тим, що судове рішення у справі не містить вказівки на зміну, припинення та набуття права власності на квартиру територіальною громадою м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради. Позивач вважає рішення державного реєстратора незаконним та протиправним. Територіальна громада м. Запоріжжя надала державному реєстратору достатні документи для реєстрації права власності за нею на квартиру, тому у державного реєстратора були відсутні підстави ухвалювати рішення про відмову в державній реєстрації прав, оскільки рішення суду по витребування нерухомого майна у ОСОБА_2 свідчить, що за цим рішенням суду ОСОБА_2 позбавлена права власності на квартиру, так як квартира за віндикаційним позовом відібрана в неї на користь територіальної громади м. Запоріжжя, тобто повернута у її власність.
Зазначене рішення державного реєстратора про відмову у реєстрації права власності на спірну квартиру за територіальною громадою м. Запоріжжя порушує права позивача на приватизацію вказаної квартири.
Позивач просила визнати незаконним та скасувати рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 53755303 від 26 серпня 2020 року державного реєстратора прав на нерухоме майно департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради Бойка О. А. за заявою територіальної громади м. Запоріжжя з реєстраційним номером 41060253; зобов`язати державного реєстратора здійснити державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за територіальною громадою міста Запоріжжя.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 24 листопада 2021 року, залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 26 травня 2022 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний суд, виходив з того, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права є неефективним. Позивач не була заявником стосовно оскаржуваних реєстраційних дій. У даній справі спір пов`язаний з реалізацією житлових прав позивача, зокрема на користування квартирою шляхом проведення її приватизації. Тобто, права, за захистом яких звернувся до суду позивач, виникають із житлових правовідносин, тому суд не може захистити порушене право позивача на користування квартирою в обраний нею спосіб шляхом зобов`язання державного реєстратора провести реєстрацію права власності на спірну квартиру за іншою особою - Запорізькою міською радою як представником територіальної громади м. Запоріжжя.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
24 червня 2022 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 24 листопада 2021 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 26 травня 2022 року.
У касаційній скарзі позивач просить суд касаційної інстанції скасувати рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 24 листопада 2021 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 26 травня 2022 року і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 28 червня 2022 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 24 листопада 2021 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 26 травня 2022 року, та витребував справу з суду першої інстанції.
Справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Позивач вважає, що оскаржуване рішення державного реєстратора не засноване на чинному законодавстві, є протиправним, оскільки ним проігноровано рішення місцевого суду в частині, якою мав він керуватися при розгляді заяви позивача "витребувати з незаконного володіння ОСОБА_2 і передати у володіння територіальної громади м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради". Зважаючи на те, що територіальна громада м. Запоріжжя надала державному реєстратору достатні та належні документи для реєстрації права власності за нею відповідну квартиру, у останнього були відсутні законні підстави ухвалити рішення про відмову в державній реєстрації права власності на це майно. Незвернення територіальної громади м. Запоріжжя з позовом про оскарження дій державного реєстратора не позбавило ОСОБА_1 права на захист їїпорушеного права на приватизацію житла (відповідної квартири).
Позивач зазначає про відсутність висновкуВерховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Касаційна скарга подана на підставі пункту 3 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Позиції інших учасників
Відзив на касаційну скаргу у визначений судом строк до суду не надходив.
Фактичні обставини, встановлені судами
Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 07 квітня 2021 року, яке набрало законної сили, в справі № 333/1988/16-ц за позовом Запорізької міської ради до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_8, про витребування квартири з чужого незаконного володіння, вилучення і передачу квартири у володіння територіальної громади, скасування реєстрації права власності на квартиру, та за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи: територіальна громада м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради, орган опіки та піклування в особі районної адміністрації Запорізької міської ради по Комунарському району, про усунення перешкод в користуванніквартирою виселення, вселення, позовні вимоги задоволені.
Квартиру АДРЕСА_1 витребувано та вилучено у ОСОБА_2, передано у володіння територіальної громади м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради Запорізької області. Державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_2, номер запису про право власності 717181 від 19 квітня 2013 року, скасовано.
Зобов`язано ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 усунути перешкоди у користуванні ОСОБА_1 квартирою АДРЕСА_1 . Виселено ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 з квартири АДРЕСА_1 . Вселено ОСОБА_1 у квартиру АДРЕСА_1 .
Рішенням державного реєстратора Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради Бойка О. А. від 26 серпня 2020 року № 53755303 за заявою представника Запорізької міської ради Самусєвої Ю. П. відмовлено у реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 .
Рішення мотивоване тим, що подані документи не дають змогу встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно, в поданому рішенні суду № 333/1988/16-ц від 07 квітня 2017 року судом вирішено квартиру АДРЕСА_1 витребувати та вилучити у ОСОБА_2, передати у володіння територіальної громади м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради. Іншого рішення суду, яке б містило набуття, зміну або припинення саме права власності на нерухоме майно, заявником не було подано. Відповідно до інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 30 липня 2020 року право власності за ОСОБА_2 на дану квартиру було скасовано відповідно до рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 07 квітня 2017 року в справі № 333/1988/16-ц та повернуто попередньому власнику. Відповідно до інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, право власності на зазначену квартиру зареєстровано за третьою особою, що була власником цієї квартири до ОСОБА_2 .
За інформаційною довідкою № 286459599 від 24 листопада 2021 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_8 на підставі договору купівлі-продажу від 15 грудня 2011 року. Право власності ОСОБА_2 на цю квартиру скасовано 30 липня 2020 року на підставі рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 07 квітня 2017 року в справі № 333/1988/16-ц.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
У статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року та протоколи до неї (далі - Конвенція), а також практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Як видно із касаційної скарги, рішення судів першої та апеляційної інстанцій, визначені у пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України оскаржуються на підставі пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України.
За частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
У частинах першій та другій статті 400 ЦПК України зазначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
У частині першій статті 2 ЦПК України вказано, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
За частиною першою статті 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.
Статтею 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.