ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 березня 2023 року
м. Київ
справа №826/15340/16
касаційне провадження № К/9901/2379/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Ханової Р.Ф., Хохуляка В.В.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у місті Києві на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.08.2017 (головуючий суддя - Файдюк В.В., судді - Чаку Є.В., Мєзєнцев Є.І.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дослідний завод зварювального устаткування Інститут електрозварювання ім. Є.О. Патона" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у місті Києві про скасування податкового повідомлення-рішення, акту перевірки в частині,
УСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Дослідний завод зварювального устаткування Інститут електрозварювання ім. Є. О. Патона" (далі - позивач, Товариство, платник) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у місті Києві (далі - відповідач, Інспекція, податковий орган) про скасування податкового повідомлення-рішення від 11.05.2016 № 0005801404, акту перевірки від 22.04.2016 № 87/1-26-50/37723728 в частині виявлених порушень.
Обґрунтовуючи вимоги, позивач посилався на протиправність, безпідставність висновків акта перевірки, оскільки платником правомірно віднесено до складу витрат Товариства сум страхових платежів, сплачених на користь страхувальників ПрАТ "Страхова компанія "Надійна", ПрАТ "Страхова компанія "Автоексімстрах" на підставі договорів добровільного страхування фінансових ризиків, що засвідчується належним чином складеними первинними документами, та прямо пов`язано з господарською діяльністю позивача.
Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 26.06.2017 в задоволенні позову відмовив повністю з підстав того, що хоча факт виплати страхових платежів не пов`язаний з настанням страхового випадку, однак, суд встановив відсутність жодних документальних доказів здійснення позивачем на користь страхувальників страхових платежів у розмірах, обумовлених в договорах, оскільки банківські виписки та розрахункові документи по спірних господарських операціях до перевірки не надавалися. В частині позовних вимог про скасування акту перевірки суд першої інстанції окремо наголосив, що такий акт не викликає виникнення будь-яких прав і обов`язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялися, тому його висновки не можуть бути предметом спору.
Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 22.08.2017 скасував постанову суду першої інстанцій в частині відмови у задоволенні позовних вимог про скасування податкового - повідомлення рішення, в цій частині прийняв нову постанову, якою позовні вимоги Товариства задовольнив, визнав протиправним та скасував податкове повідомлення - рішення Інспекції від 11.05.2016 № 00058801404. В іншій частині постанову суду першої інстанції залишив без змін.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що оборотно-сальдова відомість відображає факт оплати позивачем сум за договорами страхування, що підтверджує понесені позивачем витрати, які платник мав право включати до складу витрат.
Інспекція, не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції в частині задоволених позовних вимог, звернулася до суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Податковий орган посилається на те, що позивачем не надано доказів факту настання страхових випадків та здійснення страховиками на виконання умов добровільного страхування фінансових ризиків відповідних сум виплат страхового відшкодування. Скаржник вважає, що оборотно-сальдова відомість не підтверджує витрати на страхування.
У доводах касаційної скарги відповідач не вказує, в чому саме полягає неправильне застосування судами норм матеріального права, а фактично викладає обставини, якими він керувався під час прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. Доводи скаржника фактично зводяться до переоцінки доказів, на які посилаються сторони в обґрунтування своїх вимог.
Позивач у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на законність і обґрунтованість судового рішення апеляційної інстанції, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 15.09.2017 касаційну скаргу Інспекції залишив без руху.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 02.01.2018 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Інспекції у даній справі, витребував матеріали справи з суду першої інстанції.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 27.03.2023 визнав за можливе проведення попереднього розгляду справи і призначив попередній розгляд справи на 28.03.2023.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судами попередніх інстанцій установлено, що Інспекцією проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2014, за результатами якої складено акт від 22.04.2016 № 87/1-26-50/37723728 (далі - акт перевірки), яким установлено порушення платником вимог пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України, занизив податок на прибуток підприємства за 2014 рік на суму 174852,00 грн.
На підставі висновків акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0005801404 (форми "Р"), яким позивачу збільшено грошове зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств (код платежу 11021000) на суму 262278,00 грн, в тому числі: за основним платежем в сумі 174852,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 87426,00 грн.
Спірним питанням у даній справі є правомірність включення платником до складу витрат суми витрат на страхування при відсутності, на думку відповідача, доказів факту настання страхових випадків та здійснення страховиками на виконання умов добровільного страхування фінансових ризиків відповідних сум виплат страхового відшкодування.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, колегія суддів зазначає про таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 92 Конституції України визначено, що виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
В силу положень пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`ємів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Згідно з пунктами 138.1, 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.