ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 березня 2023 року
м. Київ
cправа № 910/12958/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,
секретар судового засідання - Денисюк І. Г.,
за участю представників:
прокуратури - Підяш О. С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу першого заступника керівника Київської міської прокуратури
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.12.2022 (судді: Козир Т. П. - головуючий, Кравчук Г. А., Коробенко Г. П.) і рішення Господарського суду міста Києва від 21.12.2021 (суддя Полякова К. В.) у справі
за позовом заступника керівника Житомирської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області
до Житомирської обласної державної адміністрації та Товариства з обмеженою відповідальністю "Перлина Заріччя"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача, - Державне підприємство "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат",
про скасування державної реєстрації права власності та права оренди,
В С Т А Н О В И В:
1. Короткий зміст позовних вимог і заперечень
1.1. У серпні 2021 року заступник керівника Житомирської обласної прокуратури (далі - прокурор) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області (далі - ГУ Держгеокадастру) до Житомирської обласної державної адміністрації (далі - Житомирська ОДА) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Перлина Заріччя" (далі - ТОВ "Перлина Заріччя") про скасування державної реєстрації права державної власності в особі Житомирської ОДА на земельну ділянку загальною площею 7,5550 га, кадастровий номер 1822082500:01:000:0220, та скасування державної реєстрації права оренди ТОВ "Перлина Заріччя" на вказану земельну ділянку.
На обґрунтування позову прокурор посилався на те, що спірна земельна ділянка належить до земель оборони з цільовим призначенням для ведення лісового господарства; вона входить до меж земельної ділянки, на яку Івано-Франківському військовому ліспромкомбінату було видано державний акт на право постійного користування земельною ділянкою від 21.09.2005 серії ЯЯ № 073506, що встановлено судовим рішенням у справі № 906/602/16; державна реєстрація як права власності за Житомирською ОДА, так і права оренди на спірну земельну ділянку за ТОВ "Перлина Заріччя" є незаконною, оскільки Житомирська ОДА на час проведення спірної державної реєстрації не виступала власником чи розпорядником вказаної земельної ділянки, незаконно фактично вилучила земельну ділянку в постійного землекористувача, а подальша передача Житомирською ОДА спірної земельної ділянки на праві оренди ТОВ "Перлина Заріччя" відбулася на підставі визнаних судом недійсних розпоряджень Житомирської ОДА.
1.2. Житомирська ОДА заперечила проти задоволення позову, вважаючи його необґрунтованим та безпідставним; у відзиві на позов наголошувала, зокрема на неефективності обраного прокурором способу захисту та на тому, що за даними з Публічної кадастрової карти України спірна земельна ділянка відсутня.
1.3. У відзиві на позовну заяву ТОВ "Перлина Заріччя" також заперечило проти її вимог, зазначаючи, що прокурор не довів порушення прав та інтересів позивачів та наразі спірна земельна ділянка як об`єкт цивільних прав не існує; користувачем спірної земельної ділянки із цільовим призначенням для ведення лісового господарства було саме Державне підприємство "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" ( далі - ДП "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат").
2. Короткий зміст судових рішень
2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.12.2021, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.12.2022, у позові відмовлено у зв`язку з неефективністю обраного прокурором способу захисту порушеного права.
3. Короткий зміст касаційної скарги
3.1. Перший заступник керівника Київської міської прокуратури звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 21.12.2021 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.12.2022, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Прокурор вважає, що оскаржені судові рішення у цій справі прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права (статей 15, 16 Цивільного кодексу України, статей 116, 122, 123, 149, 152 Земельного кодексу України, статті 26, пункту 8 частини 1 статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у редакції чинній із 16.01.2020), а також з порушенням норм процесуального права (статей 2, 75, 86, 236 Господарського процесуального кодексу України).
На обґрунтування підстав касаційного оскарження прокурор посилається на положення пунктів 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме (1) ухвалення судами попередніх інстанцій судових рішень у справі без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 10.11.2021 № 916/1988/20, від 03.02.2022 № 295/8285/19-ц, від 27.02.2018 у справі № 925/1121/17, від 17.04.2019 у справі № 916/675/15, а також постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 911/3594/17 стосовно застосування статей 2, 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"; (2) недослідження судами зібраних у справі доказів, що свідчать про припинення будь-яких прав відповідачів на спірну земельну ділянку та доказів входження спірної земельної ділянки в межі земельної ділянки площею 491,1265 га, на яку видано державний акт на право постійного користування від 21.09.2005 серії ЯЯ № 073506, що встановлено судами при розгляді справ № 906/27/18, № 906/870/17, що в сукупності й вплинуло на обраний прокурором спосіб захисту.
3.2. Від ТОВ "Перлина Заріччя" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому товариство просить касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення як необґрунтовану.
3.3. Від Житомирської ОДА також надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач вважав касаційну скаргу прокурора безпідставною та необґрунтованою, а судові рішення такими, що ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому просив їх залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
4. Розгляд касаційної скарги та позиція Верховного Суду
4.1. З метою повного, всебічного, об`єктивного розгляду справи, Верховний Суд дійшов висновку про можливість розгляду цієї справи у розумний строк, тобто такий, що є необхідним для виконання процесуальних дій і вирішення справи з метою забезпечення належного судового захисту.
4.2. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника прокуратури, дослідивши в межах заявлених вимог наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення на них, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення поданої касаційної скарги з огляду на таке.
4.3. Як свідчать матеріали справи та установили попередні судові інстанції, рішенням Господарського суду Житомирської області від 06.06.2017 у справі № 906/602/16 частково задоволено позов заступника прокурора Житомирської області. Визнано незаконним розпорядження голови Житомирської районної державної адміністрації (далі - Житомирська РДА) від 25.09.2009 № 1073 "Про надання дозволу ТОВ "Перлина Заріччя" на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, з метою передачі її в оренду для обслуговування придбаних будівель та споруд бази відпочинку " Перлина " на території Зарічанської сільської ради". Визнано незаконним розпорядження голови Житомирської РДА від 10.03.2010 № 221 "Про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ "Перлина Заріччя" для обслуговування будівель та споруд бази відпочинку " Перлина " на території Зарічанської сільської ради". Визнано незаконним розпорядження голови Житомирської РДА від 08.07.2010 № 687 "Про передачу в оренду земельної ділянки ТОВ "Перлина Заріччя" для обслуговування будівель та споруд бази відпочинку " Перлина " на території Зарічанської сільської ради". Визнано незаконним розпорядження голови Житомирської РДА № 797 від 10.08.2011 "Про внесення змін до договору оренди землі". Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 21.07.2010, укладений між Житомирською РДА та ТОВ "Перлина Заріччя", зареєстрований в реєстраційному відділі Житомирської регіональної філії ДП "Центр ДЗК" 27.07.2010 за № 04102090004. Визнано недійсною додаткову угоду від 18.08.2011 до договору оренди земельної ділянки від 21.07.2010, укладеного між Житомирською РДА та ТОВ "Перлина Заріччя". У решті позовних вимог відмовлено.
Господарський суд під час розгляду справи № 906/602/16 встановив, що матеріали справи не містять доказів того, що право постійного користування земельною ділянкою площею 491,1265 га, кадастровий номер 1822082500:01:000:0028, належне ДП "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" згідно з державним актом від 21.09.2005 серії ЯЯ № 073506, було припинено в установленому законом порядку. Суд також зазначив, що в матеріалах справи немає доказів того, що Міністром оборони України в порядку, визначеному Положенням про надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних сил України та основні правила користування наданими землями, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 22.12.1998 № 483, надавалася згода місцевим органам влади на подальшу передачу в оренду земельної ділянки, яка на праві постійного користування належить ДП "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат". Суд установив, що Житомирська РДА, приймаючи спірні розпорядження, передала ТОВ "Перлина Заріччя" земельну ділянку площею 7,5550 га, яка накладається на земельну ділянку, що перебуває в постійному користуванні ДП" "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат".
Разом із тим рішенням у справі № 906/602/16 встановлено, що земельна ділянка площею 7,5550 га, кадастровий номер 1822082500:01:000:0220, входить до земельної ділянки, наданої ДП "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" в постійне користування згідно з державним актом на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ № 073506.
Наведені обставини, як зазначили попередні судові інстанції у справі, в якій подано касаційну скаргу, в силу положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України є преюдиціальними і не потребують повторного доказування.
Однак, як установили господарські суди у справі, що розглядається, Житомирська ОДА у листі від 16.05.2019 № 2421/2-19/49 "Про реєстрацію земельної ділянки" (адресованому компетентним органам) просила зареєструвати земельну ділянку, кадастровий номер 1822082500:01:000:0220, на праві власності за державою в особі Житомирської ОДА, посилаючись на те, що така земельна ділянка відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" належить до державної власності.
На підставі цього листа, 16.04.2019 державний реєстратор Тетерівської сільської ради Житомирського району провів державну реєстрацію права державної власності в особі Житомирської ОДА на земельну ділянку площею 7,5550 га, кадастровий номер 1822082500:01:000:022, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення, яка знаходиться на території Станишівської сільської ради Житомирського району. Крім того, 16.04.2019 державний реєстратор Тетерівської сільської ради Житомирського району провів державну реєстрацію права оренди за ТОВ "Перлина Заріччя" на земельну ділянку загальною площею 7,5550 га, кадастровий номер 1822082500:01:000:0220. Підставою для реєстрації зазначено: відомості з ДЗК, строк дії речового права - 27.07.2059 з правом пролонгації, орендодавець - Держава Україна в особі Житомирської ОДА.
Суди попередніх інстанцій встановили, що, як свідчить інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, спірна земельна ділянка, кадастровий номер 1822082500:01:000:0220, станом на 20.07.2021 зареєстрована на праві державної власності в особі Житомирської ОДА.
4.4. Предметом позову у цій справі є вимоги прокурора про скасування проведеної 16.04.2019 державної реєстрації права державної власності в особі Житомирської ОДА на земельну ділянку загальною площею 7,5550 га, кадастровий номер 1822082500:01:000:0220, та скасування державної реєстрації права оренди ТОВ "Перлина Заріччя" на вказану земельну ділянку, оскільки така земельна ділянка належить до земель оборони та перебуває в користуванні підприємства Міністерства оборони України.
4.5. Переглядаючи справу в порядку положень статті 269 Господарського процесуального кодексу України та залишаючи без змін рішення суду першої інстанції у справі про відмову у позові, суд апеляційної інстанції зазначив, що прокурор навів достатньо суджень і обґрунтувань для звернення до суду за захистом інтересів держави та, відповідно, розгляду його позовних вимог по суті, вірно визначив позивачів - Міністерство оборони України та ГУ Держгеокадастру, якими не здійснювались дії щодо захисту інтересів держави; прокурор також дотримався вимог статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та положень статті 53 Господарського процесуального кодексу України, проте прокурор у наведеному випадку обрав неефективний спосіб захисту порушеного права, що є підставою для відмови у позові.
При цьому суд апеляційної інстанції виходив із того, що положеннями статті 15 Цивільного кодексу України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
За змістом статті 16 цього ж Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідками (схожі висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23)).
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.
Прокурор вважав, що захист порушених прав держави має бути здійснений шляхом скасування державної реєстрації права власності та права оренди.
Суд апеляційної інстанції, урахувавши положення Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", погодився з висновком суду першої інстанції про те, що обраний прокурором спосіб захисту вже не може призвести до настання реальних наслідків щодо скасування державної реєстрації прав за процедурою, визначеною у Законі України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Водночас суд апеляційної інстанції констатував неефективність обраного прокурором способу захисту, наголосивши на тому, що відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду, якщо позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, то належним способом захисту є віндикаційний позов, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Натомість вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права (постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц, від 09.11.2021 у справі № 466/8649/16-ц).
Велика Палата Верховного Суду в постанові у справі № 466/8649/16-ц також звернула увагу на те, що відповідно до пункту 1 частини 1 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" право власності підлягає державній реєстрації. Задоволення позовної вимоги про скасування державної реєстрації права власності суперечить зазначеній імперативній вимозі закону, оскільки виконання судового рішення призведе до прогалини в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно в частині належності права власності на спірне майно. Отже, замість скасування неналежного запису про державну реєстрацію до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно має бути внесений належний запис про державну реєстрацію права власності позивача. Такий запис, як зазначено вище, вноситься на підставі судового рішення про задоволення віндикаційного позову.
4.6. Проте колегія суддів суду касаційної інстанції зазначає, що частиною 1 статті 317 Цивільного кодексу України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до частини першої статті 386 Цивільного кодексу України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.
Способи захисту цивільного права чи інтересу - це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника. Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що зазвичай, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункти 5.5, 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16). Інакше кажучи - це дії, спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (пункт 14 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 310/11024/15-ц).
При цьому зазвичай належний і ефективний спосіб захисту - саме той, який спрямований на саме ті правові наслідки, які захищають право.
Залежно від характеру посягання на права власника і змісту захисту, який надається власнику, виділяються речово-правові та зобов`язально-правові засоби захисту права власності.