ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 березня 2023 року
м. Київ
cправа № 922/2435/13
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Білоуса В.В. - головуючого, Жукова С.В., Погребняка В.Я.
за участю секретаря судового засідання - Кондратюк Л.М.;
за участю представників сторін:
скаржника - Кривка С.М.
ліквідатора ТОВ "Сателіт" - Авраменко О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Дата Фінанс"
на постанову Східного апеляційного господарського суду
від 17.05.2021
та на ухвалу Господарського суду Харківської області
від 28.01.2021
у справі № 922/2435/13
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Сателіт"
про банкрутство,
ВСТАНОВИВ:
1. В провадженні Господарського суду Харківської області перебуває справа № 922/2435/13 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Сателіт".
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 28.01.2021 відмовлено в заяві ліквідатора від 27.04.2018 про витребування майна з урахуванням заяви про уточнення вимог про витребування майна з чужого незаконного володіння.
3. Скасовано заходи забезпечення заяви ліквідатора ТОВ "Сателіт" арбітражного керуючого Чупруна Є.В. про витребування майна, вжиті ухвалою Господарського суду Харківської області від 24.11.2020, а саме скасовано заборону відчуження у будь-який спосіб майна, перелік якого наведено у резолютивній частині ухвали.
4. Не погодившись із вказаною ухвалою, арбітражний керуючий Чупрун Є.В. звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.
5. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 17.05.2021 апеляційну скаргу залишено без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції - без змін.
Рух касаційної скарги
6. 10.06.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Дата Фінанс" звернулось до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Східного апеляційного господарського суду від 17.05.2021 та на ухвалу Господарського суду Харківської області від 28.01.2021 у справі № 922/2435/13, підтвердженням чого є накладна відділення поштового зв`язку на конверті, в якому надійшла касаційна скарга.
7. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Дата Фінанс" у справі № 922/2435/13 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Білоуса В.В., судді - Погребняка В.Я., судді - Жукова С. В., що підтверджується витягом з протоколу передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 17.06.2021.
8. Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 02.08.2021 № 29.3-02/2328, у зв`язку з відпусткою судді Погребняка В.Я., призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 922/2435/13.
9. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Дата Фінанс" у справі № 922/2435/13 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Білоуса В.В., судді - Ткаченко Н.Г., судді - Жукова С. В., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 02.08.2021.
10. Ухвалою Верховного Суду від 25.06.2021 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Дата Фінанс" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 17.05.2021 та на ухвалу Господарського суду Харківської області від 28.01.2021 у справі № 922/2435/13, залишено без руху на підставі частини другої статті 292 Господарського процесуального кодексу України. Надано скаржнику строк для усунення недоліків касаційної скарги до 16 липня 2021 року шляхом надання суду оригіналу документу, що підтверджує сплату судового збору за подання касаційної скарги на постанову Східного апеляційного господарського суду від 17.05.2021 та на ухвалу Господарського суду Харківської області від 28.01.2021 у справі № 922/2435/13.
11. На виконання вимог ухвали Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Дата Фінанс" надійшло клопотання від 05.07.2021 про усунення недоліків касаційної скарги, до якої долучено оригінал документу (квитанція № 371 від 30.06.2021), що підтверджує сплату судового збору у розмірі 33 632,00 грн. за подання касаційної скарги на постанову Східного апеляційного господарського суду від 17.05.2021 та на ухвалу Господарського суду Харківської області від 28.01.2021 у справі № 922/2435/13.
12. Ухвалою Верховного Суду від 10.08.2021 відкрито касаційне провадження у справі № 922/2435/13 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Дата Фінанс" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 17.05.2021 та на ухвалу Господарського суду Харківської області від 28.01.2021 у справі № 922/2435/13, призначено розгляд касаційної скарги на 05.10.2021 о 10:15 год.
13. Ухвалою Верховного Суду від 05.10.2021 у складі колегії суддів Білоуса В.В. - головуючого, Жукова С.В., Ткаченко Н.Г. зупинено касаційне провадження у справі № 922/2435/13 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Дата Фінанс" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 17.05.2021 та на ухвалу Господарського суду Харківської області від 28.01.2021 до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 908/976/19 та оприлюднення повного тексту судового рішення ухваленого за результатами такого розгляду.
14. Верховний Суд у складі Великої Палати Верховного Суду ухвалив постанову у справі № 908/976/19, повний текст якої оприлюднено 16.02.2023, до розгляду якої було зупинено касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
15. Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 21.02.2023 № 29.3-02/429 у зв`язку із припиненням повноважень судді Ткаченко Н.Г. відповідно до приписів Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 № 30 (зі змінами та доповненнями), призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 922/2435/13.
16. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.02.2023 справу № 922/2435/13 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Дата Фінанс" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 17.05.2021 та на ухвалу Господарського суду Харківської області від 28.01.2021 розподілено колегії суддів Касаційного господарського суду у складі: Білоуса В.В. - головуючого, Погребняка В.Я., Жукова С.В.
17. Ухвалою Верховного Суду від 23.02.2023 прийнято касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Дата Фінанс" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 17.05.2021 та на ухвалу Господарського суду Харківської області від 28.01.2021 у справі № 922/2435/13, колегією суддів Касаційного господарського суду у складі: Білоуса В.В. - головуючого, Жукова С.В., Погребняка В.Я. до свого провадження. Поновлено касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Дата Фінанс" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 17.05.2021 та на ухвалу Господарського суду Харківської області від 28.01.2021 у справі № 922/2435/13, призначено розгляд касаційної скарги на 21 березня 2023 року о 10:15 год.
Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими аргументами особи, яка подала касаційну скаргу.
18. Не погоджуючись з ухваленою постановою, Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Дата Фінанс" подано касаційну скаргу в якій останнє просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та ухвалу суду першої інстанції і ухвалити нове рішення яким задовольнити заяву ліквідатора про витребування майна боржника з чужого незаконного володіння.
19. Касаційну скаргу мотивовано наступним.
19.1 Судами попередніх інстанцій не враховано правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 01.08.2018 у справі № 908/431/14 про те, що визнання недійсними результатів аукціону є підставою для витребування майна.
19.2 Судами попередніх інстанцій не враховано правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 10.06.2020 у цій справі щодо того, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, а наслідком визнання недійсними результатів аукціону недійсними є повернення проданого майна до ліквідаційної маси.
19.3 Судами попередніх інстанцій не враховано правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 09.10.2018 у справі № 922/2621/17 щодо того, що у разі визнання недійсними результатів аукціону, недійсним є сам правочин, укладений за результатами проведення такого аукціону.
19.4 Суд апеляційної інстанції всупереч приписів частини третьої статті 55 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" дійшов помилкового висновку про відсутність у нього повноважень, в межах розгляду цієї заяви, щодо надання оцінки недійсності договорів, які укладені за наслідками аукціону, результати якого визнані недійсними. При цьому, судом апеляційної інстанції не враховано правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 01.08.2018 у справі № 908/431/14.
19.5 Судами попередніх інстанцій не враховано, що витребування майна з незаконного володіння третіх осіб на користь боржника у цьому випадку не є порушенням статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки втручання у право мирно володіти майном за заявленими ліквідатором вимогами є законним заходом який переслідує як особистий законний інтерес боржника, спрямований на захист його порушеного права власності на майно, так і суспільний інтерес, спрямований на утвердження в державі суспільного правопорядку щодо недопустимості незаконного позбавлення осіб їх прав власності на майно і є пропорційним до цілей, переслідуваних таким втручанням.
20. Представник скаржника в судовому засіданні 21.03.2023 підтримала касаційну скаргу з підстав викладених у ній.
Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі
21. Ліквідатором боржника подано відзив на касаційну скаргу в якому останній просить задовольнити касаційну скаргу.
22. Представник ліквідатора боржника в судовому засіданні 21.03.2023 підтримав касаційну скаргу.
Розгляд клопотань Верховним Судом
23. Ліквідатором боржника подано заяви про відмову від частини вимог заяви про витребування майна з чужого незаконного володіння, а саме вимог, звернених до ТОВ "Сіос", ОСОБА_1, ТОВ "Рентекс Плюс".
24. Представник ліквідатора боржника в судовому засіданні 21.03.2023 підтримав вказані заяви.
25. Представник скаржника в судовому засіданні 21.03.2023 не заперечила проти вказаних заяв.
26. Розглянувши вказані заяви колегія суддів дійшла наступних висновків.
26.1 Згідно статей 46, 191 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі відмовитися від позову на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або окремій письмовій заяві.
26.2 З огляду на положення частини шостої статті 46, частин другої, п`ятої статті 191 Господарського процесуального кодексу України суд зобов`язаний перевірити наявність повноважень у представника на вчинення відповідної дії та з`ясувати чи не суперечать його дії інтересам особи, яку він представляє.
26.3 Вказані заяви про відмову від позову подано ліквідатором боржника.
26.4 Згідно положень статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства банкрутство - визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедури санації та реструктуризації і погасити встановлені у порядку, визначеному цим Кодексом, грошові вимоги кредиторів інакше, ніж через застосування ліквідаційної процедури.
26.5 За змістом статей 61, 62, 63, 64 Кодексу України з процедур банкрутства ліквідатор з дня свого призначення, зокрема, проводить інвентаризацію та визначає початкову вартість майна банкрута, формує ліквідаційну масу з усіх видів майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлених в ході ліквідаційної процедури, за рахунок коштів, одержаних від продажу якого (майна та майнових активів боржника), здійснюється задоволення вимог кредиторів.
26.6 Ліквідація боржника - це припинення існування суб`єкта підприємницької діяльності, визнаного господарським судом банкрутом. Ліквідаційна процедура, як стадія провадження у справі про банкрутство, є однією з найбільш ймовірних та прогнозованих процедур, які застосовуються до неплатоспроможного боржника та є механізмом виведення з ринку нерентабельних та неперспективних підприємств.
26.7 Обов`язком ліквідатора є здійснення всієї повноти заходів спрямованих на виявлення активів боржника, при цьому ні у кого не повинен виникати обґрунтований сумнів, щодо їх належного здійснення.
26.8 Під час ліквідаційної процедури, ліквідатор має здійснювати заходи спрямовані на пошук, виявлення і повернення майна, яке перебуває у третіх осіб. Крім того, ліквідатор має вчиняти обґрунтовані і логічні дії.
26.9 Тобто вчинення ліквідатором дії щодо відмови від позову, підлягає дослідженню судом в контексті норм Кодексу України з процедур банкрутства, враховуючи те, що повторне звернення з позовом після відмови від нього, не допускається.
26.10 Процедура банкрутства щодо боржника переслідує публічний та приватний інтерес. Захист публічного інтересу, зокрема, знаходить свій вияв у недопущенні фіктивного банкрутства, а також недопущення доведення боржника до банкрутства. Захист приватного інтересу, в свою чергу, полягає в максимальному задоволенні вимог кредиторів, відновленні платоспроможності боржника або його ліквідації та продажу його майна у ліквідаційній процедурі з метою погашення вимог кредиторів. Однією з основних функцій господарського суду під час провадження у справі про банкрутство є дотримання балансу захисту публічного та приватного інтересів.
26.11 Частина друга статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства визначає підсудність спорів одному господарському суду, який акумулює усі майнові вимоги, стороною яких є боржник.
26.12 Таким чином, розгляд усіх майнових спорів, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, повинен відбуватися саме і виключно господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи. Аналогічна правова позиція наведена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.02.2020 у справі № 918/335/17 (провадження № 12-160гс19).
26.13 Звернення боржника із майновим позовом в межах справи про банкрутство має на меті збільшення активу такого боржника, яке в подальшому може вплинути на наповнення ліквідаційної маси або надасть можливість погасити вимоги кредиторів в процедурі санації.
26.14 Верховний Суд зауважує, що оцінюючи заяву представника позивача про відмову від позову, поданого в межах справи про банкрутство позивача, на предмет суперечності такої заяви інтересам особи, яку представляє представник, суд має також враховувати дотримання балансу публічного та приватного інтересу в контексті процедури банкрутства щодо такого позивача. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.06.2022 у справі № 924/1277/20 (924/636/21).
26.15 Позовні вимоги боржника в цьому випадку спрямовані на доведення факту вибуття майна з його володіння з порушенням вимог чинного законодавства та витребування такого майна. Зважаючи на подання такої заяви в межах справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Сателіт" та враховуючи наведені мотиви вбачається, що боржник намагається захистити власні активи з метою наповнення ліквідаційної маси для погашення вимог кредиторів.
26.16 Вказані обставини свідчать про безпідставність поданих заяв, наслідком задоволення яких буде позбавлення позивача можливості захистити права, що в свою чергу може призвести до зменшення ліквідаційної маси та утруднення задоволення вимог кредиторів. Тому, такі дії не можуть бути розцінені як такі, що спрямовані на збереження активів боржника та суперечать його інтересам, оскільки можуть призвести до погіршення його фінансового становища в умовах процедур банкрутства.
26.17 Відповідно до частини п`ятої статті 191 Господарського процесуального кодексу України суд не приймає відмову позивача від позову у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.
26.18 З огляду на викладене, вказана відмова від позову не приймається судом.
Позиція Верховного Суду
27. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
28. Відповідно статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
29. Суд касаційної інстанції саме в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.
30. Відповідно до частин першої та другої статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
31. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 Цивільного кодексу України).
32. Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України, звертаючись до суду, позивач на власний розсуд обирає спосіб захисту свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
33. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Однак якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 Господарського процесуального кодексу України).
34. Застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об`єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що: застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб`єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципам верховенства права та процесуальної економії, зокрема не повинно спонукати позивача знову звертатися за захистом до суду (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (пункт 6.13), від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 82), від 8 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (пункт 24)). Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (пункт 63)).
35. Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, суди повинні зважати й на його ефективність з погляду Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). У § 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Сполученого Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, заява № 22414/93, [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) зазначив, що стаття 13 Конвенції гарантує на національному рівні ефективні правові способи для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати особі такі способи правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань.
36. У статті 13 Конвенції гарантується доступність на національному рівні засобу захисту, здатного втілити в життя сутність прав та свобод за Конвенцією, у якому б вигляді вони не забезпечувались у національній правовій системі. Зміст зобов`язань за статтею 13 Конвенції залежить, зокрема, від характеру скарг заявника. Однак засіб захисту, що вимагається статтею 13, має бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (§ 75 рішення ЄСПЛ від 5 квітня 2005 року у справі "Афанасьєв проти України" (заява № 38722/02)).
37. Іншими словами, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
38. Особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачено нормою матеріального права, або може скористатися можливістю вибору між декількома іншими способами захисту, якщо це не заборонено законом. Якщо ж спеціальними нормами конкретні способи захисту не встановлені, то особа має право обрати спосіб із передбачених статтею 16 Цивільного кодексу України з урахуванням специфіки порушеного права й характеру правопорушення.
39. Тож у кожному конкретному спорі суд насамперед повинен оцінювати застосовувані способи захисту порушених прав, які випливають із характеру правопорушень, визначених спеціальними нормами права, а також ураховувати критерії ефективності таких засобів захисту та передбачені статтею 13 Цивільного кодексу України обмеження щодо недопущення зловживання свободою при здійсненні цивільних прав будь-якою особою.
40. Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово зазначала, що перелік способів захисту, визначений у частині другій статті 16 Цивільного кодексу України, не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац дванадцятий частини другої вказаної статті). Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див., зокрема, постанови від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17).
41. Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (пункт 6.21), від 2 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (пункт 52)).
42. За змістом статті 658 Цивільного кодексу України, право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, установлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.
43. Отже, якщо продавець продав товар, який належить іншій особі на праві власності, і при цьому продавець не мав права його відчужувати, то покупець не набуває права власності на товар, крім випадків, коли власник не має права вимагати його повернення. Зокрема, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у випадках, установлених статтею 388 Цивільного кодексу України.