ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 березня 2023 року
м. Київ
справа № 308/3253/19
провадження № 51-2215км21
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд) у складі:
головуючогоОСОБА_1,суддівОСОБА_2, ОСОБА_3,за участю: секретаря судового засідання прокурора захисника захисників ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції), ОСОБА_7, ОСОБА_8, розглянув у судовому засіданні касаційні скарги захисників ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в інтересах засудженого на вирок Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 09 березня 2021 року та ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 13 травня 2022 року щодо
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя смт Великий Березний, Закарпатської області
Обставини справи
1. Оскарженим вироком ОСОБА_9 засуджено за частиною 1 статті 286 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки та за частиною 3 статті 135 КК - до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років. На підставі частин 1 та 3 статті 70 КК йому призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.За цивільним позовом стягнуто з засудженого на користь ОСОБА_10 відшкодування моральної шкоди в розмірі 200 000 грн.
2. Суд визнав доведеним, що 05 грудня 2017 року приблизно о 17:50 в місті Ужгороді засуджений, рухаючись за кермом автомобіля "Skoda" по вулиці Об`їзна в напрямку міста Мукачево, в районі пішохідного переходу біля перехрестя з вулицею Ротмана, збив пішохода ОСОБА_11, спричинивши тому середньої тяжкості тілесні ушкодження.
3. Через 8,67 секунд після цієї події автомобіль ВАЗ, що рухався за автомобілем засудженого, під керуванням ОСОБА_12, наїхав на лежачого на дорозі ОСОБА_11, спричинивши тому смертельні ушкодження.
4. За висновком суду наїзд на потерпілого автомобіля "Skoda" стався внаслідок порушення засудженим пунктів 1.3; 1.5; 2.3(б); 12.2 та 12.3 12.4, 18.1 Правил дорожнього руху України (далі - ПДР) та інформаційно-вказівного дорожнього знаку "5.35-1-5.35.2 - Пішохідний перехід", а водій автомобіля ВАЗ не мав технічної можливості уникнути наїзду на лежачого пішохода.
5. Суд також вирішив, що наїзд автомобіля ВАЗ на потерпілого стався внаслідок того, що засуджений завідомо залишив без допомоги потерпілого в небезпечному для життя стані, в який сам його поставив, оскільки залишив місце події.
6. Апеляційний суд оскарженою ухвалою скасував вирок в частині засудження за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 286 КК, звільнив засудженого від кримінальної відповідальності на підставі частини 1 статті 49 КК і закрив кримінальне провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 284 КПК, а також виключив з вироку посилання на застосування статті 70 КК. В решті вирок залишено без змін.
Вимоги і доводи касаційних скарг
7. Захисник ОСОБА_6, посилаючись на частину 1 статті 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), просить скасувати оскаржені рішення та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
8. Захисник ОСОБА_7 просить змінити оскаржені рішення і перекваліфікувати дії засудженого з частини 3 статті 135 КК на частину 1 статті 135 КК та закрити кримінальне провадження на підставі статті 49 КК та пункту 1 частини 2 статті 284 КПК.
9. Доводи касаційних скарг стосуються такого:
- дії засудженого кваліфіковані за частиною 3 статті 135 КК всупереч точному змісту закону і усталеній судовій практиці;
- в обвинувальному акті не висунуто обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 286 КК та не викладено в чому полягав умисел у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 135 КК;
- судами взято до уваги неналежні та недопустимі докази, зокрема, протокол тимчасового доступу до автомобіля марки "Skoda", який взято з іншого кримінального провадження без дозволу слідчого судді;
- суди не взяли до уваги відсутність причинно-наслідкового зв`язку між бездіяльністю засудженого та смертю потерпілого;
- суд у вироку доповнив пред`явлене обвинувачення необґрунтованим припущенням щодо можливості засудженого запобігти другому наїзду, при цьому апеляційний суд вказані недоліки не виправив;
- апеляційний суд при розгляді справи не досліджував докази;
- суд апеляційної інстанції не вирішив вимогу сторони захисту про скасування вироку в частині цивільного позову та направлення цивільного позову на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства.
Позиції учасників касаційного розгляду
10. У судовому засіданні захисники підтримали доводи касаційних скарг, просили їх задовольнити, а прокурор заперечив проти їх задоволення.
11. Представник потерпілої ОСОБА_10 - адвокат ОСОБА_13 надіслав заяву про розгляд справи без участі потерпілої та її представника, просив залишити касаційні скарги сторони захисту без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.
12. Іншим учасникам кримінального провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду, клопотань про його відкладення до суду касаційної інстанції не надходило.
Оцінка Суду
13. Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши наведені у скарзі доводи, Суд дійшов висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню.
14. Відповідно до статті 91 КПК, доказуванню у кримінальному провадженні підлягають, серед іншого, винуватість обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення. Відповідно до статті 94 КПК, оцінка суду має ґрунтуватися на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, у тому числі на оцінці кожного доказу, наданого сторонами кримінального провадження.
15. У своєму вироку суд зобов`язаний викласти всі встановлені ним обставини, важливі для визначення винуватості чи невинуватості особи у вчиненні злочину, і послатися на докази, якими він обґрунтовує свої висновки, а також мотиви, з яких докази, надані на спростування цих обставин не враховані судом (частина 3 статті 374 КПК).
16. Касаційний суд зобов`язаний перевірити, чи були дотримані судами першої і апеляційної інстанцій процесуальні норми, що регулюють розгляд судами пред`явленого обвинувачення, у тому числі положення, що стосуються оцінки достатності доказів для висновків суду про винуватість особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину. При вирішенні цього питання суди мають керуватися стандартом доведення (стандартом переконання), визначеним частинами другою та четвертою статті 17 КПК.
17. Сторона обвинувачення має довести обставини, на яких ґрунтується обвинувачення, поза розумним сумнівом. Щодо стандарту переконання поза розумним сумнівом, Суд висловлювався у своїх постановах від 12 червня 2018 року[1], 4 липня 2018 року[2], 20 листопада 2018 року[3], 6 грудня 2018 року[4].
18. У цій справі ключовою обставиною, від з`ясування якої залежала наявність у діях засудженого складу злочину, є причинно-наслідковий зв`язок між порушенням правил дорожнього руху засудженим, залишенням без допомоги потерпілого, якого засуджений поставив в небезпечний для життя стан та настанням смерті потерпілого.
19. Висновком судової автотехнічної експертизи № 2050 від 25 червня 2018 року встановлено, що в даній дорожній ситуації засуджений, виконуючи рух на неосвітленій ділянці в темний час доби, повинен був рухатись зі швидкістю, що відповідала б безпечній, відповідно до видимості дороги в напрямку руху, а в разі виникнення небезпеки для руху або виявлення перешкоди на проїжджій частині вжити заходи для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, тобто діяти відповідно до вимог пунктів 12.2, 12.3 ПДР.
20. Висновком комісійної судової експертизи відео та звукозапису, транспортно-трасологічної та авто-технічної експертизи №19/12-1/2/3/4-СЕ/19; 19/9-2/1/18-СЕ/19 від 08 лютого 2019 року встановлено, що швидкість руху автомобіля, який першим здійснив наїзд на пішохода на визначеній ділянці перед наїздом становила 98-114 км/год, а швидкість руху автомобіля, який другим здійснив наїзд на пішохода на визначеній ділянці перед наїздом становила 55-65 км/год. У даній дорожній обстановці з моменту наїзду на пішохода першим автомобілем до моменту наїзду на нього другим автомобілем, за описаних у дослідницькій частині питання умов, пройшло приблизно 8.67 секунд. Експерти зазначили, що в даній дорожній обстановці водій автомобіля "ВАЗ-Нива" ОСОБА_12 не мав технічної можливості уникнути наїзду на пішохода як шляхом зупинки до місця наїзду, так і шляхом безпечного об`їзду перешкоди, а в діях водія автомобіля, який першим вчинив наїзд на пішохода, убачаються невідповідності вимогам пунктів 12.3 та 12.4 ПДР, які з технічної точки зору перебувають у причинному зв`язку з настанням події даної дорожньо-транспортної пригоди.
21. Суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, перекваліфікував дії засудженого з частини 2 статті 286 КК на частину 1 статті 286 КК у зв`язку з тим, що діями засудженого потерпілому були заподіяні легкі та середньої тяжкості тілесні ушкодження, а смерть потерпілого настала внаслідок наїзду іншого автомобіля, що підтверджується висновком комісійної судово-медичної експертизи № 23 від 21 листопада 2018 року.