ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 березня 2023 року
м. Київ
cправа № 910/2059/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Селіваненка В.П. (головуючий), Булгакової І.В. і Малашенкової Т.М.,
за участю секретаря судового засідання Громака В.О.,
представників учасників справи:
позивача - товариства з обмеженою відповідальністю "Камініон Холдінгз Лімітед" - Колос М.М.,
відповідача-1 - компанії "Olicon AB" - Гутнік І.В.,
відповідача-2 - державної організації "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій" - Саламова О.В.,
розглянув касаційну скаргу компанії "Olicon AB" (далі - Компанія)
на рішення господарського суду міста Києва від 09.12.2021
(суддя Щербаков С.О.) та
постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.12.2022
(головуючий - суддя Остапенко О.М., судді: Поляков Б.М. і Грек Б.М.)
зі справи № 910/2059/20
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Камініон Холдінгз Лімітед" (далі - Товариство)
до: Компанії;
державної організації "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій" (далі - Офіс)
про визнання недійсним патенту.
РУХ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог та судових рішень зі справи
1. Позов було подано про: визнання патенту України № 80128 на винахід "Профільований роздільник із тонкої листової сталі для підтримки стінового облицювального покриття" від 27.08.2007 недійсним повністю; зобов`язання Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України (далі - Міністерство) внести відповідні зміни до Державного реєстру патентів України на винаходи (далі - Реєстр) щодо визнання недійсним повністю патенту України № 80128 (далі - Патент) на винахід "Профільований роздільник із тонкої листової сталі для підтримки стінового облицювального покриття" (далі - Винахід) від 27.08.2007 та опублікувати відомості про це в офіційному бюлетені "Промислова власність" (далі - Бюлетень).
2. Позов обґрунтовано невідповідністю Винаходу за Патентом умовам патентоздатності за критерієм "винахідницький рівень", у зв`язку з чим Патент підлягає визнанню недійсним згідно із статтею 33 Закону України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" (далі - Закон про винаходи).
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
3. Рішенням господарського суду міста Києва від 09.12.2021, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.12.2022: позов задоволено; Патент на Винахід визнано недійсним; зобов`язано державне підприємство "Український інститут інтелектуальної власності" внести зміни до Реєстру щодо визнання недійсним Патенту на Винахід та опублікувати відомості про це в Бюлетені; здійснено розподіл судових витрат.
4. Рішення та постанову мотивовано невідповідністю Винаходу за Патентом умові патентоспроможності "винахідницькій рівень".
Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. У касаційній скарзі до Верховного Суду Компанія просить скасувати оскаржувані рішення та постанову попередніх судових інстанцій з даної справи і передати останню на новий розгляд до господарського суду міста Києва.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
6. Обґрунтовуючи підстави для відкриття касаційного провадження, передбачені пунктами 3, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), скаржник вказує, що:
- мало місце неправильне застосування (неправильне тлумачення та безпідставне незастосування) судами: статей 6, 7, 33 Закону про винаходи у редакції, що діяла на дату подання заявки, за якою було видано Патент; статті 459 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України); пункту 3 Постанови Верховної Ради України "Про введення в дію Закону України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі"; пунктів 1.1, 5.3.4, 6.5.3.2, 6.5.3.5 Правил розгляду заявки на винахід та заявки на корисну модель, затверджених наказом Міністерства освіти і науки України від 15.03.2002 N 197, у редакції, що діяла на дату подання заявки на винахід за Патентом; пунктів 6.6.1, 6.6.3, 6.5.2, 7.3.1 Правил складання і подання заявки на винахід та заявки на корисну модель, затверджених наказом Міністерства освіти і науки України від 22.01.2001 № 22, у редакції, що діяла на дату подання заявки на винахід за Патентом; пункту 1.4 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 №53/5; статті 3 Закону України "Про судову експертизу", щодо яких на момент прийняття оскаржуваних судових рівень були відсутні висновки Верховного Суду про їх застосування у подібних правовідносинах, та безпідставне застосування Методики проведення судової експертизи, пов`язаної із винаходами та корисними моделями (універсальна), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 06.02.2009 (щодо підстав та критеріїв для перевірки наявності підстав для визнання недійсним патенту на винахід на підставі його невідповідності умові патентоздатності "винахідницький рівень" та порядку проведення експертизи з таких питань);
- суди попередніх інстанцій через неправильне застосування норм права щодо критеріїв встановлення відповідності винаходу умовам патентоздатності також порушили статті 2, 13, 69, 86, 99, 104, 236, 238, 269, 282 ГПК України, у тому числі:
не дотрималися вимог щодо об`єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, оскільки обидві судові інстанції обмежилися частковим цитуванням висновку експерта Стародубова І.В. від 09.06.2021 № 010-СІВ/20, не дослідили взагалі такий висновок через призму правильності застосування перелічених норм;
порушили також засади рівності, змагальності внаслідок формальної відмови у дослідженні, наданні оцінки названого висновку експерта Стародубова І.В. у сукупності з іншими доказами, не навели мотивів відхилення аргументів Компанії стосовно неналежності та недопустимості такого висновку експерта;
- мало місце неправильне застосування (незастосування) судами статей 1, 16 Закону про винаходи, пунктів 13.1, 13.2, 17.1 Методичних рекомендації з окремих питань проведення експертизи заявки на винахід (корисну модель), схвалених рішенням колегії Державної служби інтелектуальної власності України від 18.03.2014, договору про патентну кооперацію від 19.06.1970, що набув чинності для України 25.12.1991, щодо яких на момент прийняття оскаржуваних рішень був відсутній висновок Верховного Суду про їх застосування (стосовно порядку та значення кваліфікаційної експертизи заявок на винаходи, особливості проходження заявок відповідно до Договору РСТ та значення здійсненого патентного пошуку) та порушення внаслідок цього також норм процесуального права - статей 2, 13, 80, 86, 236, 238, 269, 282 ГПК України, адже судами не досліджено, не оцінено матеріали патентної заявки на патент, що включали результати кваліфікаційної експертизи, звіту про міжнародний пошук, і не наведено будь-яких мотивів відхилення таких доказів;
- суди попередніх інстанцій через неправильне застосування норм права щодо критеріїв та порядку встановлення відповідності винаходу умовам патентоздатності порушили вимоги статей 104, 236, 238, 269, 282 ГПК України щодо обов`язку суду дослідити, оцінити та навести в рішенні мотиви відхилення висновків експертів, адже, відхиляючи висновок судового експерта Жихарева О.С. за результатами проведення експертизи об`єктів інтелектуальної власності від 11. 08.2020 № 3, суди попередніх інстанцій обмежилися виключно формальними тезами, натомість безпідставно надали перевагу висновку експерта Стародубова І.В. Такі процесуальні порушення призвели до того, що судами неправильно встановлено наявність підстав для визнання пантенту недійсним;
- у зв`язку з неправильним застосуванням (безпідставним застосуванням) Порядку проведення рецензування висновків судових експертів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 03.02.2020р. № 335/5, порушенням статей 73, 74, 76, 86, 98, 104, 236, 238, 269, 282 ГПК України щодо яких були відсутні висновки Верховного Суду про їх застосування станом на дату прийняття оскаржуваних рішень (щодо права сторони подавати докази та обов`язки суду дослідити, оцінити такі докази та навести належні мотиви для взяття їх до уваги чи відхилення (зокрема щодо рецензії на висновок експерта як допоміжного засобу перевірки висновку експерта) та, як наслідок, на порушення статей 86, 236, 238, 269, 282 ГПК України суди не дослідили та не оцінили рецензію у сукупності з іншими доказами, що унеможливило встановлення фактичних обставин стосовно належності та допустимості висновку експерта Стародубова І.В., відповідності винаходу за патентом умовам патентоздатності;
- суди попередніх інстанцій порушили приписи статей 2, 7, 13, 74, 77, 80, 99, 100, 101, 102, 118, 119, 210, 214, 234 ГПК України, оскільки оскаржувані рішення прийняті на підставі недопустимих доказів, а саме висновку експерта Стародубова І.В., що був наданий внаслідок призначення судом першої інстанції судової експертизи за відсутності підстав та доказів, що долучені позивачем з пропуском процесуального строку;
- скаржник вказує про порушення судами статей 2, 7, 13, 99, 107 ГПК України внаслідок безпідставної відмови як судом першої інстанції, так і судом апеляційної інстанції у задоволенні клопотання Компанії про призначення повторної комплексної експертизи за наявності для цього беззаперечних підстав;
- у зв`язку з неправильним застосуванням (неправильним тлумаченням) судами статей 15, 16 ЦК України та статті 2 ГПК України, статей 1, 5, 6 Закону України "Про охорону прав на промислові зразки" (далі - Закон про промислові зразки), статей 1, 6 Закону про винаходи, стосовно яких були відсутні висновки Верховного Суду про їх застосування станом на дати прийняття оскаржуваних рішень (стосовно наявності у власника патенту на промисловий зразок права на судовий захист у разі суперечності такого патенту умовам надання правової охорони, співставлення правової оборони промислового зразка та винаходу);
- суди попередніх інстанцій через неправильне застосування норм права щодо порядку встановлення права на позов та співставлення обсягу правової охорони промислових зразків та винаходів, також на порушення статей 2, 86, 210, 236, 238, 269, 282 ГПК України не дослідили та не надали оцінки відповідним доказам у сукупності (опису до патенту № 15220 на промисловий зразок та опису до Патенту, судовим рішенням у справах №№ 910/21658/17, 910/21726/17), що унеможливило встановлення фактичних обставин стосовно відсутності у позивача права на позов;
- у зв`язку з неправильним застосуванням (неправильним тлумаченням та незастосуванням) судами статей 256, 257, 261, 267 ЦК України, стосовно яких були відсутні висновки Верховного Суду про їх застосування станом на дати прийняття оскаржуваних судових рішень (стосовно моменту виникнення права на позов та перебігу позовної давності у спорі за позовом власника патента на промисловий зразок (що охороняє фрагмент зображення технології) про визнання недійним патенту на винахід; особливостей перебігу позовної давності у разі передачі промислового зразку у межах групи з метою штучного створення підстав для позову;
- суди попередніх інстанцій через неправильне застосування норм права щодо початку та особливостей перебігу позовної давності, також на порушення статей 2, 86, 210, 236, 238, 269, 282 ГПК України не дослідили та не надали оцінки відповідним доказам щодо перебігу позовної давності ("Афідевіту" та іншим доказам) у сукупності, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а саме - щодо пропуску позивачем позовної давності.