ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 березня 2023 року
м. Київ
справа № 365/130/15-к
провадження № 51-3745 км 22
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6,
потерпілих: ОСОБА_7,
ОСОБА_8,
в режимі відеоконоференції
засудженого ОСОБА_9,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженого ОСОБА_9 та його захисника ОСОБА_6 на вирок Згурівського районного суду Київської області від 18 лютого 2020 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 08 вересня 2022 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42014110000000293, за обвинуваченням
ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Водяно Шполянського району Черкаської області, жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Згурівського районного суду Київської області від 18 лютого 2020 року ОСОБА_9 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
Вирішено цивільні позови, а також питання речових доказів та процесуальних витрат у провадженні.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 08 вересня 2022 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_9 залишено без зміни.
Згідно з вироком суду, ОСОБА_9 визнано винуватим та засуджено за те, що він, 16 серпня 2014 року, приблизно о 21 год, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, керуючи автомобілем "Mercedes-Benz Sprinter" д.р.з. НОМЕР_1, рухаючись по вул. Першотравневій в с. Аркадіївка Згурівського району Київської області, в порушення вимог дорожнього знаку 2.1 та пункту 16.11 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року та введених в дію з 01 січня 2002 року, не надав перевагу в русі автомобілю "HondaAccord" д.р.з. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_8, який рухався по головній дорозі вул. Лесі Українки в с. Аркадіївка Згурівського району Київської області в напрямку смт Згурівка Київської області, та допустив зіткнення транспортних засобів. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, водій автомобілю "Honda Accord" д.р.з. НОМЕР_2 ОСОБА_8 отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості, а пасажир цього ж автомобіля - малолітній ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_2, від отриманих тілесних ушкоджень загинув на місці події.
Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 просить судові рішення щодо ОСОБА_9 скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. Стверджує, що місцевим судом ухвалено рішення незаконним складом суду. Крім того, зазначає про неправильну надану оцінку доказам судами у цьому кримінальному провадженні.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_9 просить судові рішення щодо нього скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. Вважає, що місцевим судом ухвалено рішення незаконним складом суду. Не погоджується з оцінкою судом доказів у даному кримінальному провадженні, при цьому надаючи свою. Стверджує, що апеляційним судом не було проаналізовано докази у даному кримінальному провадженні з точки зору достатності та допустимості. Стверджує, що висновок токсикологічного дослідження №1801/17 від 19 серпня 2014 року є недопустимим доказом, оскільки експерт не був попереджений про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивого висновку.
Під час касаційного розгляду засуджений ОСОБА_9 та захисник ОСОБА_6 підтримали подані касаційні скарги та просили їх задовольнити із зазначених у них мотивів.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор, під час касаційного розгляду, вважав за необхідне касаційні скарги засудженого та його захисника залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без зміни.
В запереченні поданому до суду касаційної інстанції, потерпіла ОСОБА_7 наводить доводи щодо обґрунтованості та вмотивованості постановлених рішень судів першої та апеляційної інстанцій, при цьому зазначаючи щодо безпідставності наведених доводів касаційних скарг як засудженого ОСОБА_9 так і його захисника ОСОБА_6 .
В запереченні поданому на касаційні скарги як засудженого ОСОБА_9 так і його захисника, потерпілий ОСОБА_8 вказує про безпідставність та необґрунтованість наведених доводів скарг, та вважає, що вони не підлягають до задоволення.
Крім цього, під час касаційного розгляду потерпілі ОСОБА_7 та ОСОБА_8 заперечили проти задоволення касаційних скарг.
Мотиви Суду
Положенням ч. 1 ст. 433 КПК України визначено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
У поданій касаційній скарзі засуджений порушує питання щодо неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Відповідно до приписів ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.
Таким чином, касаційний суд не перевіряє судові рішення в частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Натомість зазначені обставини були предметом перевірки суду апеляційної інстанції.
За нормами ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до ст. 94 КПК України суд під час прийняття відповідного процесуального рішення за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, повинен оцінювати кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв`язку.
Обвинувальний вирок ухвалюється судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом.
Доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, висновок суду першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, про доведеність винуватості засудженого ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, зроблено з додержанням вимог ст. 23 КПК України на підставі об`єктивного з`ясування всіх обставин, які підтверджено доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду й оціненими відповідно до вимог ст. 94 цього Кодексу.