-
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 березня 2023 року
м. Київ
справа № 276/1922/20
провадження № 51-4016км22
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
засудженого ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7,
представника потерпілих ОСОБА_8,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги захисника засудженого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7, представника потерпілих
ОСОБА_9 і ОСОБА_10 - адвоката ОСОБА_8 та прокурора на вирок Богунського районного суду м. Житомира від 27 квітня 2022 року й ухвалу Житомирського апеляційного суду від 15 вересня 2022 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за
№ 12020060140000173, щодо
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя
АДРЕСА_1, зареєстрованого там само, раніше судимого,
засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого
ст. 124 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Богунського районного суду м. Житомира від 27 квітня 2022 року ОСОБА_6 засуджено за ст. 124 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.
Цим же вироком ОСОБА_6 відповідно до вимог ч. 5 ст. 36 КК визнано невинуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 296,
ч. 1 ст. 121 КК та виправдано у зв`язку з відсутністю в його діях складу кримінальних правопорушень.
Згідно з ч. 5 ст. 72 КК зараховано ОСОБА_6 у строк покарання строк попереднього ув?язнення з 2 липня 2020 року по день набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.
Стягнуто з ОСОБА_6 на користь: ОСОБА_9 28 742,80 грн у рахунок відшкодування майнової шкоди та 100 000 грн моральної шкоди, ОСОБА_11 100 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди. В решті позовних вимог відмовлено.
Відмовлено у задоволенні цивільних позовів ОСОБА_12, ОСОБА_10, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17 .
Вирішено питання щодо процесуальних витрат, речових доказів та арешту у кримінальному провадженні.
Житомирський апеляційний суд ухвалою від 15 вересня 2022 року зазначений вирок залишив без змін.
Вироком суду ОСОБА_6 визнано винуватим в умисному заподіянні тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_18, що спричинили смерть потерпілого, у разі перевищення меж необхідної оборони за таких обставин.
21 червня 2020 року близько 00:07 біля кафе "Шутерс" на вул. Шкільній, 1
в смт Іршанськ Хорошівського району Житомирської області до ОСОБА_6 підбіг ОСОБА_18 з криками погроз вбивством і завдав йому правою рукою один удар в ліву частину голови та замахнувся лівою ногою в праву частину тулуба для нанесення другого удару. В цей час, ОСОБА_6, зважаючи на поведінку ОСОБА_18, який був агресивно налаштований, погрожував вбивством та подій, які передували цьому, маючи достатні підстави вважати, що його життю та здоров`ю загрожує небезпека, з метою припинення протиправних дій останнього, діючи з раптовим умислом на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_18, усвідомлюючи, що його дії явно не відповідають небезпечності посягання та обстановці захисту, завдав йому ножем один удар в ліве стегно, спричинивши колото-різану рану, яка ускладнилась гострою крововтратою, внаслідок чого потерпілий помер.
Органом досудового розслідування ОСОБА_6 обвинувачувався у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 286, ч. 1 ст. 121 та ч. 1
ст. 115 КК.
Так, 21 червня 2020 року близько 00:05 біля кафе "Шутерс" на вул. Шкільній, 1 в
смт. Іршанськ Хорошівського району Житомирської області ОСОБА_6 під час розмови з ОСОБА_13 з надуманого приводу намагався розпочати конфлікт, однак останній, уникаючи цього, відійшов від ОСОБА_6 та знаходився на прилеглій до закладу території.
У цей час у ОСОБА_6 виник умисел на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_13, реалізуючи який він, перебуваючи біля зазначеного кафе, тобто у громадському місці, грубо порушуючи громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, із застосуванням заздалегідь заготовленого предмету для нанесення тілесних ушкоджень, підійшов до ОСОБА_13 та завдав йому один удар ножем по тулубу.
Коли особи, які були разом із ОСОБА_13, намагалися припинити протиправні дії ОСОБА_6, він також завдав їм удари ножем в різні частини тіла.
Внаслідок таких дій ОСОБА_6 ОСОБА_13, ОСОБА_10, ОСОБА_14, ОСОБА_12, було заподіяно тяжкі тілесні ушкодження, а ОСОБА_17, ОСОБА_16, ОСОБА_15 та ОСОБА_19 - легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.
Тоді як о 00:07 до місця події прибув ОСОБА_18 і почав наближатись до ОСОБА_6, останній з метою умисного вбивства цілеспрямовано, зі значною силою прикладання, завдав ОСОБА_18 один удар клинком ножа в пахову частину тіла, спричинивши колото-різане ушкодження лівого стегна, яке ускладнилось гострою крововтратою, внаслідок чого потерпілий помер.
Житомирський апеляційний суд ухвалою від 15 вересня 2022 року вирок суду першої інстанції залишив без зміни.
Вимоги та узагальнені доводи осіб, які подали касаційні скарги
Захисник засудженого - адвокат ОСОБА_7 у касаційній скарзі просить скасувати вирок та ухвалу щодо ОСОБА_6 в частині визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 124 КК, та вирішення цивільного позову потерпілих і закрити кримінальне провадження на підставі п. 2
ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).
Свої вимоги обґрунтовує тим, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували закон України про кримінальну відповідальність, не врахували правових позицій, викладених у постановах Верховного Суду з аналогічних питань, у зв`язку з чим дійшли помилкового висновку про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 124 КК.
Наводячи свій аналіз доказів, сторона захисту вважає, що висновки судів не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки ОСОБА_6 діяв у стані необхідної оборони, а тому згідно з ч. 5 ст. 36 КК не підлягає кримінальній відповідальності, але відповідні доводи не отримали належної оцінки судами першої та апеляційної інстанцій.
Крім того, захисник не погоджується з вирішеним у справі цивільним позовом на користь потерпілих ОСОБА_9 і ОСОБА_11, а їх позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди вважає необґрунтованими.
У касаційній скарзі представник потерпілих ОСОБА_9 і ОСОБА_10 - адвокат ОСОБА_8, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невірну правову оцінку судами першої та апеляційної інстанцій обставин справи, просить скасувати судові рішення щодо ОСОБА_6 і призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
Суть доводів у скарзі зводиться до тверджень про те, що суди не надали належної оцінки доказам в їх сукупності та взаємозв`язку у зв`язку з чим необґрунтовано визнали ОСОБА_6 невинуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4
ст. 296, ч. 1 ст. 121 КК, а також дійшли неправильного висновку, що він не вчиняв кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК і кваліфікували вчинені ним діяння за ст. 124 КК, як умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень у разі перевищення меж необхідної оборони. Зазначає, що наявні у справі докази підтверджують пред`явлене ОСОБА_6 обвинувачення, однак вони безпідставно не взяті до уваги і суд мотивував своє рішення тільки показаннями ОСОБА_6 .
Прокурор у поданій скарзі просить скасувати постановлені щодо ОСОБА_6 судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, у зв`язку з чим призначене судом покарання не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м`якості.
На переконання прокурора суди дійшли необґрунтованого висновку про недоведеність обвинувачення ОСОБА_6, оскільки стороною обвинувачення було надано достатні, допустимі та логічні у своєму взаємозв`язку докази винуватості останнього у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень.
Крім того, прокурор вважає призначене ОСОБА_6 покарання явно несправедливим внаслідок м`якості, через те, що суди не врахували усіх обставин справи та думку потерпілих.
Наголошує, що суд апеляційної інстанції, не встановив та не усунув порушень, допущених місцевим судом, формально провів апеляційний розгляд, відповідним чином не перевірив доводів, викладених у скарзі прокурора і не дав на них вичерпних відповідей.
Вважає, що ухвала не відповідає вимогам статей 370, 419 КПК.
Захисник засудженого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 , подав на касаційні скарги прокурора та представника потерпілих заперечення, в яких просив залишити їх без задоволення.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні засуджений ОСОБА_6, його захисник - адвокат
ОСОБА_7 та представник потерпілих ОСОБА_9 і ОСОБА_10 - адвокат ОСОБА_8 підтримали свої касаційні скарги та просили їх задовольнити.
Прокурор заперечував щодо задоволення касаційної скарги захисника засудженого й частково підтримав касаційні скарги прокурора і представника потерпілих та просив судові рішення скасувати і призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Мотиви Суду
Згідно з положеннями ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Статтею 433 КПК визначено, що суд касаційної інстанції переглядає рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також правильності правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Згідно зі ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
Тому суд касаційної інстанції не перевіряє судових рішень у частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Натомість зазначені обставини були предметом перевірки судів попередніх інстанцій.
Органом досудового розслідування ОСОБА_6 обвинувачувався у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 115, ч. 4 ст. 296, ч. 1 ст. 121 КК.
Ці обвинувачення в судовому засіданні свого підтвердження не знайшли і суд визнав ОСОБА_6 винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ст. 124 КК та відповідно до вимог ч. 5 ст. 36 КК дійшов висновку про його виправдання за ч. 4
ст. 296, ч. 1 ст. 121 КК у зв`язку з відсутністю в діях складу кримінальних правопорушень. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, адже вони ґрунтуються на всебічному, повному й неупередженому дослідженні доказів із точки зору їх належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємозв`язку.
Суди попередніх інстанцій ретельно перевіряли доводи, аналогічні тим, що викладені у касаційних скаргах і обґрунтовано визнали їх безпідставними.
Згідно з ч. 3 ст. 27 Конституції України кожен має право захищати своє життя і здоров`я, життя і здоров`я інших людей від протиправних посягань.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 36 КК необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було перевищення меж необхідної оборони.
Кожна особа має право на необхідну оборону незалежно від можливості уникнути суспільно небезпечного посягання або звернутися за допомогою до інших осіб чи органів влади.
Перевищенням меж необхідної оборони визнається умисне заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту.
Якщо при перевищенні меж необхідної оборони або заходів, необхідних для затримання злочинця, потерпілому умисно заподіяно тяжке тілесне ушкодження, від якого настала смерть, за відсутності умислу на позбавлення життя дії винного слід кваліфікувати за ст. 124 КК. Злочин вважається закінченим з моменту заподіяння потерпілому тяжкого тілесного ушкодження.
Також, щоб установити наявність або відсутність ознак перевищення меж необхідної оборони, необхідно враховувати не лише відповідність чи невідповідність знарядь захисту і нападу, а й характер небезпеки, що загрожувала особі, яка захищалася, та обставини, що могли вплинути на реальне співвідношення сил, зокрема: місце і час нападу, його раптовість, неготовність до його відбиття, кількість нападників і тих, хто захищався, їхні фізичні дані (вік, стать, стан здоров`я) та інші обставини.
Зазначені положення закону судами першої і апеляційної інстанції враховані.
Аналіз доказів, зібраних у кримінальному провадженні, свідчить, що характер дій потерпілого ОСОБА_18 був таким, що засуджений усвідомлював реальну загрозу для свого здоров`я, тому ОСОБА_6 діяв з метою захисту від його протиправних дій. Разом з тим, не маючи умислу на вбивство, він перевищив межі необхідної оборони і заподіяв потерпілому тяжкі тілесні ушкодження, від яких настала смерть, які явно не відповідали небезпечності посягання.