Постанова
28 березня 2023 року
м. Київ
справа № 1/1522/277/11
провадження НОМЕР_1
Суддя Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду ОСОБА_1, розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_2 на ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 10 січня 2013 року,
встановив:
Вироком Приморського районного суду м. Одеси від 11 червня 2012 року ОСОБА_3 засуджено за ч. 3 ст. 191, ч. 5 ст. 191 КК України із застосуванням положень ст. 70 КК України до остаточного покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з матеріальною відповідальністю, строком на 1 рік 6 місяців.
На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_3 від відбування призначеного основного покарання з іспитовим строком 2 роки.
Відповідно до ст. 77 КК України додаткове покарання, призначене ОСОБА_3, у виді позбавлення права обіймати посади, пов`язані з матеріальною відповідальністю, визначено виконувати самостійно.
Ухвалено стягнути з ОСОБА_3 на користь цивільного позивача ФОП ОСОБА_4 31 787,25 грн на відшкодування матеріальної шкоди.
Ухвалено стягнути з ОСОБА_3 на користь цивільного позивача ФОП ОСОБА_5 262 859,63 грн на відшкодування матеріальної шкоди.
Цим же вироком ОСОБА_2 засуджено за ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років із конфіскацією всього майна та з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з матеріальною відповідальністю, на строк 3 роки.
Відповідно до ст. 77 КК України додаткове покарання, призначене ОСОБА_2, у виді позбавлення права обіймати посади, пов`язані з матеріальною відповідальністю, визначено виконувати самостійно.
Зараховано ОСОБА_2 у строк відбуття покарання строк тримання його під вартою з 19 липня 2010 року по 29 липня 2010 року.
Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 10 січня 2013 року апеляцію прокурора ОСОБА_6 задоволено, апеляцію захисника ОСОБА_7 в інтересах засудженого ОСОБА_2 задоволено частково, виключено з мотивувальної та резолютивної частин вироку Приморського районного суду м. Одеси від 11 червня 2012 року: стосовно ОСОБА_2 вказівку суду про призначення останньому у відповідності зі ст. 77 КК України додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати посади, пов`язані з матеріальною відповідальністю; стосовно ОСОБА_3 припис про те, що контроль за поведінкою обвинуваченої ОСОБА_3 покласти на органи виконання покарань за місцем проживання останньої. Внесено зміни в резолютивну частину вироку, за якими покладено контроль за поведінкою обвинуваченої ОСОБА_3 на кримінально-виконавчу інспекцію за місцем проживання засудженої.
В іншій частині вирок залишено без змін.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 31 жовтня 2022 року задоволено клопотання засудженого ОСОБА_2 та поновлено строк на касаційне оскарження ухвали апеляційного суду Одеської області від 10 січня 2013 року, постановленої за результатами апеляційного перегляду вироку Приморського районного суду м. Одеси від 11 червня 2012 року стосовно ОСОБА_2 .
Постановами Верховного Суду від 02 грудня 2022 року, від 10 січня 2023 року та від 14 лютого 2023 року відмовлено у витребуванні кримінальної справи за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_2 на ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 10 січня 2013 року.
Керуючись ч. 2 ст. 388 Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року (далі - КПК України 1960 року), засуджений ОСОБА_2 повторно звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.
У касаційній скарзі засудженого ОСОБА_2 порушується питання про перевірку вказаного судового рішення в касаційному порядку.
Відповідно до ч. 2 ст. 387 КПК України 1960 року зміст касаційної скарги повинен відповідати вимогам, зазначеним у ст. 350 цього Кодексу.
Проте наведених вимог процесуального закону засудженим не дотримано.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 350 КПК 1960 року касаційна скарга повинна містити вказівку на те, в чому полягає незаконність судового рішення та доводи на її обґрунтування.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 398 КПК 1960 року підставами для скасування оскаржуваного рішення касаційним судом є: істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону; неправильне застосування кримінального закону; невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність підстав для скасування судового рішення суд касаційної інстанції має керуватися статтями 370 - 372 КПК 1960 року.