ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 березня 2023 року
м. Київ
справа № 438/581/16-к
провадження НОМЕР_1
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду
у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора ОСОБА_6, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на ухвалу Львівського апеляційного суду від 25 жовтня 2022 року щодо
ОСОБА_7,
ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця смт. Солотвино, Богородчанського району, Івано-Франківської області, жителя АДРЕСА_1, раніше неодноразово судимого, останній раз - за вироком Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 18 червня 2013 року за частинами 3, 4 ст. 185, ч. 1 ст. 309 Кримінального кодексу України (далі - КК) із застосуванням ч. 4 ст. 70 цього Кодексу до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 2 місяці, звільненого 29 січня 2016 року по відбуттю терміну покарання.
засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК.
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Бориславського міського суду Львівської області від 29 червня 2022 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 3 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
Вирішено питання щодо заходів забезпечення кримінального провадження, процесуальних витрат і речових доказів.
За фактичних обставин, детально наведених у вироку місцевого суду, ОСОБА_7 27 квітня 2016 року близько 12:30, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, діючи повторно, проник до квартири АДРЕСА_2, яка перебуває в користуванні потерпілої ОСОБА_8 та викрав грошові кошти та майно належне потерпілій на загальну суму 16 100 грн, завдавши останній матеріальної шкоди на вказану суму.
Львівський апеляційний суд ухвалою від 25 жовтня 2022 року змінив вирок місцевого суду в частині призначеного покарання і постановив уважати ОСОБА_7 засудженим за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки і на підставі ст. 75 КК звільнити його від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік. У решті вирок місцевого суду залишено без змін.
Вимоги й узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через м`якість просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції і призначити новий розгляд у цьому суді.
Обґрунтовуючи викладені в касаційній скарзі вимоги, вказує, що суд апеляційної інстанції звільнивши ОСОБА_7 від призначеного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК, належним чином не вмотивував своє рішення щодо можливості виправлення засудженого і попередження вчинення ним нових злочинів з урахуванням тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та даних про особу засудженого.
Прокурор звертає увагу, що ОСОБА_7 будучи неодноразово засудженим за вчинення корисливих злочинів, у тому числі до покарання у виді позбавлення волі, яке слід відбувати реально, через нетривалий час після звільнення вчинив новий тяжкий корисливий злочин.
При цьому прокурор стверджує, що суд апеляційної інстанції безпідставно взяв до уваги дані про особу засудженого, зокрема проходження ним лікування за кордоном, адже відповідні документи не містять належного перекладу і мають сумнівний характер, а також обставину, яка обтяжує покарання - рецидив злочинів.
Крім того, на думку прокурора, характеристики від сусідів не можна вважати достовірними, оскільки засуджений тривалий час перебував у розшуку і не проживав за відповідною адресою.
Також, касатор звертає увагу на те, що ОСОБА_7 тривалий час не працював, перебував у місцях позбавлення волі, а тому висновки апеляційного суду про те, що на утриманні у засудженого перебувають батьки пенсіонери, малолітній син та діти сестри, необґрунтовані.
Між тим прокурор акцентує на тому, що орган пробації надав висновок у якому зазначив про високий ризик вчинення ОСОБА_7 нового злочину.
Узагальнюючи доводи, прокурор указує, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 370 КПК, оскільки цей суд безпідставно застосував закон, який не підлягав застосуванню, а саме ст. 75 КК.
Позиції інших учасників судового провадження
До початку касаційного розгляду засуджений ОСОБА_7 та його захисник - адвокат ОСОБА_9 подали письмові заперечення, у яких висловили незгоду з доводами, викладеними в касаційній скарзі прокурора. Захисник в запереченнях просив здійснювати касаційний розгляд за його відсутності та засудженого.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 просила задовольнити касаційну скаргу.
Мотиви Суду
Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Зі змісту ст. 370 КПК, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості й вмотивованості судового рішення, убачається, що: законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведено належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Як убачається з касаційної скарги прокурора, він не оспорює та не заперечує факту вчинення кримінального правопорушення, доведеності винуватості ОСОБА_7 та правильності кваліфікації його дій за ч. 3 ст. 185 КК, проте вважає, що суд апеляційної інстанції необґрунтовано звільнив обвинуваченого від призначеного покарання на підставі ст. 75 цього Кодексу.
Колегія суддів уважає слушними доводи прокурора щодо безпідставного застосування ст. 75 КК, заважаючи на таке.
Згідно зі ст. 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів. При цьому підлягають урахуванню ступінь тяжкості вчиненого злочину, особа винного й обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Відповідно до принципів співмірності й індивідуалізації покарання за своїм видом та розміром повинно бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій.
За змістом ст. 414 КПК невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.
Термін "явно несправедливе покарання" означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги під час призначення покарання.