Постанова
Іменем України
23 березня 2023 року
м. Київ
справа № 757/9599/20-ц
провадження № 61-16747св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Яремка В. В. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Ступак О. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2, подану в його інтересах адвокатом Тащі Сергієм Михайловичем, на рішення Печерського районного суду міста Києва від 16 вересня 2020 року у складі судді Волкової С. Я. та постанову Київського апеляційного суду від 08 вересня 2021 року у складі колегії суддів: Голуб С. А., Ігнатченко Н. В., Таргоній Д. О.,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2020 ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк", банк) про стягнення пені.
На обґрунтування позовних вимог зазначав, що він як фізична особа - нерезидент є споживачем банківських послуг АТ КБ "ПриватБанк".
Згідно з угодою від 12 червня 2017 року № SAMDNWFC00035432316 йому відкрито картковий рахунок № НОМЕР_1, на який зараховувались кошти з депозитних рахунків після закінчення строку дії депозитних договорів або на вимогу вкладника (позивача), відсотки за депозитом та здійснювались розрахункові операції, в тому числі перерахування коштів згідно з наданими власником рахунку платіжними (меморіальними) дорученнями на банківські рахунки різних отримувачів у банках України та за кордоном.
На депозитному рахунку № НОМЕР_2, відкритому в АТ КБ "ПриватБанк", у нього обліковувались грошові кошти у сумі 459 791,09 дол. США, які надійшли 16 жовтня 2018 року з його рахунку, відкритого в Публічному акціонерному товаристві "МТБ Банк" (далі - ПАТ "МТБ Банк").
На підставі угоди № SAMDNWFD0072133091800 від 19 листопада 2018 року в АТ КБ "ПриватБанк" йому (Самойлову) Б. відкрито депозитний рахунок № НОМЕР_3 .
Посилаючись на те, що 28 лютого 2019 року банк відмовився виконувати його (позивача) розпорядження про перерахування коштів у сумі 210 000,00 дол. США на його ж рахунок, відкритий в іноземному банку, чим порушив його право на безперешкодне розпорядження своєю власністю, ОСОБА_3 просив стягнути з АТ КБ "ПриватБанк" пеню у розмірі три відсотки за кожен день прострочення, за період з 01 березня 2019 року до 31 березня 2019 року у розмірі 4 780 494,81 грн на підставі частини п`ятої статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів".
Короткий зміст рішень судів
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 16 вересня 2020 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 08 вересня 2021 року, у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, мотивоване тим, що 28 лютого 2019 року ОСОБА_3 надіслав на виконання до АТ КБ "ПриватБанк" платіжне доручення щодо перерахування 210 000,00 дол. США з його поточного рахунку, відкритого в АТ КБ "ПриватБанк", на його ж рахунок відкритий у CREDITWEST BANK FINAL Beneficiary 1/Boris Samoilov/Istanbul. За результатами здійсненого аналізу валютним контролем банку, встановлено, що ініційована позивачем фінансова операція, містить ознаки ризикової.
Оскільки ОСОБА_3 не надав документів щодо джерела походження грошових коштів, необхідних для проведення фінансової операції, то відповідач обґрунтовано відмовив у її здійсненні.
Крім того, не підлягають застосуванню до спірних правовідносин положення частини п`ятої статті 10 Закону України "Пор захист прав споживачів", оскільки питання відповідальності банку за невиконання розпорядження клієнта про переказ коштів у правовідносинах за договором банківського рахунку врегульовано Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні".
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників
У жовтні 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_4, подана від його імені адвокатом Тащі С. М., на рішення Печерського апеляційного суду міста Києва від 16 вересня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 08 вересня 2021 року, у якій заявник, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення та норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
На обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що суди попередніх інстанцій не дослідили зібрані у справі докази, не урахували пояснень позивача, а тому дійшли помилкового висновку, що він не надав доказів на підтвердження джерела походження коштів, розміщених на його рахунку в АТ КБ "ПриватБанк".
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції не звернув уваги, що порушення прав позивача полягало у неповерненні банком вкладнику ( ОСОБА_5 ) частини його коштів, які були розміщені на депозитному рахунку, шляхом перерахування на його ж рахунок в іншому банку, а тому помилково не застосував до спірних правовідносин частину п`яту статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів".
Відмова банку виконати розпорядження клієнта з видачі належних йому за договором банківського вкладу сум вказує на невиконання банком своїх зобов`язань та має наслідком настання відповідальності у вигляді сплати пені у розмірі трьох відсотків від суми утримуваних банком коштів за кожен день з моменту звернення клієнта з вимогою про виплату коштів до дня фактичної видачі на підставі частини п`ятої статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів".
Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на неврахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 761/26293/16-ц, Верховного Суду України від 10 червня 2016 року у справі № 6-2558цс15, від 28 вересня 2016 року у справі № 6-1699цс16, від 13 березня 2017 року у справі № 6-2128цс16, Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 756/14910/16-ц, від 05 червня 2019 року у справі № 757/32522/17-ц, від 19 червня 2019 року у справі № 359/8114/14, від 11 січня 2020 року у справі № 335/11482/16-ц, від 29 січня 2020 року у справі № 757/53464/18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України); недослідження зібраних у справі доказів (пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).
У грудні 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від АТ КБ "ПриватБанк", у якому відповідач просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Відзив обґрунтовано тим, що ОСОБА_3 є власником поточного банківського рахунка, відкритого у АТ КБ "ПриватБанк" на підставі договору про надання банківських послуг, укладеного відповідно до Інструкції про порядок відкриття і закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банків - резидентів і нерезидентів, затвердженої Постановою Правління Національного Банку України (далі - НБУ) від 12 листопада 2013 року № 496.
Поточним є рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.
Посилання ОСОБА_4 на наявність підстав для стягнення пені на підставі частини п`ятої статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів" є безпідставними, оскільки положення зазначеної статті застосовуються до правовідносин, які виникли з депозитних договорів.
Натомість, спірні правовідносини врегульовано Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні".
Згідно з пунктом 32.2 статті 32 зазначеного Закону у разі порушення банком, що обслуговує платника, встановлених цим Законом строків виконання доручення клієнта на переказ цей банк зобов`язаний сплатити платнику пеню у розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення, що не може перевищувати 10 відсотків суми переказу, якщо інший розмір пені не обумовлений договором між ними (абзац перший пункту 32.2. Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні").
Позивачу було відомо про необхідність надання документів на підтвердження джерел походження коштів, а також про неможливість проведення ініційованого ним SWIFT-платежу у разу їх ненадання.
Виписка з рахунку юридичної особи (бенефеціаром якої, як зазначає позивач, він є) не є належним доказом джерел походження грошових коштів.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 06 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою АТ КБ "ПриватБанк" на підставі пунктів 1, 4 частини другої статті 389, пункту 1 частини третьої статті 411 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення огляду на таке.
Встановлені судами обставини
Суди встановили, що ОСОБА_3 є споживачем банківських послуг ПАТ КБ "ПриватБанк".
08 червня 2017 року він підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у Приватбанку (далі - Умови та правила) для індивідуальних клієнтів, приватних підприємців та керівників корпоративних клієнтів.
Згідно з угодою від 12 червня 2017 року № SAMDNWFC00035432316 йому відкрито поточний картковий рахунок № НОМЕР_1, на який зараховувались кошти з депозитних рахунків, після закінчення строку дії депозитних договорів або на вимогу вкладника (позивача), відсотки за депозитом та здійснювались розрахункові операції, в тому числі перерахування коштів згідно з наданими власником рахунку платіжними (меморіальними) дорученнями на банківські рахунки різних отримувачів у банках України та за кордоном.
28 лютого 2019 року ОСОБА_3 надіслав на виконання до АТ КБ "ПриватБанк" платіжне доручення про перерахування 210 000,00 дол. США з його поточного карткового рахунку на реквізити у CREDITWEST BANK FINAL Beneficiary 1/Boris Samoilov/Istanbul.
Згідно з результатами проведеної у АТ КБ "ПриватБанк" перевірки, здійсненої відповідно до вимог Положення про порядок здійснення уповноваженими установами аналізу та перевірки документів (інформації) про валютні операції, затвердженого постановою Правління НБУ від 02 січня 2019 року № 8 (далі - Положення від 02 січня 2019 року № 8), ОСОБА_4 повідомлено, що ініційована ним фінансова операція містить ознаки ризикової.
Надалі, працівник департаменту SWIFT-платежів АТ КБ "ПриватБанк" повідомив позивача, що дляздійснення фінансової операції йому необхідно надати документи на підтвердження джерела походження коштів.
ОСОБА_3 не надав доказів на підтвердження джерела походження грошових коштів, а тому йому було відмовлено у проведенні платежу із зазначенням: "Виведення коштів можливе лише на банк, з якого кошти надійшли". Роз`яснено, що він ( ОСОБА_3 ) може направити кошти на власний рахунок у будь-який інший український банк або отримати грошові кошти у готівковому виразі без комісії за зняття.
16 серпня 2019 року ОСОБА_3 звернувся до АТ "КБ "Приватбанк" з досудовою вимогою про виплату йому пені у розмірі трьох відсотків річних за кожен день прострочення виконання зобов`язання із перерахування коштів у розмірі 195 000,00 дол. США (у гривневому еквіваленті станом на день сплати пені) за 31 день прострочення.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Згідно з частиною першою статті 627 та частиною першою статті 628 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.