Постанова
Іменем України
24 березня 2023 року
м. Київ
справа № 495/1490/18
провадження № 61-12377 св 22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивач - перший заступник керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури,
відповідачі: Затоківська селищна рада Білгород-Дністровської міської ради Одеської області, ОСОБА_1, Головне територіальне управління юстиції в Одеській області,
третя особа - ОСОБА_2,
представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 04 березня 2019 року у складі судді Шевчук Ю. В. та постанову Одеського апеляційного суду від 25 жовтня 2022 року у складі колегії суддів: Драгомерецького М. М., Громіка Р. Д., Дришлюка А. І.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2018 року перший заступник керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури звернувся до суду з позовом до Затоківської селищної ради, ОСОБА_1, Головного територіального управління юстиції в Одеській області, третя особа - ОСОБА_2, про визнання рішення селищної ради незаконним, визнання свідоцтва про право власності недійсним, визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора.
Позовна заява мотивована тим, що Білгород-Дністровською місцевою прокуратурою Одеської області виявлено схему земельних оборудок на території смт Затока м. Білгород-Дністровського Одеської області, пов`язаної із виведенням земель комунальної власності територіальної громади Затоківської селищної ради на користь приватних осіб.
30 червня 2011 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Вояж-Сі" (далі - ТОВ "Вояж-Сі") та Затоківською селищною радою укладено договір оренди земельної ділянки, загальною площею 1,2 га, кадастровий номер 5110300000:02:001:0268, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, для будівництва бази відпочинку терміном на 5 років.
На підставі технічної документації із землеустрою, щодо поділу та об`єднання земельних ділянок 24 квітня 2015 року проведено державну реєстрацію земельної ділянки, площею 0,100 га, (кадастровий номер 5110300000:02:001:0336) за адресою: АДРЕСА_1, яка виділена із земельної ділянки, загальною площею 1,2 га, кадастровий номер 5110300000:02:001:0268, раніше наданої у користування ТОВ "Вояж-Сі".
Рішенням Затоківської селищної ради від 05 червня 2015 року № 3024 ОСОБА_1 передано у власність земельну ділянку, площею 0,100 га, кадастровий номер 5110300000:02:001:0336, для індивідуального дачного будівництва за адресою: АДРЕСА_1 .
У подальшому державним реєстратором Головного територіального управління юстиції в Одеській області за результатами розгляду документів, поданих ОСОБА_1 для оформлення права власності видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно, індексний номер 51598533, щодо земельної ділянки, площею 0,100 га, кадастровий номер 5110300000:02:001:0336, для індивідуального дачного будівництва за адресою: АДРЕСА_1, яке зареєстровано згідно з рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 13 січня 2016 року № 27808614.
Прокурор вважав, що ОСОБА_1 право власності на вказану земельну ділянку набуто з порушенням положень закону, а саме спірну земельну ділянку у порушення статей 79-1, 118 ЗК України передано без розроблення проєкту землеустрою, щодо її відведення у власність, у тому числі для індивідуального дачного будівництва здійснено у порушення положень Генерального плану смт Затока та за відсутності детального плану території. Таким чином, є недійсними рішення Затоківської селищної ради від 05 червня 2015 року № 3024 та свідоцтво про право власності на нерухоме майно індексний номер 51598533, видане на ім`я ОСОБА_1 .
З урахуванням викладеного перший заступник керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури просив суд визнати незаконним рішення Затоківської селищної ради від 05 червня 2015 року № 3024 про передачу ОСОБА_1 у власність спірної земельної ділянки; визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно, індексний номер 51598533, щодо земельної ділянки, площею 0,100 га, (кадастровий номер 5110300000:02:001:0336); визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора Головного територіального управління юстиції в Одеській області від 13 січня 2016 року № 27808614, на підставі якого за ОСОБА_1 здійснено державну реєстрацію права власності на спірну земельну ділянку.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 04 березня 2019 року у задоволенні позову першого заступника керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що прокурором належними та допустимими доказами не підтверджено, що скасованим адміністративним судом рішенням Затоківської селищної ради від 20 червня 2014 року № 1967 "Щодо затвердження технічної документації з землеустрою, щодо поділу та об`єднання земельної ділянки для будівництва та обслуговування б/в " Вояж-Сі" за адресою: АДРЕСА_1" затверджено ту технічну документацію, яка стала підставою для державної реєстрації спірної земельної ділянки, переданої ОСОБА_1 . Отже, відсутні докази порушення положень земельного законодавства при передачі у власність ОСОБА_1 спірної земельної ділянки, яка належала до комунальної власності. Також не надано доказів на підтвердження порушення оспорюваним рішенням селищної ради прав інших власників та (або) користувачів земельних ділянок.
Отже, дії Затоківської селищної ради щодо розпорядження спірною земельною ділянкою комунальної власності відповідають положенням земельного законодавства.
Посилання прокурора на те, що відведення спірної земельної ділянки здійснено з порушенням положень Генерального плану смт Затока та за відсутності детального плану території, є безпідставними, оскільки ОСОБА_1 є співвласником будівель та споруд бази відпочинку ТОВ "Вояж-Сі", які розташовані на спірній земельній ділянці, тому розроблення детального плану на час винесення селищною радою спірного рішення щодо передачі земельної ділянки у власність ОСОБА_1 не вимагалося законом.
Прокурор посилався на лист Затоківської селищної ради від 17 січня 2018 року № 26/01-27, як на підставу порушення положень Генерального плану смт Затока при відведенні спірної земельної ділянки, проте вказаний лист не є належним доказом.
Прокурор вказував на відсутність органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції контролю (нагляду) у спірних правовідносинах, суд першої інстанції не погодився з таким висновком, оскільки органом, уповноваженим здійснювати функції держави у спірних правовідносинах є Головне управління Держгеокадастру в Одеській області, яке є самостійною юридичною особою з відповідною процесуальною дієздатністю, щодо здійснення захисту прав та охоронюваних законом інтересів держави у судовому порядку, у тому числі, щодо попередження порушення вимог земельного законодавства та наступного звернення до органів прокуратури та суду. Отже, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави у цій справі.
Враховуючи, що ОСОБА_1 не впливав на порядок реєстрації земельної ділянки у державному земельному кадастрі, прийняття Затоківською селищною радою оскаржуваного рішення та державну реєстрацію права власності, тому він є добросовісним набувачем права власності на спірну земельну ділянку. Покладення на ОСОБА_1 негативних наслідків недотримання процедури передачі та державної реєстрації спірної земельної ділянки без пропозиції, щодо виплати належного відшкодування, навіть якщо припустити, що такі порушення мали місце, призведе до покладення на нього надмірного індивідуального тягаря, а тому є непропорційним та несумісним з принципом верховенства права.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Одеського апеляційного суду від 25 жовтня 2022 року апеляційну скаргу заступника прокурора Одеської області задоволено частково. Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 04 березня 2019 року змінено у частині мотивування, у решті залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що звертаючись з цим позовом прокурор зазначив, що законодавством України не визначено суб`єкта контролю за законністю прийняття органом місцевого самоврядування рішень щодо відведення земельних ділянок з відповідними повноваженнями на звернення до суду з позовами, через що прокурор самостійно виступає як позивач у цій справі, оскільки у спірному випадку порушені інтереси держави залишилися незахищеними.
Прокурор навів підставу для представництва інтересів територіальної громади смт Затока, обґрунтував у чому полягає порушення цих інтересів, визначив Затоківську селищну раду одним зі співвідповідачів у справі та заявив вимогу про визнання незаконним і скасування рішення селищної ради, тобто прокурор виконав вимоги частини четвертої статті 56 ЦПК України. Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що прокурором не доведено підстави представництва інтересів держави у суді.
При передачі у власність ОСОБА_1 спірної земельної ділянки зміни її цільового призначення не відбулося, змінився вид використання землі в межах однієї категорії землі (землі рекреаційного призначення), а саме з будівництва бази відпочинку на індивідуальне дачне будівництво. Отже, такі зміни не вимагали розробки проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та його затвердження.
Затоківська селищна рада, як власник земельної ділянки, кадастровий номер 5110300000:02:001:0268, площею 1,2 га, з якої сформовано спірну передану у власність ОСОБА_1 земельну ділянку, кадастровий номер 5110300000:02:001:0336, площею 0,1000 га, мала право визначати вид її використання в межах категорії землі рекреаційного призначення.
Технічна документація щодо поділу земельної ділянки, кадастровий номер 5110300000:02:001:0268, була затверджена рішенням Затоківської селищної ради від 03 грудня 2014 року № 2606 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки Затоківської селищної ради для індивідуального дачного будівництва за адресою: АДРЕСА_1".
Рішення Затоківської селищної ради від 03 грудня 2014 року № 2606 не було предметом оскарження в суді. Генеральним планом смт Затока (зі змінами від 16 березня 2015 року) спірна земельна ділянка віднесена до земель рекреаційного призначення об`єктів стаціонарної рекреації, дачного будівництва.
Отже, прийняття Затоківською селищною радою рішення від 05 червня 2015 року № 3024, яким передано ОСОБА_1 у власність земельну ділянку кадастровий номер 5110300000:02:001:0336 для індивідуального дачного будівництва, відповідало як документації із землеустрою, так і містобудівній документації.
Крім того, прокурором обрано неефективний спосіб захисту порушених прав держави, оскільки належним способом захисту прав власника майна є його витребування із чужого незаконного володіння. Посилався на відповідні постанови Великої Палати Верховного Суду.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі заступник керівника Одеської обласної прокуратурипросить оскаржувані судові рішення скасувати й направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Крім того, у касаційній скарзі порушено клопотання про стягнення з відповідачів судових витрат.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 січня 2023 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 495/1490/18 з Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області.
У лютому 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що об`єкти дачного будівництва мають свої будівельно-технічні і цільові особливості, що відокремлюють їх від інших об`єктів рекреаційного будівництва (рекреаційних установ). Дачний будинок не є закладом (установою), а відноситься до об`єктів житлової нерухомості.
Отже, у межах категорії земель рекреаційного призначення відокремлено різні види цільового призначення (використання) земельних ділянок, а саме: для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення, для будівництва та обслуговування об`єктів фізичної культури і спорту, для індивідуального дачного будівництва, для колективного дачного-будівництва.
З огляду на це, враховуючи, що мало місце формування нової земельної ділянки (з іншими межами, конфігурацією, площею та цільовим призначенням), для правомірного набуття ОСОБА_1 права власності на спірну земельну ділянку, площею 0,1000 га, кадастровий номер 5110300000:02:001:0336, вимагалося виготовлення такого виду документації із землеустрою, як проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Апеляційним судом не перевірено правомірність надання у власність ОСОБА_1 земельної ділянки з цільовим призначенням для індивідуального дачного будівництва з урахуванням містобудівної документації, у тому числі генерального плану смт Затока, що передбачено положеннями частини п`ятої статті 20 ЗК України і за відсутності розробленого та затвердженого детального плану території.
Апеляційний суд не звернув увагу на те, що прокурор не є власником спірної земельної ділянки та вона не вибувала з володіння територіальної громади в особі селищної ради поза її волею, бо наявні рішення уповноваженого державою органу на розпорядження земельною ділянкою. Таким чином, апеляційний суд помилково послався на положення статей 387, 388 ЦК України та не застосував статті 21, 393 ЦК України, статтю 152 ЗК України.
Доводи особи, яка подала відзив
У січні 2023 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 подала відзив на касаційну скаргу, посилаючись на те, що оскаржувані рішення суду першої інстанції у незміненій при апеляційному перегляді частині та постанова апеляційного суду є законними і обґрунтованими, доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на їх законність не впливають. Оскаржувані прокурором рішення селищної ради, свідоцтво про право власності, рішення державного реєстратора відповідають положенням земельного законодавства, а отже, ОСОБА_1 набуто у власність спірну земельну ділянку правомірно.
У березні 2023 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 подала заяву про розподіл судових витрат, в якій просила стягнути з прокуратури на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи у суді касаційної інстанції у розмірі 15 000 грн.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження
у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані рішення суду першої інстанції у незміненій при апеляційному перегляді частині та постанова апеляційного суду ухвалена з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Судом установлено, що на підставі рішення Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради від 10 лютого 2011 року № 109, рішення Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради від 22 березня 2011 року № 234, 30 червня 2011 року між ТОВ "Вояж-Сі" та Затоківською селищною радою був укладений договір оренди земельної ділянки, загальною площею 1,2 га, (кадастровий номер 5110300000:02:001:0268), яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, терміном на 5 років, для будівництва бази відпочинку.
У договорі зазначено, що на земельній ділянці розташована не закінчена будівництвом база відпочинку, земельна ділянка передається в оренду для будівництва бази відпочинку, цільове призначення земельної ділянки для будівництва бази відпочинку, категорія земельної ділянки "землі житлової та громадської забудови". Договір оренди посвідчений 30 червня 2011 року приватним нотаріусом Білгород-Дністровського міського нотаріального округу Щукіною Л. С., зареєстровано у реєстрі за № 1154 (а.с. 15-21, т. 1).
Відповідно до договору про розірвання договору оренди від 08 жовтня 2013 року, укладеного між Затоківською селищною радою та ТОВ "Вояж-Сі", договір оренди розірвано за взаємною згодою і домовленістю сторін. Орендарем за актом прийому-передачі передано орендодавцю об`єкт оренди - земельну ділянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, категорія земельної ділянки - землі житлової та громадської забудови, кадастровий номер 5110300000:02:001:0268, загальною площею 1,2000 га, державну реєстрацію земельної ділянки проведено 05 липня 2011 року відділом Держкомзему у м. Білгород-Дністровському Одеської області, номер запису про право власності: 1938407, від 20 липня 2013 року, індексний номер витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 729072. Договір про розірвання договору оренди посвідчений 08 жовтня 2013 року приватним нотаріусом Дністровського міського нотаріального округу Щукіною Л. С., зареєстровано у реєстрі за № 1407 (а.с. 25, т. 1).
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2014 року у справі № 815/4904/14 позов заступника прокурора Білгород-Дністровського міжрайонного прокурора задоволено. Визнано протиправними та скасовано рішення Затоківської селищної ради від 17 квітня 2014 року № 1933 "Про надання дозволу ТОВ "Вояж-Сі" на складання технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право користування земельною ділянкою при поділі земельних ділянок"; визнано протиправним та скасовано рішення Затоківської селищної ради від 20 червня 2014 року № 1967 "Щодо затвердження технічної документації з землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки для будівництва та обслуговування бази відпочинку " Вояж-Сі" за адресою: АДРЕСА_1". Задовольняючи позов у справі № 815/4904/14, суд виходив із того, що рішенням селищної ради від 17 квітня 2014 року № 1933 ТОВ "Вояж-Сі" надано дозвіл на складання технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право користування земельною ділянкою при поділі земельних ділянок, у якого земельна ділянка не перебуває у власності або у користуванні. На час прийняття оскаржуваних рішень ані земельна ділянка не знаходилась у користуванні чи власності ТОВ "Вояж-Сі", ані база відпочинку, яка на ній розташована, тому й дозвіл на виготовлення технічної документації щодо поділу та виділу не міг надаватись (а.с. 28-32, т. 1).
На підставі технічної документації щодо поділу земельної ділянки, площею 1,2 га, кадастровий номер 5110300000:02:001:0268, яка раніше перебувала у користуванні ТОВ "Вояж-Сі" відповідно до договору оренди від 30 червня 2011 року, було сформовано 18 земельних ділянок, яким присвоєно кадастрові номери, у тому числі земельна ділянка, кадастровий номер 5110300000:02:001:0336, які передано громадянам у власність для індивідуального дачного будівництва (а.с. 35-36, т. 1).
Рішенням Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області від 05 червня 2015 року № 3024 "Про передачу ОСОБА_1 у власність земельної ділянки, площею 0,1000 га, (кадастровий номер 5110300000:02:001:0336) для індивідуального дачного будівництва за адресою: АДРЕСА_1" передано ОСОБА_1 у власність земельну ділянку, площею 0,1000 га, (кадастровий номер 5110300000:02:001:0336) для індивідуального дачного будівництва за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 37, т. 1).