Постанова
Іменем України
24 березня 2023 року
м. Київ
справа № 646/1501/20
провадження № 61-15265св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: прокуратура Харківської області, Державна казначейська служба України,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Червонозаводського районного суду м. Харкова від 11 травня 2021 року у складі судді Янцовської Т. М. та постанову Харківського апеляційного суду від 04 серпня 2021 року у складі колегії суддів: Пилипчук Н. П., Кругової С. С., Тичкової О. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до прокуратури Харківської області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди.
Позов обґрунтований тим, що умисним винесенням слідчими та прокурорами незаконних рішень під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні від 31 серпня 2015 року № 42015220430000051 їй завдано моральну шкоду.
Просила стягнути з Державного бюджету України 1 500 000 грн на відшкодування моральної шкоди.
25 березня 2021 року ОСОБА_1 подала до суду: заяву про визнання недійсним відзиву прокуратури Харківської області від 02 квітня 2020 року № 05/2-3593-20 та визнання недостовірним доказом довіреність від 25 березня 2020 року № 05/2-3593-20, заяву про визнання недійсним відзиву від 08 квітня 2020 року Державної казначейської служби України та визнання недостовірним доказом довіреність від 15 січня 2020 року № 5-18-08/997 відповідно до частини третьої статті 199 ЦПК України; уточнену заяву до позову про збільшення позовних вимог відповідно до пункту 3 частини другої статті 197 ЦПК України.
Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 29 березня 2021 року відмовлено у прийнятті заяви ОСОБА_1 про визнання недійсним відзиву прокуратури Харківської області від 02 квітня 2020 року № 05/2-3593-20 та визнання недостовірним доказом довіреність від 25 березня 2020 року № 05/2-3593-20, заяву про визнання недійсним відзиву від 08 квітня 2020 року Державної казначейської служби України та визнання недостовірним доказом довіреність від 15 січня 2020 року № 5-18-08/997, уточненої заяви ОСОБА_1 про збільшення позовних вимог.
07 травня 2021 року ОСОБА_1 подала до суду уточнену заяву про збільшення ціни позову та розміру позовних вимог відповідно до пункту 2 частини другої статті 49, частин третьої, п`ятої статті 49, пунктів 3, 4 частини другої статті 197 ЦПК України.
07 травня 2021 року ОСОБА_1 подала до суду заяву про визнання недійсним відзиву від 08 квітня 2021 року Державної казначейської служби України та про визнання недостовірним доказом довіреності від 15 січня 2020 року № 5-18-08/997 відповідно до частини третьої статті 199 ЦПК України.
Також 07 травня 2021 року ОСОБА_1 подала до суду заяву про визнання недійсним відзиву прокуратури Харківської області від 02 квітня 2020 року № 02/2-3593-20 та недостовірним доказом довіреність від 25 березня 2020 року № 05/2-3593-20 відповідно до частини третьої статті 199 ЦПК України.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 11 травня 2021 року, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного суду від 04 серпня 2021 року, відмовлено ОСОБА_1 у прийнятті уточненої позовної заяви про збільшення ціни позову та розміру позовних вимог, заяви про визнання недійсним відзиву від 08 квітня 2021 року Державної казначейської служби України та недостовірним доказом довіреність від 15 січня 2020 року
№ 5-18-08/997, заяви про визнання недійсним відзиву прокуратури Харківської області від 02 квітня 2020 року № 02/2-3593-20 та недостовірним доказом довіреність від 25 березня 2020 року № 05/2-3593-20.
Уточнену позовну заяву, заяву про визнання недійсним відзиву від 08 квітня 2021 року Державної казначейської служби України та недостовірним доказом довіреність від 15 січня 2020 року № 5-18-08/997, заяву про визнання недійсним відзиву прокуратури Харківської області від 02 квітня 2020 року № 02/2-3593-20 та недостовірним доказом довіреності від 25 березня 2020 року № 05/2-3593-20, подані 07 травня 2021 року, повернено ОСОБА_1 .
Ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що уточнена позовна заява подана з порушенням частини п`ятої статті 49 ЦПК України, зокрема, заява позивача про уточнення позовних вимог не містить відомостей про направлення копії такої заяви іншим учасникам справи. Заяви про визнання недійсним відзиву Державної казначейської служби України від 08 квітня 2021 року та недостовірним доказом довіреності від 15 січня 2020 року № 5-18-08/997 і заяви про визнання недійсним відзиву прокуратури Харківської області від 02 квітня 2020 року № 02/2-3593-20 та недостовірним доказом довіреності від 25 березня 2020 року № 05/2-3593-20 не є заявами, які можуть бути прийняті до розгляду відповідно до частини третьої статті 199 ЦПК України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Червонозаводського районного суду м. Харкова від 11 травня 2021 року та постанову Харківського апеляційного суду від 04 серпня 2021 року, в якій просила скасувати оскаржувані судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що за змістом оскаржуваних судових рішень позивачку фактично було позбавлено права на доступ до правосуддя, що є порушенням статті 55 Конституції України.
Суди безпідставно відмовили позивачці у прийнятті уточненої позовної заяви та інших заяв, поданих відповідно до частини третьої статті 199 ЦПК України. Суди прийняли оскаржувані рішення неповноважним складом суду.
Не враховано, що всупереч вимог частини восьмої статті 178 ЦПК України суд першої інстанції помилково прийняв до розгляду відзив прокуратури на позовну заяву.
На порушення частини третьої статті 58, частини третьої статті 62 ЦПК України та статті 246 ЦК України представник прокуратури Крупська К. М. не додала до відзиву жодного установчого документа на підтвердження того, що станом на 25 березня 2020 року ОСОБА_2 був заступником прокурора області, був уповноважений видавати і підписувати довіреності від імені прокуратури.
Також, у порядку, встановленому законодавством України, не було посвідчено довіреність від 15 січня 2020 року на представництво інтересів Державної казначейської служби України Пузіковим В. А. Відзив, поданий останнім в інтересах Державної казначейської служби України, не виконано на бланку юридичної особи або із відтиском печатки чи штампу юридичної особи, був поданий до суду без реєстрації юридичної особи.
Частина перша статті 183 ЦПК України не містить вимог щодо надіслання копії заяви іншим учасникам справи.
При здійсненні суддею Янцовською Т. М. цивільного судочинства у вказаній справі було допущено створення реального конфлікту інтересів, що вказує на порушення вимог пунктів 3, 4 частини першої статті 28 Закону України "Про запобігання корупції".
Усупереч вимогам пунктів 2-4 частини першої статті 260 ЦПК України ухвала суду першої інстанції не містить належним чином обґрунтованих мотивів відмови у прийнятті заяв позивача. Аналогічні порушення допущено також апеляційним судом під час перегляду оскаржуваної ухвали. Крім того, суд першої інстанції вирішив питання щодо прийнятності заяв позивача з порушенням права останньої бути присутньою у судовому засіданні, що відповідно до положень пункту 3 частини третьої статті 376 ЦПК Украни є підставою для обов`язкового скасування судового рішення, що було проігноровано судом апеляційної інстанції.
Аргументи інших учасників справи
Відзиви на касаційну скаргу відповідачі не подали.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 12 липня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі та витребуваноматеріали справи.
У серпні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
Підстави відкриття касаційного провадження та межі розгляду справи
Згідно з частиною другою статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно із статтею 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Підставою касаційного оскарження відповідно до вимог статті 389 ЦПК України заявник зазначає: суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права, а саме статті 49, 183, 197, 199, 217 ЦПК України.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.
Фактичні обставини, встановлені судами
Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 11 березня 2020 року позов ОСОБА_1 до прокуратури Харківської області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.
25 березня 2021 року ОСОБА_1 подала до суду заяву про визнання недійсним відзиву прокуратури Харківської області від 02 квітня 2020 року № 05/2-3593-20 та визнання недостовірним доказом довіреності від 25 березня 2020 року № 05/2-3593-20, заяву про визнання недійсним відзиву від 08 квітня 2020 року Державної казначейської служби України та визнання недостовірним доказом довіреності від 15 січня 2020 року № 5-18-08/997 відповідно до частини третьої статті 199 ЦПК України, уточнену заяву до позову про збільшення позовних вимог відповідно до пункту 3 частини другої статті 197 ЦПК України.
Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 29 березня 2021 року ОСОБА_1 відмовлено у прийнятті заяви про визнання недійсним відзиву прокуратури Харківської області від 02 квітня 2020 року № 05/2-3593-20 та визнання недостовірним доказом довіреності від 25 березня 2020 року № 05/2-3593-20, заяви про визнання недійсним відзиву від 08 квітня 2020 року Державної казначейської служби України та визнання недостовірним доказом довіреність від 15 січня 2020 року № 5-18-08/997, уточненої заяви про збільшення позовних вимог.
07 травня 2021 року ОСОБА_1 подала до суду уточнену заяву про збільшення ціни позову та розміру позовних вимог (вх. № 13277 від 11 травня 2021 року) відповідно до пункту 2 частини другої статті 49, частин третьої, п`ятої статті 49, пунктів 3, 4 частини другої статті 197 ЦПК України.
07 травня 2021 року ОСОБА_1 подала до суду заяву про визнання недійсним відзиву від 08 квітня 2021 року Державної казначейської служби України та про визнання недостовірним доказом довіреність від 15 січня 2020 року № 5-18-08/997 (вх. № 13278 від 11 травня 2021 року) відповідно до частини третьої статті 199 ЦПК України.
Також 07 травня 2021 року ОСОБА_1 подала до суду заяву про визнання недійсним відзиву прокуратури Харківської області від 02 квітня 2020 року № 02/2-3593-20 та недостовірним доказом довіреність від 25 березня 2020 року № 05/2-3593-20 (вх. № 13279 від 11 травня 2021 року)у порядку частини третьоїстатті 199 ЦПК України.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права