Постанова
Іменем України
23 березня 2023 року
м. Київ
справа № 344/6604/21
провадження № 61-13140св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - громадянин Королівства Іспанія ОСОБА_1, в інтересах якого діє Південно-Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ),
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - орган опіки та піклування Виконавчого комітету Переріслянської сільської ради об`єднаної територіальної громади,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2, подану адвокатом Венгринюком Юрієм Володимировичем, на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 07 листопада 2022 року складі колегії суддів: Бойчука І. В., Томин О. О., Кузів А. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2021 року громадянин Королівства Іспанія ОСОБА_1, в інтересах якого діє Південно-Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про повернення малолітньої дитини до Королівства Іспанія.
Позов обґрунтований тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками малолітньої дитини ОСОБА_4, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Баракальдо, провінція Баскайя, Королівство Іспанія. Дитина з моменту народження до виїзду в Україну постійно проживала в Королівстві Іспанія.
30 серпня 2020 року відповідачка з дитиною поїхала в Україну без письмового дозволу позивача, дитину не повернула до місця її постійного проживання у Королівстві Іспанія.
31 серпня 2020 року він подав до комісаріату поліції в місті Гечо позов про викрадення дитини.
Комісаріат поліції порушив справу. Відповідачку зобов`язано надати інформацію про точне місцеперебування дитини, поінформовано про поданий позивачем позов, постановлено ухвалу про виконання тимчасових заходів, визнано незаконним вивіз дитини.
Відповідачка самостійно, з порушенням його батьківських прав, змінила місце проживання спільної малолітньої дитини, визначила її нове місце проживання в Україні, чим порушила право дитини на належне виховання обома батьками.
На виклики іспанського суду ОСОБА_2 не з`явилася, що підтверджує те, що вона самостійно змінила місце проживання дитини, що є порушенням його прав.
27 жовтня 2020 року до Міністерства юстиції України, як Центрального органу з виконання на території України Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей 1980 року (далі - Гаазька Конвенція 1980 року), через Центральний орган Королівства Іспанія надійшла його заява від 08 жовтня 2020 року про сприяння поверненню дитини до місця її постійного проживання у Королівстві Іспанія.
Згідно з наданими ОСОБА_2 письмовими поясненнями немає правових підстав для повернення дитини, оскільки під час проживання її та їхньої дитини в Королівстві Іспанія він про дитину не піклувався, застосовував щодо відповідачки психологічне та фізичне насильство.
Просив суд визнати незаконним вивезення та утримування ОСОБА_2 на території України малолітньої дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 ; зобов`язати ОСОБА_2 повернути малолітнього ОСОБА_4 до місця постійного проживання в Королівстві Іспанія протягом 10 днів з дати отримання повного тексту рішення; якщо рішення не буде виконано в добровільному порядку, зобов`язати ОСОБА_2 передати малолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, для забезпечення повернення дитини до держави постійного проживання; якщо відповідачка відмовиться передавати малолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, відібрати дитину і передати батькові ОСОБА_1 для забезпечення повернення дитини до Королівства Іспанія; допустити негайне виконання рішення у частині повернення дитини до Королівства Іспанія.
Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції
Заочним рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 14 вересня 2021 року позов задоволено. Визнано незаконним вивезення та утримування ОСОБА_2 на території України малолітньої дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 . Зобов`язано ОСОБА_2 повернути малолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, до місця постійного проживання в Королівстві Іспанія протягом 10 днів з дати отримання повного тексту рішення. Якщо рішення не буде виконано в добровільному порядку, зобов`язано ОСОБА_2 передати малолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, батьку ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, який проживає за адресою: АДРЕСА_1, для забезпечення повернення дитини до держави постійного проживання. Якщо ОСОБА_2 відмовиться передавати малолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, відібрати дитину і передати батькові ОСОБА_1 для забезпечення повернення дитини до Королівства Іспанія. Витрати пов`язані із поверненням дитини до Королівства Іспанія покладено на ОСОБА_1 . Допущено негайне виконання рішення у частині повернення дитини до Королівства Іспанія. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Суд першої інстанції виходив з того, що Королівство Іспанія є державою, в якій дитина постійно проживала. Відповідачка без згоди батька неправомірно вивезла та здійснює незаконне утримування дитини на території України, що підпадає під дію Гаазької Конвенції 1980 року. Оскільки відповідачка не скористалася правом відзиву на позовну заяву, суду не надано доказів того, що вивезення дитини відбулося за згоди батька, і вивезення та утримання дитини в Україні є законним. Станом на час розгляду справи дитину не було повернуто до місця її постійного проживання у Королівстві Іспанія.
Суд не встановив обставин, визначених статями 3, 12, 13, 20 Гаазької Конвенції 1980 року, які б стали підставою для відмови у поверненні дитини до місця постійного проживання.
Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 02 грудня 2021 року заочне рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 14 вересня 2021 року скасоване, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 27 липня 2022 року в позові відмовлено.
Відмовивши в позові, суд першої інстанції виходив з того, що у матеріалах справи немає достатньо доказів на підтвердження тверджень позивача про те, що він постійно проживав з дитиною та постійно піклувався про неї.
Згідно з матеріалами справи позивач не надавав письмової згоди про надання дозволу на виїзд дитини з Королівства Іспанія, але не надав доказів на спростування тверджень відповідачки, що він знав про виїзд матері з дитиною та не перешкоджав цьому, чим надав мовчазну згоду.
Подання позивачем позову до комісаріату поліції в Гечо, винесення рішення судом першої інстанції № 2 Гечо про початок справи з попереднього слідства, постановлення слідчим судом першої інстанції № 1 Гечо ухвали про виконання тимчасових заходів не є доказами незаконного вивезення дитини.
Позивач не надав суду доказів, що ухвала слідчого суду першої інстанції № 1 Гечо від 02 лютого 2021 року вручена відповідачці, тому суд не визнає цю ухвалу як остаточну і таку, що має преюдиційне значення для розгляду цієї справи.
Оскільки згідно з посвідчення особи на повернення в Україну № НОМЕР_1, виданим 31 липня 2020 року посольством України в Королівстві Іспанії, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, 30 серпня 2020 року отримав візу для виїзду в Міжнародному аеропорту імені Шарля де Голля (Французька Республіка), це ставить під сумнів твердження позивача щодо незаконного переміщення дитини.
З огляду на вказане суд першої інстанції дійшов висновку, що позов в частині визнання незаконним вивезення та утримування ОСОБА_2 на території України малолітньої дитини ОСОБА_4 не підлягає задоволенню.
Суд першої інстанції вказав, що здійснення позивачем постійного піклування над дитиною на момент переміщення не доведено достатніми, належними та допустимими доказами, тому відмовив у позові про повернення дитини на підставі пункту "а" частини першої статті 13 Гаазької Конвенції 1980 року.
Суд взяв до уваги, що на час ухвалення рішення з моменту переміщення дитини пройшло більше року, а саме повних 22 місяці, і дитина прижилася у новому середовищі, що є підставою для відмови в позові про повернення дитини, з підстав зазначених у частині другій статті 12 Гаазької Конвенції 1980 року.
Суд першої інстанції врахував психологічні висновки щодо характеристики психоемоційного стану дитини, які констатують прихильність дитини до матері, стійкість соціальних зв`язків дитини з матір`ю, висновок органу опіки та піклування щодо доцільності визначення місця проживання дитини з матір`ю, враховуючи вік дитини, її тривалу адаптацію в новому середовищі, наявність в дитини в Україні належних умов проживання, догляду, дійшов висновку, що повернення дитини до Королівства Іспанія може негативно вплинути на психоемоційний стан дитини, що не відповідає її інтересам.
Короткий зміст судових рішень суду апеляційної інстанції
Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 07 листопада 2022 року апеляційні скарги, подані Південно-Західним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) та адвокатом Войнаровською О. І. в інтересах ОСОБА_1, задоволено. Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 27 липня 2022 року скасоване, ухвалено нове рішення про задоволення позову. Визнано незаконним утримування ОСОБА_2 на території України малолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, зобов`язано повернути малолітнього ОСОБА_4 на територію Королівства Іспанія. Якщо рішення не буде виконано у добровільному порядку, зобов`язано ОСОБА_2 передати малолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, його батькові, ОСОБА_1 . Витрати пов`язані з поверненням ОСОБА_4 в Королівство Іспанія покладено на ОСОБА_1 . Допущено негайне виконання рішення в частині повернення малолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 на територію Королівства Іспанія.
Задовольнивши позов, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач підтвердив належними та достатніми доказами здійснення ним права піклування про дитину.
Висновок суду першої інстанції, що у матеріалах справи немає достатньо доказів того, що позивач постійно проживав з дитиною та піклувався про неї ґрунтується виключно на поясненнях відповідачки та не підтверджений належними доказами.
Обов`язок доведення обставин, які можуть бути винятковими підставами для неповернення дитини покладається на особу, яка незаконно перемістила дитину на територію іншої держави.
У матеріалах справи немає доказів того, що позивач надавав письмову чи мовчазну згоду на переїзд дитини в Україну, натомість позивач після вивезення відповідачкою дитини ініціював процес з розшуку та повернення дитини до Королівства Іспанії та звернувся до суду першої інстанції міста Гечо з позовом щодо опіки і піклування над дитиною, визначення місця проживання, стягнення аліментів.
Суд першої інстанції помилково застосував пункт 2 статті 12 Гаазької Конвенції 1980 року, оскільки позивач розпочав процедуру повернення дитини до місця її постійного проживання, Королівства Іспанія, менше ніж через 1,5 місяців з моменту переміщення дитини, тому відсутні підстави для перевірки обставин чи прижилася дитина в новому середовищі.
Суд першої інстанції всупереч приписам Гаазької Конвенції 1980 року досліджував висновок органу опіки піклування, психоемоційні характеристики дитини, тобто досліджував обставини, що не є предметом позову.
Згідно з пунктом 1 статті 19 Гаазької Конвенції 1980 року ніяке рішення прийняте відповідно до цієї Конвенції, щодо повернення дитини, не розглядається як встановлення обставин будь-якого питання про піклування.
Предметом позову у справі, що розглядається є виключно повернення малолітньої дитини в порядку виконання державою Україна взятих на себе зобов`язань.
Додатковою постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 30 січня 2023 року заяву, подану адвокатом Войнаровською О. І., яка виступає в інтересах ОСОБА_1, задоволено. Ухвалено у справі додаткову постанову. Якщо ОСОБА_5 відмовиться передавати малолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, відібрати дитину і передати батькові ОСОБА_1 для забезпечення повернення дитини до Королівства Іспанія.
Суд апеляційної інстанції виходив з того, що задовольнивши позов та апеляційну скаргу позивача повністю, скасовуючи оскаржуване рішення та ухвалюючи постанову, суд апеляційної інстанції фактично не ухвалив рішення щодо позовної вимоги про відібрання дитини та її передання батькові, у разі якщо відповідачка відмовиться її передавати .
Суд апеляційної інстанції вказав, що сторони надавали пояснення стосовно усіх позовних вимог ОСОБА_1, зокрема і щодо вимоги про те, що якщо ОСОБА_2 відмовиться передавати малолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, то необхідно відібрати дитину і передати її батькові ОСОБА_1 для забезпечення повернення дитини до Королівства Іспанія.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У грудні 2022 року ОСОБА_2 через адвоката Венгринюка Ю. В. направила поштовим зв`язком до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 07 листопада 2022 року, просила її скасувати, залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржуване судове рішення є незаконним, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права.
Суд апеляційної інстанції помилково не застосував пункти "а", "b" статті 13 Гаазької Конвенції 1980 року, оскільки позивач надав мовчазну згоду на повернення дитини в Україну, існує серйозний ризик того, що повернення дитини поставить під загрозу завдання їй фізичної або психічної шкоди.
Суд апеляційної інстанції не взяв до уваги психологічні висновки від 24 жовтня 2022 року та 04 листопада 2022 року, згідно з яким будь-яка стресова ситуація, особливо розлука з мамою може завдати непоправну травму для несформованої дитячої психіки з важкими наслідками у майбутньому.
З моменту переміщення дитини пройшло більше року і вона прижилася у новому середовищі, тому відсутні підстави для повернення її до місця постійного проживання.
Головним при виконанні Гаазької Конвенції 1980 року залишається забезпечення дотримання прав дитини та прийняття рішення в найкращих інтересах дитини, яке б гарантувало право кожної дитини на стабільні умови життя.
Суд апеляційної інстанції не звернув увагу на практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) щодо повернення дитини, зокрема у справі "Сатановська та Роджерс проти України" (рішення від 28 січня 2021 року).
Суд апеляційної інстанції не врахував правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 квітня 2021 року у справі № 2-4237/12, провадження № 14-21звц21.
Аргументи інших учасників справи
Відзив мотивований тим, що рішення суду апеляційної інстанції ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Позивач не надавав письмової чи мовчазної згоди на виїзд дитини в Україну, що підтверджено матеріалами справи.
Обов`язок доведення обставин, які можуть бути винятковими для неповернення дитини покладається на відповідачку. У матеріалах справи немає достатніх, належних доказів цього.
Безпідставними є доводи касаційної скарги, що ухвалення рішення про повернення дитини призведе до розлучення дитини з матір`ю, оскільки під час розгляду таких справ не вирішується питання опіки над дитиною.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 квітня 2021 року у справі № 2-4237/12, провадження № 14-21звц21, сформульовані висновки за інших фактичних обставин у справі, зокрема відповідно до висновків психологічного обстеження встановлено, що повернення дитини поставить під загрозу заподіяння їй фізичної або психічної шкоди, а матір дитини належними і достатніми доказами довела неможливість свого повернення до країни постійного проживання дитини через проблеми зі здоров`ям, коштами та візою.
У справі, що переглядається, відповідачка не надала доказів загрози повернення дитини, неможливості її супроводжувати. Позивач зауважує, що надані відповідачкою психологічні характеристики ставлення дитини до батька від 27 листопада 2021 року і 15 липня 2022 року не містять інформації про ризики чи загрози для дитини, проте можуть бути доказами у разі вирішення питання про визначення місця проживання дитини. Також між Республікою Іспанія та Україною діє безвізовий режим, що дозволяє відповідачці безперешкодно приїхати.
Висновок органу опіки і піклування є висновком щодо встановлення місце проживання дитини, тобто щодо опіки над дитиною за місцем проживання одного з батьків, що не стосується справи, яка переглядається.
Психологічні висновки від 24 жовтня 2022 року та 04 листопада 2022 року подані відповідачкою до суду апеляційної інстанції в судовому засіданні з пропуском строку, без обґрунтування його поважності, тому правомірно не прийняті судом.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 26 січня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи. Зупинено виконання постанови Івано-Франківського апеляційного суду від 07 листопада 2022 року до закінчення перегляду справи в касаційному порядку.
У лютому 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
Підстави відкриття касаційного провадження та межі розгляду справи
Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 14 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційне провадження відкрито з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що громадянин Королівства Іспанія ОСОБА_1 та громадянка України ОСОБА_2 є батьками малолітньої дитини ОСОБА_4, який народився ІНФОРМАЦІЯ_4 у місті Баракальдо, провінція Баскайя, Королівство Іспанія (т. 1, а. с. 51-55).
Дитина з народження до виїзду в Україну постійно проживала в Королівстві Іспанія в орендованих квартирах, в місті Самудіо, а надалі в АДРЕСА_1, що підтверджено договорами оренди (т. 1, а. с. 131-171).
Факт постійного проживання дитини в Королівстві Іспанія підтверджується також копіями: довідки лікаря ОСОБА_6 (т. 1, а. с. 71, 72), довідки страхової компанії "Акціонерне товариство "IGUALATORIO MEDICO QUIRURGICO" про реєстрацію дитини в страховому полісі на медичні послуги з 12 листопада 2018 року (т. 1, а. с. 73, 74), документу підтверджуючого право на державне медичне забезпечення (т. 1 а. с. 75, 76), довідок за підписом директора дитячого садка "Чаногоррічу" про відвідування його дитиною з вересня 2019 року (т. 1, а. с. 77 -81), квитанції американської школи Більбао про попередню реєстрацію дитини (т. 1, а. с. 82, 83), довідки про прописку виданою мерією міста Самудіо (т. 1, а. с. 84-85), довідки про прописку виданою мерією міста Гечо (т. 1, а. с. 86-87).
До матеріалів справи позивач додав фотографії із зображення батька з дитиною (т. 1 а. с.191-203).
Згідно з посвідчення особи на повернення в Україну № НОМЕР_1, виданим 31 липня 2020 року посольством України в Королівстві Іспанії, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, 30 серпня 2020 року отримав візу для виїзду в Міжнародному аеропорту імені Шарля де Голля (Французька Республіка) (т. 3 а. с. 131-132).
30 серпня 2020 року відповідачка з дитиною виїхала в Україну.
31 серпня 2020 року позивач подав до комісаріату поліції в місті Гечо позов про викрадення дитини (т. 1, а. с. 88-90).
17 вересня 2020 року суд першої інстанції № 2 міста Гечо виніс рішення про початок попереднього слідства у справі за зверненням позивача (т. 1, а. с. 91-95).
30 вересня 2020 року головний слідчий, начальник Вищого управління поліції надіслав до суду інформацію, що на неодноразове прохання поліції відповідачка надіслала точне місцезнаходження дитини, проте не повідомила дату повернення дитини до Королівства Іспанія (т. 1, а. с. 96-98).
21 жовтня 2020 року слідчий суд першої інстанції № 1 міста Гечо постановив декрет та ухвалив прийняти до розгляду позов ОСОБА_1 про заходи щодо батьків і дітей, надав відповідачці час на подання відповіді протягом 20 робочих днів з дати виклику (т. 1, а. с. 99-102).
Відповідно до ухвали слідчого суду першої інстанції № 1 міста Гечо від 02 лютого 2021 відповідачка була поінформовано про позов, повідомлення було надіслано на зазначену відповідачкою адресу в Україні. Згідно з цією ухвалою визнано незаконним вивіз дитини ОСОБА_4 в Україну (т. 1, а. с. 111-128).
03 лютого 2021 року слідчий суд першої інстанції № 1 міста Гечо постановив ухвалу про виконання тимчасових заходів, а саме надання права на тимчасову опіку позивачеві, та встановлення режиму спілкування відповідачки з дитиною. Стягнув з відповідачки аліменти. Відповідно до інформації, що викладена в ухвалі, відповідачка до суду не з`явилася (т. 1, а. с. 103-110).
Згідно з висновком органу опіки та піклування про визначення місця дитини, який затверджений рішенням Виконавчого комітету Переріслянської сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області (далі - Переріслянська сільська рада) від 25 лютого 2021 року № 17-2/2021 після повернення в Україну ОСОБА_2 02 жовтня 2020 року звернулася до сільської ради із заявою про реєстрацію малолітньої дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, за адресою:, АДРЕСА_2 .
Відповідно до довідки про склад сім`ї від 16 лютого 2021 року № 218, що видана Переріслянською сільською радою, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрований і проживає на АДРЕСА_2 з матір`ю ОСОБА_2, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 (батьки відповідачки) у житловому будинку ОСОБА_7 . Для дитини створені всі належні умови для його проживання, розвитку та виховання. Хлопчик має окрему кімнату, необхідні особисті речі, іграшки, одяг відповідно до віку та сезону.
Згідно з довідкою про отримання допомоги ОСОБА_2 призначена допомога при народженні дитини, період отримання з 01 жовтня 2020 року до 01 грудня 2021 року.
Відповідно до довідок, виданих Комунальним некомерційним підприємством "Переріслянська лікарська амбулаторія загальної практики сімейної медицини" Переріслянської сільської ради, мати та дитина здорові, на диспансерному обліку не перебувають.
Згідно з довідкою, виданою ОСОБА_2, її син ОСОБА_9 перебуває на черзі влаштування до Переріслянського закладу дошкільної освіти (дитячий садок) "Золота рибка".
Зважаючи на вік дитини та потреби, орган опіки та піклування дійшов висновку про доцільність залишити дитину ОСОБА_4 проживати з матір`ю ОСОБА_2 . Батькові ОСОБА_1 рекомендовано більше приділяти увагу дитині, піклуватися про нього, знайти можливість спілкуватися та виховувати сина (т. 2, а. с. 8-10).
ОСОБА_2 05 жовтня 2020 року уклала декларація № 0001-А99Н-Т900 із сімейним лікарем ОСОБА_10, який надає первинну медичну допомогу (т. 2, а. с. 215).
Відповідно до психологічної характеристики психоемоційного стану дитини та сімейних відносин від 27 листопада 2021 року, наданої Центром психологічної допомоги дітям "Серденько", найбільш значимим та емоційно близьким членом сім`ї для дитини є мама. Дитина вказує, що їй подобається взаємодіяти з матір`ю. Стосовно питань, які стосуються батька, дитина взагалі не реагує, не проявляє жодних емоційних реакцій. Батько для дитини є найменш емоційно привабливою фігурою з усіх членів сім`ї дитини. Дитина виділяє дідуся (батька матері), з яким найбільше взаємодіє. Загалом дитина прагне до задоволення почуття безпеки, захищеності та спокою (т. 2, а. с.136-138).
Згідно з психологічною характеристикою психоемоційного стану дитини та сімейних відносин від 15 липня 2022 року, наданої Центром психологічної допомоги "Серденько", дитина розуміє звернену мову, бере участь у діалозі, мова поки є неповноцінною. Комунікація з оточуючими здебільшого відбувається за допомогою окремих слів та фраз. Хлопчик активно долучається до спільної гри. Загальний емоційний фон характеризується веселістю, позитивним настроєм, зацікавленістю, бажанням сприйняття нового. Дитина прагне до активності та домінування. Виконує прохання і настанови, які супроводжуються поясненням. Відбувається активна взаємодія з навколишнім середовищем. Хлопчику цікаве все нове, дитина активно пізнає світ. Каже, що живе з мамою, дідусем та бабусею. На запитання про тата відповідає, що "тата нема". Загалом на питання про тата дитина практично не реагує та не проявляє жодних емоційних реакцій. Найбільш значимим, емоційно близьким членом сім`ї для дитини є мама. Вказує, що йому подобається взаємодіяти з нею. Каже, що мама з ним грається, приділяє увагу. Емоційної прихильності до тата хлопчик не проявляє. При описі мами вибрав такі картки емоцій, як "ображена", "сумна". Тата хлопчик не зміг охарактеризувати. За результатами дослідження визначено, що загалом дитина прагне до задоволення почуття безпеки, захищеності та спокою. Рекомендовано: розвивати у хлопчика навички соціальної взаємодії, не висловлюватися негативно при дитині про будь-кого з членів сім`ї, оцінювати не дитину, а її поведінку, застосовувати аргументовану критику поведінки дитини, заохочувати дитину до всіх видів діяльності, що вимагають концентрації уваги. Також рекомендована робота психолога, спрямована на підтримку позитивного психоемоційного стану дитини (т. 3, а. с.133-134).
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до матеріалів справи, відповідачка з малолітньою дитиною, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, 30 серпня 2020 року виїхала до України.
27 жовтня 2020 року до Міністерства юстиції України, як Центрального органу з виконання на території України Гаазької Конвенції 1980 року, через Центральний орган Королівства Іспанія надійшла заява позивача від 08 жовтня 2020 року про сприяння поверненню дитини до місця її постійного проживання у Королівстві Іспанія.
Південно-Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), яке діє в інтересах позивача громадянина Королівства Іспанія ОСОБА_1, звернулося з позовом до суду у квітні 2021 року, тобто до спливу одного року з моменту переміщення малолітньої дитини в Україну.
Згідно з частинами першою, другою статті 3 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, передбачено інші правила, ніж встановлені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору України.