Постанова
Іменем України
24 березня 2023 року
м. Київ
справа № 948/285/22
провадження № 61-677св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Стрільчука В. А., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у місті Києві,
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у місті Києві на ухвалу Машівського районного суду Полтавської області від 10 серпня 2022 року в складі судді Косик С. М. та постанову Полтавського апеляційного суду від 14 грудня 2022 року в складі колегії суддів: Абрамова П. С., Дорош А. І., Лобова О. А.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2022 року Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у місті Києві (далі - ГУ ДСНС у місті Києві) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості щодо надлишково виплачених коштів.
В обґрунтування заявлених вимог ГУ ДСНС у місті Києві зазначило, що з 25 листопада 2019 року ОСОБА_1 проходив службу за контрактом в підрозділах цивільного захисту на посаді пожежного-рятувальника 7-ДПРЧ ГУ ДСНС у місті Києві.
Наказом начальника ГУ ДСНС України у місті Києві від 26 березня 2021 року № 227 за допущені невиходи на службу без поважних причин (прогули), відповідача притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби, у зв`язку із систематичним невиконанням умов контракту особою рядового і начальницького складу.
Наказом начальника ГУ ДСНС України місті Києві від 05 квітня 2021 року № 248 відповідача звільнено зі служби та виключено з кадрів ДСНС України у запас Збройних Сил України, з постановкою на військовий облік.
Одночасно утримано виплачену одноразову грошову допомогу після укладення першого контракту за 18 календарних місяців в розмірі 6 942,27 грн, відраховано кошти за надлишково використану щорічну основну відпустку за поточний рік (25 календарних днів) в розмірі 7 643,19 грн, а всього 14 585,46 грн.
29 грудня 2021 ОСОБА_1 направлено попередження про необхідність сплатити заборгованість у загальному розмірі 14 585,46 грн, проте позивач стверджує, що добровільно відповідач заборгованість не погасив.
Враховуючи наведене, позивач просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість в розмірі 14 585,46 грн.
Короткий зміст судових рішень
Ухвалою Машівського районного суду Полтавської області від 10 серпня 2022 року, залишеною без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 14 грудня 2022 року, провадження у цивільній справі за позовом ГУ ДСНС у місті Києві до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості щодо надлишково виплачених коштів - закрито у зв`язку з тим, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Роз`яснено, що позивач має право звернутися до суду з позовом у порядку адміністративного судочинства.
Ухвала суду першої інстанції, з якою погодився апеляційний суд, мотивована тим, що спірні правовідносини виникли у зв`язку із завданням відповідачем шкоди державі під час проходження публічної служби.
Такі спори підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства як такі, що пов`язані з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема, і питанням відповідальності за рішення, дії чи бездіяльність на відповідній посаді, що призвели до завдання шкоди, навіть якщо притягнення цієї особи до відповідальності шляхом подання відповідного позову про стягнення такої шкоди відбувається після її звільнення з військової служби.
Аргументи учасників справи
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
13 січня 2023 року ГУ ДСНС у місті Києві звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Машівського районного суду Полтавської області від 10 серпня 2022 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 14 грудня 2022 року у вказаній справі, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
У касаційній скарзі заявник посилається на пункт 1 частини другої
статті 389 ЦПК України.
Зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував частину 2 статті 19 ЦПК України без врахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 755/2258/17, Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справі № 328/29/20 та від 18 листопада 2020 року у справі № 760/15085/18.
Стверджує, що судами не враховано, що за своїм суб`єктивним складом, предметом спору, обраним позивачем способом захисту порушених прав та характером спірних правовідносин, зазначений спір є приватноправовим, що регулюється норми Цивільного кодексу України, а отже підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Інший учасник справи не скористався своїм правом на подання до Верховного Суду відзиву на касаційну скаргу
Провадження в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 25 січня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали справи та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У лютому 2023 року до Верховного Суду надійшли матеріали цивільної справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Установлено, що відповідно до наказу начальника ГУ ДСНС України місті Києві від 25 листопада 2019 року № 796 ОСОБА_1 зарахований в кадри Державної служби України з надзвичайних ситуацій за його згодою пожежним рятувальником 7 ДПРЧ ГУ ДСНС України у місті Києві з 25 листопада 2019 року з присвоєнням йому спеціального звання "рядовий служби цивільного захисту", зі встановленням посадового окладу за 5 тарифним розрядом, надбавки за особливості проходження служби у розмірі 50% (а. с. 20).
Наказом начальника ГУ ДСНС України місті Києві від 13 грудня 2019 року № 840 особам рядового і начальницького складу апарату та підпорядкованих підрозділів ГУ ДСНС України у м. Києві, які утримуються за рахунок коштів загального фонду держбюджету та призначені у 2019 року, зокрема відповідачу, наказано виплатити одноразову грошову допомогу після укладення першого контракту у розмірах прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01 січня 2018 року (згідно з додатком до наказу) (а. с. 21-25).
У подальшому, наказом начальника ГУ ДСНС України у місті Києві від 26 березня 2021 року № 227 за допущені невиходи на службу без поважних причин (прогули), молодшого сержанта служби цивільного захисту ОСОБА_1, пожежного рятувальника 7 ДПРЧ Головного управління ДСНС України у м. Києві притягнуто до дисциплінарної відповідальності у виді звільнення зі служби, у зв`язку із систематичним невиконанням умов контракту особою рядового і начальницького складу (а. с. 26).
Наказом начальника ГУ ДСНС України м. Києві від 05 квітня 2021 року № 248 відповідача звільнено зі служби та виключено з кадрів ДСНС України у запас ЗСУ, з постановкою на військовий облік. Одночасно, утримано виплачену одноразову грошову допомогу після укладення першого контракту за 18 календарних місяців, відраховано кошти за надлишково використану щорічну основну відпустку за поточний рік (25 календарних днів) (а. с. 27).
29 грудня 2021 року ОСОБА_1 направлено попередження про необхідність сплатити заборгованість у загальному розмірі 14 585,46 грн (а. с. 30-31).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
За частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до пунктів 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку; ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Поняття "суд, встановлений законом" стосується не лише правової основи існування суду, але й дотримання ним норм, які регулюють його діяльність (пункт 24 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 20 липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України", заяви № 29458/04 та № 29465/04).
Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства - цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.