Постанова
Іменем України
24 березня 2023 року
м. Київ
справа № 343/505/22
провадження № 61-11317св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Стрільчука В. А., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - Служба у справах дітей Долинської міської ради,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 13 жовтня 2022 року в складі колегії суддів: Максюти І. О., Василишин Л. В., Фединяка В. Д.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до
ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав щодо неповнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 зазначила, що 05 травня 2007 року уклала шлюб з відповідачем. ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син ОСОБА_4 . Через постійні конфлікти, сварки та скандали сімейне життя з відповідачем не склалось.
Рішенням Долинського районного суду від 27 жовтня 2009 року їх шлюб було розірвано, син залишився проживати з нею. З цього часу відповідач взагалі не цікавився життям сина, не брав участі ні у вихованні, ні у його матеріальному забезпеченні. За її позовом рішенням Долинського районного суду від 22 березня 2010 року з відповідача на її користь було стягнено аліменти на утримання неповнолітнього сина у розмірі 1/4 його доходів. Рішенням цього ж суду від 27 серпня 2012 року розмір аліментів зменшено до 1/6 частки доходів відповідача. Дізнавшись від виконавчої служби про таке рішення суду, вона подала заяву про повернення їй виконавчого листа, оскільки сподівалась, що відповідач добровільно матеріально допомагатиме дитині, проте жодних коштів на утримання дитини від колишнього чоловіка не отримано.
З 2012 року відповідач повністю припинив цікавитися дитиною, самоусунувся як від виховання, так і від матеріального забезпечення сина, жодних коштів за останніх 10 років на його тримання не надавав, не спілкувався, жодного разу його не відвідував, хоча також проживає в місті Долина. Востаннє бачив дитину ІНФОРМАЦІЯ_1, коли сину виповнився 1 рік і на день народження дитини він приніс іграшки (м`ячик і маленьку машинку).
Свого біологічного батька син не знає взагалі, батьком називає її теперішнього чоловіка.
Вважає, що свідоме і тривале нехтування відповідачем своїми батьківськими обов`язками щодо дитини є наслідком його винної поведінки та підставою для позбавлення його батьківських прав. Крім того, вона переконана, що його відношення до дитини в майбутньому не зміняться і позбавлення батьківських прав відповідача в першу чергу відповідати інтересам їх сина.
Враховуючи наведене, позивач просила позбавити відповідача батьківських прав щодо неповнолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 . Судові витрати по справі стягнути на її користь з відповідача.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Долинського районного суду Івано-Франківської області від 28 червня 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Позбавлено ОСОБА_2 батьківських прав відносно неповнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач ухиляється від належного виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню, утриманню сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, не відвідує його, не проявляє щодо нього батьківського піклування та турботи, не цікавиться його станом здоров`я, хоча має таку можливість, врахувавши висновок органу опіки та піклування Долинської міської ради та пояснення неповнолітнього сина сторін, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 13 жовтня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_2, в інтересах якого діє адвокат Коцкович Р. М., задоволено. Рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області
від 28 червня 2022 року скасовано. Ухвалено нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав.
Попереджено ОСОБА_2 про необхідність належного виконання батьківських обов`язків та зміни ставлення до виховання сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Покладено на орган опіки та піклування Долинської міської ради Івано-Франківської області обов`язок контролю щодо виконання ОСОБА_2 своїх батьківських обов`язків стосовно сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що позбавлення батьківських прав відповідача щодо неповнолітнього сина є передчасним та не відповідає інтересам дитини.
Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_3 не втратив інтересу до участі у вихованні сина, має намір на відновлення відносин з ним, а тому застосування до нього такого крайнього заходу як позбавлення батьківських прав в даному випадку не є виправданим.
При цьому судом апеляційної інстанції зазначено, що думка дитини не є єдиною підставою, яка враховується при вирішенні питання про позбавлення батьківських прав, оскільки її думка не завжди може відповідати її інтересам, може бути висловлена під впливом певних зовнішніх факторів, яким вона в силу малолітнього віку неспроможна надавати правильну оцінку, чи інших можливих факторів впливу на неї.
Щодо висновку органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 апеляційний суд виходив із того, що відповідно до статті 19 СК України суд може не погодитися з висновком про доцільність чи недоцільність позбавлення батьківських прав, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Отже, такий висновок має рекомендаційний характер, атому не може бути безумовною підставою для задоволення позову та позбавлення одного з батьків батьківських прав.
Аргументи учасників справи
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
12 листопада 2022 року ОСОБА_1, засобами поштового зв`язку, звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 13 жовтня 2022 року у цій справі, в якій просить скасувати постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 13 жовтня 2022 року і залишити в силі рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 28 червня 2022 року, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
У касаційній скарзі заявник посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні не врахував висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у постанові Верховного Суду від 29 вересня 2021 року у справі № 459/3411/18.
Також як на підставу для оскарження судових рішень заявник посилається на пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України (якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу).
Зазначає, що апеляційний суд формально підійшов до розгляду справи, не з`ясував усіх обставин справи, не дослідив зібрані у справі докази, та як наслідок помилково не врахував, що відповідач не заперечував, що з часу виповнення дитині одного року він не цікавився сином; неповнолітній син сторін, якому вже виповнилося 14 років, чітко в суді першої інстанції висловив свою думку та просив позбавити його біологічного батька батьківських прав, бо він має іншого батька, який його виховує і забезпечує з дитинства.
Доводи відзиву на касаційну скаргу
У березні 2023 року ОСОБА_2 подав відзив на касаційну скаргу, а якому просив її відхилити, а оскаржену постанову суду апеляційної інстанції - залишити без змін.
Провадження в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 21 лютого 2023 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали справи та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
Підставами відкриття касаційного провадження є пункт 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.
У березні 2023 року до Верховного Суду надійшли матеріали цивільної справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Установлено, що сторони є батьками неповнолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Заочним рішенням Долинського районного суду Івано-Франківської області від 27 жовтня 2009 року в справі №2-888/2009 року, шлюб між сторонами, зареєстрований 05 травня 2007 року відділом реєстрації актів цивільного стану Долинського районного управління юстиції Івано-Франківської області, актовий запис № 55, розірвано. Неповнолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, залишено проживати з матір`ю (а. с.8).
Рішенням Долинського районного суду Івано-Франківської області від 22 березня 2010 року з відповідача на користь позивачки стягнуто аліменти на утримання їх неповнолітнього сина ОСОБА_4, в розмірі 1/4 частини всіх його видів заробітку (доходів) щомісячно і до досягнення сином повноліття.
На виконання вказаного рішення видано виконавчий лист № 2-312.
Заочним рішенням Долинського районного суду Івано-Франківської області від 27 серпня 2012 року в справі №0906/259/12 за позовом ОСОБА_2 зменшено розмір аліментів, що стягуються з нього за рішенням Долинського районного суду Івано-Франківської області від 22 березня 2010 року на користь позивачки на утримання їх неповнолітнього сина з 1/4 частки від усіх видів його заробітку (доходу) до 1/6 їх частки, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання законної сили рішенням суду і до досягнення сином повноліття (а. с.9-10).
Виконавчий лист № 2/0906/186/12, виданий Долинським районним судом 11 вересня 2012 року, повернуто без виконання на письмову вимогу стягувача, що підтверджується постановою про повернення виконавчого документа стягувачеві від 25 грудня 2012 НОМЕР_1 (а. с.11).
За висновком, затвердженим рішенням Виконавчого комітету Долинської міської ради від 12 травня 2022 року № 421, орган опіки та піклування вважав за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 стосовно його сина ОСОБА_4 (а. с.33-35).
ОСОБА_1 зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 з 28 лютого 2011 року по теперішній час, що підтверджується довідкою № 1381 про реєстрацію місця проживання особи, виданою Долинською міською радою 19 грудня 2017 року (а. с.5) .
ОСОБА_2 проживає за адресою: АДРЕСА_2 .
У суді першої інстанції неповнолітній ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, суду пояснив, що він проживає за адресою АДРЕСА_1 разом з матір`ю ОСОБА_1, батьком ОСОБА_5 та чотирирічною сестрою ОСОБА_6 . Про те, що ОСОБА_2 є його батьком йому відомо, оскільки мати показувала йому його фотографії. З ОСОБА_2 він жодного разу не спілкувався, останній його не відвідував, з днем народження не вітав, не купував подарунків. Він інколи в місті зустрічав ОСОБА_2, але той з ним навіть не вітався. Мати нічого поганого за його рідного батька не розказувала. У нього є інший батько, який його виховує і якого він називає батьком. З ОСОБА_2 він не спілкувався і не бажає спілкуватися і надалі.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
За частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Згідно з абзацом 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.