ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 березня 2023 року
м. Київ
cправа № 910/1193/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Малашенкової Т.М. (головуючий), Бенедисюка І.М., Селіваненка В.П.,
за участю секретаря судового засідання Барвіцької М.Т.,
представників учасників справи:
позивача - Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" (далі - ПАТ "Харківенергозбут", позивач) -Андрійко О.В. (адвокатка),
відповідача - Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі - ПАТ "НЕК "Укренерго", відповідач, скаржник) - Остапенко С.Л. (адвокат),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ПАТ "НЕК "Укренерго"
на рішення Господарського суду міста Києва від 05.09.2022 (суддя - Чебикіна С.О.)
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.12.2022 (головуючий - суддя Яковлєв М.Л., судді: Шаптала Є.Ю., Тищенко А.І.)
у справі № 910/1193/22
за позовом ПАТ "Харківенергозбут"
до ПАТ "НЕК "Укренерго"
про стягнення коштів.
ВСТУП
Спір виник щодо наявності/відсутності підстав для стягнення нарахованих сум штрафу, пені, відсотків річних та інфляційних втрат за неналежне виконання відповідачем умов договору про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. ПАТ "Харківенергозбут" звернулося до суду з позовом до ПАТ "НЕК "Укренерго" про стягнення 3 840 272,57 грн пені, 2 877 932,66 грн штрафу, 314 985,98 грн 3% річних та 181 205,61 грн інфляційних втрат за неналежне виконання умов договору про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва альтернативної енергії з альтернативних джерел на підставі статтей 525, 526, 530, 610, 612, 625, 629 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
1.2. Позовні вимоги мотивовані тим, що, оскільки відповідач допустив прострочення грошового зобов`язання зі сплати вартості наданих послуг за періоди з липня 2019 року по листопад 2019 року, з березня 2020 року по лютий 2021 року та з травня 2021 року по серпень 2021 року, позивачем нараховано пеню, штраф, 3% річних та інфляційні втрати.
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.09.2022 у справі №910/1193/22 позов задоволено частково. Стягнуто з ПАТ "НЕК "Укренерго" на користь ПАТ "Харківенергозбут" 1 920 136, 29 грн пені, 1 438 966, 33 грн штрафу, 314 985, 98 грн 3% річних та 181 205, 61 грн інфляційних втрат. В іншій частині в позові відмовлено.
2.2. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.12.2022 рішення Господарського суду міста Києва від 05.09.2022 у справі №910/1193/22 змінено. Викладено пункт 2 резолютивної частини рішення Господарського суду міста Києва від 05.09.2022 у справі № 910/1193/22 у такій редакції:
"Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 25, ідентифікаційний код 00100227) на користь Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" (61037, Харківська обл., м. Харків, вул. Плеханівська, 126, ідентифікаційний код 42206328) пеню в сумі 679 497 (шістсот сімдесят дев`ять тисяч чотириста дев`яносто сім) грн 32 коп., штраф в сумі 1 438 966 (один мільйон чотириста тридцять вісім тисяч дев`ятсот шістдесят шість) грн 33 коп., 3 % річних в сумі 300 850 (триста тисяч вісімсот п`ятдесят) грн 43 коп., інфляційні втрати в сумі 75 546 (сімдесят п`ять тисяч п`ятсот сорок шість) грн 74 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 69 199 (шістдесят дев`ять тисяч сто дев`яносто дев`ять) грн 87 коп.".
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. Не погоджуючись із судовими рішеннями судів попередніх інстанцій, ПАТ "НЕК "Укренерго" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 05.09.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.12.2022 у справі №910/1193/22, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
4.1. На обґрунтування своєї правової позиції у поданій касаційній скарзі ПАТ "НЕК "Укренерго" із посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) вказує, що попередні судові інстанції в оскаржуваних судових рішеннях застосували норми права - частину третю статті 551 ЦК України та статтю 233 Господарського кодексу України (далі - ГК України) без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18, від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц, №646/14523/15-ц, від 24.10.2018 у справі №910/19576/17, від 22.01.2019 у справі №905/305/18, від 24.04.2019 у справі №910/5625/18, від 10.07.2019 у справі №910/21564/16, від 13.02.2019 у справі №924/312/18, від 30.01.2019 у справі №922/175/18, від 04.02.2020 у справі №918/116/19, від 21.10.2019 у справі №910/1005/19, від 26.09.2019 у справі №922/3613/18, від 18.06.2019 у справі №914/1208/18, від 19.09.2019 у справі №907/532/18, від 26.03.2020 у справі №904/2847/19.
4.2. Із посиланням на пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України скаржник зазначає, що на даний час відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах та вказує, що суди неправильно застосували абзаци перший, другий частини восьмої статті 33, абзаци перший, третій частини п`ятої статті 33, частину сьому статті 62 Закону України "Про ринок електричної енергії", зробивши помилкові висновки, що не своєчасність здійснення оплати відповідачем не залежить від включення відповідних витрат до структури тарифу зі сторони Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП).
4.2.1. Крім того, на думку скаржника, суди попередніх інстанцій помилково не застосували до спірних правовідносин частину першу статті 614 ЦК України, оскільки за відсутності вини як необхідного елементу господарсько-правової відповідальності, відсутні підстави для застосування до відповідача відповідальності за несвоєчасну оплату послуг.
5. Позиція інших учасників справи
5.1. ПАТ "Харківенергозбут" 06.03.2023 (згідно з поштовими відмітками на конверті) подало до Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просило касаційне провадження з підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, - закрити, а з підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПУ України - касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
5.1.1. Поряд з цим, позивач подав клопотання про закриття касаційного провадження, в якому також просив Суд касаційне провадження за касаційною скаргою ПАТ "НЕК "Укренерго" закрити, касаційну скаргу залишити без задоволення.
6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
6.1. Між ПАТ "Харківенергозбут" (постачальник послуг) та Державним підприємством "Національна енергетична компанія "Укренерго", правонаступником якого є ПАТ "НЕК "Укренерго", (замовник) 01.07.2019 укладено договір про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел № 0099-09021 (далі - Договір), за умовами якого постачальник послуг на виконання спеціальних обов`язків із купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом надає замовнику послугу із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії в обсязі та на умовах, визначених цим договором (пункт 1.1 Договору).
6.1.1. Відповідно до пункту 2.1 Договору визначено, що вартість та порядок оплати послуги визначаються відповідно до вимог Порядку купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 № 641 (далі - Порядок), у розрахунковому періоді та відповідно до фактичних обсягів купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом постачальником послуг.
6.1.2. Згідно з пунктами 3.2, 3.3 Договору погоджено, що постачальник послуг має право отримувати своєчасну та в повному обсязі оплату вартості послуги, а замовник зобов`язаний у повному обсязі здійснювати оплату вартості послуги, розрахованої постачальником послуг та затвердженої регулятором.
6.1.3. У пункті 4.3 Договору сторони погодили, що у разі порушення замовником зобов`язань щодо строків оплати наданих послуг, визначених у Порядку, замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі 0,1% від вартості послуг, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення. Додатково стягується штраф у розмірі 7 % від зазначеної вартості послуг за прострочення понад 30 днів.
6.1.4. Цей договір набирає чинності з 01.07.2019 та діє до 31.12.2020 (пункт 7.1 Договору).
6.2. Сторонами підписані наступні акти приймання-передачі наданих послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел:
- від 31.07.2019 № 07/19 на суму 3 993 871,60 грн (акт коригування до акту 07/19 від 31.07.2019 на суму 3 999 770,22 грн);
- від 31.08.2019 № 08/19 на суму 3 831 695,11 грн (акт коригування до акту 08/19 від 31.08.2019 на суму 3 832 408,14 грн; акт коригування до акту 08/19 від 31.08.2019 на суму 3 843 458,00 грн);
- від 30.09.2019 № 09/19 на суму 3 122 293,54 грн (акт коригування до акту 09/19 від 30.09.2019 на суму 3 130 825,13 грн);
- від 31.10.2019 № 10/19 на суму 1 720 316,45 грн;
- від 30.11.2019 № 11/19 на суму 723 370,78 грн;
- від 31.03.2020 № 03/20 на суму 4 878 938,23 грн;
- від 30.04.2020 № 04/20 на суму 7 807 435,98 грн (акт коригування до акту 04/20 від 30.04.2020 на суму 7 810 538,32 грн);
- від 31.05.2020 № 05/20 на суму 7 205 274,20 грн;
- від 30.06.2020 № 06/20 на суму 10 172 249,64 грн;
- від 31.07.2020 № 07/20 на суму 11 224 633,13 грн;
- від 31.08.2020 № 08/20 на суму 10 565 792,18 грн (акт коригування до акту 08/209 від 31.08.2020 на суму 10 565 886,14 грн);
- від 30.09.2020 № 09/20 на суму 8 204 005,60 грн;
- від 31.10.2020 № 10/20 на суму 5 457 251,74 грн;
- від 30.11.2020 № 11/20 на суму 1 219 783,85 грн;
- від 31.12.2020 № 12/20 на суму 1 130 350,28 грн;
- від 31.01.2021 № 01/21 на суму 596 950,02 грн;
- від 28.02.2021 № 02/21 на суму 2 606 739,62 грн;
- від 31.05.2021 № 05/21 на суму 12 802 745,11 грн;
- від 30.06.2021 № 06/21 на суму 12 675 694,03 грн;
- від 31.07.2021 № 07/21 на суму 16 322 347,70 грн;
- від 31.08.2021 № 08/21 на суму 11 322 580,31 грн, які підписані уповноваженими представниками обох сторін, та якими підтверджується факт надання позивачем відповідачу послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії за періоди з липня 2019 року по листопад 2019 року, з березня 2020 року по лютий 2021 року та з травня 2021 року по серпень 2021 року на загальну суму 137 613 708,50 грн.
6.3. Надані позивачем послуги відповідач оплатив, що підтверджується платіжними дорученням:
- від 06.02.2020 № 1043 на суму 5 908 105,10 грн,
- від 18.08.2020 № 1165 на суму 4 878 938,23 грн,
- від 07.09.2020 № 1183 на суму 7 205 274,20 грн,
- від 18.08.2020 № 1166 на суму 7 810 538,32 грн,
- від 07.09.2020 № 1184 на суму 10 172 249,64 грн,
- від 01.10.2020 № 1489 на суму 11 224 633,13 грн,
- від 15.10.2020 № 1201 на суму 10 565 886,14 грн,
- від 03.11.2020 № 1123 на суму 8 204 005,6 грн,
- від 28.01.2021 № 1106 на суму 5 457 251,74 грн,
- від 28.01.2021№ 1107 на суму 1 219 783,85 грн,
- від 18.02.2021 № 1093 на суму 1 130 350,28 грн,
- від 16.03.202 № 7111 на суму 596 950,02 грн,
- від 09.04.2021 № 1134 на суму 2 606 739,62 грн,
- від 05.07.2021 № 1024 на суму 12 802 745,11 грн,
- від 18.08.2021 № 122 на суму 12 675 694,03 грн,
- від 01.10.2021 № 1311 на суму 11 322 580,31 грн,
- від 14.09.2021 № 328 на суму 16 322 347,70 грн,
- від 18.08.2020 № 1162 на суму 5 898,62 грн,
- від 18.08.2020 № 1164 на суму 8 531,59 грн,
- від 18.08.2020 № 1163 на суму 11 049,86 грн.
6.4. Представник відповідача подав заяву про зменшення штрафних санкцій на 95% від заявленої в позові суми, посилаючись на завищений розмір неустойки, наявність обставин, що обтяжують фінансове становище ПАТ "НЕК "Укренерго", особливий порядок розрахунків відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", невеликим періодом прострочення зобов`язання, вжиття усіх можливих заходів для повної оплати послуг позивача.
6.5. Суд першої інстанції, ухвалюючи судове рішення, виходив з такого:
- відповідач допустив прострочення грошового зобов`язання та сплатив вартість послуг позивача із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел за актами приймання-передачі та актами корегування наданих послуг із порушенням строку, визначеного законом та договором, про що свідчать платіжні доручення, та не заперечується відповідачем;
- зважаючи на наведені положення чинного законодавства та умови договору, а також, здійснивши власний перерахунок заявлених штрафних санкцій, нарахування пені та штрафу за порушення зобов`язання здійснено позивачем правомірно;
- стосовно тверджень відповідача про відсутність його вини у порушенні грошового зобов`язання з огляду на особливий порядок розрахунків між сторонами, відзначено, що виконання сторонами договірних зобов`язань ніяким чином не обумовлене дотриманням такого порядку розрахунків та не є підставою для звільнення учасника спірних відносин від господарської (цивільної) відповідальності;
- доводи відповідача про те, що вартість послуг позивача із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії із альтернативних джерел енергії у липні, жовтні 2019 року та серпні 2020 року не затверджувалась та доводи про те, що розмір вартості послуг затверджений не для ПАТ "Харківенергозбут", а для ТОВ "Харківенергозбут", є необґрунтованими та безпідставними, оскільки відповідач здійснив оплату цих послуг позивачу в повному обсязі та стягнення заборгованості не є предметом спору у даній справі;
- зважаючи на встановлене судом прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання, здійснивши перерахунок суми заявлених матеріальних втрат, вимоги про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних є такими, що заявлені правомірно;
- частково задовольняючи заяву відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, інфляційних втрат та 3-х відсотків річних, суд врахував таке:
1) між сторонами склались специфічні відносини у сфері провадження діяльності з купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом, які регулюються спеціальними нормами чинного законодавства. У спірних відносинах відповідач, як оператор системи передачі, виконує покладені на нього спеціальні обов`язки для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, зокрема, загальносуспільний інтерес зі збільшення частки виробництва енергії з альтернативних джерел, підвищення ефективності комбінованого виробництва електричної та теплової енергії, інші спеціальні обов`язки. У той же час, господарська діяльність відповідача не встановлює інших джерел доходів для розрахунків за електричну енергію за "зеленим" тарифом, ніж ті, що визначаються спеціальним законодавством та іншими регуляторними актами. Відповідач не є користувачем коштів, що сплачуються учасниками балансуючого ринку за надані ним послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, та у разі збільшення НКРЕКП щорічного тарифу, відповідач оплачує такі спеціальні послуги із власних доходів;
2) відповідач виконав свої зобов`язання за договором у повному обсязі (хоча і з простроченням строку), що підтверджується наявними у справі доказами. При цьому, прострочення зобов`язання з боку оператора системи передачі тривало незначний період, а поведінка відповідача свідчила про його намагання належним чином виконати свій обов`язок за договором;
3) заявлені до стягнення розміри пені та штрафу є надмірно великими, враховуючи відсутність основної заборгованості, незначні періоди прострочення та відсутність збитків, завданих іншим учасникам господарських відносин, зокрема позивачу;
4) вина відповідача у порушенні зобов`язання була обумовлена особливим порядком відносин та розрахунків між сторонами, визначеними договором та законом;
5) інфляційні нарахування на суму боргу та 3 % річних не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу позивача, тому підстав для їх зменшення немає;
6) суд вважає за можливе скористатись своїм правом, передбаченим частиною третьою статті 551 ЦК України, статтею 233 ГК України, та зменшити розмір пені та штрафу на 50 % від заявленої суми;
6.6. Суд апеляційної інстанції, переглядаючи рішення суду першої інстанції, керувався, зокрема таким:
- помилковими є посилання відповідача, що позивачем не надано доказів затвердження для позивача Регулятором розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел у липні та жовтні 2019 року, так як надані позивачем постанови НКРЕКП від 24.10.2019 № 2248, від 24.12.2019 № 3159 та від 26.11.2019 № 2484 свідчать про затвердження вартості таких послуг для Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківенергозбут", в той час як позивачем у справі є Приватне акціонерне товариство "Харківенергозбут" та зазначає про те, що вказане є технічною помилкою НКРЕКП. Слід зазначити і про те, що сам відповідач діями щодо оплати наданих у вказані періоди послуг, виходячи з вищенаведених постанов НКРЕКП № 2248, № 3159 та № 2484 визнав, що вартість таких послуг слід визначати виходячи саме з вказаних постанов;
- щодо посилань відповідача на відсутність його вини у простроченні виконання зобов`язань судом враховано, що юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; між сторонами виникли господарські відносини, а приписи ГК України не передбачають привілейованого становища суб`єктів господарювання, які фінансуються за рахунок бюджету, по відповідальності за порушення зобов`язань; факт відсутності бюджетного фінансування, в т.ч. через ненадходження коштів в будь-якому випадку не може звільняти відповідача від виконання зобов`язань щодо оплати послуг оскільки, такі обставини не визначені законодавством як такі, що звільняють від виконання зобов`язання; за укладеним між сторонами Договором саме відповідач взяв на себе обов`язок своєчасно проводити оплату вартості послуги відповідно до умов договору та Порядку № 641, при цьому, ні умови договору, ні Порядку № 641, не ставлять в залежність своєчасність здійснення оплати замовником за отриману послугу від включення відповідних витрат до структури тарифу зі сторони Регулятора; відсутність бюджетних асигнувань чи будь яких інших надходжень коштів від контрагентів боржника не виправдовує його бездіяльність і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання;
- обґрунтованими є посилання відповідача, що відповідачем допущено порушення строку здійснення оплати за платежем за серпень 2020 року на 16 днів (з 30.09.2020 по 15.10.2020) та, відповідно, нараховані за вказане порушення пеня в сумі 169 054,18 грн, 3 % річних в сумі в сумі 13 856,86 грн та інфляційні втрати в сумі 105 658,86 грн, оскільки у постанові НКРЕКП від 23.09.2020 № 1741 розмір вартості послуги позивача не затверджувався, а такий розмір був затверджений постановою від 07.10.2020 № 1832, яка набула чинності 09.10.2020, а відтак відповідачем послуга мала бути оплачена до 15.10.2020 включно, та була фактично оплачена 16.10.2020. При цьому за змістом положень чинного законодавства день оплати не включається до періоду прострочення;
- вірними є і посилання відповідача, що умови Договору в частині визначення розміру пені (0,1 % від вартості послуг за кожен день прострочення) суперечать положенням частини четвертої статті 343 ГК України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", за змістом яких розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України. Нарахування пені на суму своєчасно виконаного грошового зобов`язання суперечить, як положенням Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", так і положенням ЦК України. Водночас вказаного як позивач, так і суд першої інстанції не врахували.
- відповідачем у апеляційній скарзі наведено контрозрахунок пені, який виконаний з врахуванням встановленого законодавством її максимального розміру, згідно з яким загальна сума пені становить 1 362 468,36 грн. При перевірці виконаного відповідачем розрахунку пені колегією суддів встановлено, що такий розрахунок є арифметично вірним, проте відповідачем не враховано те, що день у який обов`язок по оплаті коштів був виконаний не може вважатися днем прострочення та, відповідно, помилково нараховано пеню у загальній сумі 3 473,72 грн за прострочення обов`язку оплатити надану у серпні 2020 року послугу загальною вартістю 10 565 886,14 грн за 1 день (16.10.2020). За таких обставин позивач має право на стягнення з відповідача пені у загальній сумі 1 358 994,64 грн (1 362 468,36 - 3 473,72);
- розрахунок штрафу позивачем виконаний вірно, а відтак, він має право на стягнення з відповідача у загальній сумі 2 877 932,66 грн.
- при перевірці нарахування позивачем розміру інфляційних втрат колегія суддів врахувала правову позицію Верховного Суду від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 та дійшла висновку, що виконаний позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат є арифметично вірним, проте позивачем також допущено помилку та нараховано 3 % річних та інфляційні втрати у загальній сумі 13 856,86 грн та 105 658,86 грн за прострочення обов`язку оплатити надану у серпні 2020 року послугу загальною вартістю 10 565 886,14 грн за період з 30.09.2020 по 15.10.2020;
- за таких обставин, колегія суддів вважає, що позивач має право на стягнення з відповідача інфляційних втрат у загальній сумі 75 546,74 грн (181 205,61 - 105 658,86) та 3 % річних у загальній сумі 300 850,43 грн (314 707,29 - 13 856,86).
- щодо клопотання відповідача про зменшення суми штрафних санкцій, інфляційних втрат та 3-х відсотків річних колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення клопотання відповідача в частині зменшення 3 % річних та інфляційних втрат, та водночас вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність правових підстав для зменшення розміру пені та штрафу на 50 %;
- за таких обставин позовні вимоги про стягнення пені та штрафу підлягають частковому задоволенню в сумі 679 497,32 грн (1 358 994,64/2) та в сумі 1 438 966,33 грн (2 877 932,66/2).
7. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Розгляд клопотань
7.1. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.12.2022 для розгляду касаційної скарги у справі №910/1193/22 визначено колегію суддів у складі: Малашенкової Т.М. - головуючий, Бенедисюка І. М., Селіваненка В.П.
7.2. Ухвалою Верховного Суду від 16.02.2023 відкрито касаційне провадження у справі №910/1193/22 за касаційною скаргою ПАТ "НЕК "Укренерго" на підставі пунктів 1, 3 частини другої статті 287 ГПК України.
7.3. Суд протокольною ухвалою від 23.03.2023 вирішив розглядати клопотання позивача про закриття касаційного провадження разом з касаційною скаргою.
7.4. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
7.5. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
8. Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
8.1. З огляду на наведене у Розділі 4 цієї Постанови, Верховний Суд відзначає таке.
8.2. Касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, наведених скаржником і які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
8.3. При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначається підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктами 1, 3 частини другої статті 287 ГПК України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.
8.4 Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства, закріплених у частині третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
8.5. Так, предметом касаційного оскарження є рішення Господарського суду міста Києва від 05.09.2022 та постанова Північного апеляційного господарського суду від 07.12.2022 у справі №910/1193/22, якими часткового задоволено вимоги про стягнення штрафних санкцій, трьох відсотків річних та інфляційних втрат.
8.6. Скаржник, посилаючись, зокрема на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України, зазначає, що судами попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних судових рішень не враховано висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18, від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц, №646/14523/15-ц, від 24.10.2018 у справі №910/19576/17, від 22.01.2019 у справі №905/305/18, від 24.04.2019 у справі №910/5625/18, від 10.07.2019 у справі №910/21564/16, від 13.02.2019 у справі №924/312/18, від 30.01.2019 у справі №922/175/18, від 04.02.2020 у справі №918/116/19, від 21.10.2019 у справі №910/1005/19, від 26.09.2019 у справі №922/3613/18, від 18.06.2019 у справі №914/1208.18, від 19.09.2019 у справі №907/532/18, від 26.03.2020 у справі №904/2847/19.
8.7. Касаційне провадження у цій справі відкрито, зокрема на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, за змістом якої підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
8.8. Отже, відповідно до положень норм ГПК України (пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України) касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
8.9. Що ж до визначення подібних правовідносин, то в силу приписів статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, в якій визначено критерій подібності правовідносин.
8.10. Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, Велика Палата конкретизувала свої висновки щодо тлумачення змісту поняття "подібні правовідносини", що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
8.10.1. При цьому, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.
8.10.2. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.
8.10.3. У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів.
8.11. Отже, для касаційного перегляду з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків, які мали бути застосовані у подібних правовідносинах у справі, в якій Верховних Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.
8.12. Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18, Велика Палата при вирішенні питання про зменшення розміру неустойки, штрафу та процентів річних, зокрема зазначила, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.
8.12.1. Велика Палата Верховного Суду також вказала, що відсотки річних, встановлені відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника, та не можуть розглядатися як спосіб отримання кредитором доходів. Таких висновків Велика Палата Верховного Суду дійшла з урахуванням того, що у справі № 902/471/18 умовами договору сторони передбачили відповідальність за прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання у вигляді пені та штрафу, збільшили позовну давність за відповідними вимогами, а також умовами договору змінили розмір процентної ставки, передбаченої в частині другій статті 625 ЦК України, і встановили її в розмірі 40 % річних від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути оплачений покупцем, та 96% річних від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення дев`яноста календарних днів.
8.12.2. Відтак, з огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум санкцій у вигляді штрафу, пені і процентів річних, враховуючи несправедливість, коли наслідки невиконання боржником зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання, Велика Палата Верховного Суду вважала справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення, та наведеним вище критеріям обмежити розмір санкцій сумами штрафу і пені, які вже присуджені до стягнення судами попередніх інстанцій, та відмовити у їх стягненні з цих підстав. При цьому відповідне зменшення відсотків річних Велика Палата Верховного Суду допустила з урахуванням конкретних обставин справи №902/471/18, а саме встановлення такої процентної ставки на рівні сорока відсотків та дев`яносто шести відсотків річних та їх явній невідповідності принципу справедливості,