ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 березня 2023 року
м. Київ
cправа № 910/15232/20 (910/18169/21)
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Картере В.І. - головуючий, Банасько О.О., Білоус В.В.,
за участю секретаря судового засідання Заріцької Т.В.,
представників учасників справи:
позивач - Куценко О.В.,
відповідач-1 - не з`явився,
відповідач-2 - Демченко С.В.,
третя особа - не з`явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.12.2022 (колегія суддів у складі: Гарник Л.Л. - головуючий, Сотніков С.В., Поляков Б.М.)
та рішення Господарського суду міста Києва від 11.07.2022 (суддя Мандичев Д.В.)
у справі №910/15232/20(910/18169/21)
за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк"
до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртеральянс"; 2) Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах"
за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Долма"
про визнання недійсним договору поруки №20/02-2017-3 від 13.03.2017
у межах справи №910/15232/20
за заявою Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртеральянс"
про банкрутство,
ВСТАНОВИВ:
Хід розгляду справи
1. У провадженні Господарського суду міста Києва знаходиться справа №910/15232/20 за заявою Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк") про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртеральянс" (далі - ТОВ "Укртеральянс"), провадження в якій відкрито ухвалою суду від 23.11.2020.
2. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.04.2021 визнано грошові вимоги АТ КБ "ПриватБанк" до ТОВ "Укртеральянс" у розмірі 684718391,18 грн та Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах" (далі - ПрАТ "СК "Інгосстрах") в розмірі 752388505,36 грн.
Стислий виклад позовних вимог
3. 09.11.2021 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява АТ КБ "ПриватБанк" до ТОВ "Укртеральянс" та ПрАТ "Страхова компанія "Інгосстрах" про визнання недійсним договору поруки №20/02-2017-3 від 13.03.2017.
4. Позов мотивовано тим, що укладений боржником договір поруки від 13.03.2017 №20/02-2017-3 є фраудаторним, оскільки прийнявши нові грошові зобов`язання за оспорюваним правочином у період існування невиконаних зобов`язань із погашення заборгованості перед АТ КБ "ПриватБанк", боржник - ТОВ "Укртеральянс", діяв недобросовісно, збільшуючи свої фінансові зобов`язання всупереч своїх фінансових можливостей та з метою уникнення від виконання власних фінансових зобов`язань, наслідком чого є завдання шкоди кредитору АТ КБ "ПриватБанк".
Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
5. 01.04.2013 між ПрАТ "Страхова компанія "Інгосстрах" (страховик), АТ КБ "ПриватБанк" (страхувальник) укладено договір страхування кредитів №13/04/01-01К.
6. Предметом вказаного договору страхування є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать законодавству України, пов`язані з володінням, користуванням і розпорядженням майном страхувальника (п. 1.1).
7. Страховик зобов`язується у разі настання страхового випадку відшкодувати страхувальнику завдані збитки у межах страхової суми в порядку і на умовах, передбачених цими договорами, а страхувальник зобов`язується своєчасно сплатити страховий платіж та виконувати інші умови цих договорів (п. 1.2).
8. Предметом страхування є майнові інтереси страхувальника, пов`язані зі збитками, які можуть бути завдані страхувальнику внаслідок невиконання (або неналежного виконання) позичальниками, вказаними в додатках до договору, своїх обов`язків, передбачених кредитними договорами між страхувальником та позичальниками (далі - кредитні договори) щодо своєчасного, повного повернення ними кредитів. Застрахованими по цьому договору є кредитні договори згідно з додатками до договору (п. 2.1).
9. Пунктом 3.1 договору страхування кредитів визначено, що страховим випадком за цим договором є невиконання (неналежне виконання) позичальниками своїх обов`язків перед страхувальником, передбачених кредитними договорами, а саме: неповернення або часткове неповернення позичальниками кредитів у встановлені кредитними договорами строки, невиплата позичальниками в повному обсязі і в установлені кредитним договором строки процентів за користування кредитом. При настанні страхового випадку страховик сплачує страхувальнику обумовлене договором страхування страхове відшкодування.
10. Відповідно до додатку №1 до договору страхування кредитів від 01.04.2013 №13/04/01-01К за даним договором застрахований, зокрема, наданий ТОВ "Долма" кредит на суму боргу 13750034 грн, страхова сума за яким становить 17300000 грн, а також кредит на суму боргу 10000000 грн, страхова сума за яким становить 12400000 грн.
11. 18.12.2013 АТ КБ "Приватбанк" звернулося до ПрАТ "СК "Інгосстрах" із заявою про страхову подію, в якій зазначило про непогашення ТОВ "Долма" у строк до 10.12.2013 частини кредиту в сумі 14000000 грн та 1287625,04 грн нарахованих відсотків.
12. 18.12.2013 ПрАТ "СК "Інгосстрах" склало страховий акт №1459Б/К, відповідно до якого порушення ТОВ "Долма" умов кредитного договору від 28.09.2012 №КД-518Г та неповернення в строк до 10.12.2013 АТ КБ "Приватбанк" частини кредиту в сумі 14000000 грн та нарахованих відсотків у розмірі 1343625,04 грн внаслідок неплатоспроможності визнано страховим випадком та прийнято рішення виплатити страхове відшкодування в розмірі 15343625,04 грн.
13. ПрАТ "СК "Інгосстрах" здійснено виплату страхового відшкодування ТОВ "Долма" на суму 15343625,04 грн, що підтверджується платіжними дорученнями від 18.12.2013 №3442 та №3446 із зазначеним у призначеннях платежів страхового акта від 18.12.2013 №1459Б/К.
14. ПрАТ "СК "Інгосстрах" звернулося до ТОВ "Долма" з листом від 20.12.2013 №20-12/02-01 щодо отриманого права регресної вимоги внаслідок виплати 18.12.2013 страхового відшкодування в сумі 15343625,04 грн за договором страхування кредитів від 01.04.2013 №13/04/01-01К.
15. У відповідь на даний лист ТОВ "Долма" листом від 23.03.2014 №2013/12/23-1 повідомило, що не має можливості відшкодувати ПрАТ "СК "Інгосстрах" грошові кошти в сумі 27743625,04 грн.
16. 26.12.2013 між ПрАТ "СК "Інгосстрах" (кредитор) та ТОВ "Долма" (боржник) укладено угоду про добровільне погашення заборгованості, відповідно до умов якої боржник визнає, що заборгованість ТОВ "Долма" перед кредитором на момент укладення даної угоди становить 27743625,04 грн, яка буде погашена шляхом перерахування коштів на поточний рахунок кредитора протягом 3 (трьох) років з моменту укладення цієї угоди до 26.12.2016.
17. У подальшому, 13.03.2017 між ПрАТ "СК "Інгосстрах" (кредитор) та ТОВ "Укртеральянс" (поручитель) укладено договір поруки №20/02-2017-3, відповідно до якого поручитель поручається перед кредитором за виконання обов`язку ТОВ "Долма", код ЄДРПОУ 33564332 (далі іменується "боржник") щодо оплати (компенсації) витрат кредитора, пов`язаних зі сплатою страхового відшкодування (регресної вимоги) згідно з договором страхування кредитів від 01.04.2013 №13/04/01-01К у розмірі 27743625,04 грн, що виникли у зв`язку з виконанням кредитором обов`язків боржника перед АТ КБ "Приватбанк" за кредитним договором від 28.09.2012 №КД-518Г та додатково зазначені в угоді про добровільне погашення заборгованості від 26.12.2013.
18. Згідно з п. 1.2 договору поруки у випадку порушення боржником обов`язку за основними договорами (угодою про добровільне погашення заборгованості), боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.
19. Пунктом 2.4 договору поруки сторони підтвердили, що строк позовної давності щодо зобов`язань сторін, які виникають за основним договором та/або цим договором, в тому числі у випадку нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язань за основним договором та/або цим договором, становить п`ятнадцять років.
20. Відповідно до п. 3.1 договору поруки поручитель зобов`язаний у разі порушення боржником забезпеченого порукою обов`язку за основним договором, самостійно виконати зазначений обов`язок боржника перед кредитором шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок кредитора, не пізніше строку встановленого у п. 1.1 цього договору.
21. У зв`язку з невиконанням ТОВ "Долма" своїх зобов`язань, ПрАТ "СК "Інгосстрах" звернулося до ТОВ "Укртеральянс" як поручителя з вимогою від 05.12.2019 №05/12-19-1 про сплату боргу.
22. У відповіді від 06.12.2019 №06-12/2019 ТОВ "Укртеральянс" повідомило ПрАТ "СК "Інгосстрах" про відсутність можливості погасити заборгованість.
Стислий виклад рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
23. Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.07.2022 позов задоволено. Визнано недійсним з моменту укладання договір поруки від 13.03.2017 №20/02-2017-3, укладений між ТОВ "Укртеральянс" та ПрАТ "Інгосстрах". Здійснено розподіл судового збору.
24. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.12.2022 рішення Господарського суду міста Києва від 11.07.2022 залишено без змін.
25. Судові рішення мотивовані тим, що оспорюваний договір поруки є фраудаторним та за своїм змістом суперечить вимогам закону - частинам 1, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, та відповідно до ст. 234 ЦК України є фіктивним.
26. У судових рішеннях зазначено, що ТОВ "Укртеральянс" при недостатності коштів для виконання вимог власних кредиторів і, знаходячись в стані надкритичної неплатоспроможності, було укладено договір поруки в забезпечення виконання фактично простроченого зобов`язання, що є противагою меті здійснення підприємницької діяльності. ТОВ "Укртеральянс" не тільки не отримало прибутку, а навпаки, всупереч власним фінансовим інтересам, набуло зобов`язання сплатити заборгованість за третю особу. Такий правочин не відповідає критеріям розумності, не має на меті добросовісне виконання зобов`язань.
Стислий виклад вимог касаційної скарги та узагальнення доводів скаржника
27. ПрАТ "СК "Інгосстрах" (далі - скаржник) звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, з урахуванням заяви про усунення недоліків касаційної скарги, просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 11.07.2022, постанову Північного апеляційного господарський суду від 07.12.2022 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог АТ КБ "Приватбанк" відмовити в повному обсязі.
28. Скаржник у заяві про усунення недоліків касаційної скарги як на підставу для касаційного оскарження судових рішень попередніх інстанцій зазначає обставини, передбачені п. 1, п. 3, п. 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України.
29. Так, скаржник вказує, що судами не було враховано висновок Верховного Суду щодо застосування ст.ст. 86, 236 ГПК України, ст.ст. 13, 203, 215 ЦК України, викладений у постановах від 06.10.2022 у справі №904/624/19 та від 02.12.2020 у справі №910/6179/17.
30. Скаржник зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування ст.ст. 203, 215 ЦК України у правовідносинах, в яких позивач є пов`язаною особою з одним із учасників правовідносин. Також скаржник вказує, що судами не досліджено зібрані у справі докази, зокрема, не взято до уваги висновок судово-економічної експертизи щодо розумної економічної мети.
31. Крім того, скаржником зазначено про неповноту дослідження обставин (відсутність дослідження у цілому відносин у ретроспективі); неврахування ролі АТ КБ "ПриватБанк" у спірних відносинах; безпідставність висновку про неплатоспроможність ТОВ "Долма".
32. Також скаржником подано до Верховного Суду клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду для формування єдиної правозастосовчої практики щодо обмеження права позивача на подання позову про визнання недійсними правочинів.
33. Скаржник вважає, що саме Велика Палата Верховного Суду має вирішити питання щодо формулювання обов`язку для позивача доводити факт нанесення шкоди позивачу оскаржуваним правочином, розмір такої шкоди та причинно- наслідковий зв`язок між діями по укладенню оспорюваного правочину та нанесенням шкоди позивачу; а також щодо застосування під час розгляду справи про визнання правочину недійсним з питань фраудатарності принципу права справедливості, який визнано всіма країнами загального права, а саме "хто шукає справедливості, сам повинен поступати справедливо" (he who seeks equity, must do equity). Втіленням такого принципу є застосування обмеження права на подання позову про визнання недійсним правочину, якщо позивач пов`язаний спільними господарськими операціями з відповідачами або є пов`язаними особами, або вигодонабувачем за правочинами, які передували укладенню оспорюваного правочину.
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
34. До Верховного Суду від АТ КБ "ПриватБанк" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому банк із посиланням на правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального та матеріального права просить залишити без задоволення касаційну скаргу, а оскаржені судові рішення -без змін.
35. Відзиви від інших учасників справи до Верховного Суду не надійшли.
Щодо клопотання про передачу на розгляд Великої Палати Верховного Суду
36. Частина 5 ст. 302 ГПК України передбачає, що суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
37. За змістом наведеної норми права, для передачі справи на розгляд до Великої Палати Верховного Суду необхідна наявність виключної правової проблеми з врахуванням кількісного та якісного показників.
38. Тобто, по-перше, правова проблема має існувати не в одній конкретній справі, а у невизначеній кількості справ, які або вже існують, або можуть виникнути з врахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності; мають існувати обставини, з яких вбачається, що відсутня стала судова практика у відповідних питаннях, поставлені правові питання не визначені на нормативному рівні, відсутні процесуальні механізми вирішення такого питання тощо; по-друге, вирішення виключної правової проблеми вплине на забезпечення сталого розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики.
39. З точки зору якісного критерію про виключність правової проблеми можуть свідчити такі обставини: з касаційної скарги вбачається, що судами була допущена явна й груба помилка у застосуванні норм процесуального та матеріального права, в тому числі свавільне розпорядження повноваженнями, й перегляд справи Великою Палатою Верховного Суду потрібен з метою унеможливлення її повторення у подальшій судовій діяльності; норми матеріального чи процесуального права були застосовані судами першої чи апеляційної інстанцій таким чином, що постає питання щодо дотримання принципу пропорційності, тобто забезпечення належного балансу між приватними та публічними інтересами; наявні колізії в нормах матеріального права, що викликає необхідність у застосуванні аналогії закону чи права, або постає питання щодо дотримання принципу верховенства права.
40. При цьому справа буде мати принципове значення, якщо йдеться про правове питання, яке потребує пояснення і зустрічається у невизначеній кількості справ у разі, якщо надана на нього відповідь піддається сумніву або якщо існують різні відмінні позиції і це питання ще не вирішувалося вищою судовою інстанцією, а також необхідне тлумачення щодо застосування нових законів. Разом з тим не є виключною правовою проблемою правове питання, відповідь на яке є настільки ясною і чіткою, що вона може бути знайдена без будь-яких проблем.
41. Вирішуючи питання щодо наявності чи відсутності підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, відповідно до положень ч. 5 ст. 302 ГПК України, суд, керуючись внутрішнім переконанням, у кожному конкретному випадку, з урахуванням порушеного питання оцінює обґрунтованість доводів заявника щодо існування проблеми у застосуванні відповідної норми права, а також оцінює, чи необхідна така передача для формування єдиної правозастосовчої практики та забезпечення розвитку права. При цьому наявність виключної правової проблеми надає касаційному суду право та, відповідно, не покладає на нього обов`язку передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
42. За оцінкою Верховного Суду, заявлене скаржником клопотання не містить належного обґрунтування того, що справа містить виключну правову проблему за кількісним та якісним критерієм, зокрема скаржник не посилається на практику судів у конкретних справах для підтвердження існування різних відмінних позицій застосування зазначених норм права, на неправильне застосування яких він посилається у касаційній скарзі, а його міркування ґрунтуються лише на припущенні.
43. Крім того, відповідно до змісту поданого клопотання скаржника, правозастосовча практика Верховного Суду у спірних правовідносинах вже сформована, в тому числі і судової палатою для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, у зв`язку з чим Верховний Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотання скаржника про передачу на розгляд Великої Палати Верховного Суду справ.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
44. Предметом касаційного перегляду у цій справі є питання дотримання судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права під час розгляду позовних вимог про визнання недійсним договору поруки.
45. Як зазначено позивачем у позові, підставою для визнання недійсним спірного договору є недотримання сторонами договору положень ст.ст. 3, 13 ЦК України, а також заподіяння шкоди кредиторам цим договором.
46. Згідно з позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 03.07.2019 у справі №369/11268/16-ц, не виключається визнання недійсним договору, спрямованого на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (п. 6 ст. 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (ч. 3 ст. 13 ЦК України).
47. Отже, договір, який укладений з метою уникнути виконання договору та зобов`язання зі сплати боргу, є зловживанням правом на укладання договору та розпорядження власністю, оскільки унеможливлює виконання зобов`язання і завдає шкоди кредитору.
48. Велика Палата Верховного Суду у наведеній справі зазначила, що позивач має право звернутися до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що спрямований на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (п. 6 ст. 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (ч. 3 ст. 13 ЦК України) і послатися на спеціальну норму, що передбачає визнання правочину недійсним.