ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 березня 2023 року
м. Київ
cправа № 44/258-б (910/15424/20)
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Картере В.І. - головуючий, Банасько О.О., Погребняк В.Я.,
за участю секретаря судового засідання Заріцької Т.В.,
представників учасників справи:
позивача: Санжак Л.В.,
відповідача: Скрипець Т.А.,
ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України": Фрейдун О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.01.2023 (колегія суддів у складі Доманська М.Л. - головуючий, Гарник Л.Л., Грек Б.М.)
та рішення Господарського суду міста Києва від 06.09.2021 (суддя Чеберяк П.П.)
у справі №44/258-б (910/15424/20)
за позовом Дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"
до Фермерського господарства "Антонівська діброва"
про стягнення заборгованості за договорами оренди нерухомого майна в сумі 109384,00 грн
та за зустрічним позовом Фермерського господарства "Антонівська діброва"
до Дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"
про визнання договору оренди нерухомого майна недійсним
у межах справи № 44/258-б
за заявою Дочірнього підприємства "Київський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"
про банкрутство,
ВСТАНОВИВ:
Стислий зміст позову
1. У провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа №44/258-б за заявою Дочірнього підприємства "Київський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про його банкрутство.
2. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.02.2013 введено процедуру санації боржника.
3. У межах зазначеної справи Дочірнє підприємство "Київський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (далі - Позивач) звернулося до господарського суду з позовом до Фермерського господарства "Антонівська діброва" (далі - Відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 109384,00 грн за договором оренди нерухомого майна №125-15 від 07.11.2018 (далі - Договір).
4. Відповідач подав зустрічний позов до Позивача про визнання Договору недійсним як такого, що укладений з порушенням порядку, передбаченого статтею 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (у редакції, чинній на момент укладення Договору) та без дозволу органу, уповноваженого управляти майном.
Стислий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
5. Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.09.2021 у задоволенні первісного та зустрічного позовів відмовлено.
6. Рішення щодо відмови в задоволенні первісного позову мотивовано тим, що Позивач не надав доказів виставлення рахунків Відповідачу про сплату орендної плати за Договором. Щодо зустрічного позову суд першої інстанції виходив з того, що Позивач не є державним підприємством та суб`єктом господарювання державного сектору економіки, державі в особі уповноваженого органу не належать корпоративні права на участь в управлінні її дочірніми підприємствами.
7. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.01.2023 скасовано рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні зустрічного позову, ухвалено нове рішення в цій частині, яким задоволено позовні вимоги Відповідача - визнано недійсним Договір, а також змінено мотивувальну частину рішення в частині, що стосується відмови у задоволенні первісного позову, викладено її в цій частині в редакції постанови суду апеляційної інстанції, резолютивну частину рішення в цій частині залишено без змін.
8. Постанова мотивована тим, що згідно з усталеною правовою позицією Верховного Суду, оскільки засновник Позивача є державним акціонерним товариством, 100% якого належать державі, то Позивач за своєю сутністю також є державним підприємством, адже діє на основі державної власності, переданої йому засновником у господарське відання. Однак під час укладення Договору сторони не дотримались передбачених частиною 1 статті 287 Господарського кодексу України та Законом України "Про оренду державного та комунального майна" вимог щодо порядку передання в оренду державного майна, адже Позивач передав у користування державне нерухоме майно площею більше 200 м2, орендодавцем якого не міг бути, а також без погодження з управителем майна, а також із порушенням плату санації Позивача.
9. У зв`язку з визнанням Договору недійсним апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за Договором з огляду на положення частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України.
Стислий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення доводів скаржника
10. Позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду та постанову апеляційного господарського суду, направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
11. Касаційна скарга мотивована наявністю підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3, 4 частини 2 статті 287, пунктом 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України.
12. Позивач посилається на неврахування судами при розгляді цієї справи висновків Верховного Суду щодо застосування положень статей 212, 614 Цивільного кодексу України, викладених у постановах від 28.03.2018 у справі №910/32579/15, від 22.05.2018 у справі №923/712/17, від 21.01.2019 у справі №925/2028/15, від 02.07.2019 у справі №918/537/18, від 29.08.2019 у справі №905/2245/17, від 26.02.2020 у справі №915/400/18, від 29.04.2020 у справі №915/641/19.
13. На думку Позивача, необхідно відступити від висновку Верховного Суду, викладеного у постановах від 03.02.2022 у справі №904/5292/19, від 22.06.2022 у справі №913/849/14, від 27.01.2020 у справі №904/1146/18 стосовно належності дочірніх підприємств, засновниками яких є державна акціонерна компанія, до державних підприємств.
14. Позивач зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування приписів статей 62, 63, 85, 135, 136 Господарського кодексу України у сукупності з приписами статті 115 Цивільного кодексу України, Закону України "Про управління об`єктами державної власності" та наказу Державної служби автомобільних доріг України від 07.06.2004 №354.
15. Також Позивач стверджує про ухвалення оскаржуваних судових рішень з порушенням норм процесуального права, зокрема, статей 73, 74, 76, 77, 79, 86 Господарського процесуального кодексу України, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору.
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
16. Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить відмовити в задоволенні скарги в повному обсязі.
17. Відповідач вважає, що скаржник не навів обґрунтовані підстави для скасування постанови суду апеляційної інстанції на підставі, передбаченій пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки суд апеляційної інстанції не застосовував положення статей 212, 614 Цивільного кодексу України без урахування висновків Верховного Суду, викладених у перелічених Позивачем постановах. На думку Відповідача, правовідносини у зазначених у касаційній скарзі постановах Верховного Суду не є подібними до цієї справи, зважаючи на визнання Договору недійсним.
18. Відповідач заперечує проти доводів Позивача щодо користування ним орендованим майном, посилаючись на неможливість такого використання, оскільки після підписання ним акту приймання-передачі він дізнався, що це майно є державним, та не міг проводити ремонт, необхідний для використання. Щодо наведеного Позивач посилається на наявність у матеріалах справи доказів того, що він намагався припинити правовідносини за Договором.
19. Відповідач зазначає про відсутність підстав для відступлення від правових висновків Верховного Суду, врахованих апеляційною інстанцією, а також для скасування оскарженої постанови відповідно до приписів пункту 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
20. На переконання Відповідача, посилання Позивача на положення пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України є необґрунтованими, оскільки постанова апеляційного господарського суду узгоджується з правовими висновками Верховного Суду у подібних правовідносинах, при формуванні яких враховані, зокрема, законодавчі норми, на які посилається Позивач.
21. Також Відповідач вважає необґрунтованими аргументи Позивача про наявність правових підстав для скасування судових рішень відповідно до пункту 4 частини 2 статті 287, пункту 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України.
Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
22. Відкрите акціонерне товариство "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (далі - Компанія) утворено відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 №221 на виконання указу Президента України від 08.11.2001 №1056/2001 "Про заходи щодо поліпшення ефективності управління дорожнім господарством".
23. До статутного капіталу Компанії передане майно державних дорожніх підприємств з наступним перетворенням їх у дочірні підприємства Компанії. Засновником, і єдиним акціонером Компанії є держава в особі Державної служби автомобільних доріг України. Управління Компанією здійснюють: - вищий орган Компанії (Державне агентство автомобільних доріг України); - наглядова рада; - правління Компанії як виконавчий орган; - ревізійна комісія. Повноваження вищого органу Компанії покладені на засновника Компанії - Державне агентство автомобільних доріг України (Укравтодор), що здійснює управління Компанією шляхом прийняття рішень у формі відповідних письмових документів з питань, які віднесені до компетенції вищого органу Компанії.
24. Відповідно до статуту майно Компанії складається з майна і невиробничих фондів, а також інших цінностей, вартість якого відображена в балансі Компанії, та на балансі дочірніх підприємств Компанії. Компанія є власником: майна, переданого їй засновником до статутного капіталу; продукції, виробленої Компанією у результаті господарської діяльності; одержаних доходів; кредитів банків та інших кредиторів; капітальних вкладень; надходжень від діяльності дочірніх підприємств Компанії; майна, що передано дочірнім підприємствам на праві господарського відання; іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом, за час діяльності Компанії. Компанія здійснює володіння, користування і розпорядження своїм майном відповідно до мети своєї діяльності.
25. Компанія виступила засновником Дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (Позивач). Згідно зі статутом Позивача він створений відповідно до наказу Державної служби автомобільних доріг України від 07.06.2004 №354 на власності Компанії.
26. Згідно з пунктом 2.1 статуту Позивача він заснований з метою забезпечення економічних інтересів держави, задоволення потреб держави, населення та оборони країни в удосконаленні і розвитку автомобільних доріг загального користування, розширення можливостей виробничого та соціального розвитку підприємств дорожнього господарства, підвищення ефективності використання матеріальних, фінансових та інших ресурсів на основі спільної діяльності, розподілу праці і кооперації.
27. Відповідно до пункту 4.2 статуту Позивача майно підприємства складається з виробничих та невиробничих фондів, а також інших цінностей, вартість яких відображається на самостійному балансі підприємства, яке передається засновником підприємству в господарське відання та іншого майна, набутого підприємством на засадах, не заборонених чинним законодавством і цим Статутом.
28. 07 листопада 2018 між Позивачем (орендодавець) та Відповідачем (орендар) укладено Договір, за умовами якого Позивач передає Відповідачу в строкове платне користування нерухоме майно загальною площею 203,7 м2, а саме: лабораторія-вагова АБЗ 47,6 м2, майстерня АБЗ 118,9 м2, сховище 23,0 м2, що обліковується на балансі філії "Білоцерківське ДЕУ" Дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" та розташовано за адресою: Київська область, Ставищенський район, с. Розкішне, вул. Радянська, 45, вартість якого визначена згідно з незалежною оцінкою і становить станом на 30.09.2018 - 331089,00 грн, без ПДВ (далі - Майно).
29. Договором встановлено строк його дії на два роки та одинадцять місяців з моменту підписання (пункт 9.1 Договору).
30. Орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, який вказаний у даному договорі, але не раніше дати підписання сторонами договору, згідно з актом приймання-передачі майна за вартістю, визначеною незалежною оцінкою (п. 2.1 Договору).
31. У розділі 3 Договору сторони погодили, що орендар сплачує орендодавцю орендну плату, яка визначається на підставі незалежної оцінки, із застосуванням річної орендної ставки в розмірі 15% і становить за базовий місяць розрахунку - вересень 2018 року - 4217,25 грн (без ПДВ), крім того ПДВ - 843,45 грн. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством. Орендна плата за перший місяць оренди визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за період з першого числа наступного за базовим місяця до першого місяця оренди та на індекс інфляції за перший місяць оренди. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць оренди визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць, відповідно до наданих орендодавцем розрахунків. Орендна плата перераховується орендарем на розрахунковий рахунок орендодавця в розмірі 100% щомісяця не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним, відповідно до наданих орендодавцем рахунків.
32. Орендар зобов`язався своєчасно та в повному обсязі вносити на розрахунковий рахунок орендодавця орендну плату, суму податку на додану вартість, суму відшкодування плати за комунальні та інші послуги (якщо такі надаються), плату за послуги, які надає орендодавець (якщо такі послуги надаються) та компенсацію податку на землю шляхом щомісячних перерахувань до 15 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до наданих орендодавцем рахунків та надавати орендодавцеві інформацію про перерахування орендної плати (п. 4.2 Договору).
33. Позивач свої зобов`язання за Договором виконав, передавши Відповідачу об`єкт оренди, що підтверджується доданою до матеріалів справи копією акту приймання-передачі основних засобів від 01.12.2018.
34. Натомість Відповідач взяті на себе зобов`язання за Договором не виконав, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість з орендної плати в сумі 109384,00 грн.
Позиція Верховного Суду
35. Предметом касаційного перегляду в цій справі є судові рішення, ухвалені за наслідком розгляду первісного позову про стягнення заборгованості за Договором та зустрічного позову про визнання Договору недійсним.
36. За вимогами статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Положення наведеної норми кореспондуються зі статтею 193 Господарського кодексу України.
37. Згідно з частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема, із договорів та інші правочинів. Положення цієї норми кореспондуються з положеннями статті 174 Господарського кодексу України.
38. Однак у силу частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.
39. Недійсність правочину врегульована статтею 215 Цивільного кодексу України, відповідно до якої підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 статті 203 цього Кодексу, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
40. Зокрема, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч.ч. 1, 6 ст. 283 Господарського кодексу України в редакції, чинній на момент укладення Договору).
41. Положення частини 1 наведеної статті кореспондуються зі статтею 759 Цивільного кодексу України, яка також передбачає, що законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
42. У силу статті 761 Цивільного кодексу України право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права; наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.
43. Спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює правовідносини пов`язані з передачею в оренду, зокрема, майна державних підприємств, їх структурних підрозділів та іншого окремого індивідуально визначеного майна, що перебуває в державній та комунальній власності, є Закон України "Про оренду державного та комунального майна" (у редакції, чинній на момент укладення Договору).