ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 березня 2023 року
м. Київ
справа №640/13521/19
касаційне провадження № К/9901/34729/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві
на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2020 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Бєлова Л.В.; судді - Аліменко В.О., Безименна Н.В.)
у справі № 640/13521/19
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ХАВАС ІНГЕЙДЖ Україна"
до Головного управління ДПС у м. Києві
про скасування податкових повідомлень-рішень,-
В С Т А Н О В И В:
У липні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ХАВАС ІНГЕЙДЖ Україна" (далі - ТОВ "ХАВАС ІНГЕЙДЖ Україна"; позивач; платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - ГУ ДПС у м. Києві; відповідач; контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 02 квітня 2019 року № 1292615147 та від 02 квітня 2019 року № 1302615147.
Окружний адміністративний суд м. Києва рішенням від 27 серпня 2020 року в задоволенні адміністративного позову відмовив повністю з огляду на те, що долучені позивачем до матеріалів цієї справи первинні документи не є такими, що доводять фактичне здійснення господарських операцій між ТОВ "ХАВАС ІНГЕЙДЖ Україна" і Товариством з обмеженою відповідальністю "Варта Плюс". При цьому суд першої інстанції відхилив доводи позивача про наявні, на його думку, порушення порядку призначення документальної позапланової виїзної перевірки, оскільки за змістом акта перевірки вбачається, що ТОВ "ХАВАС ІНГЕЙДЖ Україна" допустило працівників контролюючого органу до проведення зазначеної перевірки. При цьому платник не оскаржував окремо в судовому порядку до моменту прийняття спірних податкових повідомлень-рішень ані накази про призначення (продовження) документальної перевірки, ані дії контролюючого органу (його посадових осіб) щодо призначення та/або проведення такої перевірки.
Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 09 листопада 2020 року рішення суду першої інстанції скасував та прийняв нове - про задоволення позовних вимог повністю.
ГУ ДПС у м. Києві звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2020 року.
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, наголошує, що при надходженні до контролюючого органу рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки Податковий кодекс України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) не передбачає іншого порядку дій, ніж призначення такої перевірки.
Верховний Суд ухвалою від 08 лютого 2021 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДПС у м. Києві.
16 лютого 2021 року від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він зазначив, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем відповідно до підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 ПК України, ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 12 грудні 2017 року у справі № 757/74368/17-к, ухваленої в рамках кримінального провадження № 32017100060000055 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частинами другою, третьою статті 212 Кримінального кодексу України, проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "ХАВАС ІНГЕЙДЖ Україна" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2016 року по 12 грудня 2017 року, за результатами якої складено акт від 01 березня 2019 року № 49/26-15-14-07-01-10/38536556.
Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 ПК України у зв`язку з неправомірним формуванням даних податкового обліку за наслідками придбання рекламних послуг у Товариства з обмеженою відповідальністю "Варта Плюс" з огляду на непідтвердження фактичного здійснення цих операцій та господарського характеру понесених за ними витрат належним чином оформленою первинною документацією.
На підставі зазначеного акта перевірки ГУ ДПС у м. Києві 02 квітня 2019 року прийнято податкові повідомлення-рішення: № 1292615147, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 77071,00 грн за основним платежем та 38535,50 грн за штрафними (фінансовими) санкціями; № 1302615147, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 85635,00 грн за основним платежем та 42817,50 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.
Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем оскаржуваних актів індивідуальної дії, Верховний Суд враховує правовий висновок Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду, викладений у постанові від 21 лютого 2020 року у справі № 826/17123/18, відповідно до якого незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатися на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.