Постанова
Іменем України
21 березня 2023 року
м. Київ
справа № 287/264/18
провадження № 61-12731св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Стрільчука В. А., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Комунальне некомерційне підприємство "Олевський центр первинної медичної допомоги" Олевської міської ради Житомирської області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якої діє ОСОБА_2, на рішення Олевського районного суду Житомирської області від 06 жовтня 2022 року в складі судді Кононихіної Н. Ю. та постанову Житомирського апеляційного суду від 15 листопада 2022 року в складі колегії суддів: Павицької Т. М., Трояновської Г. С., Миніч Т. І.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Комунального некомерційного підприємства "Олевський центр первинної медичної допомоги" Олевської міської ради Житомирської області (далі - КНП "Олевський центр первинної медичної допомоги") про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.
В обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 зазначила, що з 01 червня 1998 року вона працювала медичною сестрою Амбулаторії загальної практики - сімейної медицини села Жубровичі (далі - АЗПСМ села Жубровичі) комунального закладу "Олевський центр первинної медичної допомоги". Наказом від 05 липня 2018 року № 60-к її звільнено з посади медичної сестри АЗПСМ села Жубровичі у зв`язку зі скороченням штату працівників згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, про що зроблено запис у трудовій книжці.
Вважає таке звільнення незаконним, оскільки її персонально не повідомлено про звільнення у зв`язку зі скороченням штату працівників та не проведено засідання профспілкового комітету відповідача, яке мало проводитися в її присутності, для надання згоди на її звільнення.
Зазначає, що кількість робочих днів вимушеного прогулу з 10 липня 2018 року по 15 вересня 2022 року (4 роки 3 місяці 5 днів) складає 1 025 робочих днів. Вказує, що відповідно до довідки КНП "Олевський центр первинної медичної допомоги" Олевської міської ради розмір виплаченої заробітної плати у травні 2018 року становить 5 451,90 грн, у червні 2018 року - 8 680,95 грн. Відтак, вважає, що середньоденна заробітна плата складає 14 132,85 грн / 40 робочих днів = 353,32 грн. Таким чином, заробіток за час вимушеного прогулу за вказаний період складає 362 153,00 грн.
Враховуючи викладене та уточнивши позовні вимоги, позивачка просила:
- визнати незаконним та скасувати наказ про припинення трудового договору № 60-к від 05 липня 2018 року про її звільнення з посади медичної сестри загальної практики сімейної медицини АЗПСМ села Жубровичі та поновити на зазначеній посаді;
- стягнути з КНП "Олевський центр первинної медичної допомоги" Олевської міської ради на свою користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 10 липня 2018 року по 15 вересня 2022 року в розмірі 362 153,00 грн;
- рішення в частині поновлення на посаді медичної сестри загальної практики сімейної медицини АЗПСМ села Жубровичі КНП "Олевський центр первинної медичної допомоги" Олевської міської ради передати до негайного виконання.
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Олевського районного суду Житомирської області від 06 жовтня 2022 року, залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного суду від 15 листопада 2022 року, відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позову.
Рішення суду першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, мотивовано тим, що позивачкою в судовому порядку не доведено належними і допустимими доказами, що її звільнення було незаконним, а роботодавцем порушено процедуру її звільнення.
Аргументи учасників справи
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
15 грудня 2022 року ОСОБА_1, в інтересах якої діє ОСОБА_2, засобами поштового зв`язку, звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Олевського районного суду Житомирської області від 06 жовтня 2022 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 15 листопада 2022 року в цій справі, в якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
У касаційній скарзі заявниця посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував положення частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 02 червня 2021 року у справі № 753/23520/18, від 31 серпня 2022 року у справі № 559/2760/20, від 24 лютого 2022 року у справі № 165/3005/19.
Вказує, що ОСОБА_1 не було належним чином повідомлено про звільнення у зв`язку зі скороченням штату працівників та незаконно звільнено із займаної посади. У матеріалах справи відсутні відомості про те, що ОСОБА_1 персонально була письмово попереджена за два місяці про наступне звільнення з посади медичної сестри, яку вона на той час обіймала. Наказ від 20 квітня 2018 року № 32-к містить загальну інформацію щодо можливого скорочення штату та звільнення працівників.
Крім того, рішення про звільнення ОСОБА_1 датовано 05 липня 2018 року, пояснення про відмову від запропонованої вакантної посади написано позивачкою 06 липня 2018 року, тобто після видання наказу про звільнення, що є грубим порушенням, а інші вакантні посади ОСОБА_1 запропоновані взагалі 03 серпня 2018 року, тобто майже через місяць після звільнення.
Що стосується запропонованої ОСОБА_1 вакантної посади медичної сестри у селі Журжевичі, то вона вимушена була відмовитися від неї у зв`язку з віддаленістю населеного пункту, в якому знаходилася амбулаторія, від місця її проживання.
Під час звільнення ОСОБА_1 із займаної нею посади відповідач не врахував її переважне право залишення на роботі.
Доводи відзиву на касаційну скаргу
У січні 2023 року КНП "Олевський Центр первинної медичної допомоги" подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив оскаржувані судові рішення залишити без змін, посилаючись на їх законність та обґрунтованість. Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів щодо встановлених фактичних обставин справи та вирішення спору.
Провадження в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 28 грудня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали справи та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
Підставою відкриття касаційного провадження є пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
У січні 2023 року до Верховного Суду надійшли матеріали цивільної справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Установлено, що з 01 червня 1998 року ОСОБА_1 працювала медичною сестрою АЗПСМ села Жубровичі Комунального закладу "Олевський центр первинної медичної допомоги" Олевської міської ради (далі - КЗ "Олевський центр первинної медичної допомоги" Олевської міської ради).
Рішенням Олевської міської ради Житомирської області від 15 березня 2018 року № 503
вирішено реорганізувати шляхом перетворення КЗ "Олевський центр первинної медико-санітарної допомоги" Олевської міської ради у КНП "Олевський центр первинної медичної допомоги" Олевської міської ради.
20 березня 2018 року адміністрація КЗ "Олевський центр первинної медико-санітарної допомоги" Олевської міської ради звернулася з повідомленням до голови профспілкового комітету комунального закладу, в якому зазначила, що відповідно до рішення Олевської міської ради від 15 березня 2018 року № 503 згідно з наказом комунального закладу від 20 березня 2018 року № 58 "Про затвердження штатного розпису" планується оптимізація штатної чисельності персоналу та вивільнення займаних посад до 09 липня 2018 року. У зв`язку з цим запропоновано визначити дату і час засідання профспілкового комітету та адміністрації КЗ "Олевський центр первинної медико-санітарної допомоги" Олевської міської ради з проведення консультацій, узгодження строків та вироблення заходів спрямованих на пом`якшення несприятливих наслідків працівників у зв`язку з реорганізацією підприємства.
Наказом Комунального закладу "Олевський центр первинної медичної допомоги" Олевської міської ради від 20 квітня 2018 року № 32-к-а ОСОБА_1 попереджено про вивільнення посад та скорочення штату працівників комунального закладу, з яким позивач була особисто ознайомлена 02 травня 2018 року.
02 липня 2018 року адміністрацією КЗ "Олевський центр первинної медико-санітарної допомоги" підготовлено та подано голові профспілкового комітету подання щодо надання згоди на звільнення працівників згідно з пунктом 1 статті 40 КЗпП України.
Відповідно до витягу з протоколу засідання первинної профспілкової організації КЗ "Олевський центр первинної медико-санітарної допомоги" Олевської міської ради від 05 липня 2018 року профспілковим комітетом ухвалено рішення про надання згоди на скорочення штату працівників (згідно з додатком до протоколу засідання комісії у кількості 80 штатних одиниць), зокрема і посади медичної сестри, яку займала позивачка, та розірвання з ними трудового договору на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.
Розгляд питань щодо скорочення штатної чисельності медичних працівників КЗ "Олевський центр первинної медико-санітарної допомоги" Олевської міської ради відбувався у присутності ОСОБА_1 .
Згідно із списком медичних працівників АЗПСМ села Жубровичі, у лікувальному закладі на момент надання профспілковим комітетом дозволу на звільнення працівників, працювали:
ОСОБА_3, яка займала посаду медичної сестра ЗПСМ, кваліфікаційна категорія вища, стаж роботи на підприємстві 22 роки, рік народження 1977, має дітей: 6 років (2012 року народження), 14 років (2004 року народження), 20 років (1998 року народження);
ОСОБА_4, яка займала посаду медичної сестри ЗПСМ, кваліфікаційна категорія вища, стаж роботи на підприємстві 25 років, рік народження 1972, посвідчення ЧАЕС 1 категорії;
ОСОБА_1, яка займала посаду медичної сестри ЗПСМ, кваліфікаційна категорія вища, стаж роботи на підприємстві 20 років, рік народження 1973;
ОСОБА_5, яка займала посаду медичної сестри ЗПСМ, кваліфікаційна категорія вища, стаж роботи на підприємстві 15 років, рік народження 1982.
Згідно з наданих ОСОБА_1 пояснень від 06 липня 2018 року їй було запропоновано вакантну посаду медичної сестри ЗПСМ с. Журжевичі, від якої вона відмовилася, посилаючись на віддаленість населеного пункту від місця свого проживання.
Відповідно до витягу з наказу КЗ "Олевський центр первинної медико-санітарної допомоги" Олевської міської ради від 05 липня 2018 року № 60-к про розірвання трудового договору у зв`язку зі скороченням штату працівників, з 09 липня 2018 року ОСОБА_1 звільнено з посади медичної сестри ЗПСМ АЗПСМ с. Жубровичі та з нею розірвано трудовий договір на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.
За довідкою від 07 вересня 2022 року, виданою КНП "Олевський центр первинної медичної допомоги" Олевської міської ради, середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 становила 272,60 грн.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
За частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Згідно з абзацом 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі, ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Положеннями частини другої статті 40 КЗпП України передбачено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за два місяці про наступне вивільнення.