ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 березня 2023 року
м. Київ
cправа № 910/20600/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Зуєва В.А. - головуючого, Берднік І.С., Сухового В.Г.
за участю секретаря судового засідання - Дерлі І.І.,
за участю представників сторін:
позивача - Трохимчук В.С. (самопредставництво),
відповідача - Ярко О.Ю. (самопредставництво),
третьої особи-1 - не з`явився,
третьої особи-2 - не з`явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Київської міської ради
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.11.2022 (у складі колегії суддів: Разіна Т.І. (головуючий), Іоннікова І.А., Тарасенко К.В.)
та рішення Господарського суду міста Києва від 27.06.2022 (суддя Балац С.В.)
за позовом Київської міської ради
до Служби Безпеки України
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача:
1. Головне управління Служби Безпеки України у м. Києві та Київській області,
2. Фонд державного майна України
про витребування майна з чужого незаконного володіння,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст і підстави позовних вимог
1.1. Київська міська рада (далі - Позивач, Міськрада) звернулася до Господарського суду міста Києва із позовом до Служби безпеки України (далі - Відповідач, СБУ), за участю у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Головного управління Служби Безпеки України у м. Києві та Київській області (далі - Третя особа-1) та Фонду державного майна України (далі - Третя особа-2) про витребування майна з чужого незаконного володіння.
1.2. Позовні вимоги мотивовані тим, що об`єкти нерухомого майна за адресою: м. Київ, вул. Улітіна Івана, будинок 7 (нежитлова будівля (літ. "А") загальною площею 166,1 кв.м) та (гараж (літ. "Б") загальною площею 34,2 кв.м) неправомірно вибули з володіння Позивача.
2. Короткий зміст судових рішень у справі
2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.06.2022, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.11.2022 у справі № 910/20600/21, у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі.
2.2. Господарські суди попередніх інстанцій з огляду на відсутність доказів передачі спірного об`єкту нерухомого майна з загальнодержавної до комунальної власності територіальної громади м. Києва, дійшли висновку про те, що спірний об`єкт нерухомого майна правомірно перебуває у власності держави в особі Відповідача.
3. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
3.1. У касаційній скарзі Міськрада просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
3.2. Вимоги скарги обґрунтовані неврахуванням господарськими судами попередніх інстанцій висновків, які викладені у постанові Верховного Суду України від 25.09.2007 у справі №3/51, постановах Верховного Суду від 14.08.2018 у справі №905/2382/17, від 10.09.2019 у справі №916/2403/18, від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 14.08.2018 у справі №905/2382/17 та від 25.10.2022 у справі №910/8979/21.
3.3. Також обґрунтовуючи підстави для подання касаційної скарги, заявник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо вирішення питання про витребування нерухомого майна комунальної власності, яке було передано до сфери управління органу державної влади, з державної власності, при тому що орган державної влади був обізнаний про перебування спірного майна в комунальній власності.
3.4. Відповідач та Третя особа-1 у відзивах на касаційну скаргу просять залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення попередніх інстанцій - без змін.
4. Обставини встановлені судами
4.1. Рішенням Міськради від 29.11.2001 №151/1585 "Про затвердження переліку нежитлових будівель комунальної власності територіальної громади міста Києва" затверджено перелік нежитлових будівель, які належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва, зокрема, об`єкт нерухомого майна за адресою: вулиця Улітіна Івана, 7, площею 200,00 кв.м.
4.2. Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 22.02.2002 №347, об`єкт нерухомого майна за адресою: вулиця Улітіна Івана, 7, площею 200,00 кв.м закріплений на праві повного господарського відання за комунальним підприємством "КИЇВЖИТЛОСПЕЦЕКСПЛУАТАЦІЯ".
4.3. Рішенням Міськради від 26.06.2003 №573/733, об`єкт нерухомого майна за адресою: вулиця Улітіна Івана, 7, площею 200,00 кв.м, передано в управління центральному управлінню СБУ, крім відчуження та передачі в користування третім особам.
4.4. Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27.05.2004 №899, об`єкт нерухомого майна за адресою: вулиця Улітіна Івана, 7, площею 200,00 кв.м переданий в управління центральному управлінню СБУ по акту приймання-передачі від 16.09.2004 №88.
4.5. Рішенням Міськради від 08.07.2021 №1595/1636 "Про організаційно-правові заходи щодо впорядкування використання майна територіальної громади міста Києва" визначено перелік нерухомого майна комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке повертається зі сфери управління та іншого безоплатного користування державних органів, установ і організацій, зокрема, об`єкт нерухомого майна за адресою: вулиця Улітіна Івана, 7, площею 200,00 кв.м. Рішення Позивача від 26.06.2003 №573/733 визнано таким, що втратило чинність.
4.6. Відповідно до відомостей з державного реєстру речових прав на нерухоме майно (інформаційна довідка №289557996) державним реєстратором Духновською О.А. 21.10.2020 внесено запис до державного реєстру речових прав на нерухоме майно №38866711 про реєстрацію права власності за відповідачем на нежитлову будівлю (літ. "А") загальною площею 166,1 кв.м) за адресою: м. Київ, вул. Улітіна Івана, будинок 7, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2204474080000.
Також, за вказаною інформаційною довідкою, державним реєстратором Рисак О.О. 21.10.2020 внесено запис до державного реєстру речових прав на нерухоме майно №38870455 про реєстрацію права власності за відповідачем на (гараж (літ. "Б") загальною площею 34.2 кв.м.) за адресою: м. Київ, вул. Улітіна Івана, будинок 7, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2204668080000.
4.7. Позивач стверджує, що останнім, не вчинялись дії та не приймалось рішення про передачу спірного об`єкту нерухомого майна з комунальної власності територіальної громади міста Києва до державної власності, а набуття державою у власність комунального майна в обхід законодавства порушує публічний порядок та посягає на суспільні та економічні основи територіальної громади міста Києва.
5. Позиція Верховного Суду
5.1. Заслухавши суддю-доповідача, присутніх у судовому засіданні представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі та відзивах на неї доводи, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
5.2. Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
5.3. Згідно з частиною першою статті 317 та частиною першою статті 319 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
5.4. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу (стаття 321 Цивільного кодексу України).
5.5. За статтею 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
5.6. Відповідно до статті 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Зазначений спосіб захисту права власності застосовується у тому випадку, коли власник фактично позбавлений можливості володіти і користуватися належною йому річчю, тобто коли річ незаконно вибуває із його володіння.
Згідно з наведеною нормою власник має право реалізувати своє право на захист шляхом звернення до суду з вимогою про витребування свого майна із чужого незаконного володіння із дотриманням вимог, передбачених Цивільним кодексом України.
5.7. Правовий аналіз положень статті 387 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що у наведеній нормі йдеться про право власника на віндикаційний позов, тобто позов власника, який не володіє, до невласника, який незаконно володіє майном, про вилучення цього майна в натурі.
Віндикаційний позов належить до речово-правових способів захисту; захищає право власності в цілому, оскільки він пред`являється у тих випадках, коли порушено права володіння, користування та розпорядження одночасно.
Сторонами у віндикаційному позові є власник речі, який не лише позбавлений можливості користуватися і розпоряджатися річчю, але вже й фактично нею не володіє, та незаконний фактичний володілець речі (як добросовісний, так і недобросовісний).
Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.
При цьому, у випадку, якщо відповідач заперечує проти позову з посиланням на те, що він є законним власником майна, то до кола обставин, що підлягають доказуванню за віндикаційним позовом, належить встановлення судом факту виникнення (набуття) позивачем права власності на спірне майно. Обов`язок доказування таких обставин покладається на позивача, в той час коли відповідач має право спростувати такі обставини.
5.8. Статтею 10 Конституції (Основного Закону) Української Радянської Соціалістичної Республіки 1978 року було встановлено, що основу економічної системи Української РСР становить соціалістична власність на засоби виробництва у формі державної (загальнонародної) і колгоспно-кооперативної власності. Статтею 11 було встановлено, що у виключній власності держави є земля, її надра, води, ліси. Державі належать основні засоби виробництва в промисловості, будівництві і сільському господарстві, засоби транспорту і зв`язку, банки, майно організованих державою торговельних, комунальних та інших підприємств, основний міський житловий фонд, а також інше майно, необхідне для здійснення завдань держави. Згідно зі статтею 124 органами державної влади в областях, районах, містах, районах у містах, селищах і селах Української РСР є обласні, районні, міські, районні в містах, селищні, сільські Ради народних депутатів.
5.9. Декларацією про державний суверенітет від 16.07.1990 було закріплено, що Українська РСР самостійно визначає свій економічний статус і закріплює його в законах.
Народ України має виключне право на володіння, користування і розпорядження національним багатством України.
Земля, її надра, повітряний простір, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території Української РСР, природні ресурси її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, весь економічний і науково-технічний потенціал, що створений на території України, є власністю її народу, матеріальною основою суверенітету Республіки і використовуються з метою забезпечення матеріальних і духовних потреб її громадян.
5.10. В свою чергу Закон УРСР "Про економічну самостійність Української РСР" від 03.08.1990 в статті 4 було закріплено, що основу економічної самостійності Української РСР утворює власність її народу на національне багатство. Власністю народу України є земля, її надра, повітряний простір, водні та інші природні ресурси, що знаходяться в межах території Української РСР, природні ресурси її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, весь економічний, науковий і технічний потенціал, розташований на території республіки.
До власності народу України належать основні засоби виробництва в промисловості, будівництві, сільському господарстві, транспорті, зв`язку, банки, кредитні установи, майно торгових, комунальних та інших підприємств, а також житловий фонд та інше майно на території України.
Порядок створення і функціонування на території України нових об`єктів власності радянських республік, інших держав, міжнародних організацій, іноземних юридичних осіб і громадян визначається законодавством Української РСР.
Власність в Українській РСР виступає в таких формах:
- державна;
- колективна;
- індивідуальна (особиста і приватна трудова власність) та інші, передбачені Законом форми власності.
Відносини власності встановлюються і регулюються на основі законодавства Української РСР. Українська РСР гарантує рівноправність всіх форм власності. Право власності охороняється законом.