ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 березня 2023 року
м. Київ
cправа № 910/17459/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Бакуліна С. В. головуючий (доповідач), Губенко Н.М., Студенець В.І.,
за участю секретаря судового засідання - Федорченка В.М.,
представників:
позивача - не з`явились,
відповідача-1 - Григорян О.О.,
відповідача-2 - не з`явились,
відповідача-3 - Кандиби М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.08.2022 (головуючий суддя - Коротун О.М., судді: Ткаченко Б.О., Майданевич А.Г.) та рішення Господарського суду міста Києва від 13.10.2021 (суддя Зеленіна Н.І.)
у справі №910/17459/20
за позовом ОСОБА_1
до 1. Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України",
2. Міністерства аграрної політики та продовольства України,
3. Міністерства економіки України
про визнання недійсним і скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення 942236,25 грн,
ВСТАНОВИВ:
1.Короткий зміст позовних вимог
1.1. ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (далі - ПАТ "ДПЗКУ"), Міністерства аграрної політики та продовольства України, Міністерства економки України про: визнання недійсним та скасування наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 27.03.2014 №41-п "Про звільнення ОСОБА_1 "; визнання недійсним та скасування наказу ПАТ "ДПЗКУ" від 01.07.2014 №514-к "Про звільнення ОСОБА_1 "; поновлення на посаді заступника голови правління ПАТ "ДПЗКУ"; стягнення заборгованості по виплаті середньомісячної заробітної плати за час вимушеного прогулу у розмірі 926623,75 грн, компенсації за невикористану відпустку у розмірі 5612,50 грн та моральної шкоди у розмірі 10000,00 грн.
1.2.В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що накази про звільнення є незаконними, та підлягають скасуванню з огляду на таке:
- пропущений строк для притягнення позивача до відповідальності, оскільки підставою для його звільнення було укладення договору поставки від 27.02.2014 №П-14/4-2Г, а тому станом на день звільнення позивача - 27.03.2014 сплив строк застосування до останнього дисциплінарного стягнення;
- порушено порядок притягнення до відповідальності, адже від позивача не отримувалися письмові пояснення, власник або уповноважений ним орган не звертався до позивача щодо отримання таких пояснень;
- відсутнє належним чином оформлене рішення загальних зборів акціонерів про звільнення позивача;
- відсутня конкретизація в оскаржуваних наказах підстав для звільнення;
- у діях позивача було відсутнє грубе одноразове порушення трудових обов`язків.
2.Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій
2.1.Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України №192-п від 23.10.2013 "Про призначення ОСОБА_1 " призначено ОСОБА_1 на посаду заступника голови правління ПАТ "ДПЗКУ".
2.2.Відповідно до змісту службової записки голови правління ПАТ "ДПЗКУ" від 27.03.2014 за вих. №130-7-9/902, комісією ПАТ "ДПЗКУ" за результатами проведення службового розслідування стосовно договору поставки №П-14/4-2Г між ПАТ "ДПЗКУ" та ТОВ "Гранум Інвест" було встановлено грубі порушення розпорядчих документів та прав ПАТ "ДПЗКУ" та наявність значних ризиків можливих втрат. Враховуючи викладене, голова правління просив вжити заходи відповідного реагування у вигляді звільнення з займаних посад причетних осіб керівного складу ПАТ "ДПЗКУ", а саме: першого заступника голови правління, заступника голови правління ОСОБА_2, заступника голови правління ОСОБА_1 .
2.3.Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України №41-п від 27.03.2014 "Про звільнення ОСОБА_1 " звільнено ОСОБА_1 з посади заступника голови правління ПАТ "ДПЗКУ" за одноразове грубе порушення трудових обов`язків, згідно з пунктом 1 частини першої статті 41 КЗпП України. Підставою зазначено службову записку голови правління ПАТ "ДПЗКУ" від 27.03.2014 №130-7-9/902.
2.4.Наказом ПАТ "ДПЗКУ" №514-к від 01.07.2014 "Про звільнення ОСОБА_1 " звільнено позивача з посади заступника голови правління відповідно до наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 27.03.2014 №41 "Про звільнення ОСОБА_1 ".
2.5.Вважаючи, що звільнення з посади заступника голови правління ПАТ "ДПЗКУ" було незаконним, ОСОБА_1 звернувся до Солом`янського районного суду міста Києва в порядку цивільного судочинства з вимогами про визнання недійсним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, компенсації за невикористану відпустку та відшкодування моральної шкоди.
2.6.Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 20.01.2020 у справі №760/21768/19 було відмовлено у задоволенні позову.
2.7.Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивачем було подано апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду, який постановою від 08.09.2020 у справі №760/21768/19 рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 20.01.2020 скасував, провадження по справі закрив на підставі пункту 1 частини першої статті 255 Цивільного процесуального кодексу України, та роз`яснив позивачу, що розгляд даної справи віднесений до юрисдикції господарського суду.
2.8.09.11.2020 ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва з цим позовом.
3.Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
3.1.Господарський суд міста Києва рішенням від 13.10.2021 у справі №910/17459/20, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.08.2022, у задоволенні позову відмовив повністю.
3.2.Судові рішення мотивовані тим, що відсутність у спірних наказах посилання на конкретне порушення трудових обов`язків та дату його вчинення унеможливлює надання оцінки дотриманню Міністерством аграрної політики та продовольства України та ПАТ "ДПЗКУ" установлених законом порядку та строку притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності. Наведене у сукупності дає підстави для висновку про незаконність оскаржуваних наказів та наявність підстав для їх скасування. Однак, у зв`язку з тим, що позивачем був пропущений без поважних причин строк, передбачений статтею 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору, суди відмовили у задоволенні позову.
4.Короткий зміст вимог касаційної скарги та її обґрунтування. Доводи інших учасників справи
4.1. ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.08.2022 та рішення Господарського суду міста Києва від 13.10.2021 у справі №910/17459/20 і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги повністю задовольнити.
4.2. ОСОБА_1, обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, посилається на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), зазначаючи, що судами попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних рішень не враховано висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 22.06.2022 у справі №127/22587/20, щодо застосування статті 233 КЗпП України. Скаржник зазначає, що судами не встановлено і матеріали справи не містять ні доказів обізнаності позивача зі змістом наказу про звільнення, ні доказів отримання ним трудової книжки, що свідчить про дотримання останнім строку звернення до суду, передбаченого статтею 233 КЗпП України.
4.3.Міністерство економіки України та ПАТ "ДПЗКУ" подали відзиви на касаційну скаргу, в яких, зокрема, зазначаючи про те, що оскільки позивач протягом п`яти років не вчиняв будь-яких дій з метою отримання спірного наказу та його оскарження, а також навіть після закриття провадження у цьому спорі судом загальної юрисдикції не дотримався місячного строку, визначеного статтею 233 КЗпП України на звернення до господарського суду з відповідним позовом, вважають, що відсутні підстави для задоволення касаційної скарги.
4.4.Верховний Суд ухвалою від 14.12.2022 справу №910/17459/20 разом із касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.08.2022 та рішення Господарського суду міста Києва від 13.10.2021 передав на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
4.5.Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 12.01.2023 справу №910/17459/20 разом із касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.08.2022 та рішення Господарського суду міста Києва від 13.10.2021 повернула відповідній колегії Верховного Суду для розгляду.
4.6.Відповідно до протоколу передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 25.01.2023 для розгляду справи №910/17459/20 передано складу суду: Бакуліна С.В. головуючий, Губенко Н.М., Кібенко О.Р.
4.7.Розпорядженням заступника керівника апарату-керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 30.01.2023 №29.3-02/223 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №910/17459/20 у зв`язку з відрядженням судді Кібенко О.Р., за результатами якого визначено колегію суддів у складі: Бакуліна С.В. головуючий, Губенко Н.М., Стратієнко Л.В.
4.8.Міністерство аграрної політики та продовольства України подало додаткові пояснення до касаційної скарги, в яких зазначає про відсутність підстав для задоволення позовних вимог як у зв`язку з їх безпідставністю по суті, так і з огляду на пропуск позивачем строку звернення до суду, та просить відмовити у задоволенні касаційної скарги.
4.9.ПАТ "ДПЗКУ" подало пояснення, в яких зазначає про пропуск позивачем строку звернення до суду, та просить у зв`язку з цим відмовити у задоволенні касаційної скарги. Крім того ПАТ "ДПЗКУ" зазначає про те, що правовідносини у справі №127/22587/20 та справі №922/3639/16 не є подібними.
4.10.Рішенням від 21.02.2023 Вища рада правосуддя прийняла відставку судді ОСОБА_3, що унеможливило її участь у судовому засіданні у цій справі, призначеному на 22.02.2023 об 11:30, яке у зв`язку з цим не відбулося.
4.11.Розпорядженням заступника керівника апарату-керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 23.02.2023 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №910/17459/20 у зв`язку зі звільненням у відставку судді ОСОБА_3 .
4.12.Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 23.02.2023 для розгляду справи №910/17459/20 визначено склад суду: Бакуліна С.В. - головуючий, Губенко Н.М., Студенець В.І.
4.13.08.03.2023 від Міністерства аграрної політики та продовольства України надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, яке обґрунтовано тим, що 15.03.2023 представник міністерства буде перебувати у відпустці.
4.14.Щодо зазначеного клопотання колегія суддів зазначає таке.
4.15.Згідно з нормами статті 129 Конституції України, статті 2 ГПК України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
4.16.Водночас відкладення розгляду справи є правом суду, основною передумовою для якого є неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні, тоді як процесуальний закон не містить приписів щодо обов`язкового здійснення касаційного розгляду за участю представників учасників справи.
4.17.Оскільки Міністерство аграрної політики та продовольства України повідомлено Судом про дату, час і місце судового засідання, явка сторін не була визнана Судом обов`язковою, доводи Міністерства аграрної політики та продовольства України щодо касаційної скарги докладно викладені у поясненнях у справі від 14.02.2023, виходячи зі змісту статей 202, 216 ГПК України, Суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи.
5.Позиція Верховного Суду
Щодо меж касаційного перегляду судових рішень
5.1.Відповідно до статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. 5.2.Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
5.3.Частиною першою статті 300 ГПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
5.4.Верховний Суд зазначає, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.
5.5.Ураховуючи наведене вище, оскільки висновки попередніх судових інстанцій про порушення права позивача у спірних правовідносинах не оскаржуються жодним учасником справи, а касаційне провадження відкрито виключно з огляду на доводи скаржника про неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 22.06.2022 у справі №127/22587/20, щодо застосування статті 233 КЗпП України, колегія суддів не перевіряє правильність застосування судами норм матеріального права, які не стосуються питання дотримання позивачем строку звернення до суду з цим позовом, адже оцінка судових рішень у цих частинах виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції, визначені статтею 300 ГПК України.
Щодо дотримання позивачем строку, визначеного статтею 233 КЗпП України
5.6.Відповідно до частини першої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній на час звільнення позивача) працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
5.7.Встановлений статтею 233 КЗпП України строк поширюється на всі випадки звільнення незалежно від підстав припинення трудового договору.