ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 березня 2023 року
м. Київ
справа № 640/9695/20
адміністративне провадження № К/990/3310/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Мельник-Томенко Ж.М.,
суддів - Єресько Л.О.,
Мартинюк Н.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.09.2021 (головуючий суддя - П.О. Григорович)
та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.12.2021 (головуючий суддя - В.П. Мельничук, судді - І.О. Лічевецький, О.М. Оксененко)
у справі № 640/9695/20
за позовом ОСОБА_1
до Державного бюро розслідувань
про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
встановив:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного бюро розслідувань, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ виконувача обов`язків Директора Державного бюро розслідувань Соколова О. "Про звільнення працівників Державного бюро розслідувань" від 31.03.2020 № 223-ос в частині звільнення ОСОБА_1 з посади слідчого першого слідчого відділу Другого управління організації досудових розслідувань (Управління з розслідування злочинів, вчинених працівниками правоохоронних органів та у сфері правосуддя) Державного бюро розслідувань 02.04.2020 у зв`язку зі скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури та штатного розпису з припиненням державної служби на підставі пункту 1 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу" (пункт 29 наказу);
- поновити ОСОБА_1 на посаді, що є рівнозначною посаді слідчого першого слідчого відділу Другого управління організації досудових розслідувань (Управління з розслідування злочинів, вчинених працівниками правоохоронних органів та у сфері правосуддя) Державного бюро розслідувань в Головному слідчому управлінні Державного бюро розслідувань;
- стягнути з Державного бюро розслідувань на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з урахуванням проведених виплат.
2. В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність під час процедури вивільнення позивача у вигляді непропонування іншої рівноцінної (рівнозначної) посади державної служби та/або переведення на іншу посаду у відповідності до вимог статті 14-3 Закону України "Про Державне бюро розслідувань", а за відсутності такої пропозиції - іншої роботи (посади державної служби) у цьому державному органі, при їх фактичній наявності.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.09.2021, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.12.2021, у задоволенні позовної заяви відмовлено повністю.
4. Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що оскільки саме норми спеціального законодавства, положення Закону України "Про державну службу", в редакції, чинній на момент звільнення позивача, підлягають застосуванню до спірних правовідносин, тому у відповідача не було обов`язку на момент звільнення позивача щодо працевлаштування позивача (переведення на рівнозначну посаду).
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
5. Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій, ухвалити нову постанову, якою позов задовольнити в повному обсязі.
6. Підставою для відкриття касаційного провадження у справі № 640/9695/20 є посилання у касаційній скарзі на пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Обґрунтовуючи посилання на вказане положення процесуального закону, позивач зазначає, що станом на дату подання касаційної скарги відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування частин третьої та четвертої статті 43 Закону України "Про державну службу" (у редакції після внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо перезавантаження влади" від 19.09.2019 № 117-ІХ), частини першої статті 40 та частини шостої статті 49-2 Кодексу законів про працю України (в редакції після внесення змін Законом України "Про внесення змін до Кодексу законів про працю України" від 12.12.2019 № 378-ІХ).
7. В обґрунтування вимог касаційної скарги позивач вказує, що суди попередніх інстанцій встановили правомірність прийняття оскаржуваного наказу по звільнення позивача з посади виключно по факту проведення реорганізації Державного бюро розслідувань шляхом зміни структури та штатного розпису, проте без фактичного з`ясування чи дійсно у відповідача мало місце скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури та штатного розпису, без фактичного дослідження структури та штатного розпису Державного бюро розслідувань, без порівняльного аналізу штатного розпису до і після зміни структури, без встановлення обставин реального скорочення посади позивача та без встановлення обставин наявності на момент звільнення позивача аналогічних вакантних посад слідчих в Центральному апараті Державного бюро розслідувань. Зазначає, що позивачу не було запропоновано жодної рівнозначної вакантної посади або іншої посади згідно з новим штатним розписом на 2020 рік, враховуючи наявність таких посад в Державному бюро розслідувань. Вказує, що судами попередніх інстанцій не встановлено, а відповідачем не доведено належними доказами, проведення відповідачем порівняльного аналізу продуктивності праці працівників за період їх роботи та підстав звільнення саме позивача та відсутності можливості подальшого використання позивача на службі.
Позиція інших учасників справи
8. У відзиві на касаційну скаргу відповідач з доводами та вимогами скаржника не погоджується, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
Рух касаційної скарги
9. Ухвалою Верховного Суду від 14.02.2022 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 .
10. Ухвалою Верховного Суду від 21.03.2023 адміністративну справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи
11. Наказом Державного бюро розслідувань "Про призначення" від 28.11.2018 № 209-ОС, зокрема, позивача з 29.11.2018 призначено на посаду державної служби, а саме: слідчого Першого слідчого відділу Другого управління організації досудових розслідувань (Управління з розслідування злочинів, вчинених працівниками правоохоронних органів та у сфері правосуддя) Державного бюро розслідувань, обраного за конкурсом.
12. Указом Президента України від 05.02.2020 № 41/2020 затверджено нову організаційну структуру Державного бюро розслідувань.
13. Наказом Державного бюро розслідувань від 14.02.2020 № 42 затверджено нову структуру системи Державного бюро розслідувань та визнано таким, що втратив чинність наказ Державного бюро розслідувань від 21.12.2017 № 1 "Про затвердження організаційної структури Державного бюро розслідувань".
14. Наказом в.о. Директора Державного бюро розслідувань від 27.02.2020 № 21ДСК "Про затвердження та введення в дію штатного розпису центрального апарату Державного бюро розслідувань на 2020 рік" затверджено та введено в дію з 03.03.2020 штатний розпис центрального апарату Державного бюро розслідувань на 2020 рік.
15. 03.03.2020 позивачу вручено попередження про наступне вивільнення за підписом Т.в.о Директора Державного бюро розслідувань І. Венедіктової, у якому зазначено, що у зв`язку зі скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури Державного бюро розслідувань та відповідно до наказів Державного бюро розслідувань від 14.02.2020 № 42 "Про затвердження структури центрального апарату Державного бюро розслідувань" та від 27.02.2020 № 21ДСК "Про затвердження та введення в дію штатного розпису центрального апарату Державного бюро розслідувань на 2020 рік" позивача буде звільнено на підставі пункту 1 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу" з виплатою згідно з частиною четвертою цієї статті вихідної допомоги у розмірі двох середньомісячних заробітних плат.
16. Наказом Державного бюро розслідувань "Про звільнення працівників Державного бюро розслідувань" від 31.03.2020 № 223-ОС, зокрема, позивача звільнено з посади слідчого Першого слідчого відділу Другого управління організації досудових розслідувань (Управління з розслідування злочинів, вчинених працівниками правоохоронних органів та у сфері правосуддя) Державного бюро розслідувань з 02.04.2020 у зв`язку зі скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури та штатного розпису з припиненням державної служби на підставі пункту 1 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу".
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Релевантні джерела права й акти їх застосування (чинні на час виникнення спірних правовідносин)
17. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
18. Частина шоста статті 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення.
19. Державне бюро розслідувань відповідно до статті 1 Закону України "Про Державне бюро розслідувань" є державним правоохоронним органом, на який покладаються завдання щодо запобігання, виявлення, припинення, розкриття та розслідування злочинів, віднесених до його компетенції.
20. Згідно з частиною першою статті 14 Закону України "Про Державне бюро розслідувань" до працівників Державного бюро розслідувань належать особи рядового і начальницького складу, державні службовці та особи, які уклали трудовий договір (контракт) із Державним бюро розслідувань.
21. За приписами частини другої статті 14 Закону України "Про Державне бюро розслідувань" служба в Державному бюро розслідувань є державною службою особливого характеру, що полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України.
22. Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначає Закон України "Про державну службу" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
23. Згідно з частинами другою, третьою статті 5 Закону України "Про державну службу" відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом.
Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.
24. Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 Кодексу законів про працю України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
25. За приписами пункту 4 частини першої статті 83 Закону України "Про державну службу" державна служба припиняється за ініціативою суб`єкта призначення (статті 87, 87-1 цього Закону).
26. Відповідно до частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу" підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є: 1) скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу; 1-1) ліквідація державного органу; 2) встановлення невідповідності державного службовця займаній посаді протягом строку випробування; 3) отримання державним службовцем негативної оцінки за результатами оцінювання службової діяльності; 4) вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку, який передбачає звільнення.
27. Згідно із частиною третьою статті 87 Закону України "Про державну службу" суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Суб`єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). При цьому не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов`язку суб`єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення.
Суб`єкт призначення приймає рішення про припинення державної служби з підстав, передбачених пунктами 2 і 3 частини першої цієї статті, у п`ятиденний строк з дня настання або встановлення відповідного факту.
Державний службовець, якого звільнено на підставі пункту 1 частини першої цієї статті, у разі створення в державному органі, з якого його звільнено, нової посади чи появи вакантної посади, що відповідає кваліфікації державного службовця, протягом шести місяців з дня звільнення за рішенням суб`єкта призначення може бути призначений на рівнозначну або нижчу посаду державної служби, якщо він був призначений на посаду в цьому органі за результатами конкурсу.
Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи
28. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).
29. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).